Постанова

від 13.07.2020 по справі 344/6113/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/6113/19

Провадження № 22-ц/4808/548/20

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Мелінишин Г.П., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря Петріва Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України, Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України - ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Шамотайлом О.В. 4 лютого 2020 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 11 лютого 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації заборгованості, зустрічним позовом Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до Наказу №37 від 16.06.2017 року позивач був прийнятий на роботу директором Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України по трудовому договору за контрактом з 16.06.2017 року по 15.06.2018 року. Цим же Наказом йому встановлено посадовий оклад 3632 грн., надбавку за складність і напруженість в роботі - 50% від посадового окладу.

20.06.2017 року між ОСОБА_2 та Івано-Франківською обласною організацією Товариства сприяння обороні України було укладено контракт з 20.06.2017 року по 19.06.2018 року. Форма та розмір заробітної плати та інших виплат була встановлена в п.п. 4.1-4.3 контракту.

З 01.01.2018 року посадовий оклад позивача становив 4546,00 грн.

02.03.2018 року Наказом №23 голови Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України його було нагороджено грошовою премією за рахунок коштів АШ та СТК Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України у розмірі 0,75 від посадового окладу, а 27.04.2018 року Наказом №38 - у розмірі 0,50 від посадового окладу.

18.06.2018 року головою Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України видано Наказ №51, яким вирішено звільнити ОСОБА_2 19.06.2018 року з посади директора Івано-Франківського СТК ТСО України у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України, головному бухгалтеру Івано-Франківського СТК ТСО України здійснити з ОСОБА_2 фінансові розрахунки в день звільнення (19.06.2018 року), а також виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку та на оздоровлення за відпрацьований рік.

Відповідні записи про прийняття на роботу на посаду директора Івано-Франківського СТК ТСО України та його звільнення з такої посади внесені до трудової книжки позивача.

Однак, з дня звільнення по даний час відповідачами не виплачено премій згідно наказів №23 від 02.03.2018 року в сумі 3409,50 грн. та №38 від 27.04.2018 року в сумі 2273,00 грн.

Зазначає, що неодноразово усно звертався до керівництва відповідачів з проханням виплатити йому заборгованість по заробітній платі, однак конкретної відповіді не отримав. Також письмово звернувся до голови обласної організації ТСО України 27.12.2018 року та до директора Івано-Франківського міського СТК ТСО України 23.01.2019 року.

Вважає, що відповідачами у добровільному порядку не виплачено йому премій на загальну суму 5682,50 грн., яка також підлягає індексуванню.

Просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 5682,50 грн.; середній заробіток за весь час затримки, а саме з липня 2018 року по день фактичного розрахунку; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати із врахуванням індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги (індекс інфляції) у розмірі 427,20 грн.

03.05.2019 року Івано-Франківський міський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 .

Зазначив, що 20.06.2017 року між Івано-Франківською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та ОСОБА_2 було укладено трудовий договір, п. 1.1 якого передбачено, що ОСОБА_2 здійснює керівництво Івано-Франківським міським спортивно-технічним клубом ТСО України. Однак, останній фактично працював тільки 2-3 години робочого часу на день.

Крім того, ОСОБА_2 виготовив ряд рішень міської ради на забудову на території Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України багатоквартирного житлового будинку без рішення зборів і відома колективу. Після звернення колективу в Івано-Франківську міську раду та правоохоронні органи таке будівництво було призупинене, а Івано-Франківська міська прокуратура передала матеріали звернення в правоохоронні органи. За відчуження майна Товариства без рішення первинної організації Товариства в порушення вимог Статуту ТСО України та Положення Івано-Франківської міської організації головою Товариства ГО ТСО України зобов`язано звільнити директора Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України ОСОБА_2 із займаної посади.

Вважає, що вказаними діями директора СТК ОСОБА_2 працівникам СТК були завдані моральні та матеріальні збитки, набір на курси водіння різко зменшився, відповідно, зменшилось надходження коштів на рахунок СТК. Також директором ОСОБА_2 витрачені кошти СТК в сумі 40000 грн., які призначались на закупівлю транспортного засобу, та понад 30000 грн., виплачених по рішенню Івано-Франківського господарського суду від ПАТ Івано-Франківськгаз за заподіяні збитки внаслідок вибуху газу, не за призначенням, а на виплату заробітної плати та на власні потреби, зокрема, 25059,09 грн. - на закупівлю пального на службові поїздки, на які він не надав дорожніх актів та актів на списання пального.

Крім того ОСОБА_2 та з його власної ініціативи було перераховано 5000,00 грн. за проведення документальної ревізії незалежним аудитором без погоджень і відома головного бухгалтера.

Також після опалювального сезону весною 2018 року директор ОСОБА_2 дав усну вказівку майстру котельні зняти тепловий лічильник і здати його на зберігання. Так ОСОБА_2 забрав вказаний лічильник вартістю 21022 грн., однак в організацію його не повернув.

Окрім того ОСОБА_2 , будучи директором Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України , не виконав наказів голови Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України від 02.03.2018 року №23 та від 27.04.2018 року №38 щодо преміювання директора, головного бухгалтера та штатних працівників, а тому саме з його вини йому не була виплачена премія, на яку він посилається в первісному позові, як і не виплачена премія іншим працівникам.

Вважає, що діями колишнього директора ОСОБА_2 . Івано-Франківському міському спортивно-технічному клубу Товариства сприяння обороні України було завдано шкоди на загальну суму 51081,09 грн., які просить стягнути на користь Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 4 лютого 2020 року первісний позов ОСОБА_2 до Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації заборгованості задоволено частково. Вирішено стягнути з Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_2 невиплачену згідно до наказів від 02.03.2018 року №23 та 27.04.2018 року №50 премію в загальному розмірі 5682 гривні 50 коп., з яких 3409,50 грн. - сума премії згідно до наказу від 02.03.2018 року та 2273,00 грн. - сума премії згідно до наказу від 27.04.2018 року; стягнути з Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_2 153936 гривень 99 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 19.07.2018 року по 04.02.2020 року включно; стягнути з Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 427 гривень 20 коп. за період з 19.07.2018 року по 28.02.2019 року включно; стягнути з Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_2 777,10 грн. витрат по оплаті судового збору; стягнути з Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України на користь держави 1143,9 грн. по сплаті судового збору; стягнути із присудженої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2018 року по день фактичного розрахунку, а саме по 04.02.2020 року в розмірі 153936 гривень 99 копійок всі обов`язкові платежі та внески. В задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено. В задоволенні вимог зустрічного позову Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України та Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України - Недоходюк І.В. подав апеляційну скаргу.

На його думку, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги усні звернення позивача до відповідачів стосовно розрахунків по сумах заборгованостей, оскільки позивач протягом року жодного разу не звертався з приводу таких розрахунків, а заборгованість йому була виплачена в повному обсязі.

Також вважає неправильним висновок суду про те, що визначені судом до стягнення суми коштів на користь позивача слід стягувати виключно з відповідача 2 - Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України. Зазначає, що Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України є засновником Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, однак останнє є окремим суб`єктом господарювання як юридична особа зі своїм статутом. Всі розрахунки перед підприємствами, установами, організаціями, включаючи заробітну плату директора, Івано-Франківський міський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України проводить за свій рахунок.

Згідно ч. 3 ст. 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника).

Крім того апелянт зазначає, що накази голови Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України від 02.03.2018 року №23 та 27.04.2018 року №38 про преміювання носять рекомендаційний характер, тобто такі виплати здійснюються на розгляд безпосередньо директорів навчальних закладів за наявності коштів, і не мають норми прямої дії. У період березень-квітень 2018 року саме позивач ОСОБА_2 займав посаду директора Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, однак вказівки головному бухгалтеру по виплаті премій відповідно до вказаних наказів не давав, а тому остання не могла знати про наявність таких наказів.

Вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, який встановлювався строком у три місяці і обчислюється з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Зазначає, що позивач ОСОБА_2 знав про наявність вищевказаних наказів про преміювання ще до свого звільнення з посади.

Що стосується зустрічного позову Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, то зазначає, що судом не було взято до уваги подані на його обґрунтування докази, не була надана правова оцінка вказаним фактам щодо дій ОСОБА_2 під час перебування на посаді директора Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, які призвели до заподіяння шкоди на загальну суму 51081,09 грн.

Просить рішення Івано-Франківського міського суду від 4 лютого 2020 року скасувати, ухвали нове, яким в задоволенні вимог первісного позову відмовити, вимоги зустрічного позову задовольнити.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що із вказаних наказів про преміювання позивача чітко вбачається, що такі не носять рекомендаційного характеру, а є актами індивідуальної дії, виданими керівником. Зазначає, що така премія повинна була виплачуватися йому за рахунок коштів АШ та СТК Івано-Франківської обласної організації ТСО України, а не за рахунок коштів Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, а тому він як керівник останнього не мав жодних підстав видавати будь-які розпорядження чи вказівки від імені Івано-Франківської обласної організації ТСО України. Вказує, що звертався після звільнення з роботи до відповідачів з приводу належних йому виплат, однак останні пояснювали затягування виплат відсутністю коштів на рахунках. Останнє таке звернення мало місце 23.01.2019 року, а тому вважає, що з 23.02.2019 року йому слід відраховувати строк звернення до суду з даним позовом. Також зазначає, що прийняття його на роботу відбувалось на підставі наказу, виданого головою Івано-Франківської обласної організації ТСО України по контракту, укладеному з даною організацією, а тому суд першої інстанції законно та справедливо вирішив стягнути на його користь кошти саме з цієї організації. Щодо вимог зустрічного позову, то зазначає, що за час його перебування на посаді директора Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України у нього виникали сумніви щодо правильності ведення бухгалтерського обліку головним бухгалтером ОСОБА_3 , для чого ним і було запропоновано провести незалежний аудит із залучення фахівців. За результатами даного аудиту було виявлено ряд порушень та надано рекомендації, які головний бухгалтер не взяла до уваги та не виконала, не повернула товариству безпідставно втрачених коштів на суму 25168,30 грн. Натомість, за час його роботи директором з боку Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України Івано-Франківська обласна організація ТСО України не мала. Просить рішення Івано-Франківського міського суду від 4 лютого 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином, тричі подавав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 13.07.2020 року представник апелянта заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, для чого судом було оголошено перерву. Після перерви в судове засідання не з`явився.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що неявка представника апелянта, відповідно до положень ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим .

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Наказом голови Івано-Франківської обласної організації ТСО України №37 від 16.06.2017 року ОСОБА_2 було призначено на посаду директора Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України по трудовому договору за контрактом з 16.06.2017 року по 15.06.2018 року. Встановлено ОСОБА_2 посадовий оклад 3632 грн., надбавку за складність і напруженість в роботі 50% від посадового окладу (т. 1, а.с. 20).

20.06.2017 року головою Івано-Франківської обласної організації ТСО України ОСОБА_4 та директором Івано-Франківського міського СТК ТСО України ОСОБА_2 підписано Контракт з директором Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України (т. 1, а.с. 16-19).

Згідно п. 4.1 Контракту директору Івано-Франківського міського СТК ТСО України ОСОБА_2 за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, виплачується заробітна плата, що містить у собі щомісячний посадовий оклад згідно штатного розпису; інші доплати, надбавки та премії згідно з нормативними документами ТСО України по оплаті праці та колективним договором.

Оцінка якості роботи директора Івано-Франківського міського СТК ТСО України і належні йому виплати за якісне виконання обов`язків проводяться за рішенням голови обласної організації ТСО України.

Згідно п. 2.6 Контракту директор Івано-Франківського міського СТК ТСО України видає в межах своєї компетенції накази і розпорядження, заохочує працівників і слухачів (курсантів) Івано-Франківського міського СТК ТСО України та застосовує до них передбачені законодавством стягнення.

Встановлено також, що 02.03.2018 року головою Івано-Франківської обласної організації ТСО України було видано Наказ №23 Про заохочення директорів АШ та СТК Івано-Франківської обласної організації ТСО України за підсумками роботи за 2017 рік , в якому зазначено нагородити грошовою премією за рахунок коштів АШ та СТК Івано-Франківської обласної організації ТСО України…, в тому числі ОСОБА_2 - директора Івано-Франківського міського СТК ТСО України в розмірі 0,75 посадового окладу. Директорам АШ і СТК своїми наказами заохотити бухгалтерів та штатних працівників і активістів підпорядкованих організацій та навчальних закладів. Контроль за виконанням даного наказу здійснюю особисто (т. 1, а.с. 23).

27.04.2018 року головою Івано-Франківської обласної організації ТСО України було видано Наказ №38 Про заохочення директорів АШ та СТК Івано-Франківської обласної організації ТСО України за підсумками роботи за перший квартал 2018 року , в якому зазначено нагородити грошовою премією за рахунок коштів АШ та СТК Івано-Франківської обласної організації ТСО України…, в тому числі ОСОБА_2 - директора Івано-Франківського міського СТК ТСО України в розмірі 0,50 посадового окладу. Директорам АШ і СТК своїми наказами заохотити бухгалтерів та штатних працівників і активістів підпорядкованих організацій та навчальних закладів. Контроль за виконанням даного наказу здійснюю особисто (т. 1, а.с. 24).

Наказом голови Івано-Франківської обласної організації ТСО України №51 від 18.06.2018 року ОСОБА_2 звільнено з посади директора Івано-Франківського СТК ТСО України у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України. Цим же наказом вказано головному бухгалтеру Івано-Франківського СТК ТСО України здійснити з ОСОБА_2 фінансові розрахунки в день звільнення (19.06.2018 року), а також виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку та на оздоровлення за відпрацьований рік (т. 1, а.с. 21).

Згідно копії Довідки про доходи №51 від 18.07.2018 року, виданої директором Івано-Франківського МСТК ТСО України ОСОБА_5 та головним бухгалтером ОСОБА_3 , загальна сума доходу ОСОБА_2 на посаді директора Івано-Франківського МСТК ТСО України з червня 2017 року по червень 2018 року становить 99763,41 грн. (т. 1, а.с. 22).

Відповідно до копії Видаткового касового ордера від 19.06.2018 року ОСОБА_2 виплачено зарплату за червень та компенсацію за відпускні в сумі 6500,00 грн. (т. 1, а.с. 69), а згідно копії Видаткового касового ордера від 18.07.2018 року - компенсацію відпускних та на оздоровлення у сумі 9023,84 грн. (т. 1, а.с. 70).

Як вбачається з копії заяви-претензії 23.12.2018 року, ОСОБА_2 звертався до голови Івано-Франківської обласної організації ТСО України з приводу нарахування та виплати йому премії згідно наказів від 02.03.2018 року та від 27.04.2018 року, середнього заробітку за час затримки розрахунку та індексації нарахувань (т. 1, а.с. 25). Листом №1/3 від 04.01.2019 року йому було надано відповідь, що усі фінансові розрахунки, а саме заробітна плата, премії, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати проводяться Івано-Франківського МСТК ТСО України, оскільки останній є його працівником; рекомендовано звернутися за роз`ясненнями до Івано-Франківського МСТК ТСО України (т. 1, а.с. 93).

23.01.2019 року ОСОБА_2 звернувся з аналогічною претензією щодо здійснення виплат до директора Івано-Франківського МСТК ТСО України (т. 1, а.с. 25-26).

З 02.05.2018 року по 10.05.2018 року ТОВ Ваш аудитор було проведено аудиторську перевірку та складено Звіт незалежного аудитора стосовно стану бухгалтерського обліку Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України (т. 1, а.с. 103-114).

Згідно копії Акту прийому-передачі справ та посади директора Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України від 23.06.2018 року, заборгованості по заробітній платі немає, залишку коштів в касі немає. За період з 01.07.2017 року по 01.02.2018 року директору Івано-Франківського міського СТК ТСО України ОСОБА_2 було видано як підзвітній особі 25059,09 грн. Ним було закуплено бензин марки А-92, 95. Списання пального не підтверджено первинними документами, відсутні акти списання та подорожні листи (т. 1, а.с. 43-46).

10.07.2018 року директор Івано-Франківського МСТК ТСО України ОСОБА_5 на підставі доповідної записки головного бухгалтера ОСОБА_3 звертався із листом до голови Івано-Франківської обласної організації ТСО України з проханням провести службове розслідування щодо фінансової дисципліни Івано-Франківського МСТК ТСО, яка виникла між бухгалтерією та ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 47-50).

Згідно копій рахунків на оплату №389 від 23.10.2018 року, №465 від 14.11.2018 року, №480 від 16.11.2018 року та копій банківської виписки Івано-Франківським МСТК ТСО України було придбано теплолічильник ТЕ PolluStat EX 40-10, монтажний к-кт до теплолічильника, фільтр осадочний Ду 40 та перехідник Ду 40 на загальну суму 21022,40 грн. (т. 1, а.с. 56-59).

19.06.2018 року головою Івано-Франківської обласної організації ТСО України було видано характеристику на колишнього директора Івано-Франківського СТК ТСО України ОСОБА_2 , відповідно до якої останній відповідає займаній посаді; звільнений з посади у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України (т. 1, а.с. 119).

Згідно копії листа ГО Товариство сприяння обороні України №442/02/87 від 25.09.2018 року відносно скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на діяльність директора Івано-Франківського СТК ТСО України Петріва М.Ф. ГО Товариство сприяння обороні України та її відокремлений підрозділ Івано-Франківська обласна організація ТСО України зауважень до останнього не мають (т. 1, а.с. 123).

Згідно відповіді Управління захисту економіки в Івано-Франківській області ДЗЕ НПУ від 14.06.2019 року №5436/39-108/02/2019 на звернення голови Івано-Франківської обласної організації ТСО України по факту розтрати матеріальних цінностей колишнім директором Івано-Франківським МСТК ТСО України ОСОБА_2 за результатами проведеної перевірки не встановлено даних, які б вказували на наявність ознак кримінального правопорушення (т. 1, а.с. 142).

Задовольняючи частково первісний позов ОСОБА_2 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено обов`язок відповідачів розрахунку з позивачем за первісним позовом по виплаті грошових премій, визначених наказами від 02.03.2018 року та 27.04.2018 року, а з огляду на невиконання даного обов`язку на користь позивача підлягає стягненню також компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 427,20 грн. та середнього заробітку за весь час затримки, а саме з 19.07.2018 року по день винесення рішення в сумі 153936,99 грн. При цьому всі належні позивачу суми за цим рішенням слід стягувати з Івано-Франківської обласної організації ТСО України, яка є роботодавцем позивача. Строк звернення до суду з даним позовом ОСОБА_2 не пропущено, оскільки порушення роботодавця з виплати належних сум при звільненні є триваючим, розрахунок по виплаті грошових премій не був проведений ні на день звільнення, ні на момент розгляду справи. Щодо вимог зустрічного позову суд зазначив, що Івано-Франківським МСТК ТСО України не надано жодного доказу на підтвердження вартості завданої шкоди, факту вчинення перерахування, а також наслідків, виражених в настанні збитків.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про відмову в задоволенні зустрічного позову, однак погодитися в повній мірі з висновками про часткове задоволення первісного позову не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 15 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

При цьому згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Положення цієї статті КЗпП України кореспондують частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці .

За змістом статті 2 Закону України Про оплату праці , якою визначено структуру заробітної плати, вбачаються три її складові - основна заробітна плата , до якої законодавцем віднесено винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці; додаткова заробітна плата , що включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати , до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини першої статті 9-1 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Згідно п.п. 4, 5 Положення Про систему та умови оплати праці працівників ГО Товариство сприяння обороні України головам відокремлених підрозділів районного рівня та керівникам юридичних осіб, створених відокремленим підрозділом обласного рівня, розміри посадових окладів, доплат, надбавок до посадових окладів, премій та матеріальної допомоги встановлюються за рішенням голів відокремлених підрозділів обласного рівня. Премії призначаються згідно Положення про преміювання відповідних категорій працівників, затверджених керівними органами ГО ТСО України належного рівня, зокрема, головам відокремлених підрозділів районного рівня та керівникам юридичних осіб, створених відокремленим підрозділом обласного рівня - голови відокремлених підрозділів обласного рівня.

Згідно п.п. 9.1, 9.4 Положення Про систему та умови оплати праці працівників ГО Товариство сприяння обороні України оплата праці здійснюється у вигляді нарахування й виплати працівникам заробітної плати та інших додаткових виплат, передбачених чинним законодавством України, Колективним договором і цим Положенням. Оплата праці навчальних закладів та авіаційно-спортивних організацій здійснюється згідно Положення, Інструкцій Про порядок нарахування заробітної плати працівникам навчальних закладів та Про оплату праці працівників авіаційно-спортивних організацій (Додатки №№1-3), які затверджується головою ГО ТСО України .

Відповідно до п. 4 розділу VI Інструкції Про порядок нарахування заробітної плати працівникам навчальних закладів ГО ТСО України та п. 2.3.1 Інструкції Про оплату праці працівників авіаційно-спортивних організацій ГО ТСО України преміювання керівників та головних бухгалтерів організації здійснюється згідно наказу голови відокремленого підрозділу обласного рівня.

Згідно п. 9.11 Положення Про систему та умови оплати праці працівників ГО Товариство сприяння обороні України , п. 3 Інструкції Про оплату праці працівників авіаційно-спортивних організацій ГО ТСО України підставою для нарахування бухгалтерією заробітної плати працівникам за підсумками роботи за місяць, в тому числі, є наказ про нарахування інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, відповідно до Закону України (п. 3 ст. 15 ЗУ Про оплату праці ).

Згідно п.п. 2.4, 3.3 Положення Про преміювання ГО ТСО України премії головам відокремлених підрозділів районного рівня та керівникам юридичних осіб, створених відокремленим підрозділом обласного рівня, призначають голови відокремлених підрозділів обласного рівня. Виплата премії за підсумками роботи проводиться разом із виплатою заробітної плати за звітний період у встановлені строки. Місячна премія працівникам виплачується не пізніше від терміну виплати заробітної плати за місяць, у якому нараховано премію, квартальна премія - не пізніше від терміну виплати заробітної плати за останній місяць кварталу, за який проводиться преміювання.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2018 року та 27.04.2018 року головою Івано-Франківської обласної організації ТСО України було видано накази №23 та №38, якими премійовано директорів АШ та СТК Івано-Франківської обласної організації ТСО України, в тому числі позивача в розмірі 0,75 та 0,50 посадового окладу відповідно (т. 1, а.с. 23-24).

Згідно копії Довідки про доходи №51 від 18.07.2018 року, виданої директором Івано-Франківського МСТК ТСО України ОСОБА_5 та головним бухгалтером ОСОБА_3 , з січня 2018 року розмір посадового окладу ОСОБА_2 становив 4546,00 грн. (т. 1, а.с. 22).

Таким чином висновки суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу премій в сумі 3409,50 грн. (4546,00 *0,75) та 2273,00 грн. (4546,00 *0,50) є законними та обґрунтованими.

Твердження апелянта про те, що такі виплати здійснюються на розгляд безпосередньо директорів навчальних закладів за наявності коштів, а позивач ОСОБА_2 як директор Івано-Франківського МСТК ТСО України не давав вказівки головному бухгалтеру по виплаті премій, спростовуються викладеними вище нормами права та положеннями про порядок нарахування та виплати премій в організації.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково вважав, що такі виплати повинна була здійснювати Івано-Франківська обласна організація ТСО України.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Звіту незалежного аудитора ТОВ Ваш аудитор від 10.05.2018 року Івано-Франківський міський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 08.06.1993 року з присвоєнням ідентифікаційного коду - 02727373; організаційно-правова форма власності - організація (установа, заклад) об`єднання громадян; основний вид економічної діяльності - 85.32 професійно-технічна освіта (основний); засновник - громадська організація - Івано-Франківська обласна організація Товариства сприяння обороні України. Оплата праці працівників здійснюється на основі штатного розпису, затвердженого директором підприємства та погодженого головою Івано-Франківської обласної організації ТСО України. Надбавки до окладів обумовлені Положенням Про систему та умови оплати праці працівників ГО Товариство сприяння обороні України . Нарахування заробітної плати працівникам організації проводиться на підставі наказів на прийом, переміщення та звільнення з роботи, табелів обліку використання робочого часу, згідно встановлених тарифних ставок (посадових окладів) за фактично відпрацьований час. Операції з оплати праці, відпускних та індексації в бухгалтерському обліку відображено в розрахунково-платіжних відомостях за дебетом рахунку 92 Адміністративні витрати , кредитом рахунку 661 Розрахунки із заробітною платою , внески ЄСВ - за дебетом рахунку 92 Адміністративні витрати , кредитом рахунку 651 За розрахунками із загальнообов`язкового державного соціального страхування (т. 1, а.с. 103-113).

Згідно копії Контракту з директором Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України (т. 1, а.с. 16-19), копії Трудової книжки БТ-ІІ №5773244 ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 12-15) останній з 20.06.2017 року по 19.06.2018 року був працівником (директором) саме Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України.

Крім того, із тексту даних наказів про преміювання від 02.03.2018 року та 27.04.2018 року вбачається обов`язок нагородити грошовою премією директорів АШ та СТК Івано-Франківської обласної організації ТСО України за рахунок коштів АШ та СТК Івано-Франківської обласної організації ТСО України відповідно (т. 1, а.с. 23-24).

Таким чином виплата премій позивачу повинна була здійснюватися Івано-Франківським МСТК ТСО України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

При звільненні позивача відповідач не здійснив йому виплати премій відповідно до наказів від 02.03.2018 року та від 27.04.2018 року, а тому апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про порушення права позивача на оплату праці є законним та обґрунтованим.

Що стосується посилань представника відповідачів на те, що ОСОБА_2 пропустив строк звернення до суду з даним позовом, то такі місцевий суд правомірно не взяв до уваги з огляду на наступне.

Так, статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Указані висновки відповідають правовій позиції викладеній у рішенні Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що повний розрахунок по заробітній платі власником підприємства з позивачем при звільненні не проведено, а залишок невиплаченої заборгованість вирішено стягнути судовим рішення у даній справі.

Таким чином місцевий суд вірно застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню щодо строку звернення позивача до суду з даним позовом.

Також місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення по день ухвалення судового рішення.

Разом із тим, відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549-552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та зазначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18), а також в постановах Верховного Суду від 11.06.2020 року у справі №171/1389/17 (провадження №61-48533св18), від 25.03.2020 року у справі №370/1754/15-ц (провадження №61-8064св18).

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач звернувся до суду з цим позовом у квітні 2019 року, тобто зі спливом майже року після звільнення з роботи, яке мало місце 18.06.2018 року.

Відповідачі заперечували проти права позивача на виплату премій на підставі наказів від 02.03.2018 року та від 27.04.2018 року, а тому факт порушення цього права та сума відповідної компенсації були встановлені лише під час судового розгляду.

При цьому сума невиплаченої премії, яку встановив суд першої інстанції становить 5682,50 грн. (3409,50 + 2273,00), що більш ніж у двадцять сім разів менше, ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (153936,99 грн).

Отже, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача апеляційний суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у п`ятикратному розмірі таких виплат, що становить 28412, 50 грн. (5682,50*5=28412,50).

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно положень Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим Постановою КМ України від 20.12.1997 року №1427, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується також із висновком місцевого про стягнення на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 427,20 грн.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині вимог первісного позову ОСОБА_2 слід скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_2 невиплачену згідно наказів від 02.03.2018 року №23 та від 27.04.2018 року №38 премію в загальному розмірі 5682 гривні 50 коп., з яких 3409,50 грн. - сума премії згідно наказу від 02.03.2018 року №23 та 2273,00 грн. - сума премії згідно наказу від 27.04.2018 року №38, 28412 грн. 50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 427 грн. 20 коп. У задоволенні решті вимог первісного позову відмовити.

Що стосується вимог зустрічного позову Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, то слід зазначити наступне.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, Івано-Франківський МСТК ТСО України просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 51081,09 грн. завданої майнової шкоди, зокрема, 25059,09 грн. - за розтрату пального на службові поїздки, 21022,00 грн. як відшкодування вартості привласненого ним теплолічильника та 5000,00 грн. за проведення аудиту без погодження і відома головного бухгалтера.

Статтею 1353 КЗпП України передбачено, що розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

В п. 3 постанови ВС України №14 від 29.12.1992 року Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками роз`яснено, що суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст. 130, 1353, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Разом з тим, позивачем за зустрічним позовом не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт видачі бухгалтерією Івано-Франківського МСТК ТСО України ОСОБА_2 коштів в сумі 25081,09 грн. на закупівлю пального для службових поїздок, а долучені до матеріалів справи копія Акту прийому-передачі справ та посади директора Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України та копія Акту контрольної ревізії фінансово-господарської діяльності Івано-Франківського МСТК ТСО України тільки вказують на те, що з 01.07.2017 року по 01.02.2018 року відповідач за зустрічним позовом закупив бензин марки А-92, 95, списання пального не підтверджено первинними документами у зв`язку із відсутністю актів на списання та подорожні листи; зазначено про необхідність приведення в порядок документів по списанню бензину за 2017 рік (т. 1, а.с. 43-46, 51-54).

В обґрунтування завданих матеріальних збитків на суму 21022,00 грн. позивачем за зустрічним позовом вказано, що весною 2018 року майстром за усною вказівкою ОСОБА_2 знято тепловий лічильник і передано особисто директору ОСОБА_2 , який забрав його і не повернув.

Однак такі факти також не підтверджені доказами по справі.

Надані Івано-Франківським МСТК ТСО України копії рахунків на оплату №389 від 23.10.2018 року на суму 20000,00 грн., №465 від 14.11.2018 року на суму 480,00 грн. та №480 від 16.11.2018 року на суму 542,40 грн. свідчать тільки про те, що восени 2018 року останнім було придбано теплолічильник ТЕ PolluStat EX 40-10, монтажний к-кт до теплолічильника, фільтр осадочний Ду 40 та перехідник Ду 40 на загальну суму 21022,40 грн. (т. 1, а.с. 56-59), але жодним чином не підтверджують привласнення теплового лічильника ОСОБА_2 за час його роботи на посаді директора Івано-Франківського МСТК ТСО України.

Також Івано-Франківським МСТК ТСО України не надано суду жодного доказу на підтвердження вимоги про стягнення 5000,00 грн., перерахованих ОСОБА_2 за проведення документальної ревізії незалежним аудитором без погодження і відома головного бухгалтера.

Як вбачається з матеріалів справи, з 02.05.2018 року по 10.05.2018 року в Івано-Франківському МСТК ТСО України ТОВ Ваш аудитор дійсно було проведено аудиторську перевірку та складено Звіт незалежного аудитора стосовно стану бухгалтерського обліку Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України (т. 1, а.с. 103-114). Однак суду не було надано доказів вартості проведеної перевірки, а в даному звіті міститься копія заяви керівництва щодо відповідальності та надання повної інформації щодо розкриття відображення в обліку окремих питань, відображених в п. 1.1 договору №27/04 від 27.04.2018 року, яка підписана директором Івано-Франківського МСТК ТСО України та головним бухгалтером, що спростовує доводи про відсутність погодження останньою проведення такої перевірки.

Крім того, згідно копії листа ГО Товариство сприяння обороні України №442/02/87 від 25.09.2018 року відносно скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на діяльність директора Івано-Франківського СТК ТСО України Петріва М.Ф. ГО Товариство сприяння обороні України та її відокремлений підрозділ Івано-Франківська обласна організація ТСО України зауважень до останнього не мають (т. 1, а.с. 123), а згідно відповіді Управління захисту економіки в Івано-Франківській області ДЗЕ НПУ від 14.06.2019 року №5436/39-108/02/2019 на звернення голови Івано-Франківської обласної організації ТСО України по факту розтрати матеріальних цінностей колишнім директором Івано-Франківським МСТК ТСО України ОСОБА_2 за результатами проведеної перевірки не встановлено даних, які б вказували на наявність ознак кримінального правопорушення (т. 1, а.с. 142).

З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність вимог зустрічного позову.

Доводи відповідача цих висновків не спростовують та зводяться до незгоди з установленими судом обставинами справи, власного тлумачення норм матеріального права.

Отже рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог зустрічного позову слід залишити без змін.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України, Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України - ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 4 лютого 2020 року в частині вимог первісного позову ОСОБА_2 скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині.

Позов ОСОБА_2 до Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (ЄДРПОУ: 02727373, адреса: вул. Довга, 60, м. Івано-Франківськ, 76019) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) невиплачену згідно наказів від 02.03.2018 року №23 та від 27.04.2018 року №38 премію в загальному розмірі 5682 гривні 50 коп., з яких 3409,50 грн. - сума премії згідно наказу від 02.03.2018 року №23 та 2273,00 грн. - сума премії згідно наказу від 27.04.2018 року №38.

Стягнути з Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (ЄДРПОУ: 02727373, адреса: вул. Довга, 60, м. Івано-Франківськ, 76019) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) АДРЕСА_2 (двадцять вісім тисяч чотириста дванадцять) грн. 50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (ЄДРПОУ: 02727373, адреса: вул. Довга, 60, м. Івано-Франківськ, 76019) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 427 (чотириста двадцять сім) грн. 20 коп.

Стягнути з Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (ЄДРПОУ: 02727373, адреса: вул. Довга, 60, м. Івано-Франківськ, 76019) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 38 коп. витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (ЄДРПОУ: 02727373, адреса: вул. Довга, 60, м. Івано-Франківськ, 76019) в дохід держави 1207 (одна тисяча двісті сім) грн. 41 коп. судового збору.

Стягнути із присудженої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 28412 (двадцять вісім тисяч чотириста дванадцять) грн. 50 коп. всі обов`язкові платежі та внески.

В задоволенні решті вимог первісного позову відмовити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 4 лютого 2020 року в частині відмови в задоволенні вимог зустрічного позову Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: Г.П. Мелінишин

Л.В. Ясеновенко

Повний текст постанови складено 16 липня 2020 року.