Постанова

від 06.02.2020 по справі 149/2142/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/2142/19

Провадження № 22-ц/801/413/2020

Категорія: 60

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вергелес В. О.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 рокуСправа № 149/2142/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Оніщука В.В (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К.,

з участю секретаря судового засідання Богацької О.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Вишеньківська сільська рада Хмільницького району Вінницької області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року, постановлене у складі судді Вергелеса В.О., в залі суду,

в с т а н о в и в :

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років в Бердичівському геріатричному пансіонаті помер рідний брат її чоловіка - ОСОБА_4 , який за життя хворів, страждав на дитячий церебральний параліч та слабоумство, потребував постійного догляду. Раніше за ним доглядала його матір - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а після її смерті, чоловік позивачки - ОСОБА_6 забрав свого молодшого хворого брата ОСОБА_4 із села Малий Остріжок Хмільницького району Вінницької області, проживати до себе у місто Бердичів, де ОСОБА_4 постійно проживав до 16 травня 2002 року.

17 травня 2002 року ОСОБА_4 був оформлений до Бердичівського геріатричного пансіонату, де в подальшому постійно проживав та був зареєстрований. ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Бердичеві помер чоловік позивачки ОСОБА_6 , який за життя спадщину після смерті свого брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , впродовж шести місяців не встиг прийняти. Тобто, оскільки чоловік позивачки ОСОБА_6 помер до спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті його брата ОСОБА_4 , право на прийняття спадщини, в порядку спадкової трансмісії, перейшло до позивачки ОСОБА_1 , яка постійно проживала з чоловіком на момент його смерті. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті чоловіка позивачки ОСОБА_6 - є позивачка ОСОБА_1 та її дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Після смерті спадкодавця ОСОБА_4 залишилась спадщина, яка складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,22 га, яка знаходиться на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району.

Позивач вказує, що вона спадщину після смерті рідного брата свого чоловіка в порядку спадкової трансмісії, не прийняла по поважній причині, тому як їй не було відомо про наявність у померлого ОСОБА_4 на праві власності спадкового майна, оскільки брат чоловіка - ОСОБА_4 був хворий, не працював та за станом здоров`я потребував стороннього догляду, тому позивачка не здогадувалась про можливу наявність у нього на праві власності земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Про наявність даної земельної ділянки ОСОБА_1 дізналась випадково, коли в своєму житловому будинку виявила документи про належність померлій свекрусі ОСОБА_5 сертифікату на право на земельну частку (пай) та свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП. Після цього позивачка почала цікавитись наявністю спадщини померлої свекрухи та випадково довідалась про наявність у померлого ОСОБА_4 земельної ділянки. Крім того на момент відкриття спадщини, позивачка ОСОБА_1 була особою похилого віку та мала ряд захворювань, смерть чоловіка негативно вплинула на її загальний стан здоров`я, а також вона не була обізнана із встановленим у цивільному законодавстві України порядком прийняття спадщини.

З огляду на вище наведене, позивач просила визначити їй додатковий строк три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Бердичів Житомирської області.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що підстави для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини відсутні, оскільки вік позивачки, відсутність у неї необхідних юридичних знань та необізнаність із наявністю спадкового майна, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зокрема апеляційна скарга містить обгрунтування заявлених позовних вимог та зазначено про неналежну оцінку судом першої інстанції встановлених у справі обставин.

Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого апеляційним судом строку не надійшов.

В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини.

Представник Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області в судовому засіданні апеляційну скаргу визнав.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 88 років у с. Малий Остріжок Хмільницького району померла ОСОБА_5 , 1913 року народження, яка була матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , копією свідоцтва про одруження ОСОБА_5 , копією про народження ОСОБА_6 , витягом з по господарської книги Вишеньківської сільської ради Хмільницького району за 1958-1960 роки (а.с. 16, 15, 17, 25, 98).

Відповідно до копії домової книги та довідок виконкому Вишеньківської сільської ради № 210 від 17 квітня 2018 року та № 117 від 09 вересня 2019 року на день смерті ОСОБА_5 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею проживав і був зареєстрований за однією адресою син - ОСОБА_4 (а.с. 26-30, 99-100).

Згідно із копією актового запису про смерть № 848 від 13 жовтня 2009 року, складеного Бердичівським МРВ ДРАЦС ГТУ юстиції у Житомирській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років помер ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки Бердичівського геріатричного пансіонату № 36 від 22 січня 2018 року, ОСОБА_4 , 1940 року народження, проживав у вказаному пансіонаті за адресою - АДРЕСА_1 , з 17 травня 2002 року і перебував на повному державному забезпеченні. Помер в пансіонаті ІНФОРМАЦІЯ_1, про що складено актовий запис № 848, та захоронений пансіонатом (а.с. 11, 12).

З листа Бердичівського геріатричного пансіонату № 736 від 07 жовтня 2019 року вбачається, що в особовій справі ОСОБА_4 значиться брат - ОСОБА_6 , який зареєстрований та проживав у АДРЕСА_2 . З боку брата ніяких застережень стосовно підопічного ОСОБА_4 не було. В особовій справі даних про відвідування ОСОБА_4 близькими та рідними не має. За свідченнями працівників пансіонату, які особисто знали та обслуговували ОСОБА_4 , останнього ніхто не відвідував. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Поховання проводив пансіонат. Утримувався ОСОБА_4 за рахунок держави. Матеріальна допомога будь-ким із родичів ОСОБА_4 не надавалася. Своєї сім`ї ОСОБА_4 не мав (а.с.142).

Після смерті ОСОБА_4 , залишилася спадщина, яка зокрема складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,22 га, яка знаходиться на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, що підтверджується копією державного акту на право власності на землю (а.с.23).

З листа Бердичівської державної нотаріальної контори № 1999/01-16 від 14 вересня 2019 року вбачається, що спадкова справа щодо майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відкривалася, спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не зверталися, свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с.83,84).

За повідомленням Бердичівської державної нотаріальної контори № 1996/02-14 від 13 вересня 2019 року, в провадженні Бердичівської державної нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 461/2010 щодо майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є дружина ОСОБА_1 та дочки померлого - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які звернулися до Бердичівської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини (а.с.85-88).

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 листопада 2019 року № 61-43100св18.

Згідно із положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Звертаючись в суд із вказаним позовом, ОСОБА_1 , як на поважність пропуску строку для прийняття спадщини, посилалась на юридичну необізнаність, похилий вік, відсутність інформації про наявність у ОСОБА_4 спадкового майна та відсутність інформації про його смерть, однак вказані підстави не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Інших поважних причин пропуску шестимісячного строку, які давали б підстави для надання додаткового строку для прийняття спадщини, скаржником не наведено.

Визнання апеляційної скарги представником Вишеньківської сільської ради Хмільницького району суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки воно не має значення для вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Оніщук

Судді: С.Г. Копаничук

С.К. Медвецький