Рішення

від 10.02.2020 по справі 340/2995/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2995/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.;

за участю секретаря судового засідання - Гуріної І.С.;

позивача - ОСОБА_1 ;

представника відповідача - Литвиненко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2019 року № Ф-150833-52 У .

Судом задоволено заяву ОСОБА_1 по поновлення строку звернення до суду (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 06.12.2019 задоволено заяву про забезпечення позову та зупинено стягнення недоїмки у сумі 21030 грн. 90 коп. з ОСОБА_1 на підставі вимоги від 04.06.2019 № Ф-150833-52 У, в межах виконавчого провадження ВП 60280350, відкритого 15.10.2019 - до набрання рішенням суду законної сили у адміністративній справі № 340/2995/19 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про скасування вимоги (а.с.27).

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що з 2014 року по 2018 рік проходив службу в Органах внутрішніх справ, у Національний поліції України, з 25.07.2018 є пенсіонером, а тому вважає, що не є платником єдиного внеску в розумінні ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а винесена відповідачем вимога є безпідставною та протиправною.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки, позивач з 11.02.2006 по 10.04.2019 був зареєстрований, як фізична особа підприємець, перебував на загальній системі оподаткування та не сплачував єдиний внесок.

Однак, відповідно до положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у разі якщо платником єдиного соціального внеску не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (а.с. 30-31).

Позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої відзив не спростовує доводи позивача викладені в позовній заяві (а.с. 92-99).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В період з 11.12.2006 по 10.04.2019 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку у відповідача (а.с.16-17).

Позивач з 25.07.2018 є пенсіонером довічно за вислугою років (а.с.7).

Відповідно до п. 1 підрозділу 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну України від 07.04.2016р. №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків, позивача по справі, 04.06.2019 відповідачем сформовано та направлено позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-150833-52 У щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21 030, 90грн. (а.с.33-35).

Не погодившись з цією вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VІ (надалі Закон №2464-VІ) та норми Податкового кодексу України.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Натомість відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

З урахуванням вищевикладеного, тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (але господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, фактично спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказані правові висновки висловлені в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19.

З матеріалів справи вбачається (а.с.58-61), що позивач протягом періоду перебування у статусі фізичної особи-підприємця був у трудових відносинах (був найманим працівником) з роботодавцями:

- 2017 рік, січень - червень 2018 року- Головне управління національної поліції у кіровоградській області (код ЄДРПОУ 40108709);

- липень - вересень 2018 року - філія акціонерного товариства "Державна продовольча зернова корпорація України "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" (код ЄДРПОУ 37506101).

Протягом періоду перебування у трудових відносинах з вказаними роботодавцями, останніми нараховувалась заробітна плата та сплачувались страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується роздруківкою реєстру застрахованих осіб Державної реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.60).

Відомостей щодо перебування позивача у трудових відносинах (з дати набрання чинності змін до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI - 01.01.2017р.) за періоди з жовтня по грудень 2018 року, з січня по березень 2019 року, а отже і сплати роботодавцем страхових внесків, позивачем не надано, як і не надано доказів самостійної сплати страхових внесків, що вказує на обов`язок їх сплати саме позивачем.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

07.12.2017 Верховна Рада України ухвалила Закон "Про Державний бюджет України на 2018 рік" №7000.

Прийнятим Законом з 01.01.2018 установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3 723 грн. Тож мінімальний страховий внесок у 2018 році становив 819,06 грн.

Таким чином, позивач за період з жовтня по грудень 2018 року мав сплати страховий внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2 457,18 грн. (819,06 грн. х 3 місяців).

23.11.2018 Верховна Рада України ухвалила Закон "Про Державний бюджет України на 2019 рік" №629-VIII.

Прийнятим Законом з 01.01.2019 установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 4 173 грн. Тож мінімальний страховий внесок у 2019 році становив 918,06 грн.

Таким чином, позивач за період з січня по березень 2019 року мав сплати страховий внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2 754,18 грн. (918,06 грн. х 3 місяців).

Щодо посилання позивача, що його як пенсіонера звільнено від сплати єдиного внеску то суд зазначає наступне.

Так, позивач з 25.07.2018 отримує довічно пенсію за вислугою років (а.с.7).

Відповідно ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ особи, зазначені у пунктах 4 та 5 1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ від сплати за себе єдиного внеску звільнені лише ті особи, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №805/2195/17-а (адміністративне провадження №К/9901/3362/17).

Позивач не відноситься, ні до осіб, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, ні до осіб, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому він не звільнений від сплати за себе єдиного внеску за періоди з жовтня по грудень 2018 року та з січня по березень 2019 року.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-150833-52 У від 04.06.2019 в сумі 15 819,54 грн. (21 030,90 - 2 457,18 -2 754,18 ).

Судових витрат, які б підлягали стягненню на користь сторін, відповідно до ст. 139 КАС України, судом не встановлено.

Також, як зазначалось судом раніше, 06 грудня 2019 року ухвалою суду задоволено заяву про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Керуючись ст.ст. 139, 243 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про скасування вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2019 № Ф-150833-52 У, якою ОСОБА_1 нараховано суму боргу (недоїмки) у розмірі 21 030,90 грн., в частині нарахування боргу (недоїмки) у розмірі 15819,54 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Дата складання повного рішення - 11.02.2020.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун