Рішення

від 07.02.2020 по справі 400/4072/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 р. № 400/4072/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІЛЬ - БУД", вул. Північна, 2, кв.1, м. Миколаїв, 54036

про:стягнення заборгованості в сумі 27 339,75 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль-Буд" про стягнення заборгованості в сумі 27339,75 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не подав звіт за формою № 10-ПІ за 2018 р. до 01.03.2019 р., не працевлаштував осіб з інвалідністю та не сплатив самостійно адміністративно-господарські санкції. Загальна сума заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 р. складає 27339,75 грн, з яких адміністративно-господарські санкції - 24641,67 грн та пеня - 2698,08 грн.

10.12.2019 р. відповідач подав відзив на позовну заяву (а. с. 24-26), відповідно до якого у 2018 р. створив робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, про що у встановленому порядку повідомляв органи державної служби зайнятості. З 22.10.2018 р. по 11.04.2019 р. на підприємстві працювала одна особа з інвалідністю. Доказів безпідставної відмови відповідача у працевлаштуванні особи з інвалідністю позивачем не надано. Таким чином, відповідач вживав залежні від нього заходи для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю встановленим нормативам, що виключає застосування адміністративно-господарських санкцій.

27.01.2020 р. позивач подав відповідь на відзив (а. с. 45-47), де вказав, що у звіті до центру зайнятості відповідач зазначив декілька категорій громадян для працевлаштування, у тому числі й інвалідів. Крім того, було визначено, що претендентам на вакантні посади пропонувалась робота за договором цивільно-правового характеру, що не доводить створення відповідачем жодного робочого місця для осіб з інвалідністю. За довідкою МСЕК інвалідність ОСОБА_1 , який був працевлаштований відповідачем 22.10.2018 р., встановлена на строк до 01.12.2018 р. Тому твердження відповідача про працевлаштування особи з інвалідністю, яка пропрацювала до кінця звітного 2018 р., є безпідставними.

03.02.2020 р. відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, де зазначив, що періодичність подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено. ОСОБА_1 встановлено інвалідність безстроково.

За клопотанням представників сторін справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

У квітні 2019 р. позивач направляв відповідачу повідомлення про неподання звіту за 2018 р. щодо працевлаштування інвалідів з проханням подати звіт форми 10-ПІ (а. с. 11-13).

13.08.2019 р. відповідач направив позивачу звіт за 2018 р. про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ (а. с. 10).

За розрахунком позивача, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників, відповідач мав працевлаштувати 1 особу з інвалідністю. За невиконання вказаного нормативу позивач нарахував 24641,67 грн адміністративно-господарських санкцій та 2698,08 грн пені, що в сумі становить 27339,75 грн (а. с. 9).

20.09.2019 р. позивач надіслав відповідачу претензію стосовно сплати адміністративно-господарських санкцій (а. с. 14-16).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч. 2, 4 ст. 20 Закону № 875).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 18 1 цього ж Закону пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Також, відповідно до п. 2.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. № 42 "Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Аналізуючи зазначені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості, однак Закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників серед осіб з інвалідністю.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 р. у справі № П/811/693/17, від 02.05.2018 р. у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 р. у справі № 819/639/17.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3-ПН. Відповідач двічі протягом 2018 р. подавав до Центрального районного центру зайнятості звіти форми № 3-ПН про наявність вакансії для особи з інвалідністю (а. с. 28-29).

Крім того, з 23.10.2018 р. по 11.04.2019 р. на підприємстві відповідача працював ОСОБА_1 , якому за довідкою МСЕК № 546217 встановлено другу групу інвалідності (а. с. 30-32). Посилання позивача на те, що інвалідність ОСОБА_1 встановлена до грудня 2018 р., суд відхиляє, оскільки відповідач надав довідку № 558233, згідно з якою 21.01.2019 р. ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності безстроково.

Позивач не надав доказів того, що відповідач відмовив у працевлаштуванні будь-якій особі з інвалідністю. Посилання позивача на те, що відповідач пропонував роботу за цивільно-правовими договорами, не спростовує факту створення робочих місць для осіб з інвалідністю.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідачем вчинено залежні від нього заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, повідомлено центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю та працевлаштовано одну особу з інвалідністю в 2018 р., а тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним. Несвоєчасне подання відповідачем звіту форми 10-ПІ не стало підставою для нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 820/2124/16, від 04.07.2018 р. у справі № 818/521/16 та від 11.09.2018 р. у справі № 812/1135/18, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування. Оскільки у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування чи відсутність у населеному пункті за місцезнаходження відповідача осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватися.

Враховуючи викладене та наявні у справі докази, суд вважає, що відповідач здійснив усі передбачені чинним законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю, відтак позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) до товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль-Буд" (вул. Північна, 2, кв. 1, м. Миколаїв, 54036, ідентифікаційний код 31553727) про стягнення заборгованості в сумі 27339,75 грн - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 07.02.2020 р.

Суддя Н.В. Лісовська