Рішення

від 11.02.2020 по справі 1540/4417/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/4417/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

сторін:

представник позивача - Ткаченко А.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) до Товариства з обмеженою відповідальністю Саніба (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 11) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Саніба , в якому просить суд:

- Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна, Товариства з обмеженою відповідальністю Саніба (код ЄДРПОУ 41610922), згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 01.06.2018 року.

Виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що уповноваженою особою за довіреністю ТОВ Саніба Білоус Є.О. відмовлено посадовим особам Головного управління ДФС в Одеській області в отриманні копії наказу про проведення перевірки та ознаойлмення з направленнями на перевірку, що підтверджується Актом № 577/15-32-14-08 від 31.05.2018р. «Про відмову від отримання копії наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки та ознайомлення з направленнями на перевірку ТОВ «САНІБА» ; Актом № 578/15-32-14-08 від 31.05.2018р. «Про відмову у допуску ТОВ «САНІБА» до проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулюе обіг підакцизних товарів за період з 25.09.2017 по 28.02.2018 року» ; Актом N9 579/15-32-14-08 від 31.05.2018р. «Про відмову від підпису акту про відмову у допуску ТОВ «САНІБА» до проведення позапланової виїзної документальної перевірки» , а тому позивачем було прийнято рішення про застосування умовного арешту майна платника податків, яке він просить підтвердити в судовому порядку.

24.09.2018 року, від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову відповідач зазначає, що посадові особи контролюючого органу не надали інформацію про підстави проведення документальної позапланової перевірки, не вручили відповідно до податкового законодавства копію наказу, направлення на проведення такої перевірки та службове посвідчення осіб, які зазначені в направленні, тому позивач, не допустивши посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області до перевірки, діяв правомірно, у відповідності до зазначених норм Податкового кодексу України.

Також зазначає, що фактично законодавець надавши податковому органу право на звернення до суду в порядку позовного провадження стосовно підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не врахував вимоги Податкового кодексу України, яким визначено термін 96 годин на підтвердження такого адміністративного арешту, який не може бути продовженим на час розгляду справи у суді та припиняється зі спливом вказаного терміну.

У зв`язку з чим, у випадках недоліків національного законодавства, повинно діяти правило вирішення сумнівів на користь платника податків (тобто принцип in dubio pro tributario), адже належне застосування даного принципу забезпечує реалізацію однієї з складових верховенства права - правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

Заяви, клопотання учасників справи.

25.09.2018 року від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі 1540/4417/18, до набрання законної сили рішенням у справі № 815/3604/18 за позовом ТОВ Саніба до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №3608 від 25.05.2018 року.

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії у справі (забезпечення позову, зупинення провадження або поновлення провадження).

Ухвалою суду від 25.09.2018 року на підставі клопотання Відповідача, судом було зупинено провадження у справі 1540/4417/18, до набрання законної сили рішенням у справі № 815/3604/18 за позовом ТОВ Саніба до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №3608 від 25.05.2018 року.

06.02.2020 року, протокольною ухвалою суду, на підставі клопотання представника Позивача було поновлено провадження у справі 15 40/4417/18, оскільки відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі.

Обставини справи.

ГУ ДФС в Одеській області направлено запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) від 04.04.2018 року №5235/10/15-32-14-08-10 про виявлені факти, що можуть свідчити про недостовірність визначених ТОВ «САНІБА» даних, що містяться у «Звітах про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» (форма 1-ОА) за період з 25.09.2017 року по 28.02.2018 року.

В ході аналізу «Звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» (форма 1-ОА) який наданий ТОВ «САНІБА» за лютий 2018 року, та співставлення цих даних з обсягами отриманих алкогольних напоїв згідно податкових накладних встановлено у Розділі І (обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв) «Звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» (форма 1- ОА) відображено, що ТОВ «САНІБА» у лютому 2018 року придбало «Горілка та горілка особлива « ( код продукції 58) у кількості 4665,875 дал. Згідно даних розділу II (Перелік контрагентів, у яких здійснювалось придбання алкогольних напоїв) «Звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» (форма 1-ОА) ТОВ «САНІБА» у лютому 2018 року придбало «Горілка та горілка особлива» ( код продукції 58) у кількості 4860,681 дал. (що, на 184,806 дал. Більше ніж зазначено у розділі І).

ТОВ «САНІБА» листом від 20.04.2018 року № В-20/4/18 відмовило у наданні пояснень та документального підтвердження. ГУ ДФС в Одеській області на підставі 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу прийнято наказ від 25.05.2018 року №3608 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «САНІБА» з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює обіг підакцизних товарів за період з 25.09. 2017 по 28.02.2018 року.

З метою вручення наказу від 25.05.2018 № 3608 та пред`явлення направлення від 25.05.2018 №4193/14-08, №4194/14-08, N94195/14-08, №4196/14-08 посадовими особами було здійснено вихід 31.05.2018 року на податкову адресу ТОВ « САНІБА» та складено Акт № 577/15-32-14-08 від 31.05.2018р. «Про відмову від отримання копії наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки та ознайомлення з направленнями на перевірку ТОВ «САНІБА» ; Акт № 578/15-32-14-08 від 31.05.2018р. «Про відмову у допуску ТОВ «САНІБА» до проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулюе обіг підакцизних товарів за період з 25.09.2017 по 28.02.2018 року» ; Акт N9 579/15-32-14-08 від 31.05.2018р. «Про відмову від підпису акту про відмову у допуску ТОВ «САНІБА» до проведення позапланової виїзної документальної перевірки» .

Вищезазначене послугувало підставою для звернення Головного управління ДФС в Одеській області до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ Саніба згідно рішення ГУДФС в Одеській області від 01.06.2018р.

Джерела права й акти їх застосування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктами 16.1.13, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України встановлено обов`язки платника податків, а саме платник податків зобов`язаний:

- допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок по обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для : держання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

- не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;

Пунктом 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право:

20.1.4. проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного - контролю та/або митного оформлення;

20.1.6. запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;

20.1.9. вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або « провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від в ведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу;

20.1.13. доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з пунктом 94.10 статті Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Відповідно до п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Також, відповідно до частини 1 статті 283 КАС України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Висновки суду.

30.08.2019 року Головне управління ДФС в Одеській області звернулось до суду в загальному порядку із заявою про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ Саніба згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 01.06.2018 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що зазначене рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків підтвердженню не підлягає, а в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з наступним.

Суд зазначає, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема, у разі не допуску особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об`єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та охоронюваних законом інтересів платника податків, так і належного здійснення повноважень податковим органом, законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із заявами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому, стаття 283 КАС України встановлює особливий, оперативний, порядок розгляду такої заяви, та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

Суд при розгляді вказаної заяви здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.

Однак, відповідно до положень п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Таким чином, проаналізувавши норми законодавчих приписів, суд вважає за необхідне зазначити, що у законодавстві України, яким врегульовано спірні правовідносини, є певні прогалини, а саме існує колізія, яка полягає у тому, що згідно з пунктом 2 частини 4 статті 283 КАС України відмова у відкритті провадження за заявою податкового органу, зокрема, у зв`язку з тим, що із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, унеможливлює повторне звернення позивача з аналогічною заявою, та позивач у даному випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку, шляхом подачі позовної заяви щодо накладання умовного адміністративного арешту майна, та вимог п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України, яким встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Фактично законодавець надавши податковому органу право на звернення до суду в порядку позовного провадження стосовно підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не врахував вимоги Податкового кодексу України, яким визначено термін 96 годин на підтвердження такого адміністративного арешту, який не може бути продовженим на час розгляду справи у суді та припиняється зі спливом вказаного терміну.

У зв`язку з чим, у випадках недоліків національного законодавства, повинно діяти правило вирішення сумнівів на користь платника податків, адже належне застосування даного принципу забезпечує реалізацію однієї з складових верховенства права - правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

Отже, беручи до уваги викладене, а також те, що після прийняття 01.06.2018 р. начальником ГУ ДФС в Одеській області рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ Саніба сплинуло 96 годин, на думку суду, в силу приписів п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна ТОВ Саніба припинено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 18 квітня 2019року по справі №820/2522/17.

Крім того, судом встановлено, що 19.07.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ Саніба до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №3608 від 25.05.2018 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 року, позовну заяву ТОВ Саніба до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу №3608 від 25.05.2018 року, задоволено.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 року, апеляційну скаргу ГУ ДФС в Одеській області, повернуто апелянту, отже підстави для проведення перевірки платника податків відсутні.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення адміністративного позову Головного управління ДФС в Одеській області, та підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ Саніба згідно Рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 01.06.2018р.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС в Одеській області не підлягають задоволенню, з вищенаведених підстав.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) до Товариства з обмеженою відповідальністю Саніба (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 11) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 11.02.2020 року.

Суддя Бутенко А.В.

.