Рішення

від 10.02.2020 по справі 620/334/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року Чернігів Справа № 620/334/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

представника позивача Новика М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фенікс+" до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом у якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову про стягнення виконавчого збору від 26.11.2019 винесену в межах виконавчого провадження ВП №60718407 відносно ТОВ «БК «ФЕНІКС+» , код ЄДРПОУ 42221325, в розмірі 140101,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову, оскільки стягувачем та боржником було урегульовано питання повернення авансу шляхом закінчення прийняття робіт, проведених будівельною компанією за результатом чого у стягувача відсутні жодні претензії щодо повернення раніше авансованих ТОВ БК ФЕНІКС+ грошових коштів на проведення будівельних робіт.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що державним виконавцем правомірно винесено оскаржувану постанову та стягнуто виконавчий збір.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2019 у справі №927/572/19 частково задоволено позов Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Фенікс+ 1266271,48 грн. суми неповернутого авансу, 10% штрафу у розмірі 126627,15 грн., 85 932,99 грн. пені та 22 182,47 грн. судового збору.

01.11.2019 господарським судом Чернігівської області виданий судовий наказ.

25.11.2019 наказ суду пред`явлений стягувачем до примусового виконання.

26.11.2018 старшим державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60718407; постанову про стягнення виконавчого збору; постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження; постанову про арешт майна боржника.

28.11.2019 старшим державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову про арешт коштів боржника, які знаходяться на відкритих рахунках у банківських установах.

23.12.2019 листом за №11-04/5218 стягувач повідомив, що не має вимог до боржника в частині суми неповернутого авансу в розмірі 1266271,48 грн. у зв`язку з погашенням цієї заборгованості, при цьому решта сум залишається не сплаченою.

26.12.2019 боржником ТОВ БК Фенікс+ на рахунок з обліку депозитних сум були перераховані грошові кошті для погашення боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в загальній сумі 384994,11 грн.

28.12.2019 старшим державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника.

17.01.2020 у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу, старшим державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, у відповідності до п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон).

Зокрема, відповідно до ст.1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.5 названого Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Як встановлено у судовому засіданні 23.12.2019 стягувач за даним виконавчим провадженням повідомив державного виконавця про те, що станом на дату складання Листа, Управління не має вимог до боржника в часині суми неповернутого авансу в розмірі 1266271,48 грн. у з зв`язку з погашенням цієї заборгованості виконанням робіт та підписанням відповідних актів приймання виконаних робіт. В ході двосторонніх переговорів керівництва ТОВ БК ФЕНІКС+ та Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації сторонами було урегульовано питання повернення авансу шляхом закінчення прийняття робіт, проведених будівельною компанією за результатом чого у стягувача відсутні жодні претензії щодо повернення раніше авансованих ТОВ БК ФЕНІКС+ грошових коштів на проведення будівельних робіт.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за наказом № 927/572/19, виданого 01.11.2019 Господарським судом Чернігівської області.

Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові від 26.11.2019 про стягнення виконавчого збору, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

Так, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ вбачається, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Слід зазначити, що законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 819/1116/17 (№К/9901/3131/17).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови, а тому наявні підстави для її скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що за визначенням ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу, у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України). Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат адвокатом надані суду договір про надання юридичних послуг від 10.01.2020, квитанція до прибуткового касового ордеру № б/н від 10.01.2020, акт приймання-передавання грошових коштів від 10.01.2020, розрахунок суми витрат за надану правову допомогу.

Таким чином, у відповідності до квитанцій до прибуткового касового ордера, позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. Отже, адвокатом та позивачем документально доведено факт понесення витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

Також суд зазначає, що згідно ч. 6, 7 ст. 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 132, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про стягнення виконавчого збору від 26.11.2019 винесену в межах виконавчого провадження ВП №60718407 відносно ТОВ «БК «ФЕНІКС+» .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Фенікс+" судовий збір у сумі 2102,00 грн. та 8000,00 грн. витрати на правничу допомогу.

У відповідності до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 297 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, у відповідності до підпункту 15.5. пункту 15 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 10 лютого 2020 року.

Суддя О.В. Заяць