Рішення

від 10.02.2020 по справі 491/553/19

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/553/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2020 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області та ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом у зв`язку з неможливістю оформлення спадщини в нотаріальному порядку

В С Т А Н О В И В:

До Ананьївського районного суду Одеської області звернувся із позовною заявою позивач ОСОБА_1 до Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом у зв`язку з неможливістю оформлення спадщини в нотаріальному порядку.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 - померла ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації смертей 19 травня 2008 року зроблено відповідний актовий запис за №10 і видано свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_1 . Відкрилась спадщина на майно, а саме:

- Ѕ частини квартири під АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Представництвом фонду державного майна України, 10.12.1998 року, за №13427 та за рішенням Пролетарського суду м.Донецька від 04.12.2008р., за №2-7975/08, зареєстрованого в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно м.Донецька, 04.03.2009 року за реєстраційним №26629545;

- земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 2.85 га, кадастровий номер: 5120284600:01:001:0034, площею 2.85 га, яка розташована на масиві №8 згідно Проекту організації території земельних часток на землях сільськогосподарського призначення колишнього КСП Майнове в Нвогеоргіївській сільській раді Ананьївського району Одеської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підстав державного акту на право власності на земельну ділянку ОД №023357.

Як зазначається в позовній заяві, що вказана земельна ділянка перейшла у власність спадкодавці на підставі акту про передачу та прийом земельної частки (паю) в натурі від 14.07.2004, передачу здійснено у відповідності з розпорядженням Ананьївської районної державної адміністрації від 06.07.2004 року за №221 про передачу в натурі земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право власності на землю .

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом та своєчасно звернувся за місцем проживання до Третьої донецької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та вступив у спадок за законом.

13 квітня 2009 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВМС №043892.

Оскільки, свідоцтво про право на спадщину за законом видано державним нотаріусом Третьої донецької державної нотаріальної контори Шевченко О.М. лише на частину майна, а саме на Ѕ частини квартири під АДРЕСА_2 виникла необхідність до оформити спадщину.

Крім того, в позовній заяві вказано, що відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 18.11.2014 року за №69/2 Про переміщення Головного та територіальних управлінь юстиції, відділів державної виконавчої служби, відділів державної реєстрації актів цивільного стану, державних нотаріальних контор Третя Донецька державна нотаріальна контора перереєстрована за адресою: АДРЕСА_3 м АДРЕСА_3 вул АДРЕСА_4 , буд.27, але фактично не перемістилася на підконтрольну українській владі територію. Також, державний нотаріус Шевченко О.М. наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.04.2016 року №841/1 звільнено з займаної посади у зв`язку з відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою.

Відповідно до відповіді від 24.05.2019 року №4-7-108 на адвокатський запит, доступ до будь-яких матеріалів спадкових справ, які зберігались у Третій Донецькій державній нотаріальній конторі до переміщення у місто Дружківка, відсутній.

Як вказано в позовній заяві, що при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз`яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження. Таким чином, повторне заведення спадкової справи органами нотаріату, які здійснюють свої повноваження на території, яка контролюється органами державної влади України, є неможливим.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 змушений звернутися до суду для захисту та реалізації своїх законних прав. Підставою для звернення до суду є відсутність у спадкоємця можливості оформити і отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно.

11 червня 2019 року головуючим суддею по справі було відкрито провадження у справі та встановлено відповідачеві строк для надання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України та роз`яснено, що відповідач у строк для подання відзиву має право пред`явити зустрічний позов відповідно до ч.1 ст.193 ЦПК України.

Відповідно до постановленої ухвали головуючим суддею 10 жовтня 2019 року до участі у справі було залучено в якості співвідповідача ОСОБА_2 , якому було також встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України та роз`яснено, що відповідно до ст.193 ЦПК України він має право подати зустрічний позов.

У встановлені судом строки в ухвалі суду від 11 червня 2019 року та 10 жовтня 2019 року відзив на позовну заяву відповідачами до суду не було подано.

Крім того, відповідно до ст.193 ЦПК України зустрічний позов відповідачами до суду не було пред`явлено.

У судове засідання, що призначено на 10 лютого 2020 року позивач не з`явився, на адресу позивача рекомендованим відправленням за вихідним номером 491/553/19/10370/2019 направлялась копія ухвали суду від 10 грудня 2019 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10 лютого 2020 року, проте вказане рекомендоване відправлення повернулось на адресу суду з відміткою центру поштового зв`язку тимчасово не обслуговується (а.с.71).

У судове засідання з розгляду справи представник позивача ОСОБА_4 , повноваження якої підтверджуються ордером серії ОД №353215 від 20 травня 2019 року не з`явилася, про дату, час та місце проведення якого була сповіщена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням в матеріалах справи (а.с.70). При цьому, 31 січня 2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити (а.с.73).

Відповідач Новогеоргіївська сільська рада Ананьївського району Одеської області у судове засідання на розгляд справи не з`явилася, про дату, час та місце проведення якого була сповіщена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням наявним в матеріалах справи (а.с.69). Однак, в матеріалах справи міститься заява відповідача, яка надійшла до суду 24 червня 2019 року про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, позовні вимоги позивача сільська рада визнає (а.с.27).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання на розгляд справи не з`явився. При цьому в матеріалах справи міститься письмова заява відповідача, котра надійшла на адресу суду 30 жовтня 2019 року, в якій зазначено, що він є батьком позивача та в 2009 році від спадщини відмовився на користь свого сина, проти задоволення позовних вимог не заперечує та просить їх задовольнити, розгляд справи просить провести у його відсутність (а.с.57).

Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 2 статті 223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

При цьому, враховуючи наявність відомостей про належне сповіщення всіх учасників справи, клопотання представника позивача, заяви відповідачів, відсутність передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача, представника позивача та відповідачів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Донецьк, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 31 березня 2000 року Пролетарським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області (а.с.6).

Відповідно до копії свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_4 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Пролетарського районного управління юстиції м.Донецька, спадкодавець ОСОБА_3 являється матір`ю позивача (спадкоємця) (а.с.8).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 19 травня 2008 року Новогеоргіївською сільською радою Ананьївського району Одеської області спадкодавець - ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

З копії Свідоцтва про право на спадщину виданого державним нотаріусом Третьої донецької державної нотаріальної контори Шевченко О.О. вбачається, що позивачу ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину відповідно до спадкової справи за №1127/2008 року на спадкове майно ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням Ѕ частини майна від якої відмовився чоловік померлої ОСОБА_2 , спадкове майно складається з Ѕ частини квартири під номером АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру (а.с.10).

Пунктами 2.1 та 2 глави 10 розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України Про затвердження Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року №296/5, визначено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини. Також, відповідно до пункту 2.5 цієї глави номер спадковій справі присвоюється один раз і складається з порядкового номера, за яким вона зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ, та зазначається через дріб (дефіс) рік, у якому вона заведена.

З копії державного акту серії ОД №023357 виданого 15 вересня 2004 року на підставі розпорядження райдержадміністрації Ананьївського району Одеської області від 06 липня 2004 року №221, спадкодавець ОСОБА_3 володіла земельною ділянкою площею 2,85 га у межах згідно з планом, котра розташована на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 5120284600:01:001:0034 (а.с.11).

З копії акту про передачу та прийом земельної частки (паю) в натурі вбачається, що ОСОБА_3 було передано земельну ділянку в натурі в розмірі 2,85 га, земельна ділянка № НОМЕР_2 розташована на масиві № НОМЕР_6 згідно Проекту організації території земельних часток (паїв) на землях сільськогосподарського призначення колишнього КСП Майнове (а.с.12).

Відповідно до копії відповіді на запит наданої 24 травня 2019 року Головним територіальним управлінням юстиції Донецькій області за №4-7-108, вбачається, що відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 18.11.2014 року №69/2 Про переміщення Головного та територіальних управлінь юстиції, відділів державної виконавчої служби, відділів державної реєстрації актів цивільного стану, державних нотаріальних контор Третя донецька державна нотаріальна контора перереєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .Кошового, буд.27, але фактично не перемістилася на підконтрольну українській владі територію. Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р (в редакції розпорядження №79-р від 07.02.2018) місто Донецьк віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Також з цього листа вбачається, що всі документи були залишені у приміщенні, яка займала Третя донецька державна нотаріальна контора у м.Донецьку, у зв`язку із загрозою життю працівників державної нотаріальної контори та відповідно до наказів завідуюча державною нотаріальною конторою та державні нотаріуси Третьої донецької нотаріальної контори звільненні із займаних посад, тому Третя донецька державна нотаріальна контора не функціонує. У зв`язку з чим, доступ до будь-яких матеріалів спадкових справ, які зберігались у Третій донецькій держнотконторі до приміщення у місто Дружківка, відсутній (а.с.14).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч.1 ст.5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом, свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом, захисту цивільних прав та інтересів зокрема є визнання права.

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зі змісту статті 1216 ЦК України вбачається, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ст. 1258 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 та 2 статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення; до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно з частиною 1 та частиною 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до пункту "г" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється, в тому числі шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців в порядку спадкування, за винятком випадків, на які поширюється дія п.1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України".

Разом із тим, відповідно до п. 1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України" рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняття органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органом місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавцем в разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Якщо спадкоємець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування про завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

Крім того, суд звертає увагу на те, що право на земельний пай (частку) вперше було закріплено Земельним Кодексом України в редакції 1992 року.

Відповідно до Законів України Про державний земельний кадастр та Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з 1 січня 2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються. Натомість, згідно із ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, яка передана фізичним та юридичним особам шляхом безоплатної передачі із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Згідно з роз`ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в пунктах 10, 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут). При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до статті 47 Закону України Про нотаріат , та відповідно з пунктами 4.14, 4.15 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (№ 296/5 від 22.02.2012 року), нотаріус перевіряє склад спадкового майна та видає на нього свідоцтво про право на спадщину. Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам статті 47 Закону України Про нотаріат .

Судом встановлено, що спадщина не перейшла до держави, не визнана відумерлою, позивач вступив в управління та володіння спадковим майном і є спадкоємцем за законом, право власності спадкодавця не припинено відповідно до ст. 346 ЦК України, а відповідно до ст. 1296 ЦК України, а згідно із статтею 16 ЦК України, способом захисту свого права є визнання права.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування для позивача породжує певні юридичні наслідки, а саме унеможливлює оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом, тому на підставі зібраних у справі та досліджених доказів, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13,19, 76, 81,89, 133, 141, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області та ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом у зв`язку з неможливістю оформлення спадщини в нотаріальному порядку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 31 березня 2000 року Пролетарським РВ ДМУУМВС України в Донецькій області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 , в порядку спадкування право власності на земельну ділянку, площею 2.85 гектари у межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії ОД №023357, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1424, кадастровий номер земельної ділянки 5120284600:01:001:0034, виданим 15 вересня 2004 року на підставі розпорядження райдержадміністрації Ананьївського району Одеської області від 06 липня 2004 року за №221, на ім`я ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін у справі:

Позивач:ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 ; Відповідачі: - Новогеоргіївська сільська рада Ананьївського району Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04377316, яка знаходиться за адресою: 66420, Одеська обл., Ананьївський р-н, с. Новогеоргіївка; - ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , відомості щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків - відсутні.

Суддя: О.О.Желясков

Рішення суду набуло законної сили „___»