Постанова

від 06.02.2020 по справі 520/7758/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 р.Справа № 520/7758/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Зеленського В.В.,

Суддів: Чалого І.С. ,П`янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., Харків, повний текст складено 21.10.19 року по справі № 520/7758/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

08.08.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Металіка" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Харківській області від 01.04.2019 року № 00000431412, яким збільшена сума грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 34055.00 грн. в тому числі за податковим зобов`язанням - 27 244,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6811,00 грн.; стягнути на користь ТОВ «Видавництво «Металіка» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі 1921.00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Харківській області від 01.04.2019 року № 00000431412.

Стягнуто на користь ТОВ «Видавництво «Металіка» (код ЄДРПОУ 33411231) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду та прийняте по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Також зазначає, що рішення ухвалено без дотримання положень ст.242 КАС України, а саме, судом першої інстанції не дотримана така основна засада судочинства, як законність та обґрунтованість, що передбачає собою ухвалення судом рішення відповідно до норм матеріального права на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що ТОВ Видавництвом Металіка не виконані умови Технічного завдання та протоколів узгодження вартості, що складені на виконання умов договору на розроблення рекламного макету поліграфічної продукції від 31.01.2017 року № 7.

Зауважує, що протоколи узгодження вартості, рахунки-фактури, податкові накладні, акти прийому передачі послуг та акти прийому рекламних блоків до кожного номеру журналу Металевий Вісник , складені в один день, тобто замовлення, виконання та передача результатів роботи відбувалася в один календарний день.

Вказує, що у ТОВ Видавництво Металіка у досліджуваних періодах штатна чисельність працівників складала 12-14 осіб, одним з видів діяльності товариства згідно КВЕД є видання журналів та періодичних видань, що свідчить про цілком реальну можливість виконання верстки оригіналу-макету журналу Металевий Вісник власними кваліфікованими трудовими ресурсами, а документування нереальних господарський операцій мало місце з метою отримання податкової вигоди.

Посилається на те, що головним управлінням ДФС у Харківській області отримано протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 08.07.2017 року, складеного в рамках кримінального провадження від 05.07.2017 року №32017220000000101, який відповідно до баз даних ДФС України є директором та засновником ТОВ Рестар Компані (податковий номер 40615008).

Відповідно до вищезазначеного протоколу ОСОБА_1 повідомила, що про підприємство ТОВ Рестар Компані (податковий номер 40615008) їй нічого невідомо, фінансово-господарську діяльність ТОВ Рестар Компані не здійснювала, ніяких документів не підписувала.

Скориставшись правом подання відзиву, позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Видавництво "Металіка" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ "Рестар Компані" за лютий, березень, квітень 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за наслідками якої складений акт від 08.02.2019 року № 353/20-40-14-12-09/33411231.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Видавництво "Металіка" п.п. а п. 198.1, абз. 1, 2 п.п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту всього у сумі 27244,00 грн., у тому числі 9918,00 грн. за лютий 2017 року, на 7587,00 грн. за березень 2017 року, на 9 739,00 грн. за квітень 2017 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 27244 грн., в тому числі 9918 грн. за лютий 2017 року, на 7587 грн. за березень 2017 року, на 9739 грн. за квітень 2017 року.

ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 року №00000431412, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 34055,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 27244,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6111,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено в судовому засіданні висновків акту перевірки щодо нереальності господарських операцій з зазначеними контрагентами, та як наслідок збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, що основним видом діяльності позивача є посередництво у розміщенні реклами в засобах масової інформації КВЕД 73.12. та відповідно підприємство є засновником друкованого видання Металевий вісник , що підтверджується копією свідоцтва серії КВ НОМЕР_1 .

Між ТОВ "Видавництво "Металіка" та ТОВ "Рестар Компані" укладено договір № 7 від 31.01.2017 на розроблення рекламного макету поліграфічної продукції.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору ТОВ "Рестар Компані" зобов`язується за завданням ТОВ "Видавництво "Металіка" на свій ризик виконувати роботу, визначену п. 1.2 цього договору, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати виконану роботу.

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що на підставі інформації, наданої замовником, надаються послуги щодо розроблення рекламного макету поліграфічної продукції журналу "Металевий вісник".

На виконання умов договору № 7 від 31.01.2017 року сторонами складені, погоджені, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками наступні додатки: додаток № 1 - Технічне завдання на розробку макета поліграфічної продукції - макету журналу "Металевий вісник"; додаток № 2 - Формат розділу Прайс -строки журналу "Металевий вісник"; додаток № 3 - Рубрикація товарів розділу Прайс-строки журналу "МЕТАЛЕВИЙ ВІСНИК"; додаток № 4 - Виходи журналу "Металевий вісник" у 2017 році.

Крім того, між ТОВ "Видавництво "Металіка" та ТОВ "Рестар Компані" складені та підписані протоколи узгодження вартості верстки оригінал-макету журналу Металевий вісник": № 1 від 02.02.2017 року, № 2 від 09.02.2017 року, № 3 від 16.02.2017 року, № 4 від 02.03.2017 року, № 5 від 09.03.2017 року, № 6 від 16.03.2017 року, № 7 від 06.04.2017 року, № 8 від 13.04.2017 року, № 9 від 20.04.2017 року.

ТОВ "Рестар Компані" в адресу ТОВ "Видавництво "Металіка" виписані наступні рахунки на оплату послуг: № 45 від 02.02.2017 року, № 63 від 09.02.2017 року, № 79 від 16.02.2017 року, № 96 від 02.03.2017 року, № 105 від 09.03.2017 року, № 119 від 16.03.2017 року, № 131 від 06.04.2017 року, № 144 від 13.04.2017 року, № 150 від 20.04.2017 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій складено акти передачі рекламних блоків для розробки макету журналу "Металевий вісник" від 02.02.2017 року, від 09.02.2017 року, від 16.02.2017 року, від 02.03.2017 року, від 09.03.2017 року, від 16.03.2017 року, від 06.04.2019 року, від 13.04.2017 року, від 20.04.2017 року та акти передачі прайсів для розробки макету журналу "Металевий вісник" від 02.02.2017 року, від 09.02.2017 року, від 16.02.2017 року, від 02.03.2017 року, від 09.03.2017 року, від 16.03.2017 року, від 06.04.2019 року, від 13.04.2017 року, від 20.04.2017 року.

ТОВ "Рестар Компані" на виконання умов договору № 7 від 31.01.2017 року передавав ТОВ "Видавництво "Металіка" зверстовані оригінали-макети журналів "Металевий вісник" № 6 (654), № 7 (655), № 8 (656), № 10 (658), № 11 (659), № 12 (660), № : 15 (663), № 16 (664), № 17 (665) в електронному вигляді, про що складені відповідні акти прийому-передачі.

Також сторонами складені та підписані акти наданих послуг від 02.02.2017 року, від 09.02.2017 року, від 16.02.2017 року, від 02.03.2017 року, від 09.03.2017 року, від 16.03.2017 року, від 06.04.2017 року, від 13.04.2017 року, від 20.04.2017 року.

Оплата за отримані послуги позивачем здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 362 від 24.03.2017 року, № 380 від 03.04.2017 року, № 392 від 04.04.2017 року, № 402 від 10.04.2017 року, № 434 від 21.04.2017 року, № 500 від 29.05.2017 року, № 526 від 07.06.2017 року.

На виконання умов договору ТОВ "Рестар Компані" виписані та зареєстровані в ЄРПН наступні податкові накладні: від 02.02.2017 року № 202002; від 09.02.2017 року № 209005; від 16.02.2017 року № 216002; від 02.03.2017 року № 302007; від 09.03.2017 року № 309003; від 16.03.2017 року № 316004; від 06.04.2017 року № 406002; від 13.04.2017 року № 413001; від 20.04.2017 року № 420003.

Як було встановлено судом першої інстанції та зазначено Головним управлінням ДФС у Харківській області в апеляційні скарзі, що підставою для висновку про нереальності господарських операцій, вчинених між ТОВ "Видавництво "Металіка" та ТОВ "Рестар Компані" є протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 08.07.2017 року, складений в межах кримінального провадження від 05.07.2017 року № 23017220000000101, в якому ОСОБА_1 , яка є директором та засновником товариства, повідомила, що підприємство ТОВ "Рестар Компані" їй не відоме, фінансово-господарську діяльність вона не здійснювала, ніяких документів не підписувала.

Проте, ГУ ДФС у Харківській області, не вказує в акті перевірки про наявність вироків судів за фактом вчинення фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку про реальність або нереальність вчинення господарської діяльності контрагентом.

До того ж, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

За приписами ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, в контексті ст.83 ПК України за відсутності вироку суду, що набрав законної сили, відомості набуті під час досудових кримінальних проваджень, мають доказове значення виключно в рамках цих проваджень та не є належними доказами відсутності реального характеру господарських відносин між позивачем та контрагентами.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених ТОВ "Видавництво "Металіка" та його контрагентом.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Згідно п.36.5 ст.36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Отже, аналіз складеного контролюючим органом акту перевірки, не доводить, що на момент проведення господарських операцій контрагент позивача був фіктивним підприємством; вчиняв порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб`єктів господарювання, та укладав нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держав і суспільства. Також контролюючим органом не наведено жодних суттєвих порушень форми чи змісту первинних документів.

Таким чином, посилання контролюючого органу в акті перевірки на кримінальне провадження № 32017220000000101, в рамках якого й надані пояснення ОСОБА_1 про начебто не причетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ Рестар Компані не можуть бути підставою для твердження про завищення ТОВ Видавництво Металіка податкового кредиту у розмірі 27 244,0 грн., оскільки сам по собі факт відкритого кримінального провадження не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання ТОВ Рестар Компані своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з ТОВ Видавництво Металіка або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів зауважує, що сам факт наявності порушеного кримінального провадження не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, встановлених в рамках відповідного кримінального провадження.

Аналогічний висновок узгоджується з висновком в постанові Верховного суду від 12.12.2019 року по справі № 814/1439/17.

Відповідно до п. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що ТОВ Видавництво Металіка не виконані умови Технічного завдання та протоколів узгодження вартості, що складені на виконання умов договору на розроблення рекламного макету поліграфічної продукції від 31.01.2017 року № 7.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана позиція контролюючого органу не відповідає дійсності, та спростовується наступними положеннями самого Технічного завдання, а саме:

Відповідно до п. е) Розділу 3 Технічного завдання на розробку макету журналу Металевий вісник чітко визначено, що всі інформаційні матеріали, які складають зміст журналу можуть передаватися виконавцю (ТОВ Рестар Компані ) наступним чином: по факсу; по електронній пошті; іншим погодженим між замовником та виконавцем засобом.

Пунктом f) та g) Розділу 3 Технічного завдання на розробку макету журналу Металевий вісник також чітко зазначено, що відправка матеріалів для блочної реклами відображається в актах передачі рекламних блоків (копії вказаних актів надавалися позивачем до позовної заяви), відправка прайсів для строкової реклами відображається в актах передачі прайсової інформації (копії вказаних актів надавалися також позивачем до позовної заяви).

Таким чином, твердження апелянта щодо не виконання ТОВ Видавництво Металіка умов технічного завдання на розробку макету журналу Металевий вісник , яке є Додатком № 1 до Договору № 7 від 31.01.2017 року, не відповідає дійсності та спростовується наданими до матеріалів позовної заяви копіями первинних документів.

Крім того, відповідно до додатку № 4 до договору № 7 від 31.01.2017 року чітко узгоджені дати виходу журналу Металевий Вісник у 2017 року.

Так, у періоді, що перевірявся, журнал Металевий вісник повинен вийти 06.02.2017 року № 6 (654), 13.02.2017 року № 7(655), 20.02.2017 року № 8 (656), 27.02.2017 року № 9(657), 06.03.2017 року № 10 (658), 13.03.2017 року № 11 (659), 20.03.2017 року № 12 (660), 27.03.2017 року № 13(661), 03.04.2017 року № 14 (662), 10.04.2017 року № 15 (663), 18.04.20147 року № 16 (664), 24.04.2017 року № 17 (665).

Тобто, кожній даті виходу журналу Металевий вісник передував факт отримання наданих послуг від ТОВ Рестар-Компані на адресу TQB Видавництво Металіка , про що свідчать складені акти наданих послуг від 02.02.2017 року, від 09.02.2017року, від 16.02.2017 року, від 02.03.2017 року, від 09.03.2017 року, від 16.03.2017 року, від 06.04.2017 року, від 13.04.2017 року, від 20.04.2017 року, в яких чітко зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Також, відповідно до п. 2.2 договору № 7 від 31.01.2017 року визначено, що замовник щотижня, не пізніше як 17-00 години четверга в будь-який зручний для замовника та виконавця спосіб надає виконавцю зразки реклами та іншу необхідну інформацію, які виконавець використовує для верстки оригінал-макету.

Так, на виконання вказаного положення договору між сторонами правочину складені акти передачі рекламних блоків для розробки макету журналу Металевий Вісник від 02.02.2017 року, від 09.02.2017 року, від 16.02.2017 року, від 02.03.2017 року, від 09.03.2017 року, від 16.03.2017 року, від 06.04.2019 року, від 13.04.2017 року, від 20.04.2017 року та акти передачі прайсів для розробки макету журналу Металевий Вісник від 02.02.2017 року, від 09.02.2017 року, від 16.02.2017 року, від 02.03.2017 року, від 09.03.2017 року, від 16.03.2017 року, від 06.04.2019 року, від 13.04.2017 року, від 20.04.2017 року (дні передачі - четвер).

На виконання п. 2.4 договору виконавець - ТОВ Рестар Компані передавав Замовнику - ТОВ Видавництво Металіка оригінали-макети журналів Металевий Вісник № 6 (654), № 7 (655), № 8 (656), № 10 (658), № 11 (659), № 12 (660), № 15 (663), № 16 (664), № 17 (665) в електронному вигляді, про що складені відповідні акти прийому - передачі.

Крім того, в апеляційній скарзі ГУ ДФС у Харківській області зазначає про те, що рахунки- фактури, протоколи узгодження вартості, акти прийому-передачі рекламних блоків та акти прийому - передачі наданих послуг складені в один календарний день, що начебто викликає сумнів у можливості надання таких послуг, проте колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів в підтвердження тієї обставини, що надання вказаних послуг потребує значного проміжку у часі.

Також, ГУ ДФС у Харківській області зазначає, що штатна кількість працівників ТОВ Видавництво Металіка у періоді, що перевірявся, надавала змогу позивачу самостійно здійснювати діяльність без залучення ТОВ Рестар Компані , проте слід зауважити, що вказане твердження є лише припущенням контролюючого органу.

Більше того, суб`єкт господарювання самостійно під час здійснення власної господарської діяльності приймає рішення про залучення під час здійснення певних видів робіт/послуг сторонніх організацій, і це не заборонено, а навпаки дозволяється положеннями діючого законодавства України (необхідно враховувати ту обставину, що штатні працівники можуть перебувати у відпустках, на лікарняних, разом з цим у платника податків може збільшуватися обсяг робіт, який необхідно зробити на відповідні дати).

Таким чином отримання послуг від ТОВ Рестар Компані відбувалося у межах здійснення позивачем власної господарської діяльності, основним видом якої згідно коду КВЕД 73.12 є посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, а реальність вчинення таких операцій підтверджена належними первинними бухгалтерськими документами, що жодним чином не спростовано відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Харківській області від 01.04.2019 року №00000431412 прийняте податковим органом є помилковим та таким, що спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року по справі № 520/7758/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Зеленський Судді І.С. Чалий Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 11.02.2020 року