Постанова

від 11.02.2020 по справі 360/2991/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року справа №360/2991/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В., представника позивача - адвоката - Мови В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТР-2018" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року (головуючий суддя І інстанції - Тихонов І.В.), складене в повному обсязі 04 листопада 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області, у справі № 360/2991/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТР-2018" до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНТР-2018" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Луганській області від 19 березня 2019 року № ЛГ188/486/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 1 752 660,00 грн. (а.с. 4-9 т. 1).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року відмовлено у задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с. 244-251 т. 1).

Не погодившись із судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНТР-2018" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки інспекторів з ГУ Держпраці у Луганській області, що в договорах підряду, укладених між директором ТОВ "КАНТР-18" та 14 особами, вбачаються ознаки трудових відносин, не ґрунтуються на вимогах закону.

Оскільки фізичні особи залучалися ТОВ "КАНТР-18" до виконання робіт на підставі цивільно-правових, а не трудових договорів чи контрактів, вони відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону праці" не вважаються працівниками, а тому на них не розповсюджувалися положення статей 18 та 21 вказаного закону. Фізична особа може виконувати роботи як на підставі трудового договору, так і цивільно-правового договору.

В оскаржуваній постанові зазначено, що 14 осіб були допущені до роботи без належного оформлення трудових відносин, але всі ці особи в вільний від основної роботи час виконують послуги за договорами підряду з ТОВ "КАНТР-18", однак на момент прийняття спірної постанови 5 осіб з 14 були внесені до штату і оформлені за трудовими договорами.

Інші 9 осіб працювали на підставі цивільно-правового договору, доказів їх праці не за їх умовами в матеріалах справи відсутні (а.с. 4-8 т.2).

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволені апеляційної скарги, зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

24 січня 2020 року до канцелярії суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на правомірності рішення суду першої інстанції та постанови про накладення штрафу на позивача.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до підпункту 3 пункту 5 та пункту 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295, статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985-ІV від 08 вересня 2004 року, на підставі інформації, отриманої із листа ГУ ДФС у Луганській області від 07 лютого 2019 року № 981/10/12-32-13-05, листа Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 28 січня 2019 року № 756/4/4.1-ДП-19, винесено наказ від 21 лютого 2019 року № 162 Про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю Кантр-2018 та направлення № 01-17/187 на проведення інспекційного відвідування від 21 лютого 2019 року № 01-17/187 (арк. спр. 64-65 т.1).

Направлення отримано уповноваженою посадовою особою ТОВ КАНТР-2018 про що свідчить підпис ОСОБА_1 (арк. спр. 65 т.1).

В зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування з причини створення перешкод у діяльності інспектора праці, інспектором праці винесено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 21.02.2019 № ЛГ188/486-НД, разом з актом складено вимогу про надання/поновлення документів від 21.01.2019 № 1. Відповідно до якого строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 6 днів у строк до 14 год. 00 хв. 26 лютого 2019 року (арк. спр. 66-69 т.1).

Вказані документи отримано уповноваженою посадовою особою ТОВ КАНТР-2018 , про що свідчить підпис ОСОБА_1 (арк. спр. 69 т.1).

27 лютого 2019 року інспекторами праці ГУ Держпраці у Луганській області за результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛГ188/486/АВ (далі - Акт від 27 лютого 2019 року № ЛГ188/486/АВ), яким встановлено порушення позивачем ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) ч.3 ст.24 КЗпП, Постанови КМУ від 17 червня 2015 року № 413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу.

Акт складено у двох примірниках, які підписані інспекторами праці та посадовою особою ТОВ КАНТР-2018 ОСОБА_1 . 27 лютого 2019 року (арк.спр. 70-74 т.1).

У зв`язку із виявленими порушеннями та відповідно до п. 19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 (надалі Порядок № 295), ГУ Держпраці у Луганській області винесено Припис про усунення виявлених порушень від 27 лютого 2019 року № ЛГ188/486/АВ/П (арк.спр. 75-76 т.1).

Даний припис про усунення виявлених порушень складено у 2 примірниках та підписано представником ГУ Держпраці у Луганській області Мартинюк М.М та представником об`єкту відвідування ОСОБА_1 (арк.спр. 75-76 т.1).

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, 27 грудня 2018 року першим заступником начальника Головного управління Удовенко І.М. прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЛГ188/486/АВ/П/ТД о 09 год. 00 хвил. 19.03.2019 (арк. спр.77 т.1).

07 березня 2019 року Головне управління Держпраці склало повідомлення № 01-15/849 про розгляд справи у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд, в якому зазначено, що розгляд справи про накладення штрафу, відбудеться 19 березня 2019 року о 09 год. 00 хвил. (арк. спр.78 т.1).

19 березня 2019 року Головним управління Держпраці у Луганській області прийнято постанову № ЛГ188/486/АВ/П/ТД-ФС відповідно до якої на товариство накладено штраф за порушення законодавства про працю у розмірі 1 752 660,00 грн. (а.с. 80 т.1).

Спірним питання даної справи є правомірність прийняття відповідачем спірної постанови про накладення штрафних санкцій на позивача за порушення норм законодавства про працю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем обґрунтовано прийнято рішення у вигляді постанови про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі за текстом - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Відповідно до пп. 4 п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Згідно п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Отже повідомлення позивача про час інспекційного відвідування є правом інспектора праці, а не обов`язком.

Згідно п.14 Порядку №295, під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право:, зокрема, до п.8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці. Як встановлено в судовому засіданні позивачем такі дії інспекторів не оскаржувались.

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання позивача/апелянта на приписи ч. 11 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", які встановлюють, що плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи, оскільки процедура та порядок проведення інспекційних відвідувань як окремого виду здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю врегульовано безпосередньо Порядком №295.

Відповідно до п.11 Порядку №295 Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

12. Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, під час проведення інспекційного відвідування станом на 27 лютого 2019 року у позивача - ТОВ КАНТР - 2018 працюють 16 осіб, з яких 14 були допущені до робот без належного оформлення трудових відносин, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров`я.

У відповідності до приписів ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний:

1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Згідно ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 прийняті до штату підприємства, що підтверджується: наказом про прийняття на роботу від 10 січня 2019 року №3 к (арк.спр.90 т.1); штатний розпис ТОВ КАНТР-2018 на 2019 рік (арк.спр.87 т.1); відомості нарахування та виплати заробітної плати за січень 2019 рік (арк.спр.86 т.)

Крім того: зроблено запис у трудовій книжці ОСОБА_5 від 10 січня 2019 року на підставі наказу від 10 січня 2019 року №3 к. В графі відомості про прийняття на роботу зазначено ТОВ КАНТР - 2018 Прийнята продавцем продовольчих товарів (арк.спр.100 зв.бік т.1); зроблено запис у трудовій книжці ОСОБА_1 від 10 січня 2019 року на підставі наказу від 10 січня 2019 року №3 к В графі відомості про прийняття на роботу зазначено ТОВ КАНТР - 2018 Прийнятий менеджером по роздрібній торгівлі (арк.спр.106 т.); зроблено запис у трудовій книжці ОСОБА_9 від 10 січня 2019 року на підставі наказу від 10 січня 2019 року №3 к. В графі відомості про прийняття на роботу зазначено ТОВ КАНТР - 2018 Прийнята продавцем продовольчих товарів (арк.спр.95зв.бік т.1); зроблено запис у трудовій книжці ОСОБА_13 від 10 січня 2019 року на підставі наказу від 10 січня 2019 року №3 к. В графі відомості про прийняття на роботу зазначено ТОВ КАНТР - 2018 Прийнята продавцем продовольчих товарів (арк.спр.130 т.1); зроблено запис у трудовій книжці ОСОБА_16 від 10 січня 2019 року на підставі наказу від 10 січня 2019 року №3 к. В графі відомості про прийняття на роботу зазначено ТОВ КАНТР - 2018 Прийнята продавцем продовольчих товарів (арк.спр.119 т.1).

Судом першої інстанції допутані свідки по справі та встановлено наступне.

Під час допиту свідка ОСОБА_1 , який працював за трудовою угодою (цивільно-правового характеру) та відповідно у якого міститься запис в трудовій книжці від 10 січня 2019 року про прийняття. ОСОБА_1 є довіреною особою директора ТОВ КАНТР-2018 Моісєенко В.А. відповідно до довіреності № 2 від 13 липня 2018 року, має право діяти від імені підприємства, представляти інтереси підприємства та директора ТОВ (арк. спр. 82 т.). Працює у позивача в магазині Скорпіон з 10.01.2019 на підставі трудової угоди, виконує роботу з приймання та реалізації ТМЦ, відповідає за їх умови зберігання і якість. Під час проведення інспекційного відвідування на вимогу працівників Держпраці надав документи щодо працівників, які працювали в магазині. На питання які самі працівники працювали у позивача не пам`ятає.

З письмових пояснень вбачається, що в магазині Мечта офіційно працює - 1 особа за трудовою угодою, графік роботи з 8 до 17 години. В магазині Скорпіон офіційно працює - 1 особа, 3 - особи за цивільно-правовою угодою ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з 02.01.2019 із зазначенням графіку роботи з 8 до 17 години щодня, вихідні за домовленістю. В магазині Поляниця офіційно працює -1 особа за трудовою угодою, графік роботи з 8 до 17 години. В магазині Чебурашка офіційно працює -1 особа ОСОБА_17 за трудовою угодою, графік роботи з 8 до 17 години. В магазині Настасья офіційно працює -1 особа ОСОБА_18 за трудовою угодою, графік роботи з 8 до 17 години. В кіоску на зупинці працює -1 особа офіційно за трудовою угодою ОСОБА_9 , графік роботи з 8 до 17 години. Пояснення щодо нарахування заробітної надати не можу (арк.спр84 т.1).

З письмових пояснень вбачається, що ОСОБА_9 працює ООО Кантр як продавець продовольчих товарів з 10.01.2019, з 8 год. до 10 год., без перерви, згідно з графіком. Заробітну плату отримує у розмірі 4200.00грн., готівкою 1 раз на місяць. Оформлення на роботі - трудова книжка (арк.спр.95 т.1).

З письмових пояснень вбачається, що ОСОБА_5 працює продавцем продовольчих товарів в магазині Мечта з 10.01.2019, з 8 год. до 10 год. Заробітну плату отримує у розмірі 4200.00грн., готівкою 2 раза на місяць. Оформлені на роботі - трудова книжка (арк.спр.100-101 т.).

Таким чином, вищезазначені працівники: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 фактично працюють у позивача з 10.01.2019, про що свідчать відповідні записи в трудовій книжці.

Суд не вбачає порушень щодо належного оформлення вищевказаних осіб, вони працюють за трудовими договорами, наявні накази про їх прийняття та записи в трудових книжках, відтак станом на 21 лютого 2019 року у товариства відстуні порушення щодо трудового оформлення цих осіб.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що а ні в наказі на проведення інспекційного відвідуванні, а ні в направленні, приписі, акті та постанові не вказано період за який перевіряється товариство, вказано лише кінцеву дату перевірки (станом на 21 лютого 2019 року), відтак доказів порушення трудового законодавства по вищевказаним особам матеріали справи не містять.

Трудові відносини з іншими працівниками товариства (9 осіб), а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , відбуваються на підставі угод цивільно-правового характеру предметом останніх є послуги з урахуванням Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ КАНТР-2018 щодо прийняття і реалізації ТМЦ, (арк.спр.102; арк.спр.107-108; арк.спр.110-111; арк.сп.113-114; арк.спр.96-97; арк.спр.133-134; арк.спр.131-132; арк.спр126-127; арк спр.120-121 т. ).

Згідно з ч.1 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 ЦК України, згідно частини першої якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до пункту "а" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Під час допиту свідків (в суді першої інстанції), які працювали за трудовою угодою (цивільно-правового характеру), а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 встановлено, що вони працювали у позивача ТОВ КАНТР 2018 за цивільно-правовою угодою з січня 2019 року в якості продавця. Заробітну плату отримували у розмірі 3% від суми реалізованого товару. Графік роботи вільний, за домовленістю. В обов`язки входили прийом, реалізація продукції, обслуговування та консультація покупців.

Крім того з матеріалів справи, а саме з письмових пояснень свідків ОСОБА_6 (арк.спр.108-109 т.1), ОСОБА_7 (арк.спр.11-112 т.1), ОСОБА_8 вбачається, що в графі в якому розмірі Ви отримуєте заробітну плату зазначено - 4200, а також з пояснень ОСОБА_8 зазначений робочий час з 8 по 17 (арк.спр.115 т.1).

З аналізу вищевказаних трудових угод слідує, що в них відсутній власний графік роботи фізичних осіб, предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, за виконання якої він отримує винагороду, при цьому, особа має виконати роботу достроково та здати її, відтак, угоду спрямовані на отримання винагороди за кінцевиц результат роботи.

Враховуючи вищевикладене, аналіз укладених позивачем трудових угод (цивільно-правового характеру) з фізичними особами дає підстави вважати, що ці особи могли виконувати роботи за власним графіком та отримувати винагороду за них, суд не вбачає порушень норм законодавства про працю щодо їх оформлення.

Крім того, суд апеляційної інстанції ще раз наголошує, що а ні в наказі на проведення інспекційного відвідуванні, а ні в направленні, приписі, акті та постанові не вказано період за який перевіряється товариство, вказано лише кінцеву дату перевірки (станом на 21 лютого 2019 року), доказів порушення трудового законодавства по вищевказаним особам як 21 лютого 2019 року так і в іншу дату матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції не вважає доведеним відповідачем (як суб`єкту владних повноважень на яку покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення) порушення позивачем норм діючого трудового законодавства щодо належного оформлення своїх працівників.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання суду першої інстанції на удаваність правочинів є незмістовним, оскільки остання може бути встановлена в судовому порядку, а доказів визнання цивільно-правових угод позивача з 9 особами матеріали справи не містять.

Відтак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі доказі, що трудові угоди (цивільно-правового характеру), укладені ТОВ КАНТР-2018 з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , вчинені з порушенням норм діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову про накладення штрафних санкцій на позивача за порушення норм діючого трудового законодавства, оскільки таке порушення не було встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТР-2018" - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року по справі № 360/2991/19 - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТР-2018" до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Луганській області від 19 березня 2019 року № ЛГ188/486/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 1 752 660,00 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 11 лютого 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 лютого 2020 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова