Постанова

від 06.02.2020 по справі 520/8351/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 р.Справа № 520/8351/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Старосуда М.І.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. ,

при секретарі судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мінаєва К.В., м. Харків, повний текст складено 12.11.19 року по справі № 520/8351/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 25.03.2019 року №53928-5706-2031/1, яким визначено податкове зобов`язання у сумі 195203,22 гривні.

- скасувати суму податкового боргу в розмірі 195202,15 грн., що визначена податковою вимогою від 06.08.2019 року №103424-57, а також визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 06.08.2019 № 103424-57.

- зобов`язати Головне управління ДФС у Харківській області виключити з облікової картки платника податків ОСОБА_1 податкове зобов`язання та податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 195203,22 грн., за період з 01.07.2018 до 31.12.2018 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 25.03.2019 року №53928-5706-2031/1, яким визначено податкове зобов`язання у сумі 195 203,22 гривні.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 06.08.2019 №103424-57.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що станом на 01.01.2019 згідно наданої інформації Департаментом земельних відносин договір оренди земельної ділянки від № 13121400 від 01.02.2016 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та Харківською міською радою Харківської області є діючим. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, інше речове право припинено 27.12.2018. Отже, апелянт вважає, що податкове повідомлення-рішення №53928-5706-2031/1 від 25.03.2019 за 2018 рік (з 01.07.2018 по 31.12.2018) на суму 195203,22 грн. є правомірним.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що між Харківською міською радою та ОСОБА_1 29.12.2015 року було укладено Договір оренди землі №б/н за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1427 га, кадастровий №6310137500:01:013:0003, для експлуатації та обслуговування офісних, складських приміщень та авто майстерні, строком до 01.07.2018 року.

Головним управлінням ДФС у Харківській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення стосовно позивача:

- від 25.03.2019 року №53928-5706-2031, в якому визначене податкове зобов`язання з орендної плати за 2019 рік у сумі 389 339,76 грн.;

- від 25.03.2019 року №53928-5706-2031/1, в якому визначене податкове зобов`язання з орендної плати за період 01.07.2108-31.12.2018 року у сумі 195 203,22 гривень.

Позивач, не погодившись з зазначеними рішеннями, звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України 14.06.2019 р. В результаті адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 22.07.2019 року №/111/99-99-11-05-01-25 скаргу позивача задоволено частково, скасоване податкове повідомлення-рішення від 25.03.2019 року №53928-5706-2031 та залишене без змін податкове повідомлення-рішення від 25.03.2019 року №53928-5706-2031/1, в якому визначене податкове зобов`язання за друге півріччя 2018 року в сумі 195 203,22 грн.

Вказане рішення отримано позивачем 29 липня 2019 року, про що свідчить інформація з сайту "Укрпошти" про отримання кореспонденції за трек-номером та копія конверту з поштовим відправленням №0405342716326.

Відповідачем складено податкову вимогу від 06.08.2019 року №103424-57, відповідно до якої Головним управлінням ДФС у Харківській області був визначений податковий борг позивача з орендної плати за землю в розмірі 195 202,15 грн.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 25.03.2019 року №53928-5706-2031/1 та податкову вимогу від 06.08.2019 року №103424-57 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати плати за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно, то у ОСОБА_1 з моменту переходу права власності на нежитлові приміщення до інших осіб відсутній обов`язок сплати орендної плати за землю.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп.14.1.72. п.14.1 ст.14 ПК України).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п.269.1 ст.269 ПК України, платниками податку (плати за землю) є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно п.271.1 ст.271 ПК України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (п.288.1 ст.288 ПК України).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.2, п.288.3, п.288.4 ст.288 ПК України).

Згідно п.288.7 ст.288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (ст.285 ПК України).

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Згідно п.287.1 ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пунктом 287.2 статті 287 ПК України передбачено, що облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Відповідно до п.287.7 ст.287 ПК України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Також, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ч.1, ч.2 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні правові положення щодо переходу права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, містяться у ст.377 ЦК України.

Відповідно до ст.125, ст.126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Так, згідно ч.3 ст.7 Закону України Про оренду землі , до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до абз.8 ч.1 ст.31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Таким чином, наведеними правовими нормами чітко визначено хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 року (справа №825/308/17), від 18.04.2018 року (справа №2а-19166/09/0370), від 19.06.2018 року (справа №822/2696/17), від 05.11.2018 року (справа №822/2695/17).

Судом першої інстанції також вірно зазначено і враховано, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розташоване у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України.

Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню. Відчуження об`єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 року (справа №915/672/17) та від 05.06.2018 року (справа №920/717/17).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, після припинення Договору оренди у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, відбулось припинення права власності позивача на об`єкти нерухомого майна, розміщені на ній.

24.09.2018 року зареєстроване право власності на нежитлові приміщення, що розташовані на земельній ділянці за наступними особами:

ТОВ Коріфєй (код ЄДРПОУ 42467405) на нежитлові приміщення 1-го поверху №№35,36,37,38,39,42 (антресоль) в літ. Б-2, Б-1 , загальною площею 112,4 м2;

ТОВ Крафт-Т (код ЄДРПОУ 42467248) на нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 27,28,29,30,31,33,34,40,41 літ. Б-2, Б-l , загальною площею 292,9 м2;

ТОВ Консалтингово-правова група Лівобережжя (код ЄДРПОУ 42467211) на нежитлові приміщення загальною площею 208,1 м2, які складаються з мансарди №№1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12, 1/4 частину приміщення №1 спільного користування 1-го поверху, 1/4 частину приміщення №10 спільного користування 1-го поверху, 1/2 частину приміщення №11 спільного користування 1-го поверху, 1/2 частину приміщення №1 спільного користування 2-го поверху в літ. Б-2, Б' -1 ;

ТОВ M-Чотири (код ЄДРПОУ 42466595) на нежитлові приміщення загальною площею 249 м2 2-го поверху №№ 2,3,4,5,6„7,8,9,10,11,12,13,14,15,16, 1/4 частину приміщення №1 спільного користування 1-го поверху, 1/4 частину приміщення №10 спільного користування 1-го поверху, 1/2 частину приміщення №11 спільного користування 1-го поверху, 1/2 частину приміщення №1 спільного користування 2-го поверху в літ. Б-2, Б' -І ;

ТОВ Долина нерухомості (код ЄДРПОУ 42467185) на нежитлові приміщення 1-го поверху №№12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25,26,32, 1/4 частину приміщення №1 спільного користування 1-го поверху, 1/4 частину приміщення №10 спільного користування 1-го поверху в літ. Б-2, Б-1 загальною площею 289,8 м2;

TOB Правове об`єднання оцінювачів та ріелторів України (код ЄДРПОУ 42466836) на нежитлові приміщення 1-го поверху №2,3,4,5,6,7,8,9, 1/4 частину приміщення №1 спільного користування 1-го поверху, 1/4 частину приміщення №10 спільного користування 1-го поверху в літ. Б-2, Б-1 загальною площею 169,9 м2.

Зазначені обставини підтверджуються витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.09.2018 року.

Окрім того, позивач заявою від 29.10.2018 року повідомив Київське управління ГУ ДФС у Харківській області про перехід права власності на нежитлові приміщення до зазначених вище осіб.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки до нових власників об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ними майно, тому у позивача з моменту переходу права власності на нежитлові приміщення до інших осіб відсутній обов`язок сплати орендної плати за землю.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі № 520/8351/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.І. Старосуд Судді Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 11.02.2020 року