Рішення

від 06.02.2020 по справі 910/11632/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2020Справа № 910/11632/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юбі Форм" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дарниця", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД", а також третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - компанії Канела Інвестмент Лімітед (Kanela Investment LTD), про стягнення 5 175 295,74 грн.,

за участі представників:

позивача: Острянка Б.І. за ордером від 18 лютого 2019 року серії ЧН № 019092;

відповідача: Єлисєєва Є.В. за ордером від 16 вересня 2019 року серії АІ № 1006704;

третьої особи-1: Сала Ю.І. за ордером від 30 жовтня 2019 року серії АА № 1010276;

третьої особи-2: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юбі Форм" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дарниця" (далі - Торговий Дім) збитків у розмірі 5 175 295,74 грн., спричинених вжиттям заходів забезпечення позову за заявою відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство посилалося на те, що 27 липня 2018 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" було укладено договір про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 21 березня 2013 року, за умовами якого позивач передав вказаній юридичній особі у строкове платне користування частину належного Товариству нерухомого майна - нежитлових приміщень підвального та першого поверху (в літ. А) загальною площею 2862,4 м 2 , розташованих за адресою: місто Київ, Харківське шосе, будинок 144-Б.

Разом із тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 січня 2019 року в справі № 910/608/19 за позовом Торгового Дому до Товариства та державного реєстратора Бондарук Юлії Олександрівни про витребування майна з чужого незаконного володіння заяву Торгового Дому про забезпечення позову в цій справі було задоволено частково. Накладено арешт на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, нежитлові приміщення підвального та першого поверху (в літ. А), загальною площею 2 862,4 м 2 , що знаходяться за адресою: місто Київ, Харківське шосе, будинок 144-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 13315680000), заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у тому числі до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо вищенаведеного об'єкту нерухомого майна. Крім того, цією ухвалою вказані нежитлові приміщення було вирішено передати на зберігання третій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме: товариству з обмеженою відповідальністю "Відповідальний зберігач". Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича від 29 січня 2019 року здійснено опис та арешт зазначеної нерухомості, а також передано її відповідальному зберігачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Відповідальний зберігач".

Проте постановою Північного апеляційного господарського суду від 9 квітня 2019 року в справі № 910/608/19 ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову було змінено та відмовлено Торговому Дому в задоволенні його заяви.

Водночас після скасування наведеного судового рішення ухвалою Господарського суду міста Києва позов Торгового Дому в справі № 910/608/19 було залишено без розгляду на підставі відповідного клопотання цієї особи.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи те, що Товариство у період з 29 січня 2019 року по 9 квітня 2019 року фактично не отримало від товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" належну до сплати суму орендної плати в розмірі 5 175 295,74 грн., позивач, посилаючись на статті 16, 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також статтю 146 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просив суд стягнути з Торгового Дому (як особи, за заявою якої були вжиті відповідні заходи забезпечення позову) суму завданих Товариству збитків у розмірі 5 175 295,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

10 вересня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 2 вересня 2019 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв'язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2019 року позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11632/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 3 жовтня 2019 року.

26 вересня 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Торгового Дому від 25 вересня 2019 року, в якому останній заперечив проти задоволення вимог Товариства з огляду на те, що постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 серпня 2019 року в справі № 910/608/19 постанову Північного апеляційного господарського суду від 9 квітня 2019 року було скасовано в частині зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 22 січня 2019 року та відмови у задоволенні заяви Торгового Дому про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищенаведений об'єкт нерухомого майна та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна, а ухвалу місцевого господарського суду в цій частині залишено в силі. Відтак, посилання позивача на неможливість забезпечення ним виконання умов укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" договору оренди, незважаючи на скасування заходів забезпечення позову, на думку відповідача, не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, Торговий Дім зазначив про відсутність у його діях ознак протиправної поведінки, яка є обов'язковою умовою для відшкодування ним збитків. Також Торговий Дім підкреслив, що Товариством до його позовної заяви не було долучено жодних доказів на підтвердження отримання позивачем від товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" будь-яких грошових коштів на оплату орендної плати.

Ухвалою суду від 3 жовтня 2019 року підготовче судове засідання відкладено на 31 жовтня 2019 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД".

18 жовтня 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення Товариства на відзив від 17 жовтня 2019 року, в яких позивач вказав на те, що у постанові від 27 серпня 2019 року в справі № 910/608/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився з висновками апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви Торгового Дому про забезпечення позову в частині передачі вищенаведених нежитлових приміщень на зберігання третій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, а саме: товариству з обмеженою відповідальністю "Відповідальний зберігач", у зв'язку з чим постанову Північного апеляційного господарського суду від 9 квітня 2019 року в цій частині було залишено без змін. У той же час, спірна сума збитків позивача виникла внаслідок неможливості виконання ним умов укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" договору оренди саме через передачу наведених нежитлових приміщень на зберігання товариству з обмеженою відповідальністю "Відповідальний зберігач". Крім того, відповідачем, на думку Товариства, не було підтверджено, зокрема, факту скасування відповідного рішення, на підставі якого за позивачем було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, частина якого була передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД".

До початку призначеного судового засідання 31 жовтня 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" на позовну заяву від 31 жовтня 2019 року, в яких вказана третя особа зазначила про те, що протягом 29 січня 2019 року - 9 квітня 2019 року включно вона не мала можливості використовувати орендовані нею приміщення за цільовим призначенням, у зв'язку з чим не сплачувала на користь позивача будь-яких орендних платежів за цей період.

Також до початку цього судового засідання через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення Торгового Дому, в яких останній зазначив про відсутність, на його думку, звичайних обставин, за яких Товариство могло б реально отримати дохід, зважаючи на визнання недійсним у судовому порядку укладеного між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-ВВВ" договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 19 березня 2013 року, на підставі якого у подальшому позивач після укладення з товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-ВВВ" відповідного договору набув право власності на наведене нерухоме майно.

У судовому засіданні 31 жовтня 2019 року протокольною ухвалою строк підготовчого провадження у справі № 910/11632/19 було продовжено на 30 днів. У той же час ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року підготовче судове засідання відкладено на 14 листопада 2019 року.

У судових засіданнях 14 листопада 2019 року та 5 грудня 2019 року протокольними ухвалами без виходу до нарадчої кімнати судом було оголошено перерви відповідно до 5 грудня 2019 року та до 12 грудня 2019 року.

Слід зазначити, що у грудні 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява відповідача від 5 грудня 2019 року, в якій останній просив суд зупинити провадження у цій справі до набрання чинності рішенням у справі № 910/7819/18 щодо розгляду заяви Торгового Дому про визнання незаконними та скасування рішень про реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем та визнання недійсним договору про внесення змін від 27 липня 2018 року до договору оренди від 21 березня 2013 року № 2298, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., зареєстрованого у реєстрі за № 5310.

У судовому засіданні 12 грудня 2019 року в задоволенні вищенаведеного клопотання відповідача було відмовлено.

Ухвалою суду від 12 грудня 2019 року підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 16 січня 2020 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено компанію Канела Інвестмент Лімітед (Kanela Investment LTD).

2 січня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення компанії Канела Інвестмент Лімітед від 26 грудня 2019 року № 14-23, в яких вказана третя особа зазначила про те, що з 2016 року вона є власником спірного нерухомого майна за адресою: місто Київ, Харківське шосе, будинок 144-Б. Враховуючи наведене, компанія Канела Інвестмент Лімітед вказала про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок порушення права позивача, якого на час виникнення спірних правовідносин фактично не існувало.

Ухвалою суду від 16 січня 2020 року розгляд справи відкладено на 6 лютого 2020 року.

У судовому засіданні 6 лютого 2020 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" зазначив про законність та обґрунтованість вимог Товариства.

Компанія Канела Інвестмент Лімітед про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечила.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД", всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-ВВВ" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого орендодавець передав, а орендар - прийняв у строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення № 1 по приміщення № 54 групи приміщень № 1 та приміщення № 1 групи приміщень № 7 загальною площею 2 787,7 м 2 , які розташовані за адресою: місто Київ, Харківське шосе, будинок 144-Б.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, скріплений печатками наведених суб'єктів господарювання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2298.

Згідно з пунктом 1.2 цього договору майно належить на праві власності орендодавцю на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 19 березня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В. за реєстровим № 2280. Право власності орендодавця на майно зареєстроване 19 березня 2013 року в Державному реєстрі речових прав приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В., номер запису про право власності: 384770, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 13315680000, згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 березня 2013 року, індексний № 1376399.

Відповідно до пункту 1.5 вказаного правочину орендодавець на час дії договору надає орендареві право безперешкодного користування територією під будівлею (майном) та прилеглою територією разом з господарським двором, плата за користування якою в цілому входить до складу орендної плати.

У пункті 2.4 наведеної угоди її сторони погодили, що майно буде передано орендарю для розміщення магазину для здійснення гуртово-роздрібної торгівлі видами та групами продовольчих, непродовольчих товарів та супутніх товарів, у тому числі алкогольними та тютюновими виробами; виробництва та продажу напівфабрикатів продовольчих товарів, продукції кулінарії та готової продовольчої продукції; організації підприємств громадського харчування; з метою розміщення підсобних, допоміжних, офісних і складських приміщень. Вищезазначений перелік не є вичерпним.

Розмір орендної ставки в місяць за один квадратний метр орендованих приміщень складає 190,50 грн., без ПДВ, що на дату підписання договору становить 23 долари США 83 центи за офіційним курсом Національного банку України та включає в себе плату за користування майном та прилеглою територією (пункт 3.1 договору).

Згідно з пунктом 3.3 договору розмір орендної плати за місяць розраховується за наступною формулою: А 1 =(А 0*А 2 +діюча ставка ПДВ)* (К 1 +К 0 ), де:

А 1 - розмір орендної плати на місяць в гривнях на момент платежу;

А 0 - розмір орендної ставки за 1 м 2 майна, зазначеної в гривнях в пункті 3.1 цього Договору;

А 2 - площа майна, зазначена в пункті 1.1. цього договору;

К 0 - співвідношення курсу української гривні до курсу долара США, встановленого НБУ станом на дату укладення цього договору, а саме: 7,993 грн. за 1 долар США;

К 1 - співвідношення курсу української гривні до курсу долара США, встановленого НБУ станом на дату платежу.

Діюча ставка ПДВ означає суму податку на додану вартість, який визначається виходячи зі ставки податку, чинної на момент сплати відповідного платежу. Сторони беруть до уваги, що на дату укладення цього договору, ставка ПДВ становить 20 % від орендної плати. Сторони дійшли згоди, що у разі втрати орендодавцем протягом строку дії цього договору статусу платника ПДВ, для застосування у формулі, зазначеній у цьому пункті, діюча ставка ПДВ дорівнює 0.

Відповідно до пункту 3.4 договору орендна плата буде сплачуватися орендарем на підставі актів виконаних робіт, підписаних сторонами не пізніше 20-го числа місяця, який слідує за місяцем, в якому було здійснено користування майном.

Згідно з пунктом 3.16 цього правочину орендар звільняється від сплати орендної плати за весь час, протягом якого орендар не мав можливості використовувати орендоване майно з причин, що залежать від орендодавця.

25 березня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-ВВВ" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень № 2298 від 21 березня 2013 року, відповідно до умов якого сторони погодили читати у тексті договору оренди найменування, місцезнаходження, платіжні реквізити, а також будь-яку іншу інформацію, що стосується орендаря, у такій редакції, як це зазначено відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" у преамбулі та реквізитах до цього договору.

17 листопада 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-ВВВ" (орендодавець), товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (первісний орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (новий орендар) було укладено договір про передачу прав та обов'язків за вищевказаним договором оренди нежитлових приміщень, за умовами якого первісний орендар передав, а новий орендар - прийняв усі права та обов'язки орендаря, що виникли за договором оренди від 21 березня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В. та зареєстрованим у реєстрі за № 2298. При цьому, за змістом пункту 2 цього додаткового договору орендодавець надав свою згоду на передачу прав та обов'язків орендаря від товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД".

З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2016 року між орендодавцем, первісним орендарем та новим орендарем було підписано відповідний акт приймання-передачі.

Разом із тим, 27 липня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-ВВВ" (первісний орендодавець), Товариством (новий орендодавець) до товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 21 березня 2013 року № 2298, за умовами якого вказані суб'єкти господарювання, зважаючи на перехід до Товариства права власності на орендоване майно на підставі іпотечного договору від 30 березня 2006 року № 12/Zкіп-06, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1119, а також договору відступлення права вимоги (про заміну кредитора) від 11 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 5084, погодили замінити попереднього орендодавця цього нерухомого майна на Товариство.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що у січні 2019 року Торговий Дім звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про витребування з незаконного володіння Товариства об'єкта нерухомого майна: нежитлових приміщень підвального та першого поверху (в літ. А) загальною площею 2 862,4 м 2 , що знаходяться за адресою: місто Київ, Харківське шосе, будинок 144-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 13315680000) на користь позивача та про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області "Центр реєстрації" Бондарук Юлії Олександрівни від 11 липня 2018 року № 42014618 про державну реєстрацію речових прав (права власності) Товариства на об'єкт нерухомого майна № 13315680000, на підставі якого було внесено запис про право власності № 26999688.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 січня 2019 року (суддя Чебикіна С.О.) позовну заяву Торгового Дому прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/608/19 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 20 лютого 2019 року.

Разом із позовною заявою Торговим Домом було подано заяву про забезпечення цього позову, в якій останній просив суд накласти арешт на спірний об'єкт нерухомого майна; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаної нерухомості, передати наведені приміщення на зберігання третій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, - товариству з обмеженою відповідальністю "Відповідальний зберігач", а також заборонити Товариству і третім особам використовувати та експлуатувати це майно, входити до приміщень спірного об'єкту нерухомого майна, виносити чи переміщувати обладнання та/або інше майно, або будь-яким іншим способом використовувати цю нерухомість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 січня 2019 року № 910/608/19 вищевказану заяву Торгового Дому задоволено частково. Вирішено накласти арешт на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, нежитлові приміщення підвального та першого поверху (в літ. А), загальною площею 2 862,4 м 2 , що знаходяться за адресою: місто Київ, Харківське шосе, будинок 144-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 13315680000); заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у тому числі до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо вищенаведеного об'єкту нерухомого майна; передати на зберігання третій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору, - товариству з обмеженою відповідальністю "Відповідальний зберігач" зазначений об'єкт нерухомого майна. Водночас в іншій частині заяви Торгового Дому про забезпечення позову було відмовлено.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича від 29 січня 2019 року здійснено опис та арешт зазначеної нерухомості, а також передано її на зберігання відповідальному зберігачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Відповідальний зберігач".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 9 квітня 2019 року вищевказану ухвалу суду першої інстанції було змінено, а в задоволенні заяви Торгового Дому про забезпечення позову - відмовлено у повному обсязі.

Водночас постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 серпня 2019 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 9 квітня 2019 року в наведеній справі скасовано в частині зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 22 січня 2019 року та відмови у задоволенні заяви Торгового Дому про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний об'єкт нерухомого майна та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно і органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 9 квітня 2019 року в справі № 910/608/19 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 серпня 2019 року позов Торгового Дому в справі № 910/608/19 було залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України у зв'язку з поданням Торговим Домом відповідної заяви до початку розгляду цієї справи по суті.

Зважаючи на залишення даного позову без розгляду, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 вересня 2019 року заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 січня 2019 року в справі № 910/608/19, було скасовано на підставі клопотання Товариства.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство посилалося на укладений між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" договір від 27 липня 2018 року про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень від 21 березня 2013 року, за умовами якого позивач передав вказаній третій особі у строкове платне користування частину належного Товариству нерухомого майна - нежитлові приміщення (в літ. А), а саме: з приміщення № 1 по приміщення № 54 групи приміщень № 1 та приміщення № 1 групи приміщень № 7 загальною площею 2787,7 м 2 , розташовані за адресою: місто Київ, Харківське шосе, будинок 144-Б.

Враховуючи те, що вжиття Господарським судом міста Києва за заявою Торгового Дому заходів забезпечення позову в справі № 910/608/19 унеможливило належне виконання позивачем умов укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" договору оренди в період з 29 січня 2019 року по 9 квітня 2019 року та призвело до недоотримання позивачем доходу від орендних платежів у загальному розмірі 5 175 295,74 грн., Товариство, посилаючись на статтю 146 ГПК України, просило суд стягнути з відповідача (як особи, за заявою якої були вжиті відповідні заходи забезпечення позову) вищевказану суму завданих Товариству збитків у формі недоотриманого доходу.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 статті 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини 2 статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 18 березня 2015 року в справі № 3-18гс15.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що відсутність будь-якої із зазначених умов виключає настання відповідальності особи (у даному випадку - відповідача) у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовував свої позовні вимоги приписами частини 1 статті 146 ГПК України, якою визначено, що у випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з інших, ніж зазначені у частині першій статті 142 цього Кодексу підстав, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Однак, як вбачається з аналізу норм матеріального права, збитки застосовуються як цивільно-правова відповідальність у випадку порушення господарського зобов'язання другою стороною.

За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зі змісту наведеної правової норми матеріального права вбачається, що однією з підстав виникнення вказаного зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних дій (актів), цей вид зобов'язань виникає із неправомірних дій, якими є правопорушення, тобто протиправні, винні заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає у випадку, коли заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах, або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин.

Як було зазначено вище, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди (збитків), причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною є поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом (постанова Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року в справі № 6-168цс13).

Як вбачається з позовної заяви Товариства, останнє обґрунтовує протиправність поведінки відповідача безпідставним зверненням останнього із заявою про забезпечення позову в справі № 910/608/19, внаслідок чого позивачу задано шкоди в розмірі 5 175 295,74 грн., що становить загальну суму недоотриманих Товариством орендних платежів від товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" у період з 29 січня 2019 року по 9 квітня 2019 року.

Згідно з положеннями статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зі змісту вищенаведених законодавчих положень вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та відновлення порушеного права чи інтересу заявника.

При цьому, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин як підстав для його задоволення. У даному випадку, судом встановлюється саме існування спору та обираються адекватні та співмірні заходи для забезпечення такого позову.

Зважаючи на те, що подання заяви про забезпечення позову відноситься до гарантованих господарським процесуальним законодавством прав учасників відповідної справи, суд дійшов висновку про відсутність у діях Торгового Дому (які полягали у використанні наданого йому законом права на подання заяви про забезпечення позову) ознак неправомірної (протиправної) поведінки та вини, що виключає наявність у діях відповідача усіх необхідних елементів складу господарського правопорушення та можливість притягнення останнього до відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні інші докази, які свідчать про вчинення Торговим Домом неправомірних дій, що спричинили настання негативних наслідків у вигляді завдання Товариству спірного розміру збитків.

Суд також звертає увагу на те, що положеннями частини 1 статті 146 ГПК України не передбачено можливості безспірного стягнення з особи, за заявою якої вживалися заходи забезпечення позову, заподіяних іншому учасникові справи збитків, а також не встановлено винятків у вигляді звільнення потерпілої особи від обов'язку доказування наявності у заявника протиправної поведінки та вини, а також фактичної наявності шкоди та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Крім того, Товариством не було у встановленому законом порядку доведено й причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою Торгового Дому у вигляді звернення до суду із заявою про забезпечення позову та завданою шкодою, оскільки, як вже було зазначено вище, за умовами статті 136 ГПК України вжиття (чи невжиття) заходів забезпечення позову відноситься до виключних дискреційних повноважень господарського суду, а відтак саме лише подання особою заяви про забезпечення позову без наявності у таких діях усіх елементів складу господарського правопорушення не свідчить про безумовне настання негативних наслідків у вигляді заподіяння збитків іншій особі.

Щодо визначення розміру шкоди, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відтак, вказаною нормою встановлено, що відшкодовані можуть бути лише такі збитки у вигляді неодержаного прибутку, на які потерпіла особа мала дійне право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він на підставі іпотечного договору від 30 березня 2006 року № 12/Zкіп-06, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1119, а також договору про відступлення права вимоги (про заміну кредитора) від 11 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 5084, є власником предмета іпотеки - нежитлових приміщень підвального та першого поверху (в літ. А) загальною площею 2862,4 м 2 , розташованих за адресою: місто Київ, Харківське шосе, будинок 144-Б.

Водночас зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 3 грудня 2018 року в справі № 910/23396/16 за позовом Товариства до товариства з обмеженою відповідальністю "РІСТОН АГРО", Торгового Дому та компанії "Канела Інвестмент Лтд" про визнання недійсними договорів, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в цій справі, вбачається, що предметом іпотечного договору від 30 березня 2006 року № 12/Zкіп-06 є нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця в майбутньому, а саме нежилі приміщення №№ 1, 2, 3, 4, № 4а, з приміщення № 5 по № 23, приміщення № 23а, з приміщення № 24 по № 56 (групи приміщень № 1) з приміщення № 1 по приміщення № 11, № 13 (групи приміщень № 2), приміщення №№ І, IV, V в літері "А", загальною площею 1899,8 м 2 , які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Харківське шосе, 144-Б.

Також наведеними судовими рішеннями, які на час розгляду даної справи набрали законної сили, встановлено, що на підставі вказаного іпотечного договору до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна були внесені записи про обтяження, в яких об'єктом обтяження визначено нежилі приміщення №№ 1, 2, 3, 4, № 4а, з приміщення № 5 по № 23, приміщення № 23а, з приміщення № 24 по № 56 (групи приміщень № 1) з приміщення № 1 по приміщення № 11, № 13 (групи приміщень № 2), приміщення №№ І, IV, V в літері "А", загальною площею 1899,8 м 2 , які знаходяться за вищенаведеною адресою. У подальшому будь-яких змін до іпотечного договору від 30 березня 2006 року № 12/Zкіп-06 в частині предмету іпотеки його сторонами та до Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не вносилось.

Відтак, предметом іпотеки за іпотечним договором від 30 березня 2006 року № 12/Zкіп-06 виступають окремі нежилі приміщення (без зазначення площ) в літері "А", загальною площею лише 1899,8 м 2 .

Вказані обставини додатково свідчать про недоведеність спірних вимог Товариства в частині стягнення з Торгового Дому збитків у вигляді недоотриманого прибутку, розрахованих у зв'язку з неодержанням позивачем прибутку від товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" за орендними платежами у період з 29 січня 2019 року по 9 квітня 2019 року, виходячи з площі орендованих приміщень у розмірі 2862,4 м 2 .

Крім того, зі змісту пункту 1.2 договору оренди нежитлових приміщень від 21 березня 2013 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-ВВВ" (правонаступником якого є Товариство) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД") вбачається, що орендоване майно належить на праві власності орендодавцю на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 19 березня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В. за реєстровим № 2280. Право власності орендодавця на майно зареєстроване 19 березня 2013 року в Державному реєстрі речових прав приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В., номер запису про право власності: 384770, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 13315680000, згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 березня 2013 року, індексний № 1376399.

Разом із тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 27 липня 2016 року в справі № 910/10442/16 за позовом Торгового Дому до товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ВВВ" про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 9 березня 2017 року, вимоги позивача у даній справі задоволено. Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 19 березня 2013 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-ВВВ" та Торговим Домом, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В., зареєстрований в реєстрі за номером 2280. Наведене судове рішення на час розгляду даної справи набрало законної сили.

Більше того, рішенням Господарського суду міста Києва від 29 серпня 2016 року в справі № 910/10261/16 за позовом Торгового Дому до товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ВВВ" про стягнення грошових коштів, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 липня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 7 листопада 2017 року, вимоги позивача у даній справі задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ВВВ" на користь Торгового Дому безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1 975 531,48 грн. У вказаному судовому рішенні, яке на час розгляду даного спору також набрало законної сили, було встановлено, що нежитлові приміщення №№ 1-54 групи приміщень № 1 та приміщення № 1 групи приміщень № 7 загальною площею 2 787,7 м 2 (що були передані в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД"), вибули з володіння Торгового Дому за відсутності волевиявлення останнього, як власника цього майна, в особі уповноваженої посадової особи та/або органу управління, що випливає із рішення Господарського суду міста Києва від 16 вересня 2015 року в справі № 910/13186/15, а відтак набувачі цього майна, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю "БУД-ВВВ", не набули права власності на нього, що свідчить про те, що зазначене право завжди належало Торгового Дому.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Слід також зазначити, що згідно наявних у матеріалах справи документів з 2016 року власником торгівельного центру, розташованого за адресою: місто Київ, Харківське шосе, будинок 144-Б, є компанія Канела Інвестмент Лімітед, зокрема, на підставі договору від 20 травня 2016 року купівлі-продажу нежитлового приміщення № 1 підвального поверху загальною площею 2440,0 м 2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білицькою В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 944 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 920321080363); договору від 20 травня 2016 року купівлі-продажу нежитлового приміщення № 2 першого поверху загальною площею 2862,4 м 2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білицькою В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 945 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 920319980363); договору від 13 березня 2012 року купівлі-продажу нежилих приміщень II-го поверху та надбудови з прибудовою (в літ. А) загальною площею 5972,6 м 2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 308 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 34806651).

Право власності компанії Канела Інвестмент Лімітед на вищезазначене нерухоме майно було підтверджено, зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року в справі № 910/17362/17 за позовом компанії "Канела Інвестмент ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ВВВ" про визнання права власності, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2018 року. Зазначене рішення на час розгляду даного спору також набрало законної сили.

За таких обставин, суд, з урахуванням вищевказаних судових рішень, які набрали законної сили, а також приписів статті 216 ЦК України, дійшов висновку про відсутність звичайних обставин, за яких позивач міг би реально отримати дохід, а відтак і про недоведеність Товариством факту завдання йому збитків у формі недоотриманого доходу, на який позивач мав дійне право розраховувати.

Інші доводи позивача також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не надав господарському суду належних доказів та не обґрунтував наявності всіх елементів складу правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Відтак, у задоволенні позову Товариства слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11 лютого 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко