Рішення

від 06.02.2020 по справі 926/2378/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року Справа № 926/2378/19

м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю помічника судді (за дорученням судді) Лунгул І.О., розглянувши матеріали справи,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Облторгсервіс", м. Чернівці

до товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтова група - Техно-нафта", с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області

про зобов`язання повернути майно

Суддя М.О. Гурин

Представники сторін:

від позивача - Палій О.С., ордер № 1001074 від 23.10.22019 року;

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Облторгсервіс" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою про зобов`язання повернути майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за видатковими накладними № 961 від 24.12.2008 року та № 4396 від 24.12.2008 року було придбано у ТОВ "Західна нафтова група - Техно-нафта" дизпаливо у кількості 20000 літрів та 4 смарт-карти на використання вказаного дизпалива № 0003001573, № 0003001574, № 003001575, № 0003001576, що підтверджується платіжним дорученням № 56 від 18.12.2008 року. Позивач використав пальне за смарт-картами № 0003001573, № 0003001574, № 003001575, а смарт-карту № 003001576 активізувати та використати виявилось неможливим, тому позивач просить повернути дизельне пальне об`ємом 5000 літрів, яке не використано за смарт-картою № 003001576.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 12.11.2019 року.

Ухвалами Господарського суду Чернівецької області від 12.11.2019 року, 03.12.2019 року та 11.12.2019 року підготовче судове засідання відкладалось, востаннє на 09.01.2020 року. Ухвалою від 11.12.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відповідач повідомлявся про дату, час та місце наступного судового засідання поштовим зв`язком та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.01.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.01.2020 року розгляд справи відкладено на 06.02.2020 року, з огляду на неявку представників сторін.

На день розгляду справи 06.02.2020 року, представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, явку уповноваженого представника не забезпечив, поштова кореспонденція, яка відправлялася відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поверталася на адресу суду з зазначенням "фірми немає", проте будь-яка інша адреса відповідача суду невідома. Відповідач відзив на позов не надав.

Також, для належного повідомлення відповідача про слухання справи на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області 22.10.2019 року, 08.11.2019 року, 26.11.2019 року, 10.01.2020 року, 24.01.2020 року розміщувалися судом оголошення про виклик до суду відповідача із зазначенням дати, часу і місця розгляду справи. Відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Також, з цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направляється судом на адресу, вказану у ЄДРЮО може свідчити про зловживання правами учасника справи (постанова КГС ВС від 17.04.2019 № 922/1714/18).

Отже, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення відповідача про час, місце та дату розгляду справи, тому наявні підстави стверджувати, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (частина 1, 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Крім того, судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами. 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, надавши можливість відповідачу реалізувати своє право на захист, одночасно, запобігаючи, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позовача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області,

ВСТАНОВИВ:

У 2008 році товариством з обмеженою відповідальністю Облторгсервіс було придбано у товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтова група - Техно-нафта" нафтопродукти, зокрема, дизпаливо у кількості 20000 літрів та 4 сматр-карти на використання вказаного дизпалива № 0003001573, № 0003001574, № 003001575, № 0003001576, що підтверджується видатковими накладними № 961 від 24.12.2008 року та № 4396 від 24.12.2008 року.

Оплату за вищезазначені нафтопродукти та смарт-карти позивач здійснив 18.12.2008 року, що підтверджується платіжним дорученням № 56 від 18.12.2008 року на суму 106960,00 грн.

За кожною з чотирьох смарт-карт було закріплено по 5000 літрів дизпалива. Придбане дизпаливо позивач отримував частинами, шляхом заправки автомобілів на АЗС відповідача та списання відповідної кількості літрів дизпалива з картки.

Позивач до грудня 2018 року безперешкодно, вищевказаним шляхом, використовував придбане у 2008 році дизпаливо за смарт-картами, що підтверджується квитанціями АЗС Техно № 0000203028 , № 0000204896, № 0000205643, № 0000204689 виданих за смарт-картою № 003001122.

У зв`язку з повним використанням палива, закріпленого за попередніми смарт-картами, у позивача постала необхідність активізувати наступну смарт-карту № 003001576, проте використати дану смарт-карту виявилось неможливим.

Позивач 18.02.2019 року та 04.04.2019 року звертався з листами до відповідача, в яких просив роз`яснити порядок активізації смарт-карти WOG на нафтопродукти, супутні товари та послуги в мережі АЗС за допомогою системи безготівкових розрахунків № 003001576 та можливості в подальшому використання дизпалива за нею.

З огляду на залишення відповідачем без відповіді вищевказаних листів від 18.02.2019 року та 04.04.2019 року, позивач 24.05.2019 року звернувся до нього з листом № 318, в якому просив повернути придбаний товар у кількості 5000 літрів, яке повинно було використовуватись шляхом поступового списання з смарт-карти WOG № 003001576 або повернути грошові кошти за такий товар, виходячи з ринкових цін на дизельне пальне, проте і даний лист був залишений відповідачем без відповіді.

Згідно інструкції Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої спільним наказом Міністерство палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року (далі - інструкція), єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлюється цією інструкцією.

Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17 - НП. (п. 10.3.3.1, п. 10.3.3.2 інструкції).

Пунктом 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 року передбачено можливість проведення розрахунку за продані нафтопродукти у безготівковій формі, зокрема, з застосуванням талонів, в установленому законодавством порядку.

З огляду на вищевказане, відпускання пального, що здійснюється за фактом пред`явлення талону, яким в даному випадку є смарт-карта, відповідає вимогам необхідним, для визначення її, як талону. Талони/смарт-карти не є засобом платежу, проте вони підтверджують право власника на отримання фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які зазначено на ньому, оскільки оплату за дані нафтопродукти вже було здійснено.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України Про захист прав споживачів договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Наявність накладної та талонів на отримання пального є свідченням виникнення договірних правовідносин між сторонами, які за своєю правовою суттю є договорами поставки та зберігання.

Отже, з моменту передачі відповідачем позивачу карток на пальне за видатковими накладними між сторонами у справі виникли правовідносини зберігання придбаних позивачем у відповідача обсягів нафтопродуктів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2017 року у справі № 903/699/16.

Статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, на смарт-картці WOG № 003001576 не вказано строку її використання, тобто строку в період якого відповідач зобов`язаний передавати позивачеві дизпаливо, тоді строк виконання даного зобов`язання визначається моментом пред`явлення вимоги.

З даною вимогою позивач звертався до відповідача 27.05.2019 року, отже строк виконання обов`язку по передачі товару відповідачем позивачу настав 03.06.2019 року.

Проте, відповідач зобов`язання щодо передачі нафтопродуктів позивачу у визначений строк не виконав.

Статтею 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до статті 667 Цивільного кодексу України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Згідно статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно статті 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та умов Договору, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними карток на пальне позивачу, останній набув право власності на нафтопродукти в об`ємах, які зазначені у видаткових накладних.

Невидача нафтопродуктів з огляду на неможливість активації смарт-карти WOG № 003001576, яка підтверджує право на отримання товару, не звільняє відповідача від обов`язку передати позивачу товар, придбаний ним за видатковими накладними № 961 від 24.12.2008 року та № 4396 від 24.12.2008 року. Оскільки позивач придбав безпосередньо нафтопродукти - паливо дизельне, а не картки, які підтверджують право власності на нього.

Згідно статтей 317, 321 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі відповідачем позивачу придбаного останнім на підставі вищевказаних накладних палива дизельного, яке зберігається відповідачем у резервуарах АЗС.

Згідно частини 5 статті 226 Господарського кодексу України, у разі невиконання зобов`язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Також слід зазначити, що неможливість активації смарт-карти WOG № 003001576, не тягне за собою втрату позивачем права власності на придбаний товар та припинення зобов`язання з боку відповідача по передачі вказаного товару, оскільки передача відповідачем карток на право отримання позивачем товару не свідчить про виконання відповідачем своїх зобов`язань у повному обсязі, з огляду на те, що відповідач продав товар, а позивач придбав його і передав на зберігання, а тому згідно статтей 662, 667, 936 Цивільного кодексу України, продавець (зберігач) зобов`язаний передати його покупцю.

Оскільки позивач не отримав на його вимогу із зберігання відповідача паливо дизельне кількістю 5000 л, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

За приписами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать в т.ч. витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Заява про повернення витрат на професійну правничу допомогу зазначена у тексті позовної заяви.

На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги № 07/19 від 19.06.2019 року, акт № 07-19/20 приймання-передачі наданих юридичних послуг, копію платіжного доручення № 50 від 20.06.2019 року на суму 7900,00 грн, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 571, ордер СЕ № 1001074 від 23.10.2019 року.

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 926/2378/19.

Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: - представником позивача зроблено заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів; - докази понесення витрат пов`язаних із розглядом справи позивачем подані вчасно.

Згідно частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення не співрозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи обсяг наданих послуг згідно акту приймання-передачі наданих послуг, в якому вказано, що сума гонорару складається з надання послуг з: вивчення документів, аналізу судової практики, складання позовної заяви, складання та направлення адвокатських запитів, участі у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських послуг в сумі 7900,00 грн є співрозмірним, наданому об`єму адвокатських послуг.

З огляду на наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7900,00 грн підлягає задоволенню.

Також, враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1921,00 грн. покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 123, 126, 129, 220, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтова група - Техно-нафта" (60412, вул. Приміська, 1А, с. Чагор, Глибоцького району Чернівецької області, код 31462001) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Облторгсервіс" (58000, вул. Воробкевича, 5А, м. Чернівці, код 22846068) дизельне пальне об`ємом 5000 (п`ять тисяч) літрів.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтова група - Техно-нафта" (60412, вул. Приміська, 1А, с. Чагор, Глибоцького району Чернівецької області, код 31462001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Облторгсервіс" (58000, вул. Воробкевича, 5А, м. Чернівці, код 22846068) 1921,00 грн судового збору та 7900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 11.02.2020 року.

Суддя М.О. Гурин