Постанова

від 06.02.2020 по справі 813/761/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №813/761/15

адміністративне провадження №К/9901/26406/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєва В.І. Пасічник С.С. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю МАГНУМ-СЕРВІС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 (суддя - Клименко О.М.) та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016 (колегія у складі суддів: Довга О.І., Ліщинський А.М., Запотічний І.І.) у справі № 813/761/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю МАГНУМ-СЕРВІС доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області проскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МАГНУМ - СЕРВІС (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (замінений правонаступником Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000412201/1728 від 31.01.2015.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом неправомірно збільшено зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом позивача. Вважає висновок відповідача про нереальність вчинення господарської операції пов`язаної з отриманням послуги від Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕНІКС ГРУП необґрунтованим, оскільки така підтверджується необхідними бухгалтерськими документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016 у задоволені позову відмовлено.

Рішення судів обґрунтовано тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо нереальності господарської операції з ТОВ ДЕНІКС ГРУП є обґрунтованими, відповідно є правомірним збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням щодо даних операцій. Мотивуючи рішення, судами зауважено, що позивач не надав до суду належні документи первинного та бухгалтерського обліку, які могли б спростовати висновки ДПІ.

Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що укладена ним з ТОВ ДЕНІКС ГРУП господарська угода носить реальний характер та не визнана в законодавчо обумовлений спосіб нечинною. Крім того, факт завершеності господарських правовідносин із контрагентом підтверджуються відповідними первинними та бухгалтерськими документи, що долучені до матеріалів справи.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №27/8/13-07-22-01 від 23.01.2015, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ ДЕНІКС ГРУП за період 2012-2014 років.

В процесі даної перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме позивачем завищено податковий кредит за період, що перевіряється по безтоварних операціях з ТОВ ДЕНІКС ГРУП на загальну суму 66560,00 грн., в т.ч. за червень 2014 року - 37400,00 грн., липень 2014 року - 29160,00 грн. У підсумку відповідач зазначив, що акти приймання - передачі виконаних робіт між ТОВ МАГНУМ - СЕРВІС та ТОВ ДЕНІКС ГРУП носять загальний характер. Дані акти абсолютно ідентичні за змістом і не відповідають вимогам щодо оформлення первинних документів. Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000412201/1728 від 31.01.2015 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 99840,00 грн. Тобто, відповідачем установлений факт нереальності господарських правовідносин, що мали місце між позивачем та ТОВ ДЕНІКС ГРУП .

Незгода із прийнятим податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність здійснення господарських відносин між Товариством (замовник) і ТОВ ДЕНІКС ГРУП (виконавцем) за угодами № 1.06.-ППО від 30.05.2014 та № 1.07-ППО від 30.06.2014 не підтверджена належними первинними документами, які б свідчили про виконання виконавцем означених угодами робіт, оскільки позивачем не були надані докази по видам та обсягам робіт, які згідно вказаних угод мав виконувати ТОВ ДЕНІКС ГРУП . При цьому, Верховний Суд констатує, що оцінені копії актів приймання-передачі виконаних виконавцем робіт носять загальний характер по відношенню до обсягу запланованого обсягу робіт доручених такому виконавцю згідно із додатками до угод. Таким чином, відповідні документи первинного обліку не підтверджують обставин реальності вказаних господарських операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ ДЕНІКС ГРУП .

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та посилаючись на положення Податкового кодексу України, дійшли правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

В тому числі з обов`язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту або складу витрат, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою їх формування, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За таких обставин суди, надаючи оцінку обставинам справи та наявним у справі доказам, об`єктивно звернули увагу на недостатність наданих позивачем доказів для підтвердження фактів та результатів реального виконання здійснених ним з контрагентом господарських операцій, а також на оформлення первинних документів з порушенням вимог, встановлених статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у зв`язку з чим зробили вмотивований висновок про не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт та послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку - позивача.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема не витребування та не дослідження додаткових доказів, та не врахування рішень судів якими визнано протиправними дії податкового органу по проведенню зустрічної звірки з ТОВ Денікс Груп , колегія суддів зазначає, що обов`язок надання всіх наявних доказів покладається на сторону спору, а лише у разі неможливості їх надання, суд сприяє у їх витребовуванні. Окрім того, висновки податкової перевірки та судів ґрунтувались не лише на підставі акту про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ Денікс Груп , а й на аналізі суті господарської операції та первинних документів, наявних у позивача під час перевірки та надані суду.

Порушень щодо оцінки доказів судом не встановлено. Суди надали належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясували характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідили договір укладений з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з його виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МАГНУМ-СЕРВІС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду