Постанова

від 06.02.2020 по справі 757/11539/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/1906/2020

справа №757/11539/18-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Кар Лиз" на рішення Печерського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Остапчук Т.В. 09 вересня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Кар Лиз" про стягнення грошових коштів ,-

встановив:

В березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, про стягнення з ТОВ "Юнайтед Кар Лиз" 256000 грн. основного боргу, 91364,86 грн. інфляційних втрат, 18979,07 грн. 3% річних.

Вимоги обґрунтовує тим, що у 2015 році вона придбала автомобіль Volkswagen Tiguan, 01 грудня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №1125 продала цей автомобіль ТОВ "Юнайтед Кар Лиз" за ціною 440000 грн., в цей же день передала автомобіль товариству.

Договором не був установлений строк проведення розрахунків та у доводах позовної заяви позивач зазначає, що розрахунки мали відбутися в день укладення договору.

03 лютого 2016 року , 03 березня 2016 року, 27 липня 2016 року та 29 серпня 2016 року товариством в рахунок оплати вартості автомобіля сплачено відповідно 30000 грн., 30000 грн., 60000 грн. та 64000 грн.

Невиконане зобов`язання становить суму 256000 грн.

Ураховуючи наведене, просить стягнути основну суму боргу та суми відповідно до статті 625 ЦК України, а саме: інфляційні втрати за період з 02 грудня 2015 року по 22 травня 2018 року з урахуванням зміни розміру боргу, 3% річних за цей же період, але виходячи із суми 256000 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року вирішено позовні вимоги задовольнити, стягнути з ТОВ "Юнайтед Кар Лиз" на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 256000 грн., інфляційні втрати в розмірі 91364,86 грн., 3% річних в розмірі 18979,07 грн., судовий збір в розмірі 3996,16 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ "Юнайтед Кар Лиз" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не установлено природи договору, у зв`язку із невиконанням якого позивач звернулась до суду із цим позовом.

Так, зазначає, що сторони перебували у трудових відносинах, автомобіль був придбаний позивачем не за власні кошти, оскільки розмір її заробітної плати був незначним, а за кошти, що надані ТОВ "Юнайтед Кар Лиз". Товариство видало позивачу кошти 25 листопада 2015 року, а та обставина, що кошти не були видані з каси чи перераховані на банківський рахунок позивача, на твердження товариства, не спростовує дійсних обставин, які воно зазначило вище. Згідно із домовленістю, позивач мала перереєструвати автомобіль на товариство. Про такі обставини свідчить, що позивач продала автомобіль протягом тижня з моменту його купівлі. Окрім того, кошти, що були сплачені товариством позивачу, після їх переведення в готівку передавались уповноваженим особам товариства, що вказали свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Подання позову вважають способом помсти у зв`язку із звільненням позивача.

Вказує на безпідставність висновків суду, що відповідач не заперечував проти здійснених розрахунків. Вважає, що суд не перевірив правильність здійснених розрахунків.

Зазначає, що договір не містить умови про те, що сплата коштів мала відбутись в день його укладення. Ураховуючи поступову оплату та фактичну відсутність претензій від позивача протягом певних строків, вважає, що договір слід розглядати із встановленням розстрочених платежів. Посилається також на частину 2 статті 530 ЦК України, зазнаючи, що після перерахування коштів позивачу, вони повертались товариству.

Посилається на те, що рішення суду не містить належного обґрунтування. Зокрема, вказує, що суд не надав оцінки доводам відповідача, а саме, що докази, які надані позивачем, не засвідчені належним чином відповідно до Національного стандарту України до оформлення документів (ДСТУ 4163-2003); рішення суду не містить висновків щодо показів свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також щодо позиції відповідача відносно тлумачення умов договору; відсутні висновки щодо електронного листування між позивачем та бенефіціарним власником ТОВ "Юнайтед Кар Лиз" щодо обставин придбання автомобіля.

Зазначає, що порушено автоматизований розподіл справа, оскільки до списку суддів, серед яких визначається головуючий, не увійшов суддя Козлов Р.Ю.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача посилається на те, що судом правильно встановлено обставину укладення договору та факт не проведення розрахунку за ним у повному обсязі. Вказує, що кошти на придбання автомобіля є коштами родини і товариством вони не надавались, при цьому відповідач не надав доказів, які згідно із правилами касових операцій засвідчують обіг коштів господарського товариства.

Доводи про надання коштів кінцевим бенефіціаром товариства також вважає необґрунтованими, з тих підстав, що якщо кошти були б надані цією особою, то право вимоги належить їй, а не товариству.

Щодо свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначає, що вони були або є посадовими товариства (директор і бухгалтер) та під час їх допиту не змогли відповісти на питання - "коли вони бачили, що позивач отримувала кошти від підприємства чи бенефіціара".

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та мотиви, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договір, який є обов`язковим для сторін. Установивши факт невиконання його умов, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором та визначених статтею 625 ЦК України сум.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

З матеріалів справи убачається, що 03 грудня 2012 року ОСОБА_1 прийнята на роботу у ТОВ "Юнайтед Кар Лиз" на умовах неповного робочого дня на посаду фахівця по роботі з корпоративними клієнтами з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з окладом згідно зі штатним розписом.

28 вересня 2016 року наказом №09/16-вк ОСОБА_1 звільнена з посади фахівця по роботі з корпоративними клієнтами ТОВ "Юнайтед Кар Лиз" за власним бажанням.

Згідно даних довідки ТОВ "Юнайтед Кар Лиз" про доходи ОСОБА_1 за період з серпня 2013 року по вересень 2016 року убачається, що доходи останньої у цьому товаристві за період по лютий 2015 року не перевищували 1784 грн., а за наступний період не перевищували 3570 грн.

01 грудня 2015 року між ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ "Юнайтед Кар Лиз" (покупець) укладено Договір №1125 купівлі-продажу транспортного засобу, згідно із яким:

- п.1.1. сторони по договору прийшли до взаємної згоди про те, що продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купити та оплатити вартість транспортного засобу (надалі - товар).

- п.1.2. право власності продавця на товар підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , зареєстрованого 24 листопада 2015 року.

- п.3.1. вартість транспортного засобу становить 440000 грн.

Згідно із договором право власності на автомобіль переходить в момент фактичної передачі (п.6.1).

Згідно із п.7.1.1 покупець зобов`язується своєчасно здійснити розрахунок за товар.

01 грудня 2015 року між сторонами підписано Акт приймання передачі, згідно із яким відбулась передача автомобіля.

Відповідно до даних договору (а.с.132-135) убачається, що він був посвідчений територіальним сервісним центром МВС №8043 та йому присвоєно №159/8043.

Згідно даних Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль, що був предметом угоди між сторонами, 05 грудня 2015 року зареєстрований за товариством.

Визнається сторонами, що 03 лютого 2016 року, 03 березня 2016 року, 27 липня 2016 року та 29 серпня 2016 року товариством в рахунок оплати вартості автомобіля сплачено відповідно 30000 грн., 30000 грн., 60000 грн. та 64000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплати товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 Цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частин 1-3 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 626 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доводи скаржника з посиланням на частину 2 статті 530 ЦК України щодо попереднього пред`явлення кредитором вимогу боржнику про виконання останнім свого обов`язку, відхиляються колегією суддів, оскільки ця правова норма не може бути застосована до правовідносин сторін з огляду на таке.

Укладений між сторонами договір не містить вказівки на розстрочення платежу, так само не містить конкретизації щодо порядку і строків розрахунку за придбаний автомобіль, проте, виходячи з правил статті 692 ЦК України, які регулюють порядок взаєморозрахунків при купівлі-продажу, та з урахуванням того, що частина сплати за придбаний автомобіль відбулась, то обов`язком покупця було здійснення повного розрахунку, виходячи із звичних правил ділового обороту у день придбання автомобіля, не очікуючи на будь-які вимоги.

Ураховуючи, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного договору купівлі-продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в такому випадку слід керуватися статтею 692 ЦК України, яка передбачає, що покупець (відповідач у цій справі) був зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, чого, як правильно установлено судом першої інстанції, зроблено не було.

Наявність у відповідача зобов`язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар випливає безпосередньо із змісту частини 1 статті 692 ЦК України, а непред`явлення позивачем вимоги про оплату не звільняє відповідача від обов`язку своєчасно розрахуватися за отриманий товар.

Загальні положення частини 2 статті 530 цього Кодексу не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко установлений вищевказаною спеціальною нормою - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття.

Суд першої інстанції правильно установив фактичні обставини справи, виходячи з даних письмового договору купівлі-продажу, та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника про те, що майновий стан позивача не дозволяв їй оплатити вартість автомобіля ґрунтуються на припущеннях. Доказів, що автомобіль позивачем придбаний за кошти товариства, а також про те, що позивач здійснювала повернення товариству коштів, які вона отримала від цього ж товариства як розрахунок за автомобіль, не надано.

Посилання скаржника на покази свідків в частині підтвердження факту повернення позивачем грошових коштів товариству, відхиляються колегією суддів з огляду на положення частини 2 статті 78 ЦПК України, якою визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, колегія зазначає, що документально підтверджено, що позивач була власником автомобіля, а його продаж протягом тижня з моменту купівлі є цивільним правом, заснованим на статті 41 Конституції України.

Посилання скаржника на дані електронного листування відхиляються колегією суддів, оскільки матеріали справи містять копії сторінок електронного листування (а.с.56, 57, 60-68, 85-87), яке здійснювалось іноземною мовою, проте належного перекладу такого листування суду надано.

Твердження скаржника в частині невідповідності доказів, які були надані позивачем, відхиляються колегією суддів та апеляційний суд зазначає, що матеріали справи містять оригінал договору щодо якого виник цей спір та акт приймання передачі автомобіля (а.с.161-163), а також копію договору, що був посвідчений у територіальному сервісному центрі МВС (а.с.134-135). Окрім того, жоден із доказів по справі не ставиться відповідачем під сумнів як такий, що є неналежним або недопустимим.

Статтею 204 ЦК України унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів на підтвердження того,що договір в установленому законом порядку визнано недійсним, матеріали справи не містять.

Щодо правильності розрахунків, то такі перевірені судом апеляційної інстанції. Інфляційні втрати нараховані математично вірно, результат є правильним, формула ураховує факти погашення боргу.

3% річних позивачем нараховані на суму 256000 грн. за період, починаючи з 02 грудня 2015 року та по 22 травня 2018 року. Ураховуючи, що станом на 02 грудня 2015 року сума боргу становила 440000 грн. і правильним був би розрахунок 3% річних за зразком як для інфляційних втрат, проте зазначене не призвело до порушення прав відповідача. Дані результату відповідають математичному розрахунку.

При цьому, колегія суддів вказує, що скаржник, зазначаючи про незгоду з розрахунками, не вказує в чому полягає їх невірність або помилковість, власного розрахунку не наводить.

Щодо порушення правил автоматизованого розподілу справи між суддями, колегія суддів зазначає, що доказів на підтвердження факту втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду матеріали справи не містять. Процесуальним законом також передбачено право заявити відвід судді у зв`язку із порушенням порядку його визначення для розгляду справи (пункт 4 частина 1 стаття 36 ЦПК України), проте відводів судді не заявлялось.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Кар Лиз" залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова