Постанова

від 29.01.2020 по справі 642/2179/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 642/2179/17

провадження № 61-10217св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Псилогос ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2019 рокуу складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому після уточнення позовних вимог, просила суд поділити спільне майно подружжя, а саме: житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 та автомобіль Toyota Auris, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 пред?явив до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Псилогос (далі - ТОВ Псилогос ) про поділ майна подружжя .

Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 листопада 2000 року, від якого мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 09 січня 2018 року шлюб між ними розірвано. Рішенням суду встановлено, що з червня 2017 року сторони спільне господарство не вели.

Зазначав, що за час шлюбу ними було придбано легковий автомобіль Toyota Auris, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також житловий будинок з надвірними будівлями літ. А-2 , загальною площею 351,9 кв. м, житловою площею 144,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який було зареєстровано на ім?я ОСОБА_2

17 серпня 2017 року, після подачі первісного позову про поділ майна подружжя, ОСОБА_2 разом із своєю сестрою - ОСОБА_5 було зареєстровано ТОВ Псилогос ,. Статутний фонд товариства у розмірі 8 670 000 грн було сформовано, у тому числі, за рахунок майнового внеску ОСОБА_2 , а саме житлового будинку, який знаходиться у їх спільній сумісній власності подружжя, вартістю 7 889 700 грн.

13 вересня 2017 року на підставі протоколу установчих зборів ТОВ Псилогос від 15 серпня 2017 року № 1 та акту прийому-передачі від 18 серпня 2017 року № 1 державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради було проведено державну реєстрацію права приватної власності на житловий будинок літ. А-2 по АДРЕСА_1 за ТОВ Псилогос .

Вказував, що йому про передачу спільного сумісного майна до статутного капіталу товариства відомо не було, здійснення такого майнового внеску відбувалося без його згоди, що підтверджується тим, що на момент внесення до статутного капіталу та реєстрації права власності на майно сторони разом не проживали, спільного господарства не вели. Письмова згода, посвідчена в нотаріальному порядку, ним не надавалася.

Оскільки ОСОБА_2 розпорядилася житловим будинком на власний розсуд, без письмової згоди її чоловіка - ОСОБА_1 , тому він має право на отримання грошової компенсації половини вартості у розмірі 3 944 850 грн, що складає половину вартості внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ Псилогос .

Ураховуючи викладене, позивач просив суд поділити майно, придбане за час шлюбу, а саме: легковий автомобіль Toyota Auris, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та стягнути із ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у розмірі 3 944 850 грн, що складає половину вартості внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ Псилогос.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2017 року у складі судді Гримайло А. М. позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 об?єднано в одне провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2017 року від 23 листопада 2018 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , позов ОСОБА_1 роз?єднано в самостійне провадження.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано легковий автомобіль марки Toyota Auris, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано частки в легковому автомобілі марки Toyota Auris, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 - у розмірі 1/2 частини та ОСОБА_2 - у розмірі 1/2 частини цього нерухомого майна. Із визначенням часток в легковому автомобілі марки Toyota Auris, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , цей транспортний засіб належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ Псилогос у розмірі 3 944 850 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, а тому належить кожному із подружжю в рівних частинах. Спільним майном подружжя також є спірний житловий будинок, проте ОСОБА_2 розпорядилася житловим будинком на власний розсуд, без письмової згоди чоловіка, передавши його як внесок до статутного капіталу ТОВ Псилогос вартістю 7 889 700 грн. Тому позивач має право на отримання грошової компенсації половини вартості внеску до статутного капіталу ТОВ Псилогос у розмірі 3 944 850 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2018 року в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половини вартості внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ Псилогос у розмірі 3 944 850 грн та в частині стягнення судового збору скасовано, у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з частиною п`ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Позивач не заявляв вимог про поділ спільної сумісної власності подружжя, а саме: житлового будинку, а просив суд компенсувати половину вартості внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ Псилогос . Разом з тим, такі вимоги не можуть бути задоволені, оскільки вартість будинку при передачі його до статутного фонду господарського товариства визначалась умовно для вирішення питання про розподіл часток учасників товариства і не підтверджує вартість спірного майна на час його поділу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення зі ОСОБА_2 на його користь половини вартості внеску до статутного капіталу ТОВ Псилогос у розмірі 3 944 850 грн, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 642/2179/17 з Ленінського районного суду м. Харкова.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що спірний житловий будинок визнано судом об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому його відчуження до статутного капіталу товариства без згоди чоловіка є незаконним. Житловий будинок вже не належить відповідачу, а належить третій особі - ТОВ Псилогос , а тому право власності на майно позивача трансформувалося в право вимоги, сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

У зв?язку з цим, позивач і не міг заявити позовну вимогу про поділ житлового будинку, який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки відповідач вже не є власником майна. Тому позивач заявив вимогу про компенсацію половини вартості внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ Псилогос у розмірі 3 944 850 грн.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а томув силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 листопада 2000 року, від якого мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 09 січня 2018 року шлюб між ними розірвано. Рішенням суду встановлено, що з червня 2017 року сторони спільне господарство не вели.

За час шлюбу ними було придбано наступне майно: легковий автомобіль Toyota Auris, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також житловий будинок з надвірними будівлями літ. А-2 , загальною площею 351,9 кв. м, житловою площею 144,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який було зареєстровано на ім?я ОСОБА_2

17 серпня 2017 року ОСОБА_2 разом із своєю сестрою - ОСОБА_5 було зареєстровано ТОВ Псилогос .

Статутний фонд товариства у розмірі 8 670 000 грн було сформовано, у тому числі, за рахунок майнового внеску ОСОБА_2 , а саме житлового будинку АДРЕСА_1 який є об?єктом спільної сумісної власності подружжя, вартістю 7 889 700 грн.

13 вересня 2017 року на підставі протоколу установчих зборів ТОВ Псилогос від 15 серпня 2017 року № 1 та акту прийому-передачі від 18 серпня 2017 року № 1 державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради було проведено державну реєстрацію права приватної власності на житловий будинок літ. А-2 по АДРЕСА_1 за ТОВ Псилогос .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до положень статті 59 СК України той з подружжя, який є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім`ї, насамперед дітей.

Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у статтях 63, 65 СК України.

Статтею 63 CК України встановлено рівність прав дружини та чоловіка на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 65 CК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Підприємство є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передане засновником до статутного фонду як внесок (статті 62, 66 ГК України).

Так, з моменту внесення майна до статутного фонду підприємство є єдиним власником майна й це майно не може одночасно перебувати у власності інших осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи - підприємця зазначено, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Статями 69, 70 СК України закріплено право дружини та чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а також правило про те, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом статті 113 ЦК України товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі статтею 115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості частки у майні товариства в разі поділу майна подружжя та право вимоги половини отриманого доходу від діяльності товариства.

Подібної правової позиції Верховний Суд України дотримався у постанові № 6-38цс15 від 03 червня 2015 року та у постанові № 6-61цс13 від 03 липня 2013 року).

У цій справі ОСОБА_1 порушив питання про поділ майна подружжя з проведенням відповідної компенсації за половину вартості житлового будинку, внесеного ОСОБА_2 без його згоди в якості внеску до статутного капіталу ТОВ Псилогос , набутого сторонами за час перебування у шлюбі, що сторонами не оспорюється.

У порушення вимог статті 382 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище вимоги закону уваги не звернув, не врахував доводів ОСОБА_1 про те, що він має право вимоги щодо виплати половини вартості житлового будинку, внесеного ОСОБА_2 без його згоди після припинення ведення спільного господарства до статутного капіталу ТОВ Псилогос , який був об?єктом спільної сумісної власності подружжя.

Отже, суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильного висновку про те, що спірний житловий будинок набуто сторонами за час шлюбу за спільні кошти, проте ОСОБА_2 розпорядилася житловим будинком на власний розсуд, без письмової згоди чоловіка, передавши його як внесок до статутного капіталу ТОВ Псилогос вартістю 7 889 700 грн. Тому позивач має право на отримання грошової компенсації половини вартості будинку, внесеного до статутного капіталу ТОВ Псилогос у розмірі 3 944 850 грн.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У зв?язку з цим, постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення половини вартості внеску до статутного капіталу ТОВ Псилогос у розмірі 3 944 850 грн та вирішення питання розподілу судових витрат підлягає скасування із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У частині першій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 9 600 грн судового збору, що підтверджується доданою до касаційної скарги квитанцією від 16 травня 2019 року, які підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь позивача, оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 половини вартості внеску до статутного капіталу ТОВ Псилогос у розмірі 3 944 850 грн та в частині вирішення питання розподілу судових витрат скасувати, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2018 року в цій частині залишити в силі.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 600 грн на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович