Рішення

від 07.01.2020 по справі 234/14112/19

КРАМАТОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 234/14112/19

Провадження № 2/234/307/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2020 року Краматорський міський суд Донецької області в складі:

судді Марченко Л.М.,

за участю секретаря Коваленко Н.Є.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №234/14112/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до благодійної організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 15.08.2019 року звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовною заявою до благодійної організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 19.08.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та відкрито провадження у справі.

17.09.2019 року відповідачем надано відзив на позов, за яким відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

24.10.2019 року позивачем надана відповідь на відзив.

15.11.2019 року відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав та показав, що з 2016 року на підставі строкових трудових договорів ОСОБА_2 працював в благодійній організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна» на посаді сапера (розмінування) в підрозділі розмінування у м.Краматорську.

Зокрема, на підставі наказу №75к від 13.01.2017 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду сапера (розмінування) та 23.01.2017 року з ним укладено трудовий договір №75/84 строком дії до 31.12.2017 року.

В період роботи у відповідача ОСОБА_2 27.12.2017 року був прийнятий на військову службу за контрактом на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 27.12.2017 року №310 та з ним укладено Контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (категорія військовослужбовців).

Про прийняття на військову службу ОСОБА_2 повідомив свого роботодавця, зокрема останній надавав позивачу службову характеристику и не заперечував проти укладення контракту з ЗСУ.

29.12.2017 року ОСОБА_2 був звільнений з роботи у зв`язку з закінченням строку трудового договору за ст.36 п.2 КЗпП України на підставі наказу №219 к/у від 22.12.2017 року.

11.01.2018 року наказом №149к ОСОБА_2 знову був прийнятий на посаду сапера (розмінування) в підрозділ розмінування у м.Краматорську благодійної організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна» та з ним укладено трудовий договір №149/84 від 12.01.2018 року строком дії до 30.06.2018 року, з можливістю пролонгації до 30.12.2018 року.

Однак наказом №228-к від 04.04.2018 року відповідач скасував свій наказ №149к від 11.01.2018 року про прийняття позивача на роботу у зв`язку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу відповідно до ст.7 КЗпП України.

Не погоджуючись з припиненням трудових відносин ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду та рішенням Краматорського міського суду від 01.03.2019 року у цивільній справі №234/7614/18, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 27.06.2019 року, позов ОСОБА_2 до благодійної організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу було задоволено,

а саме: скасовано наказ №228-к від 04.04.2018 року, яким скасована наказ №149к від 11.01.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_2 на посаду сапера (розмінування) підрозділу розмінування у м.Краматорську; поновлено ОСОБА_2 на вказаній посаді відповідно до наказу про прийняття на роботу №149к від 11.01.2018 року; стягнуто з благодійної організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2018 року по 01.03.2019 року в сумі 157402, 50 грн. з наступним утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, з моменту укладення трудового договору №149/84 від 12.01.2018 року по день поновлення судом на роботі 01.03.2019 року позивач ОСОБА_2 перебував з відповідачем у трудових відносинах та отримував заробітну плату, зокрема стягнений судом середній заробіток.

В липні 2019 року ОСОБА_2 отримав поштове відправлення від благодійної організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна», в якому містилися: наказ №5к від 02.03.2019 року про поновлення позивача на роботі, розрахунковий листок за липень 2019 року, письмо-повідомлення №29 від 17.07.2019 року про ознайомлення з вказаним наказом та прохання направити трудову книжку для внесення відповідного запису про поновлення на роботі, що й було невідкладно зроблено позивачем.

05.08.2019 року ОСОБА_2 отримав поштове відправлення відповідача з пропозицією з`явитися до відділу кадрів для отримання трудової книжки.

06.08.2019 року позивач прибув до відділу кадрів, де був ознайомлений з наказом №61/1 к/з від 30.06.2018 року про припинення трудового договору (контракту), за яким ОСОБА_2 сапер (розмінування) підрозділу у м.Краматорську є звільненим з 30.06.2018 року по закінченню терміну дії трудового договору на підставі ст.36 п.2 КЗпП України.

Вищенаведене свідчить про те, що на виконання рішення суду відповідач наказом №5к від 02.03.2019 року поновив ОСОБА_2 на роботі на посаді сапера (розмінування), а наказом №61/1 к/з від 30.06.2018 року, фактично виданим у 2019 році заднім числом, звільнив його з 30.06.2018 року, про що зробив відповідні записи у трудовій книжці.

З таким рішенням відповідача позивач не згодний, вважає своє звільнення з посади протиправним та таким, що не відповідає вимогам ст.ст.36, 119 КЗпП України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Так, як зазначалося вище, під час перебування у трудових відносинах з благодійною організацією «Благодійний фонд «Хало Траст Україна» 27.12.2017 року ОСОБА_2 був прийнятий на військову службу за контрактом у військову частину НОМЕР_1 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 27.12.2017 року №310 та з ним укладено відповідний Контракт. На даний час позивач продовжує перебувати на військовій службі.

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Враховуючи наведене, середньоденний заробіток в розмірі 629,61 грн., стягнутий попереднім судовим рішенням середній заробіток по 01.03.2019 року, позивач ОСОБА_2 просить суд ухвалити рішення, яким скасувати наказ №61/1 к/з від 30.06.2018 року, виданий благодійною організацією «Благодійний фонд «Хало Траст Україна», про звільнення з 30.06.2018 року ОСОБА_2 з посади сапера (розмінування) в підрозділі розмінування у м.Краматорську, поновити його на роботі на вказаній посаді, зобов`язати відповідача внести до його трудової книжки відповідні записи про поновлення на посаді, а також відповідно до вимог ч.3 ст.119 КЗпП України надалі зберегти за ним у зв`язку з проходженням військової служби місце роботи, посаду і середній заробіток в благодійний організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2019 року по день прийняття судового рішення, а також допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

Відповідно до відзиву та заперечень, а також виходячи зі вступної промови представника відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні 22.11.2019 року, відповідач позов не визнав з огляду на наступне, -

ОСОБА_2 був працевлаштований в БО «БФ «Хало Траст Україна» на умовах строкового трудового договору в періоди: з 05.05.2016 року по 31.12.2016 року (звільнений на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору, наказ №275к від 19.12.2016 року), з 23.01.2017 року по 31.12.2017 року (звільнений на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору, наказ №219к/у від 22.12.2017 року).

Наказом №149к від 11.01.2018 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору на посаду сапера (розмінування) в підрозділ розмінування у м.Краматорську та з ним укладено трудовий договір №149/84 від 12.01.2018 року строком дії до 30.06.2018 року, з можливістю пролонгації до 30.12.2018 року.

При цьому позивач приховав факт вступу на військову службу до ЗСУ за Контрактом №310 від 27.12.2017 року.

Враховуючи приписи ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких використання військовослужбовців для виконання завдань, не пов`язаних з військовою службою, забороняється та тягне за собою відповідальність згідно із законом, а отже встановлена несумісність військової служби із роботою за трудовим договором, з ОСОБА_2 було припинено укладений трудовий договір №149/84 від 12.01.2018 року у відповідності до ст.7 КЗпП України у зв`язку з неповідомленням позивачем про обставини, що перешкоджали укладенню трудового договору.

Не погоджуючись зі своїм звільненням ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду та рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 01.03.2019 року, яке набрало законної сили 27.06.2019 року, позовні вимоги було задоволено та ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді сапера (розмінування) в підрозділі розмінування у м.Краматорську відповідно до наказу №149к від 11.01.2018 року.

Таким чином, поновлення ОСОБА_2 у 2019 році на роботі відбулося на тих же умовах, які передбачені наказом №149к від 11.01.2018 року про прийняття його на роботу, тобто на умовах строкового трудового договору терміном дії до 30.06.2018 року, у зв`язку з чим останнього було звільнено наказом №61/1 к/3 від 30.06.2018 року на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору.

Наказ №61/1 к/з датований 30.06.2018 року, однак підстави для його видання з`явилися лише у 2019 році у зв`язку з прийняттям судом рішення про поновлення ОСОБА_2 на роботі. З вказаним наказом позивач ознайомлений також у 2019 році.

Під час свого працевлаштування 11.01.2018 року ОСОБА_2 проходив військову службу та працювати за трудовим договором не збирався, а також відповідач-роботодавець не має наміру продовжувати трудові відносини з позивачем, оскільки неможливо суміщення військової служби із будь-якою іншою роботою за трудовим договором, у зв`язку з чим і був виданий наказ №61/1 к/з від 30.06.2018 року про звільнення позивача із займаної посади у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Оскільки ОСОБА_2 уклав Контракт з ЗСУ 27.12.2017 року, а на підставі наказу БО «БФ «Хало Траст Україна» від 29.12.2017 року №219к/у був звільнений з посади, то продовжуючи військову службу та укладаючи з відповідачем новий трудовий договір №149/84 від 12.01.2018 року позивач не мав наміру працювати в БО «БФ «Хало Траст Україна» в зазначений період, отже на нього не можуть поширюватися гарантії, передбачені ст.119 КЗпП України.

Відповідач вважає наказ про звільнення позивача з посади №61/1 к/з від 30.06.2018 року законним, у зв`язку з чим просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані докази, вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Так, на підставі наказу №75к від 13.01.2017 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду сапера (розмінування) та 23.01.2017 року з ним укладено трудовий договір №75/84 строком дії до 31.12.2017 року.

В період роботи у відповідача ОСОБА_2 27.12.2017 року був прийнятий на військову службу за контрактом на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 27.12.2017 року №310 та з ним укладено Контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (категорія військовослужбовців). На військовій службі ОСОБА_2 перебуває до цього часу.

29.12.2017 року ОСОБА_2 був звільнений з роботи у зв`язку з закінченням строку трудового договору за ст.36 п.2 КЗпП України на підставі наказу №219 к/у від 22.12.2017 року.

11.01.2018 року наказом №149к ОСОБА_2 знову був прийнятий на посаду сапера (розмінування) в підрозділ розмінування у м.Краматорську благодійної організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна» та з ним укладено трудовий договір №149/84 від 12.01.2018 року строком дії до 30.06.2018 року, з можливістю пролонгації до 30.12.2018 року.

Наказом №228-к від 04.04.2018 року відповідач скасував свій наказ №149к від 11.01.2018 року про прийняття позивача на роботу у зв`язку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу відповідно до ст.7 КЗпП України.

Не погоджуючись з припиненням трудових відносин ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду та рішенням Краматорського міського суду від 01.03.2019 року у цивільній справі №234/7614/18, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 27.06.2019 року, позов ОСОБА_2 до благодійної організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу було задоволено,

а саме: скасовано наказ №228-к від 04.04.2018 року, яким скасована наказ №149к від 11.01.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_2 на посаду сапера (розмінування) підрозділу розмінування у м.Краматорську; поновлено ОСОБА_2 на вказаній посаді відповідно до наказу про прийняття на роботу №149к від 11.01.2018 року; стягнуто з благодійної організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2018 року по 01.03.2019 року в сумі 157402, 50 грн. з наступним утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Наведене рішення Краматорського міського суду від 01.03.2019 року, набрало законної сили 27.06.2019 року.

Таким чином, з моменту укладення трудового договору №149/84 від 12.01.2018 року по день поновлення судом на роботі 01.03.2019 року позивач ОСОБА_2 перебував з відповідачем у трудових відносинах та отримував заробітну плату, зокрема стягнений судом середній заробіток.

Рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню, у зв`язку з чим наказом благодійної організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна» №5к від 02.03.2019 року ОСОБА_2 поновлено на роботі. Йому виданий розрахунковий листок за липень 2019 року, листом №29 від 17.07.2019 року запропоновано надати до відділу кадрів трудову книжку для внесення відповідного запису про поновлення на роботі, що й було зроблено позивачем.

06.08.2019 року з`явившись до відділу кадрів на вимогу роботодавця ОСОБА_2 був ознайомлений з наказом №61/1 к/з від 30.06.2018 року про припинення трудового договору (контракту), за яким його звільнено з посади сапера (розмінування) у підрозділі розмінування у м.Краматорську з 30.06.2018 року по закінченню терміну дії трудового договору №149/84 від 12.01.2018 року на підставі ст.36 п.2 КЗпП України.

Вищенаведене свідчить про те, що на виконання рішення Краматорського міського суду від 01.03.2019 року відповідач наказом №5к від 02.03.2019 року поновив ОСОБА_2 на роботі на посаді сапера (розмінування), а наказом №61/1 к/з від 30.06.2018 року, фактично виданим у 2019 році заднім числом, звільнив його з 30.06.2018 року, про що зробив відповідні записи у трудовій книжці.

Дане твердження є слушним, оскільки про припинення трудових відносин на підставі наказу №61/1 к/з від 30.06.2018 року під час судового процесу у справі №234/7614/18, який тривав з травня 2018 року по березень 2019 року, відповідач не повідомляв, підстави для видання вказаного наказу з`явилися у позивача лише у 2019 році у зв`язку з прийняттям судом рішення про поновлення ОСОБА_2 на роботі, з вказаним наказом позивач ознайомлений також у 2019 році, наказ №61/1 к/з від 30.06.2018 року суперечить рішенню Краматорського міського суду від 01.03.2019 року, яким зокрема з БО «БФ «Хало Траст Україна» на користь ОСОБА_2 стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу по 01.03.2019 року, вказаний наказ не лише виданий у 2019 році заднім числом, а й є таким, що не відповідає вимогам ст.119 КЗпП України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Так, ч.5 ст.17 Конституції України гарантовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частина 6 ст.43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Крім того, згідно з ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами 3 та 4 ст.119 КЗпП України, а також ч.1 ст.51, ч.5 ст.53, ч.3 ст.57, ч.5 ст.61 Закону України "Про освіту".

Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільногозахисту - на організацію мирного часу (ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені ст.19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01.03.2014 року, яке введене в дію Указом Президента України №189/2014 від 02.03.2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Рішенням Краматорського міського суду від 01.03.2019 року у цивільній справі №234/7614/18, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 27.06.2019 року, за позовом ОСОБА_2 до БО «БФ «Хало Траст Україна» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким позов задоволено, зокрема встановлено, що позивач був прийнятий на військову службу за строковим контрактом під час особливого періоду, рішення про демобілізацію позивача не прийнято, на нього розповсюджуються гарантії збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в якому він працював на час вступу на військову службу, передбачені ст.119 КЗпП України.

Згідно ст.82 ч.4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаним судовим рішення на користь ОСОБА_2 було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу по 01.03.2019 року, у зв`язку з чим після настання цих обставин наступне звільнення позивача наказом №61/1 к/з від 30.06.2018 року є неправомірним та безпідставним.

На підставі наведеного суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити, скасувавши наказ №61/1 к/з від 30.06.2018 року, виданий благодійною організацією «Благодійний фонд «Хало Траст Україна», про звільнення з 30.06.2018 року ОСОБА_2 з посади сапера (розмінування) в підрозділі розмінування у м.Краматорську, поновити його на роботі на вказаній посаді, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 132847,71 грн., виходячи з середньоденного заробітку в розмірі 629,61 грн. та кількості робочих днів з 04.03.2019 року по день прийняття судового рішення 08.01.2020 року, попереднім судовим рішенням середній заробіток стягнутий по 01.03.2019 року включно, 2, 3 березня 2019 року вихідні дні).

На підставі ст.430 ч.1 п.п.2, 4 ЦПК України слід допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

Прийняття судом рішення в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача внести до трудової книжки позивача відповідні записи про поновлення на посаді на даній стадії є зайвим, оскільки це є прямим обов`язком відповідача та факту невиконання судового рішення ще не наступило.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України й надалі зберегти за позивачем у зв`язку з проходженням ним військової служби місце роботи, посаду і середній заробіток в благодійний організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна» таке рішення на майбутнє не може бути прийнято судом, оскільки перебуває в залежності від змін у законодавстві.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1328, 48 грн.

Керуючись ст.ст.10,17,18,263,265,273,351,352,354 ЦПК України, ст.ст.119, 235 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до благодійної організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна» про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, задовольнити.

Скасувати наказ №61/1 к/з від 30.06.2018 року, виданий благодійною організацією «Благодійний фонд «Хало Траст Україна», про звільнення з 30.06.2018 року у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору сапера (розмінування) в підрозділі розмінування у м.Краматорську ОСОБА_2 .

Поновити ОСОБА_2 на посаді сапера (розмінування) в підрозділі розмінування у м.Краматорську благодійної організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна».

Стягнути з благодійної організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна» (ЄДРПОУ 40330790, адреса: 01034, м.Київ, вул.Рейтерська, 21/13, к.23) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 132847,71 грн. (сто тридцять дві тисячі вісімсот сорок сім гривень 71 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та присудження йому виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Інші позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з благодійної організації «Благодійний фонд «Хало Траст Україна» (ЄДРПОУ 40330790, адреса: 01034, м.Київ, вул.Рейтерська, 21/13, к.23) в дохід держави судовий збір в розмірі 1328,47 грн. (одна тисяча двадцять вісім гривень 47 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Вступну та резолютивну частини судового рішення проголошено 08.01.2020 року, повний текст виготовлено 13.01.2020 року.

Суддя Краматорського міського суду Л. М. Марченко