Постанова

від 11.02.2020 по справі 924/984/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року                                                                                      Справа № 924/984/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. ,  суддя Павлюк І.Ю. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інвестиційно-Маклерський Дім "Респект" на рішення господарського суду Хмельницької області від 06 листопада 2019 року у справі №924/984/19 (повний текст складено 07 листопада 2019 року, суддя Музика М.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації" до Приватного підприємства "Інвестиційно-Маклерський Дім "Респект" про стягнення 113280,00 грн. заборгованості за договором №14 від 10.05.2017 року, 57043,64 грн. пені, 12880,54 грн. інфляційних втрат, 5018,00 грн. 3% річних ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06 листопада 2019 року у справі №924/984/19 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації" до Приватного підприємства "Інвестиційно-Маклерський Дім "Респект" про стягнення 113280,00 грн. заборгованості за договором №14 від 10 травня 2017 року, 57043,64 грн. пені, 12880,54 грн. інфляційних втрат, 5018,00 грн. 3% річних. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Інвестиційно-Маклерський Дім "Респект" (29000, м. Хмельницький, вул. Панаса Мирного, буд. 4/1, офіс 54, код 35361256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 32В, код 01274053) 113280,00 грн. (сто тринадцять тисяч двісті вісімдесят грн. 00 коп.) заборгованості, 12880,54 грн. (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят грн. 54 коп.) втрат від інфляції, 5017,92 грн. 3% річних (п'ять тисяч сімнадцять грн. 92 коп.) 3% річних, 15776,52 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят шість грн. 52 коп.) пені, 2204, 32 грн. (дві тисячі двісті чотири грн. 32 коп.) витрат по сплаті судового збору. В стягненні 41267,12 грн. пені та 0,08 грн. 3% річних відмовлено. Вказане рішення обґрунтовано тим, що підписаним сторонами та скріпленими їхніми печатками актом передачі в оренду замовнику люльки ЛЕ 150-300 стверджується, що об'єкт оренди – люльку ЛЕ 150-300, інв. №328, завод. номер 601, змонтовану, оглянуту і випробувану згідно правил, прийнято відповідачем 02 червня 2017 року та повернуто 19 вересня 2018 року. У ПП "ІМД "Респект" виник обов'язок сплачувати орендні платежі згідно договору по 19 вересня 2018 року. Розмір платежів визначався в рахунках-фактурах, які в силу пункту 3.1.6. договору відповідач зобов'язався отримувати та оплачувати на протязі семи днів у формі попередньої оплати. На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 113280,00 грн. основного боргу є підтвердженими наявними доказами та їх обґрунтованість не спростована відповідачем, тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 06 листопада 2019 року у справі №924/984/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що фактичний термін використання відповідачем будівельних засобів малої механізації, а саме – люльки ЛЕ 150-300 з 02 червня 2017 року по 31 липня 2017 року, що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт, зокрема: акт здачі прийняття виконаних робіт №ОУ-0000042 від 30 червня 2017 року та акт здачі-прийняття виконаних робіт №ОУ-0000054 від 31 липня 2017 року. В подальшому, відповідачем 31 липня 2017 року було повернуто позивачу засіб малої механізації, а саме люльку ЛЕ 150-300 та передано уповноваженим представникам позивача Акт передачі в оренду Замовнику люльки ЛЕ 150-300 від 02 червня 2017 року з підписом та відтиском печатки у графі "здав", оскільки вказаним актом фіксувалась як дата отримання засобів малої механізації так і дата їх фактичного повернення. Апелянт посилаючись на постанову Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №917/1489/18 зазначає, що суд першої інстанції при встановленні факту виконання позивачем робіт в період з 01 серпня 2017 року по 28 вересня 2018 року, беручи до уваги акти здачі-прийняття виконаних робіт, які не містять підпису уповноваженого представника відповідача та відтиску печатки, повинен був встановити факт відмови відповідача від їх підписання. Натомість в матеріалах справи відсутні будь-які докази, за допомогою яких можна було би встановити факт відмови відповідача від підписання актів, зокрема доказів про направлення актів здачі-прийняття робіт відповідачу, а відтак відсутні будь-які докази щодо констатації факту відмови відповідача від прийняття робіт. Аналогічно позивачем не надано жодних доказів про направлення відповідачу рахунків на оплату виконаних робіт. Крім того, апелянт зазначає, що оскільки позивачем за наслідками господарських операцій з відповідачем не було складено та зареєстровано податкові накладні, а відтак і не задекларовано та не сплачено ПДВ з вартості виконаних робіт, відповідач не мав права включати до вартості виконаних робіт суму ПДВ та заявляти вимогу до відповідача про стягнення суми ПДВ. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 грудня 2019 року у справі №924/984/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Інвестиційно-Маклерський Дім "Респект" на рішення господарського суду Хмельницької області від 06 листопада 2019 року у справі №924/984/19 та роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Відповідачем – Приватним підприємством "Інвестиційно-маклерський дім "Респект" до апеляційної скарги додано клопотання про призначення судово-технічної експертизи документів, а саме: оригіналу акта передачі в оренду Замовнику люльки ЛЕ 150-300 від 02 червня 2017 року, проведення якої доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на наступне. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта є одним із видів доказів. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Як вбачається з клопотання про призначення експертизи, 06 листопада 2019 року (в день прийняття оскаржуваного рішення) безпосередньо в судовому засіданні при огляді оригіналу Акта передачі в оренду замовнику люльки ЛЕ 150-300 від 02 червня 2017 року скаржником було встановлено, що в графі "фактичні терміни повернення" містяться виправлення дати повернення люльки ЛЕ 150-300 відповідачу, що дає підстави вважати, що дата фактичного повернення була штучно змінена. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що представник відповідача заявляв суду першої інстанції клопотання про призначення експертизи, відмови суду у задоволенні такого клопотання. При цьому, у клопотанні поданому до суду апеляційної інстанції не обгрунтовано неможливість його подання до суду першої інстанції. Крім того, користуючись своїми процесуальними правами апелянт вправі був ознайомитись з матеріалами справи та заявити клопотання про призначення експертизи у строки надані для подання доказів, чого зроблено не було. Таким чином, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Інвестиційно-маклерський дім "Респект" про призначення судово-технічної експертизи документів. Від позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як встановлено судами обох інстанцій, 10 травня 2017 року між ПП "ІМД "Респект" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації" (виконавець) укладено договір №14 про надання в оренду будівельних механізмів ТОВ "Управління малої механізації" (далі – договір). В силу умов договору виконавець зобов'язався на підставі заявки надати замовнику в оренду будівельні засоби малої механізації для виконання останнім будівельно-монтажних робіт. Сума робіт по договору орієнтовано складає 100 000 гривень (пункт 2.1. договору). Вартість оренди встановлюється в грошовій формі /гривнях/ згідно договірної ціни за одну машинозміну /8-годинний робочий день/ (пункт 2.2. договору). У пункті 2.3. договору визначено, що оплата за надання в оренду будівельних засобів малої механізації здійснюється замовником за фактично відпрацьовану кількість машино-змін за договірними цінами Виконавця. Згідно пункту 2.4. договору форма оплати-попередня, згідно рахунку. По закінченню місяця виписується акт виконаних робіт /типової форми Ф-2/. Такий акт складається не пізніше 25 числа кожного місяця. За три дні до початку місяця замовник повинен провести попередню оплату на надання в оренду будівельної техніки, яка буде надана в наступному місяці. Крім суми вартості послуг, передбаченої пунктами 2.1., 2.2. Договору, замовник додатково компенсує Виконавцю затрати: по відрядженню, якщо механізми, що обслуговуються працівником Позивача знаходяться за межами міста Рівного/добові, проживання, проїзд/працівників Позивача протягом всього терміну дії договору (пункт 2.6. договору). Плата за оренду будівельної техніки проводиться з дня введення в експлуатацію по день завершення експлуатації механізму Позивача (пункт 2.8. договору). У пункті 2.9. договору погоджено, що у разі, якщо замовник закінчує оренди будівельних механізмів, необхідно повідомити виконавця за п'ять робочих днів письмовою заявкою про демонтаж. Відповідно до пункту 3.1.6. договору до зобов'язань замовника віднесено приїзд до виконавця 25 числа, підписання акту виконаних робіт/типової форми №2/, отримання рахунку на оплату на наступний місяць і оплата на протязі 7 днів. Виконавець, в свою чергу, зобов'язується надати вкінці місяця, не пізніше 25 числа, акт виконаних робіт та виставити рахунок на оплату (пункт 3.2.3. договору). За порушення термінів оплати за оренду будівельних засобів малої механізації більше 10 календарних днів замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, установленої в цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний календарний день прострочення (пункт 4.4. договору). Згідно пункту 5.1. Договору термін дії договору з 10 травня 2017 року по 11 травня 2018 року. До договору сторонами також погоджено договірну ціну вартості машино-змін роботи механізмів з 01 квітня 2017 року по ТОВ "Управління малої механізації". Позивач по акту передачі в оренду замовнику люльки ЛЕ 150-300 від 02 червня 2017 року передав в оренду, а відповідач прийняв люльку ЛЕ 150-300, інв. №328, №601, змонтовану, оглянуту і випробувано згідно діючих правил. Позивачем на виконання умов договору виставлялись відповідачу рахунки-фактури №СФ-0000048 від 02 червня 2017 року на суму 7200,00 грн.; №СФ-0000062 від 24 липня 2017 року на суму 3600,00 грн.; №СФ-0000090 від 31 серпня 2017 року на суму 7920,00 грн.; №СФ-0000097 від 29 вересня 2017 року на суму 7560,00 грн.; №СФ-0000110 від 30 листопада 2017 року; №СФ-0000110 від 30 листопада 2017 року; №СФ-0000116 від 29 грудня 2017 року на суму 7560,00 грн.; №СФ-0000004 від 31 січня 2018 року на суму 8820,00 грн.; №СФ-0000007 від 28 грудня 2018 року; №СФ-0000010 від 30 березня 2018 року на суму 8820,00 грн.; №СФ-0000017 від 30 квітня 2018 року на суму 8400,00 грн.; №СФ-0000023 від 31 травня 2018 року на суму 8400,00 грн.; №СФ-0000034 від 29 червня 2018 року на суму 8400,00 грн.; №СФ-0000049 від 31 липня 2018 року на суму 9240,00 грн.; №СФ-0000059 від 31 серпня 2018 року на суму 9240,00 грн.; №СФ-0000068 від 28 вересня 2018 року на суму 5040,00 грн. Відповідно до підписаних обома сторонами акту №ОУ-0000042 здачі-прийняття виконаних робіт від 30 червня 2017 року та акту №ОУ-0000054 від 31 липня 2017 року позивачем надано відповідачу послуги згідно договору №14 від 10 травня 2017 року на суму 7200,00 грн. та 3600,00 грн. відповідно. Окрім того, згідно підписаних позивачем актів здачі-прийняття виконаних робіт останнім надано послуги згідно договору №14 від 10 травня 2017 року на суми 7920,00 грн. (№ОУ-0000074 від 31 серпня 2017 року); 7560,00 грн. (№ОУ-0000082 від 29 вересня 2017 року); 7560,00 грн. (№ОУ-0000089 від 31 жовтня 2017 року); 7920,00 грн. (№ОУ-0000092 від 30 листопада 2017 року); 7560,00 грн. (№ОУ-0000097 від 29 грудня 2017 року); 8820,00 грн. (№ОУ-0000003 від 31 січня 2018 року); 8400,00 грн. (№ОУ-0000004 від 28 лютого 2018 року); 8820,00 грн. (№ОУ-0000007 від 30 березня 2018 року); 8400,00 грн. (№ОУ-0000012 від 30 квітня 2018 року); 8400,00 грн. (№ОУ-0000017 від 31 травня 2018 року); 8400,00 грн. (№ОУ-0000024 від 29 червня 2018 року); 9240,00 грн. (№ОУ-0000034 від 31 липня 2019 року); 9240,00 грн. (№ОУ-0000046 від 31 серпня 2018 року); 5040,00 грн. (№ОУ-0000054 від 28 вересня 2018 року). На загальну суму 124080,00 грн. В свою чергу, відповідачем здійснювалось наступна сплата орендних платежів: 7200,00 грн. 02 червня 2017 року та 3600,00 грн. 31 липня 2017 року. Як вбачається із відмітки на акті передачі в оренду замовнику люльки ЛЕ 150-300 від 02 червня 2017 року, люлька повернута Приватним підприємством "Інвестиційно-Маклерський Дім "Респект" позивачу 19 вересня 2018 року в 16 год. 30 хв. Акт підписаний обома сторонами в графах "здав" та "прийняв" та скріплений їхніми печатками. Позивач звернувся до відповідача з претензією №28 від 17 липня 2019 року, у якій просить сплатити заборгованість за договором №14 від 10 травня 2017 року в розмірі 108840,00 грн. Претензія отримана відповідачем 29 липня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповіді на претензію отримало не було, що стало підставою для звернення ТОВ "Управління малої механізації" з позовом до суду. Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). У силу вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У силу вимог частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи, 10 травня 2017 року між сторонами у справі укладено договір про надання в оренду будівельних механізмів ТОВ "Управління малої механізації", за умовами якого позивач по акту передачі в оренду замовнику люльки ЛЕ 150-300 передав об'єкт оренди, а відповідач взяв на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів з дня введення в експлуатацію по день завершення в експлуатації механізму позивача (пункт 2.8. договору). Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користуванням майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. В свою чергу, у пункті 2.4. договору передбачено, що форма оплати – попередня. По закінченню місяця виписується акт виконаних робіт, який складається не пізніше 25 числа кожного місяця, та за три дні до початку місяця замовник повинен провести попередню оплату за надання в оренду будівельної техніки, яка буде надана в наступному місяці. При цьому, до обов'язків відповідача віднесено підписання акту виконаних робіт, отримання рахунку на наступний місяць та його оплата на протязі семи днів. З викладених норм договору вбачається, що відповідач зобов'язався вносити орендні платежі за весь час експлуатації будівельної техніки на підставі рахунків на оплату, отримання яких є також обов'язком відповідача. Підписаним сторонами та скріпленими їхніми печатками актом передачі в оренду замовнику люльки ЛЕ 150-300 стверджується, що об'єкт оренди – люльку ЛЕ 150-300, інв. №328, завод. номер 601, змонтовану, оглянуту і випробувану згідно правил, прийнято відповідачем 02 червня 2017 року та повернуто 19 вересня 2018 року. Тобто, у ПП "ІМД "Респект" виник обов'язок сплачувати орендні платежі згідно договору по 19 вересня 2018 року. Крім того, розмір платежів визначався в рахунках-фактурах, які в силу пункту 3.1.6. договору відповідач зобов'язався отримувати та оплачувати на протязі семи днів у формі попередньої оплати.   Доводи апелянта щодо фактичного використання орендованого майна до 31 липня 2017 року та існування обов'язку зі сплати оренди до вказаного терміну спростовуються актом передачі в оренду замовнику люльки ЛЕ 150-300 від 02 червня 2017 року, а також умовами пункту 2.8. договору. Щодо твердження ПП "ІМД "Респект" про неналежність не підписаних актів здачі-прийняття виконаних робіт як доказів надання відповідних послуг, місцевий суд правомірно зауважив, що обов'язок з отримання актів та рахунків покладено саме на відповідача (пункт 3.1.6 договору). З врахуванням того, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, саме відповідач, користуючись орендованою будівельною технікою, повинен був вжити заходів для належного виконання умов договору в частині отримання актів здачі-прийняття виконаних робіт та рахунків, а також із їх оплати. В контексті наведеного відповідач також не був позбавлений права заперечувати щодо змісту актів щодо, зокрема, вартості оренди. Натомість, жодних заперечень щодо сум, виставлених позивачем відповідачу, матеріали справи не містять та відповідачем не надано як суду першої так і апеляційної інстанції. На підставі вищевикладеного, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 113280,00 грн. основного боргу є підтвердженими наявними доказами та їх обґрунтованість не спростована відповідачем, тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачем за договором позивачем нараховано пеню, 3% річних та втрати від інфляції. Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Щодо визначення строку виконання зобов'язання судами приймаються до уваги положення пункту 2.4. та пункту 3.1.6. договору, з яких випливає, що за належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань останній повинен здійснювати попередню оплату оренди протягом 7 днів від 25 числа кожного попереднього місяця. Тому визначений позивачем початок періоду прострочення не виходить за межі періоду, допустимого для нарахування 3% річних та втрат від інфляції. Колегією суддів перевірено здійснений місцевим судом розрахунок 3% річних та встановлено, що позивачем дійсно невірно визначено 3% річних під час нарахувань за вересень 2018 року на суму боргу 5040,00 грн. за період 01 січня 2018 року по 10 вересня 2019 року. 3% річних за вказаний період становитимуть 142,92 грн., тому в стягненні 0,08 грн. 3% річних правомірно відмовлено, а стягненню підлягають 1016,92 грн. 3% річних. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97р. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Колегією суддів перевірено здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції по визначених позивачем періодах по липень 2019 року та встановлено, що позивачем правомірно в межах, допустимих до стягнення, нараховано 12880,54 грн., тому вказана позовна вимога правомірно задоволена місцевим судом. За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. Пеня як вид забезпечення виконання зобов`язання та її розмір визначена частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. У пункті 4.4. укладеного договору передбачено, що за порушення термінів оплати за оренду будівельних засобів малої механізації більше 10 календарних днів замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, установленої в цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний календарний день прострочення Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Як зазначалося вище, у договорі передбачено, що пеня нараховується за весь час прострочення. З аналізу вказаної норми колегією суддів вбачається, що сторонами в договорі не визначено іншого строку нарахування пені, ніж того, що передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, тобто, шести місяців. Відтак, позивачем неправомірно здійснено нарахування пені поза межами шестимісячного строку від дня прострочення зобов'язання. Колегією суддів перевірено здійснений місцевим судом розрахунок пені та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства. Відтак обгрунтованими до стягнення є 15776,52 грн. пені, в стягненні 41267,12 грн. пені правомірно відмовлено. Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації" до Приватного підприємства "Інвестиційно-Маклерський Дім "Респект" про стягнення 113280,00 грн. заборгованості за договором №14 від 10 травня 2017 року, 57043,64 грн. пені, 12880,54 грн. інфляційних втрат, 5018,00 грн. 3% річних, підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 113280,00 грн. заборгованості, 12880,54 грн. втрат від інфляції, 5017,92 грн. 3% річних та 15776,52 грн. пені. В стягненні 41267,12 грн. пені та 0,08 грн. 3% річних слід відмовити. Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд                       ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інвестиційно-Маклерський Дім "Респект" на рішення господарського суду Хмельницької області від 06 листопада 2019 року у справі №924/984/19 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Хмельницької області від 06 листопада 2019 року у справі №924/984/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Справу №924/984/19 повернути до господарського суду Хмельницької області. Головуючий  суддя                                                                      Савченко Г.І. Суддя                                                                                              Демидюк О.О.   Суддя                                                                                              Павлюк І.Ю.