Рішення

від 05.02.2020 по справі 911/2874/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

     ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" лютого 2020 р.                                 м. Київ                            Справа № 911/2874/19   Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВК БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАЛМПАК” про стягнення 193 083,38 грн. Без виклику представників сторін.     Суддя Т.П. Карпечкін обставини справи: До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВК БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАЛМПАК” про стягнення 193 083,38 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Пунктом 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак справа є незначної складності, вимог про розгляд такої справи лише за правилами загального позовного провадження Господарським процесуальним кодексом не передбачено, ціна даного позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, а відтак суд вважає, що дана справа є малозначною, у зв'язку з чим справа № 911/2874/19 підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. У зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2874/19,  справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України). Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України). Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України). 03.01.2020 року відповідачем подано відзив, в якому останній проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,- ВСТАНОВИВ: 30.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТВК БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ” (далі – позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВАЛМПАК” (далі – відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 300718 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним Договором товар (партію Товару)  в кількості, асортименті та по цнах вказаних в специфікаціях, та/або накладних на відпуск Товару (далі – видаткова наладна). Сторони визначають, що видаткова накладна, підписана Сторонами є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни і прирівнюється до специфікації (п. 1.2 Договору). Ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та вказуються у видатковій накладній, яка підписується Сторонами (п. 3.1 Договору). Сума Договору складається з суми вартості партій Товару, поставлених Постачальником на протязі строку дії цього договору (п. 3.2 Договору). Розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати 100% вартості у безготівковому порядку на рахунок Постачальника. Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній (акту прийому-передачі тощо) (п. 5.1 Договору). Облік розрахунків введеться окремо в розрізі кожного рахунка-фактури, що був виписаний на умовах цього договору (п. 5.2 Договору). Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до                    31.12.2021 року. Зобов'язання Сторін по взаємних розрахунках, у будь якому випадку, діють до їх повного виконання (п. 10.1 Договору). На виконання своїх зобов`язань за Договором, позивачем 30.07.2018 року було виставлено відповідачу на оплату рахунок-фактуру № ТВ-0000524 від 30.07.2018 року на суму 924  822,00 грн. 31.07.2018 року відповідачем було поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 924  822,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТВ-0000454, яку підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками, та довіреністю на отримання ТМЦ від 30.07.2018 року № 155. Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий Товар  не оплатив, оплату за Товар проводив з простроченням, а саме: 05.09.2018 року – 50  000,00 грн.,                    07.09.2018 року – 100  000,00 грн., 11.09.2018 року – 50  000,00 грн., 21.09.2018 року – 50  000,00 грн., 27.09.2018 року – 50  000,00 грн., 18.10.2018 року – 50  000,00 грн.,             24.10.2018 року – 50  000,00 грн., 07.11.2018 року – 50  000,00 грн., 16.11.2018 року – 50  000,00 грн., 27.11.2018 року – 50  000,00 грн., 03.12.2018 року – 50  000,00 грн.,            04.12.2018 року – 50  000,00 грн., 17.12.2018 року – 35  000,00 грн., 18.12.2018 року – 40  000,00 грн., 19.12.2018 року – 35  000,00 грн., 20.12.2018 року – 46  292,40 грн.,            22.12.2018 року – 20  000,00 грн., 26.12.2018 року – 20  000,00 грн., 08.01.2019 року – 20  000,00 грн., 08.01.2019 року – 20  000,00 грн. Хоча, станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість погашена, однак прострочення сплати є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов'язання. У зв'язку з несвоєчасною оплатою Товару позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.2. Договору 85  258,61 грн. пені, 81632,60 грн. 36 % річних та 26  192,17 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 01.08.2018 року по 08.01.2019 року. В ході розгляду спору відповідачем подано відзив, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, по-перше, договором чітко не встановлений строк оплати, по-друге, відповідач оплатив поставлений товар в повному обсязі та в установлений строк, по-третє, відповідач вважає, що звернення позивача до суду з вимогою про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних є передчасним, оскільки позивач з вказаними вимогами на стадії досудового врегулювання спору до відповідача не звертався. По-четверте, відповідач зазначає, що не отримував позовної заяви, відтак позбавлений можливості перевірити наданий позивачем розрахунок позову. Однак, суд не погоджується з наведеними твердженнями відповідача та зазначає наступне. В матеріалах справи наявна виписка по рахунку позивача, в якій відображено вищезазначені позивачем в позові дати і суми здійснених відповідачем часткових проплат поставленого згідно спірного договору Товару. Окрім того, п. п. 5.1 і 5.2 Договору погоджено порядок розрахунку за товар шляхом попередньої оплати 100% вартості товару на підставі виставленого рахунка-фактури, в даному випадку, означений рахунок було виставлено для оплати 30.07.2018 року, а оплату поставленого товару відповідав здійснював протягом вересня 2018 року – січня 2019  року. Відтак, усі оплати відповідач провів з простроченням. Також, у спірному Договорі відсутня умова про обов'язкове досудове врегулювання спору. В тому числі, суд звертає увагу відповідача на те, що в матеріалах даної судової справи наявні докази надіслання позовної заяви з додатками відповідачу на його юридичну адресу. Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно   з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити   усіх заходів, необхідних для належного       виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси  другої сторонни та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування       господарських санкцій, передбачених законом або договором. Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з пунктом 7.2. Договору у разі невиконання або неналежного виконання Покупцем зобов'язань по оплаті за даним Договором, він несе відповідальність у  вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дати виникнення до дня фактичної оплати.   Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону. Статтею 536 Цивільного кодексу України  визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. В разі прострочення сплати більш ніж на 3 календарних дня Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати товару) партії товару) до дня його фактичної оплати (п. 7.2 Договору). Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, проценти за користування чужими грошовими та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано. Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних. Однак, судом було виявлено помилки в наданому позивачем розрахунку, зокрема, помилки в періодах нарахування, оскільки позивач помилково нараховує пеню та  проценти за користування чужими грошовими коштами за день у який борг було повністю погашено – 08.01.2019 року. Судом було здійснено правильний розрахунок пені та процентів за користування чужими грошовими, згідно з якими з відповідача підлягає стягненню 85  250,20 грн. пені та 81  624,19 грн. процентів за користування чужими грошовими, інфляційні підлягають задоволенню в заявленому розмірі 26  192,17 грн. Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 193  066,56 грн. з яких: 85  250,20 грн. пені, 81  624,19 грн. процентів за користування чужими грошовими та 26  192,17 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає. Таким чином, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно задоволеним позовних вимогам в сумі 2  896,00 грн. Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 231, 233, 26-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВК БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАЛМПАК” про стягнення 193 083,38 грн.  задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАЛМПАК” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. С. Стрільців, буд. 1, ідентифікаційний код 36058469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВК БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ” (02002, м. Київ, вул. Є.Свестюка, буд. 2А, офіс 601, ідентифікаційний код 41507787) 85  250 (вісімдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 20 коп. пені, 81  624 (вісімдесят одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн. 19 коп. процентів за користування чужими грошовими, 26  192 (двадцять шість тисяч сто дев'яносто два) грн. 17 коп. інфляційних та 2  896 (дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 00 коп. судового збору. 3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили. 4. В задоволенні решти позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВК БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАЛМПАК” про стягнення 16,82 грн. відмовити. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ  Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено: 05.02.2020 р. Суддя                                                                                        Т.П. Карпечкін