Постанова

від 04.08.2020 по справі 911/2874/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р. Справа№ 911/2874/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача: Никоноров Є.В. (доввір. від 09.08.17);

від відповідача: не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМПАК"

на рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2020

у справі № 911/2874/19 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМПАК"

про стягнення 193083, 38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.02.2020 у справі №911/2874/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМПАК" про стягнення 193 083,38 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМПАК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ" 85 250 грн.20коп. пені, 81 624грн.19коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 26 192грн. 17коп. інфляційних та 2 896грн. судового збору. В задоволенні решти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМПАК" про стягнення 16,82 грн. відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що:

- позивачем, за договіором поставки, поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 924 822,00 грн., однак відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий товар не оплатив;

- хоча станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість погашена, однак прострочення сплати є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення зобовязання.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:

- позивачем не надано жодного доказу про те, що відповідач отримав виставлений рахунок саме 30.07.2018 та був з ним ознайомлений;

- позивачем було змінено порядок оплати, так як товар був поставлений позивачем без отримання суми попередньої оплати;

- позивачем не надано жодного доказу, що ним пред`являлась вимога про оплату товару після його передання, тобто після 31 липня 2018, так само як і не надано доказів, що позивачем виставлявся рахунок на оплату поставленого товару 31.07.2018 або після цієї дати;

- позивачем не було предявоено вимогу про оплату товару в порядку ст. 530 ЦК України, тому не можна вважати, що відповідачем порушений строк оплати товару, що встановлений у договорі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., судді Буравльов С.І., Корсака В.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМПАК", справу № 911/2874/19 призначено до розгляду на 04.08.2020.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці, у справі №911/2874/19 призначено повторний автоматизований розподіл.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 у справі № 911/2874/19 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 колегією суддів у складі головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Дідиченко М.А. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМПАК" на рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2020 у справі №911/2874/19.

В судове засідання 04.08.2020 не з`явився представник відповідача.

Враховуючи те, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка учасників судового процесу не визнана обовязковою, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги у справі по суті, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача судовою колегією встановлено.

30.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК БЕЛТІМ ПОЛІМЕРИ", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛМПАК", як покупцем, укладено договір поставки № 300718, згідно умов п.1.1 якого, постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним договором товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах вказаних в специфікаціях, та/або накладних на відпуск товару.

Сторони визначають, що видаткова накладна, підписана сторонами є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни і прирівнюється до специфікації (п. 1.2 договору).

Ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару та вказуються у видатковій накладній, яка підписується сторонами (п. 3.1 Договору).

Сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору (п. 3.2 договору).

Розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати 100% вартості у безготівковому порядку на рахунок постачальника. Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній (акту прийому-передачі тощо) (п. 5.1 договору).

Облік розрахунків ведеться окремо в розрізі кожного рахунка-фактури, що був виписаний на умовах цього договору (п. 5.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 року. Зобов`язання сторін по взаємних розрахунках, у будь-якому випадку, діють до їх повного виконання (п. 10.1 договору).

На виконання своїх зобов`язань за договором, позивачем 30.07.2018 року виставлено відповідачу на оплату рахунок-фактуру № ТВ-0000524 від 30.07.2018 року на суму 924 822,00 грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем не надано жодного доказу про те, що відповідач отримав виставлений рахунок від 30.07.2018 саме 30.07.2018 та був з ним ознайомлений, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки розділом два договору сторонами погоджено наступний порядок виставлення покупцю рахунку: відповідно до замовлення покупця постачальник не пізніше наступного дня після його одержання, виписує і передає або направляє факсом та/або електронною поштою покупцю рахунок для оплати. Крім того, як вбачається з матеріалів справи 30.07.2020 відповідачем видано довіреність на отримання цінностей за рахунком -фактурою №524 від 30.07.2018.

31.07.2018 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 924 822,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТВ-0000454, яку підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками, та довіреністю на отримання ТМЦ від 30.07.2018 року № 155.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий товар не оплатив, оплату за товар проводив з простроченням, а саме: 05.09.2018 року - 50 000,00 грн., 07.09.2018 року - 100 000,00грн., 11.09.2018 року - 50 000,00 грн., 21.09.2018р. - 50000,00грн., 27.09.2018р. - 50 000,00грн., 18.10.2018р. - 50 000,00 грн., 24.10.2018року - 50 000,00 грн., 07.11.2018 року - 50 000,00 грн., 16.11.2018р. - 50 000,00 грн., 27.11.2018р. - 50 000,00грн., 03.12.2018 р. - 50 000,00 грн., 04.12.2018р. - 50 000,00 грн., 17.12.2018 року - 35 000,00 грн., 18.12.2018 року - 40000,00 грн., 19.12.2018 року - 35 000,00 грн., 20.12.2018 року - 46292,40 грн., 22.12.2018 року - 20 000,00 грн., 26.12.2018 року - 20 000,00 грн., 08.01.2019 року - 20 000,00грн., 08.01.2019 року - 20 000 грн.

Отже, хоча станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість погашена, однак прострочення сплати є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов`язання.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою товару позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.2. договору 85 258,61 грн. пені, 81632,60 грн. 36 % річних та 26 192,17 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 01.08.2018 року по 08.01.2019 року.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що позивачем не було пред`явлено вимогу про оплату товару в порядку ст. 530 ЦК України, тому не можна вважати, що відповідачем порушений строк оплати товару, що встановлений у договорі.

В матеріалах справи наявна виписка по рахунку позивача, в якій відображено вищезазначені позивачем в позові дати і суми здійснених відповідачем часткових оплат поставленого згідно спірного договору товару.

Пунктами 5.1 і 5.2 договору погоджено порядок розрахунку за товар шляхом попередньої оплати 100% вартості товару на підставі виставленого рахунка-фактури, в даному випадку, означений рахунок було виставлено для оплати 30.07.2018 року, а оплату поставленого товару відповідач здійснював протягом вересня 2018 року - січня 2019 року. Відтак, усі оплати відповідач провів з простроченням.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 7.2. договору у разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті за даним договором, він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дати виникнення до дня фактичної оплати.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В разі прострочення сплати більш ніж на 3 календарних дня покупець зобов`язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати товару) до дня його фактичної оплати (п. 7.2 договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нарахована пеня, проценти за користування чужими грошовими коштами та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не спростовано.

Враховуючи встановлені обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, місцевий господарський суд дійшов до обгрунтованого висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних та з урахуванням правильного перерахунку суду пені та процентів за користування чужими грошовими, з відповідача підлягає стягненню 85 250,20 грн. пені та 81 624,19 грн. процентів за користування чужими грошовими.

Інфляційні підлягають задоволенню в заявленому розмірі 26 192,17 грн.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2020 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМПАК" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2020 у справі №911/2874/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2874/19 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 05.08.2020

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді М.А. Дідиченко

С.І. Буравльов