Постанова

від 05.02.2020 по справі 904/750/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року м. Київ Справа №  904/750/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова   Є.   В. – головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В., секретар судового засідання – Астапова Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2019 у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Слобожанський-Батумська" до Територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю "Валена", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування реєстрації права власності, за участю представників: позивача – Коваленко М. Д. (керівник); відповідача – Сірик А. С.; третьої особи-1 на стороні відповідача – не з'явилися; третьої особи-2 на стороні відповідача – не з'явилися, ВСТАНОВИВ: 1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. У лютому 2019 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Слобожанський-Батумська" (далі – ОСББ "Слобожанський-Батумська") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради (далі – ТГ міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради) та просило: - визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно за ТГ міста Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради (серія САА № 120247) на нежитлове приміщення № 61 поз. 1-11, вхід у підвал поз. І, загальною площею 199,8 м2, що розташоване у житловому будинку літ. А-5 по вул. Батумська, 8 у місті. Дніпро; - скасувати реєстрацію права власності за ТГ міста Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради на нежитлове приміщення № 61 поз. 1-11, вхід у підвал поз. І, загальною площею 199,8 м2, що розташоване у житловому будинку літ. А-5 по вул. Батумська, 8 у місті. Дніпро (реєстраційний № 12677374 згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 90085227 від 21.11.2005). 1.2. В обґрунтування позовних вимог ОСББ "Слобожанський-Батумська" зазначало про те, що спірне приміщення є технічним (підвальним), тобто допоміжним приміщенням багатоквартирного житлового будинку, яким мають право користуватись усі власники квартир та нежитлових приміщень у будинку, оскільки дане допоміжне приміщення призначене для забезпечення експлуатації та обслуговування мереж багатоквартирного будинку, а відповідач безпідставно здійснив реєстрацію права власності за міською радою як нежитлового приміщення. 2. Фактичні обставини справи, встановлені судами 2.1. Судами встановлено, що на підставі протоколу від 03.08.2018 № 1 установчих зборів багатоквартирних будинків розташованих за адресами: м. Дніпро вул. Батумська, буд. 8 та буд.10, пр. Слобожанський, буд. 72 та буд. 74 створено та 17.08.2018 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСББ "Слобожанський-Батумська". 2.2. 01.09.2018 між ОСББ "Слобожанський-Батумська" та КП "ЖГ Самарського району" Дніпровської міської ради підписано Акт прийняття-передачі об'єкта в управління з управління житлового будинку по вул. Батумська, 8. В цьому акті зазначено, що загальна площа допоміжних приміщень становить 490 м2, підвали – 290,2 м2, площа нежитлових приміщень (оренда) 199,8 м2 (підвал), тощо. 2.3. Частина підвального приміщення в зазначеному будинку загальною площею 199,8 м2 знаходиться у користуванні (оренді) Товариства з обмеженою відповідальністю Естетично-оздоровчий центр "Валена" (далі – ТОВ "Валентина"). 2.4. Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.11.2005 за №   9008527 право власності на нежитлове приміщення площею 199,8 м2 у житловому будинку літ. А-5 у підвалі № 61 поз.1-11, вхід у підвал поз. І зареєстровано за ТГ міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, що підтверджується також Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (серія САА № 120247) від 07.11.2005, згідно якого підставою реєстрації права власності є рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991 № 46. 2.5. Будинок було збудовано в 1961 році та наданими до матеріалів справи поверховими планами підтверджується, що на час побудови будинку в ньому було відсутнє спірне нежитлове приміщення площею 198,2 м2. Вся площа значилася як підвал, та мала два окремих входи до нього. Вказане приміщення із самого початку не будувалось як таке, використання якого мало інше призначення ніж підвал. Матеріалами справи підтверджено (відомості технічної документації на будинок від 1961 року), що через спірне напівзанурене приміщення (поз. 61, площа 198,2 м2) підвалу забезпечувався прохід сходами до підвалу, доступ до цієї частини підвалу з інших приміщень будинку, зокрема під'їздів будинку, відсутній, що унеможливлює здійснення технічного обслуговування комунікацій у підвальних приміщеннях будинку. Зазначене свідчить, що спірне приміщення первинно планувалося саме як допоміжне з метою забезпечення доступу до підвальних приміщень будинку, та не було ізольованим. Лише у 1996 році було здійснено перепланування підвалу, виокремлено спірне приміщення, входом до якого служить один із входів до підвалу, про що здійснено відповідну інвентаризацію, та в 2005 році відповідач зареєстрував право власності на це приміщення як на нежитлове. 3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2019 (суддя Мілєва І. В.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2019 (колегія суддів: Широбокова Л. П., Кощеєв І. М., Кузнецова І. Л.), позов задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно за ТГ міста Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради від 07.11.2005 (серія САА №120247) на нежитлове приміщення № 61 поз. 1-11, вхід у підвал поз. І, загальною площею 199,8   м2, що розташоване у житловому будинку літ. А-5 по вул. Батумська, 8 у місті Дніпро. В решті позову відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, що спірне приміщення є підвальним та носить допоміжний характер, а тому на підставі положень пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" є спільним майном власників квартир багатоквартирного будинку, а відповідач безпідставно визнав це приміщення комунальною власністю та зареєстрував на нього право власності за територіальною громадою. Відмовляючи у задоволенні вимог про скасування реєстрації права власності відповідача на зазначене нерухоме майно, місцевий господарський суд виходив з того, що вчинення таких дій згідно із вимогами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відноситься до компетенції відповідних державних органів, а тому позовні вимоги в цій частині пред'явлені до неналежного відповідача. Рішення місцевого господарського суду в цій частині вимог до суду апеляційної інстанції не оскаржувалося та судом не переглядалося. 4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги 4.1. У касаційній скарзі ТГ міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради посилається на неврахування судами попередніх інстанцій положень статті 4 Житлового кодексу України, пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та наголошує на помилковості висновків судів про те, що спірне приміщення є допоміжним, а не нежитловим приміщенням як окремим об'єктом нерухомості. Скаржник стверджує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 127/4843/16-ц, від 14.05.2018 у справі №   753/20293/16-ц та від 03.05.2018 у справі № 464/3427/15-ц зазначено про те, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання. Також скаржник зазначає про неможливість скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно без оскарження рішення ради на підставі якого таке свідоцтво було видане. Скаржник наголошує, що у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.06.2018 у справі №925/797/17 та від 03.04.2018 у справі № 917/927/17 містяться висновки про те, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. У касаційній скарзі ТГ міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у цій частині вимог відмовити, а в іній частині рішення залишити без змін. 5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи 5.1. У відзиві на касаційну скаргу ОСББ "Слобожанський-Батумська" посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу – без задоволення. При цьому позивач наголошує на правильності встановлених судами обставин належності спірного підвального приміщення до допоміжних приміщень, право власності на яке належить власникам квартир та нежитлових приміщень будинку № 8 по вул. Батумській у місті Дніпро. На підтвердження правової позиції оскаржуваних судових рішень, позивач посилається на правову позицію, наведену у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 25.06.2019 у справі №   915/691/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17 та від 22.11.2018 у справі №   904/1040/18, де суд зазначив, що допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. 6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій 6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, які з'явилися у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке. 6.3. Відповідно до частини 1 статі 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а згідно із пунктом 4 частини 2 статті 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення. 6.4. За змістом частини 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. 6.5. Відповідно до частини 1 статті Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. 6.6. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 6.7. Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. 6.8. У відповідності до приписів статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. 6.9 У даному випадку ОСББ "Слобожанський-Батумська" оскаржує свідоцтво на право власності ТГ міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради, однак правові підстави набуття відповідачем права власності судом першої інстанції як підстави для видачі спірного свідоцтва про право власності не встановлювалися та, відповідно, не оцінювалися. Натомість суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив про те, що у справі не встановлено наявності будь-яких первинних правовстановлюючих документів, які б підтверджували речове право відповідача на спірне приміщення. Так, свідоцтво містить посилання на рішення міської ради від 27.11.1991 № 46, втім вказане рішення в матеріалах справи відсутнє та відповідачем, незважаючи на його доводи в цій частині, на їх підтвердження вказаного рішення не надано. 6.10. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не може реалізувати своє право власності на спірне майно у зв'язку з існуванням документа, що посвідчує таке право за іншою особою – відповідачем, тому права та інтереси позивача підлягають захисту у спосіб, що визначений останнім, а саме шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення державного реєстратора. При цьому, порушення, невизнання або оспорювання права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням способу захисту відповідно до статті 16 ЦК України, та за частиною 3 якої суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. 6.11. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони суперечать усталеній правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі № 922/900/19, від 13.01.2020 у справі №   910/24473/16, від 17.04.2019 у справі №   916/641/18, від 12.06.2019 у справі №   916/1986/18 та від 10.04.2018 у справі №   927/849/17, згідно якої свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, тобто не є правочином. 6.12. Отже, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв'язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує у його сторін прав, а відтак свідоцтво як посвідчувальний документ втрачає свою юридичну силу і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє. 6.13. Зазначене не було враховано судами при розгляді вимоги про визнання недійсним спірного свідоцтва про право власності на нерухоме майно за ТГ міста Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради. 6.14. Щодо позовних вимог в частині скасування реєстрації права власності за ТГ   міста Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради на нежитлове приміщення №   61 поз. 1-11, вхід у підвал поз. І, загальною площею 199,8 м2, що розташоване у житловому будинку літ. А-5 по вул. Батумська, 8 у місті. Дніпро, суд зазначає про таке. 6.15. За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час проведення державної реєстрації права власності на спірне майно) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; 6.16. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права та інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 04.09.2018 №   915/127/18, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17). 6.17. Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 №   915/127/18 зазначено, що у разі, коли суд установить, що суб'єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та немає встановлених законом підстав для відмови у державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права відповідачем є не суб'єкт державної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис. 6.18. Проте господарські суди попередніх інстанцій помилково не врахували наведеного, вирішуючи цей спір; питання стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права у зазначеній частині (щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності) залишилися поза увагою господарських судів. 6.19. З огляду на викладене висновки господарських судів про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, слід вважати передчасними. 7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 7.1. Відповідно до статей 308, 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. 7.2. За таких обставин оскаржувані судові рішення є такими, що ухвалені із порушенням норм процесуального права, тому підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 7.3. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, вирішити питання правильності обраного позивачем способу захисту своїх прав, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази у їх сукупності, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. 8. Розподіл судових витрат 8.1. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ПОСТАНОВИВ: 1.   Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково. 2.   Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2019 у справі №  904/750/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                                    Є. Краснов Суддя                                                                                                    Г. Мачульський Суддя                                                                                                    І. Кушнір