Рішення

від 11.02.2020 по справі 420/6239/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6239/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-південь" (ЄДРПОУ 34252469, місце знаходження: вул. Романа Кармена 21, м. Одеса, 65058) до Офісу великих платників податків ДПС (ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження: 04119 м. Київ, вул. Дегтярівська 11 Г) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що представниками Офісу великих платників податків ДПС здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, в наслідок якої складено акт. В Акті перевірки від 17.09.2019 №58/28-10-49-15/34252469 вказано про допущення ТОВ Автомагістраль-Південь порушень вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), зокрема, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, що призвело завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 126 480,00 грн. У своїй позовній заяві, позивач вказує, що відповідач помилково дійшов висновку про фактичну нереальність господарських операцій між ТОВ Автомагістраль-Південь та ТОВ Компанія Єврофлешмоб , виходячи з ненадання позивачем до перевірки видаткових накладних, актів прийому-передачі, товарно - транспортних накладних та інших документів, які б підтверджували факт отримання товару з урахуванням номенклатури поставки. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 року за №0005445311. На думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, прийнятим на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, а отже є таке, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду.

03.11.2019 р. через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду за вх. №42591/19 надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування правової позиції зазначено про безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, враховуючи, що за наслідками документальної виїзної перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства. Відповідач, вказує на те, що позивачем не підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами, посилаючись на недостатність у них трудових та матеріальних ресурсів для виготовлення реалізованих товарів, надання послуг, неможливість проведення зустрічних звірок, відсутність складських приміщень, відсутність за податковою адресою тощо, що, на думку відповідача, свідчить про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками. Також, відповідач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з причин невизнання реальності здійснення господарських операцій.

26.11.2019 року за вх.№44408/19 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви. Крім того, на думку представника позивача відповідач у своєму відзиві підтвердив надання для перевірки повного обсягу необхідної документації.

Ухвалою від 17 грудня 2019 року вирішено продовжувати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою суду від 16.01.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27 січня 2020 року о 11 годині 00 хвилин.

27.01.2020 року за вх.№3484/20 від представника позивача надійшла заява про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

27.01.2020 року за вх.№ЕП/729/20 від представника відповідача також надійшла з проханням продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення представників учасників справи, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" зареєстровано 27.02.2006 року, номер запис до ЄДР № 1 556 102 0000 017770. Основним видом діяльності ТОВ "Автомагістраль-Південь" є будівництво доріг та автострад.

На підставі наказу №11652 від 15. 08.2019 р. та направлень №249 від 19.08.2019 р., №251 від 20.08.2019 р., №264 від 28.08.2019 р., проведено позапланову виїзну перевірку документальну перевірку ТОВ "Автомагістраль-Південь" з питань дотримання своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Алор Опт (код ЄДРПОУ 41916191) за жовтень 2018 року та грудень 2018 р., ТОВ Балу Індустрія (код ЄДРПОУ 42050483) за грудень 2018 р., ТОВ Твінс (код ЄДРПОУ 30521296) за грудень 2018 р., ТОВ ЕТК Дніпро (ТОВ Нерзул ) (код ЄДРПОУ 42163206) за листопад-грудень 2018 р., ТОВ Єврофлешмоб (код ЄДРПОУ 37690860) за жовтень 2018 року, з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток та інших обов'язкових платежів за період 01.10.2018 р. по 31.12.2018 р.

В Акті перевірки від 17.09.2019 №58/28-10-49-15/34252469 вказано про допущення ТОВ Автомагістраль-Південь порушень вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), зокрема, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, що призвело завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 126 480,00 грн.

Такий висновок обґрунтований контролюючим органом тим, що у періоді, що підлягав перевірці, позивач мав господарські відносини з товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Єврофлешмоб (надалі - ТОВ Компанія Єврофлешмоб ).

При цьому, відповідач в Акті перевірки вказав про фактичну нереальність господарських операцій між ТОВ Автомагістраль-Південь та ТОВ Компанія Єврофлешмоб , виходячи з ненадання позивачем до перевірки видаткових накладних, актів прийому-передачі, товарно - транспортних накладних та інших документів, які б підтверджували факт отримання товару з урахуванням номенклатури поставки.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що ТУ ДФС в Донецькій області зібрано та надіслано податкову інформацію від 23.05.2019 № 351/05-99-46-03/37690860 відповідно до якої стосовно ТОВ Компанія Єврофлешмоб відсутня інформація щодо необоротних активів; підприємства не встановлено за місцезнаходженням . Встановлена нереальність господарської операції - не встановлено факт передачі товарів протягом жовтня 2018 року контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання та якість товару, а також інших первинних документів.

В акті зазначається, що від оперативного управління ГУ ДФС у Київській області отримано лист від 23.07.2019 № 5903/7/10-36-21-09 з копією протоколу допиту директора контрагента щодо непричетності останнього до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

За таких обставин, відповідачем зроблено висновок, що оскільки господарські операції визнані контролюючим органом нереальними, то відповідно платник податків не мав законного права на їх відображення у податковому і бухгалтерському обліках.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

За приписами п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Відтак, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (послуг) в межах господарської діяльності.

Отже, під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

За приписами п.44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п. 135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135 ПК України).

Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.4 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України).

Як підтверджується змістом акту перевірки між ТОВ Автомагістраль-Південь та ТОВ Компанія Єврофлешмоб укладено договір від 03.09.2018 № 0309/18-02 на поставку товару, а саме: засіб по догляду за бетоном, суперпластифікатор для бетону.

Відповідно до умов вказаного договору поставка товару здійснюється на умовах EXW, DDP ( склад Покупця). Постачальник здійснює поставку товару партіями на підставі заявок (в усній або письмовій формі) покупця або на підставі специфікації до договору.

Датою поставки та переходу права власності на товар є дата, що вказана у відповідній видатковій накладній.

За таких обставин, посилання відповідача про необхідність надання товарно-транспортних накладних є необґрунтованим, виходячи з відсутності факту замовлення позивачем транспортних послуг у ТОВ Компанія Єврофлешмоб та умов поставки - EXW, DDP ( склад покупця).

Крім того, як і зазначено в Акті перевірки, контрагентом підприємства видані позивачу зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 126 480,00 грн., а саме:

від 18.10.2018 № 50060 на поставку засобу по догляду за бетоном (U 2018 00001266) Emcoril В VM та поставку суперпластифікатору для бетону Muraplast FK 59;

від 18.10.2018 № 50061 на поставку засобу по догляду за бетоном (U 2018 00001266) Emcoril В VM.

В Акті перевірки зазначено про підтвердження факту складення відповідних видаткових накладних від 18.10.2018 № ЄВ-0000001 (про поставку засобу по догляду за бетоном (U 2018 00001266) Emcoril В VM загальною вартістю 459 000,00 грн.) на суму податку на додану вартість - 76 500,00 грн. та від 18.10.2018 № ЄВ-0000002 (про поставку суперпластифікатору для бетону Muraplast FK 59 та засобу по догляду за бетоном (U 2018 00001266) Emcoril В VM загальною вартістю 299 880,00 грн.) на суму податку на додану вартість - 49 980,00 грн.

За таких обставин, враховуючи надання до перевірки відповідних первинних документів, що підтверджують придбання вказаного вище товару у ТОВ Компанія Єврофлешмоб (договір поставки, податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні), а вартість отриманих товарів позивачем сплачена у повному обсязі, як і податок на додану вартість в їх ціні, ці господарські операції відображені у податковій декларації за грудень 2018 року з податку на додану вартість у рядку 10.1 Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою . Відповідно, господарські операції призвели до змін у власному капіталі ТОВ Автомагістраль-Південь згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; відносно поставленого товару по бухгалтерському рахунку 201 Сировина та матеріали рахуються залишки ТМЦ, що і не заперечується Актом перевірки від 17.09.2019 № 58/28-10-49-15/34252469.

Договір від 03.09.2018 № 0309/18-02 є чинний, не визнаний в установленому законодавством України недійсним повністю або частково, його сторони як на час здійснення господарських операцій так і по теперішній час є діючими юридичними особами.

В судовому засіданні представником позивача зазначено, придбані у ТОВ Компанія Єврофлешмоб товари використані у господарській діяльності підприємства під час виконання робіт з реконструкції, будівництва аеродромного комплексу КП Міжнародний аеропорт Одеса (ТОВ Автомагістраль-Південь є субпідрядником при виконанні вказаних робіт), що підтверджується актами списання товарів від 18.10.2018 № 1391, від 31.10.2018 №№ 1478, 1516, від 20.11.2018 № 1655. В подальшому, виконані з використанням цих матеріалів роботи здані ТОВ Спецрембуд (генпідрядник за зазначеними роботами) у складі інших, що зафіксовано в акті приймання виконаних будівельних робіт за січень 2019 року (форма КБ2в) від 17.01.2019 № 03/01 та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2019 року (форма КБ-3) від 17.01.2019.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на обставини отримання листа від 23.07.2019 № 5903/7/10-36-21-09 від оперативного управління ГУ ДФС у Київській області з копією протоколу допиту директора контрагента щодо не причетності до ведення фінансово господарської діяльності підприємства зазначаємо наступне.

По-перше, згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відсутність відповідного судового обвинувального вироку є фактором, що унеможливлює обґрунтування неможливості здійснення господарської діяльності юридичної особи, а протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як доказ лише в разі його відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Протокол допиту не можна вважати документом, що встановлює факти, оскільки він є документом слідчої дії, який фіксує виключно її проведення, інформація, викладена у ньому не має преюдиціального характеру та не може бути підставою для визначення наявності окремих фактів та правомірності дій.

Вказана правова позиція підтримана і Касаційним адміністративним судом Верховного Суду в постанові від 20.03.2019 у справі № 826/7946/14.

Суд вказує на те, що статтею 204 ЦК України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу до суду не надано доказів того, що, укладені господарські договори між позивачем та його контрагентами визнано недійсними чи неправомірними.

Крім того акт перевірки не містить зауважень до первинних документів, які складались під час вчинення господарських операцій між вказаними контрагентами.

В свою чергу відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача, а також їх контрагентів у ланцюгу, матеріальних ресурсів, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Згідно з постановою Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № 826/1398/14, твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента платника, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі №817/1339/17, адміністративне провадження № К/9901/49539/18, ЄДРСРУ № 75645667).

Відтак, у даному випадку висновки відповідача про допущені Позивачем порушення із посиланням на вищенаведену податкову інформацію щодо контрагентів позивача є необґрунтованими, недоведеними та безпідставними.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що прийняте Офісом великих платників податків ДПС з урахуванням висновків Акту перевірки податкове повідомлення-рішення 08.10.2019 року № 0005445311 є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, згідно вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач довів належними і допустимими доказами правомірність оскаржуваних рішень.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню з Офісу великих платників податків ДПС на користь позивача судові витрати у сумі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 08.10.2019 р. №0005445311, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 126 480,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" судові витрати у розмірі 1921 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Токмілова Л.М.

.