Постанова

від 12.02.2020 по справі 200/7670/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року           справа № 200/7670/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (повний текст складено 25 жовтня 2019 року в м. Слов’янськ Донецької області) у справі № 200/7670/19-а (суддя в 1 інстанції – Бабіч С.І.) за позовом Спільного підприємства «Агроспецмонтажник» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Спільне підприємство «Агроспецмонтажник» (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі – відповідач) про скасування податкового повідомлення – рішення від 27.02.2019 року № 0020134503, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 10200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним оскільки у разі, якщо у платника податку протягом звітного (податкового) періоду відсутні показники, які підлягають декларуванню (в тому числі від’ємного значення попередніх періодів), то декларація за такий звітний (податковий) період, на підставі п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, не надається.

Крім цього позивач зазначив, що у податкових періодах, вказаних в акті перевірки від 25.01.2019 року у підприємства були відсутні показники, які підлягають декларуванню, а саме, в ці періоди не було податкових зобов’язань, не було від’ємного значення ПДВ попередніх періодів, а отримані податкові накладні не створюють показники, які підлягають обов’язковому декларуванню, оскільки підприємство не скористалось своїм правом на оформлення податкового кредиту.

Позивач вважає, що враховуючи відсутність об’єкта оподаткування мав всі правові підстави не подавати декларації з ПДВ за періоди за лютий 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, жовтень 2017 року, грудень 2017 року, березень 2018 року та травень 2018 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 200/7670/19-а позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого: скасовано податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 27.02.2019 року № 0020134503, яким до СП «Агроспецмонтажник» застосовано штрафні санкції в сумі 10 200,00 грн.; стягнуто на користь Спільного підприємства «Агроспецмонтажник» 1 921 гривень 00 копійок судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що 25 січня 2019 року відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань неподання ним податкової звітності з податку на додану вартість за лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, грудень 2017 року, березень, травень 2018 року (акт перевірки № 135/05-099-45-03/21952182), під час якої було встановлено, що за даними ЄРПН, позивач здійснював у відповідних періодах операції з реалізації та придбання ТМЦ.

Таким чином, позивачем, на порушення вимог п. п. 16.1.3 п. 16.1 ст.16, п. 46.1 ст. 46, п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України не подано податкові декларації з ПДВ за лютий, квітень - серпень, жовтень, грудень 2017 року; березень та травень 2018 року.

Наведені обставини стали підставою для прийняття ГУ ДФС у Донецькій області 27.02.2019 податкового повідомлення - рішення № 0020134503 про нарахування підприємству штрафних санкцій відповідно до п. 120.1. ст.120 Податкового кодексу України у розмірі 10200 грн.

Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Спільне підприємство «Агроспецмонтажник», згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 19.02.1992 року зареєстровано як юридична особа.

Як платник податків, у тому числі податку на додану вартість, позивач перебуває на обліку в Покровській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управління ДФС у Донецькій області, з дотриманням строків давності, визначених ст. 102 ПК України, відповідно до положень п. 76.3 ст. 76 ПК України, було проведено камеральну перевірку з питань неподання СП «Агроспецмонтажник» податкової звітності з податку на додану вартість за лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, грудень 2017 року, березень, травень 2018 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.01.2019 року № 135/05-099-45-03/21952132, відповідно до якого встановлено неподання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за лютий, квітень - серпень, жовтень, грудень 2017 року; березень та травень 2018 року, чим порушено вимоги пункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, підпункту 75.1.1 пункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, у порядку статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року.

За даними ЄРПН, у СП «Агроспецмонтажник» наявні операції, які підлягають декларуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України, а саме операції з придбання за даними ЄРПН з періодом виписки лютий 2017 року у сумі ПДВ 6722,09 грн., квітень 2017 року у сумі ПДВ 1695,59 грн., травень 2017 року у сумі ПДВ 4159,66 грн., червень 2017 року у сумі ПДВ 2391,95 грн., липень 2017 року у сумі ПДВ 7158,73 грн., серпень 2017 року у сумі ПДВ 3143 грн., жовтень 2017 року у сумі ПДВ 1483,74 грн., грудень 2017 року у сумі ПДВ 1494,15 грн., березень 2018 року у сумі ПДВ 1526,71 грн., травень 2018 року у сумі ПДВ 2583 грн. (арк.справи 7-9).

На підставі акта перевірки від 25.01.2019 року № 135/05-99-45-03/21952182 відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 27.02.2019 року № 0020134503, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 200,00 грн. (арк.справи 10).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України закріплено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пункту 49.2 цієї ж статті, платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

У свою чергу, пунктом 203.3 статті 203 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, тлумачення вказаних норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що платник податку на додану вартість має обов`язок що подачі податкової декларації за звітний період (календарний місяць), у разі існування двох обставин у такому періоді, а саме, виникненняоб`єкта оподаткуваннята/або наявністьпоказників, які підлягають декларуванню.

За таких обставин, для з`ясування наявності чи відсутності у позивача обов`язку щодо подачі декларацій з ПДВ за лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, грудень 2017 року, березень, травень 2018 року, у даній справі є необхідним встановлення того, чи виник у позивача у спірні звітні періоди об`єкт оподаткування та/або чи існували показники, які підлягають декларуванню.

Стосовно виникнення у позивача об`єкта оподаткування з податку на додану вартість у спірний період - лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, грудень 2017 року, березень, травень 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як регламентовано положенням статті 22 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

У той же час, відповідно до статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Надані відповідачем докази, а саме, витяг з ЄРПН щодо позивача та копії податкових накладних та квитанцій не підтверджують постачання/продажу позивачем товарів у спірний період.

Зокрема, з наданого відповідачем витягу з ЄРПН видно, що всі операції з продажу товарів позивачем здійснено у березні, вересні та листопаді 2017 року та у лютому і квітні 2018 року, тобто у періоди, що не були предметом перевірки та не є спірними.

Колегією суддів встановлено та підтверджується наявними у справі матеріалами, що у період лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, грудень 2017 року, березень, травень 2018 року СП «Агроспецмонтажник» не здійснювалось жодної із перелічених ПК України операцій з постачання відповідних товарів, що свідчить про відсутність у позивача об`єкта оподаткування з податку на додану вартість у спірний період - лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, грудень 2017 року, березень, травень 2018 року

Щодо показників, які підлягали декларуванню позивачем у спірному періоді, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідач не заперечує факту придбання товарів у спірний період та того, що згідно даних Єдиного реєстру накладних у вказані звітні періоди було зареєстровано податкові накладні.

Позивачем надано відповідні податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Отже, у спірний період позивачем здійснено операції, суми податку на додану вартість за якими відносяться до податкового кредиту позивача

Відповідач посилається на те, що формою податкової декларації з ПДВ та Порядком її подання та заповнення, затвердженими наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 року передбачено відображення операцій постачання, придбання та від’ємного значення .

Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не містить чіткого визначення поняття «показники, які підлягають декларуванню» або вичерпного їх переліку.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Отже, за результатами реєстрації всіх вищезазначених податкових накладних на придбання товарів у спірний період, позивач отримав право на формування податкового кредиту, яке з огляду на положення п.198.6 ст. 198 ПК України, позивач має право реалізувати протягом 1095 днів з дати складання кожної податкової накладної.

Крім того, відповідач у спірний період не декларував показників суми від’ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та підлягають обов’язковому декларуванню.

Зазначене підтверджується даними податкової декларації з ПДВ за січень 2017 року (останньої декларації перед початком спірного періоду з показниками діяльності, поданої позивачем) де в рядку 21 не зазначено будь яких показників, які б мали переноситись в декларацію за лютий 2017 року та подальші податкові періоди.

Враховуючи викладене, у спірний період у позивача були відсутні об’єкт оподаткування податком на додану вартість та показники, які підлягають декларуванню, що виключає обов’язок позивача подавати відповідні декларації з ПДВ та виключає право відповідача застосовувати до позивача штраф за неподання таких декларацій.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 200/7670/19-а – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 200/7670/19-а – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                             А.В. Гайдар

Судді                                                                       Е.Г. Казначеєв

                                                                       І.Д. Компанієць