Постанова

від 28.01.2020 по справі 280/5429/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5429/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

                     суддів: Прокопчук Т.С., Баранник Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія" та Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 р. в адміністративній справі №280/5429/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія" до Головного управління ДФС у Запорізькій області, про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті 03 грудня 2018 р. Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, № 0019041407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток, 11021000" на суму 153 578,75 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням збільшення 122 863,00 грн., за штрафними фінансовими) санкціями 30 715,75 грн., № 0019051407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість, 14060100" на суму 123 787,50 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням збільшення 99 030,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24 757,50 грн., № 0019061407 про завищення суми від`ємного значення, що зараховано до складу податкового кредиту за платежем "податок на додану вартість, 14060100", на суму 37 484,00 грн. В обгрунтування позову позивач вказував на невідповідність висновків акту податкової перевірки дійсним обставинам, відсутність порушень податкового законодавства позивачем, що призвело до необгрунтованого визначення грошових зобов'язань спірними рішеннями.

          Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення № 0019041407 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, за основним платежем у сумі 12000,00 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3000,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0019051407 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 9 672,28 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2418,07 грн., податкове повідомлення-рішення № 0019061407 в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховано до складу податкового кредиту за платежем "податок на додану вартість, 14060100", у сумі 3661,05 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

          Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку сторонами.                               Позивач в апеляційній скарзі вказує на помилкове визначення судом суми грошового зобов'язання , визначеного спірними рішеннями, а також необгрунтоване відхилення його доводів щодо відсутності підстав для прийняття спірних рішень.

          Відповідач в апеляційній скарзі наполягає на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, вважаючи, що у задоволенні позову має бути відмовлено у повному обсязі.

          У судовому засіданні представники сторін, кожний окремо, підтримали свої вимоги, викладені в апеляційних скаргах.

          Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

          Судом першої інстанції встановлено наступні обставини, які не оспрюються сторонами:

           Головним управлінням ДФС у Запорізької області в період з 30 жовтня 2018 р. по 05 листопада 2019 р. проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Запорізька сировинна компанія" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2017 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «КРЕДЕЙДЖ» (код ЄДРПОУ 40650634) та TOB «МІЛТ» (код ЄДРПОУ 41138320) за період квітень 2017 року, за результатами якої 12 листопада 2019 р. складено Акт №687/08-01-14-07/32006071. На підставі Акту перевірки 03 грудня 2018 р. Головним управлінням ДФС у Запорізької області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0019041407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток, 11021000" на суму 153 578,75 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням збільшення 122 863,00 грн., за штрафними фінансовими) санкціями 30 715,75 грн., № 0019051407 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість, 14060100" на суму 123 787,50 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням збільшення 99 030,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24 757,50 грн., № 0019061407 про завищення суми від`ємного значення, що зараховано до складу податкового кредиту за платежем "податок на додану вартість, 14060100", на суму 37 484,00 грн.

          Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача щодо відсутності реального виконання господарських операцій з ТОВ «КРЕДЕЙДЖ». Разом з тим, суд погодився із висновками Акту податкової перевірки про те, що зміст наданих в підтвердження виконання умов договору , укладеного з ТОВ МІЛТ", актів прийняття наданих послуг та інших документів бухгалтерського обліку не дозволяє визначити ані реальний об`єм цих послуг, ані подальше використання отриманих послуг у господарській діяльності позивача.

          Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено характер спірних правовідносин, які регулюються Податковим кодексом України (ПК України).

          Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України, визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

          Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу (підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

          За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

          Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. При цьому, пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 201.10 статті 201 ПК України)

          Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Згідно з пунктом 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. (пункт 2.1. Положення № 88)

          Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що первині та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

          Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами письмові докази, встановив, що між позивачем (Покупець) та TOB «КРЕДЕЙДЖ» (Постачальник) 14 березня 2017 р. укладено Договір поставки № 2, відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупцю товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у Специфікаціях №№ 1-4, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар. Пункт 4.5 Договору поставки № 2 від 14 березня 2017 року передбачає, що підтвердженням про одержання товару Покупцем є видаткова накладна, підписана представниками Сторін. Датою поставки є дата, вказана у видатковій накладній. На виконання умов Договору, Постачальник TOB «КРЕДЕЙДЖ» поставило згідно видаткової накладної № 401 від 01 квітня 2017 року товар на суму 122 130,00 грн., за видатковою накладною № 402 від 01 квітня 2017 року - на суму 166 260,00 грн., за видатковою накладною № 403 від 01 квітня 2017 року - на суму 405 120,00 грн., за видатковою накладною № 404 від 01 квітня 2017 року - на суму 45 576,00 грн., усього: дезінфікуючи засоби та гербіцид «Геліос» на загальну суму 615 905,00 грн., у т.ч. ПДВ.Транспортування товару відбулось за рахунок Постачальника на підставі товарно- транспортної накладної №1 від 01 квітня 2017 року на склад, що знаходиться у користуванні TOB “ЗАПОРІЗЬКА СИРОВИННА КОМПАНІЯ” за договором № 1 від 01 квітня 2017 року. Придбаний у TOB “КРЕДЕЙДЖ” товар позивачем використано у господарській діяльності, а саме: реалізовано ПАТ “Українська залізниця” ВП “Київський головний матеріальний склад” згідно Договору ПЗ/НХ-1704/НЮ від 05 січня 2017 року, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000008 від 10 квітня 2017 року, та ПАТ “Українська залізниця” СП “Донецький головний матеріально-технічний склад” згідно Договору №ДОН/НХ-17327/НЮ від 15 травня 2017 року за видатковою накладною № РН-0000004 від 14 березня 2018 року.

          Колегія суддів вважає обгрунтованими висновок суду першої інстанції про те, що наявними у справі належними та допустимими доказами підтверджується обставина реального виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ "КРЕДЕДЖ". Доводи відповідача про наявність кримінального провадження, недоліків у товарно-транспортних накладних та неможливість відслідкувати походження товару по ланцюгу постачання, суд першої інстанції також правильно вважав такими, що не впливають на право позивача на зменшення суми доходів звітного періоду на суму витрат звітного податкового періоду, понесених у зв'язку з придбанням товарів, використаних у господарській діяльності. При цьому, суд першої інстанції, на виконання вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, врахував правові висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 (адміністративне провадження №К/9901/40809/18) та постанові Верховного суду від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

          Разом з тим, суд першої інстанції допустив помилку при визначенні сум грошових зобов'язань, яка сталася внаслідок помилки, допущеної державним рівезором-інспектором, який склав розрахунок спірних податкових повідомлень-рішень у розрізі контрагентів. При цьому, суд не здійснив перевірку цього розрахунку на відповідність даним, викладеним в Акті податкової перевірки.

          При розгляді апеляційної скарги відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції надано інший розрахунок, відповідно до якого по контрагенту ТОВ "КРЕДЕДЖ", виявлене контролюючим органом заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2017 рік склало 110863 грн. (замість 12000 грн.), заниження податку на додану вартість за квітень 2017 року - 89358,10 грн. (замість 9672,28 грн.), завищення від'ємного значення , що зараховується до складу податкового кредиту за квітень 2017 року на суму 33822,95 грн. (замість 3661,05 грн.).

          Зазначена обставина має суттєве значення для правильного визначення суми грошового зобов'язання, яке нараховано спірними податковими-рішеннями в розрізі контрагентів.

          Щодо ТОВ "МІЛТ".

          Як встановлено судом першої інстанції, між TOB “ЗАПОРІЗЬКА СИРОВИНА КОМПАНІЯ” (Замовник) та TOB “МІЛТ” (Виконавець) був укладений Договір про надання послуг № 1304 від 13 квітня 2017 року, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався надати Замовнику інформаційно консультаційні послуги по фінансово-господарській діяльності Замовника, ,а Замовник прийняти та оплатити їх. Пункт 4.1. Договору про надання послуг передбачає, що вартість послуг складає 80 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 13333,33 грн., надання послуг, підтверджується актом прийому-передачі послуг, підписання якого є обов'язком Замовника (п. 3.1. Договору про надання послуг).

Колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що зміст наданих в підтвердження виконання умов договору № 1304 від 13 квітня 2017 року актів прийняття наданих послуг та інших документів бухгалтерського обліку не дозволяє визначити ані реальний об’єм цих послуг, ані подальше використання отриманих послуг у господарській діяльності позивача.

З наданих первинних документів встановити реальність наданих послух не має можливості. Наданих первинних документів не достатньо у певній мірі, оскільки як приклад з актів прийняття наданих послуг взагалі не вбачається які послуги надано та у якому обсязі. Позивач інших доказів на спростування висновків Акту податкової перевірки до суду першої інстанції не надав. При розгляді апеляційної скарги інших доводів на підтвердження підстав для задоволення позову в цій частині представник позивача не висловив.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень по господарським відносинам з ТОВ “МІЛТ”, проте не здійснив перевірку розрахунку податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, що призвело до неправильного визначення вказаних сум.

Невідповідність висновків, викладених в оскарженому рішенні, обставинам справи, є підставою для скасування судового рішення, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України. За результатами розгляду апеляційних скарг сторін колегія суддів дійшла висновку про їх часткове задоволення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції – 4723 грн. та судового збору за подачу апеляційної скарги – 7084,50 грн., всього на суму 11807,50 грн. Ціна позову складає 314850,72 грн., з яких задоволено - 284099,33 грн., що складає 90,23 %. Відшкодуванню на користь позивача підлягають судові витрати на суму 10653,90 грн. пропорційно до розміру задоволеної суми від ціни позову ( 11807,50 х 90,23 %).

          Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія"- задовольнити частково.

          Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити частково.

          Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 р. в адміністративній справі №280/5429/18 - скасувати та ухвалити нове рішення.

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія"- задовольнити частково.

          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті 03 грудня 2018 р. Головним управлінням ДФС у Запорізькій області,

          - № 0019041407 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 110863 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 27715,75 грн,

          - № 0019051407 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 89358,10 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 22339,53 грн.,

          - № 0019061407 в частині завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за платежем "Податок на додану вартість" на суму 33822,95 грн.

          У задоволені решти позову - відмовити.

          Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька сировинна компанія ( код ЄДРПОУ 32006071, м. Запоріжжя, 69001, вул. 12 квітня, буд. 17) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39396146, м. Запоріжжя, 69107, пр. Соборний, буд. 166) судові витрати зі сплати судового збору на суму 10653 (десять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 90 коп.

          Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 28 січня 2020 р. і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

          Повний текст постанови складено 11 лютого 2020 р.

Головуючий - суддя                                                                      А.В. Шлай

                     суддя                                                                      Т.С. Прокопчук

                     суддя                                                                      Н.П. Баранник