Ухвала

від 11.02.2020 по справі 0540/8491/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА 11 лютого 2020 року Київ справа №0540/8491/18-а адміністративне провадження №К/9901/30321/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач), суддів: Гончарової І.А.,  Усенко Є.А., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Донецькій області, на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року у справі №0540/8491/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватська пересувна механізована колона» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ясинуватська пересувна механізована колона» (далі – позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі – відповідач, ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення від 4 липня 2018 року № 16 про анулювання реєстрації платника єдиного податку та зобов'язання внести зміни до відомостей, що містяться в реєстрі платників єдиного податку ІАС «Податковий блок» шляхом виключення з нього інформації про податковий борг у вигляді орендної плати з юридичних осіб в сумі 11962 грн 36 коп. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 31 жовтня 2018 року позов задовольнив повністю, визнав протиправним і скасував рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.07.2018 року № 16 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Товариства, зобов'язав ГУ ДФС внести зміни до відомостей, що містяться в реєстрі платників єдиного податку ІАС «Податковий блок» шляхом виключення з нього інформації про податковий борг Товариства у вигляді орендної плати з юридичних осіб в сумі 11962 грн 36 коп. Також суд стягнув з ГУ ДФС (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства судові витрати в розмірі 1762 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, яка набрала законної сили 1 березня 2019 року, у задоволенні заяви Товариства від 8 лютого 2019 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 0540/8491/18-а – відмовлено. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року, яка набрала законної сили 7 червня 2019 року, у задоволенні заяви Товариства від 15 травня 2019 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 0540/8491/18-а – відмовлено. 1 липня 2019 року позивач знову звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, яка обґрунтована тим, що у рішенні не вирішено питання розподілу судових витрат. На обґрунтування поданого клопотання посилався на те, що ним було подано клопотання від 24 жовтня 2018 року, згідно з яким долучені до матеріалів справи докази, які підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 12000 грн, проте яке судом при вирішенні справи по суті не розглянуте. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у задоволенні заяви Товариства від 1 липня 2019 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 0540/8491/18-а відмовлено. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті клопотання про ухвалення додаткового судового рішення в частині судових витрат на правничу допомогу. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив її в касаційному порядку. Верховний Суд ухвалою від 14 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження у цій справі. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частинами першою – третьою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. При цьому аналіз положень частини першої статті 328 КАС України свідчить про те, що до суду касаційної інстанції можуть бути оскаржені саме рішення суду першої інстанції, якими закінчений судовий розгляд (частина третя статті 241 КАС України), після апеляційного перегляду справи, та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалені за наслідками розгляду апеляційної скарги на такі рішення. У той же час приписами частини другої статті, яка аналізується, гарантується право на касаційне оскарження чітко визначених ухвал суду першої інстанції після їхнього перегляду судом апеляційної інстанції, а саме: повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження). Частиною третьою цієї самої статті встановлений вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до Верховного Суду. Отже, постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року, якою скасовано ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті клопотання про ухвалення додаткового судового рішення в частині судових витрат на правничу допомогу, не є судовим рішенням суду апеляційної інстанції, яке може бути оскаржене в касаційному порядку. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження у цій справі було відкрито помилково. При цьому варто зазначити, що будь-яке відхилення від встановленого законом порядку касаційного перегляду призведе до порушення принципу правової визначеності. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження підлягає закриттю, оскільки розгляд справи судом, який не має передбачених законом повноважень, не сумісний з обов'язками держави, визначеними у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Аналогічних висновків щодо процесуальної можливості закриття касаційного провадження у справах, касаційне провадження у яких відкрито помилково, дійшов Верховний Суд України у постанові від 16 лютого 2016 року (справа №800/284/15) та Верховний Суд в ухвалах від 11 січня 2018 року (справа №522/16739/14), від 15 січня 2018 року (справа №372/1861/16), від 7 лютого 2018 року (справа № 556/1251/17), від 8 травня 2018 року (справа № 569/6091/17), від 1 жовтня 2019 року (справа №758/2976/18). Керуючись статтями 294, 328, 333, 359 КАС України, суд, УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Донецькій області, на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року у справі №0540/8491/18-а. Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... М.М. Гімон І.А. Гончарова  Є.А. Усенко , Судді Верховного Суду