Рішення

від 03.02.2020 по справі 640/16280/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/16280/19

н/п 2/953/534/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Лях М.Ю.,

при секретарі - Хомінської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , подану представником позивача - адвокатом Самарець Аліною Миколаївною до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Грані про захист честі та гідності, зобов`язання спростування недостовірної інформації і стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 інформацію вказану в позовній заяві, заборонити відповідачу подальше розповсюдження зазначеної інформації та зобов`язати його видалити повністю публікацію в інтернет-виданні відповідача, стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. та сплачений судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що позивачка ОСОБА_1 є публічною особою, працює на відомому телеканалі ведучою, веде активне світське життя, користується повагою в суспільстві, перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 та має двох малолітніх дітей. ІНФОРМАЦІЯ_1 в інтернет-виданні Грані , яке належить відповідачу, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 було опубліковано статтю про її чоловіка ОСОБА_2 , яка містить недостовірну і конфіденційну інформацію про позивачку, її чоловіка та їх сім`ю, та фотографії документів останнього, а саме фотокопії документів, що містять персональні відомості її чоловіка, а саме: заяву про видачу паспорта від 05 липня 2007 року, з фотокарткою та всіма заповненими персональними даними; заяву про видачу паспорта від 01 листопада 2007 року з фотокарткою та всіма заповненими персональними даними; паспорт громадянина України, з усіма відмітками щодо видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон з ідентифікуючими ознаками; особову картку з персональними даними заявника. Також зазначає, що відповідачем окремо було розміщено адресу будинку, який належить їй на праві власності та в якому вона мешкає з чоловіком і дітьми, відомості про її сімейний стан та родину, адреси місць поховання її батьків, номера мобільних телефонів подружжя та ін. Представник позивача зазначає, що наведена інформація паплюжить честь і гідність всієї сім`ї позивачки, а також ділову репутації її і чоловіка, наносить шкоду їх родині, ставить під загрозу житія і здоров`я їх дітей. Відомості, зазначені у статті містяться на вищезгаданому сайті, є доступними для широкого кола осіб. Зазначає, що відповідач своїми діями завдав позивачу моральну шкоду, яку позивач оцінює у 100000 грн., яку представник позивача просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.08.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.11.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів з метою повного та об`єктивного розгляду справи, недопущення порушення прав учасників справи, а також через неявку сторін у справі у призначені судові засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2019 року задоволено клопотання представника позивача Самарець А.М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Доручено Деснянському районному суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції за участі представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Самарець А.М., яка надасть належні повноваження на участь у справі № 640/16280/19, у підготовчому судовому засіданні, яке призначене на 02 грудня 2019 року о 10:20 год.

02.12.2019 року на електронну почту суду надійшла заява представника позивача - адвоката Самарець А.М. про розгляд справи без її участі, у зв`язку з неможливістю провести відео конференцію через Деснянський районний суд м. Києва з технічних причин просить закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті, а також продовжити розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримую, просить задовольнити.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2019 року закрито підготовче провадження, призначено цивільну справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання представник позивача не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в призначені судові засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому чинним ЦПК України порядку про дату, час та місце розгляду справи, правом надіслання на адресу суду відзиву не скористався, клопотання не надходили, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за відсутності представника відповідача не надавалися.

Враховуючи вищенаведені обставини, з метою дотримання розумних строків судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду справи за відсутності відповідача та у відповідності до положень ч.4 ст. 223 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справі письмових доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши доводи, викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв`язку приходить до наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем надано до позовної заяви наступні письмові документи, а саме: копію паспорту громадянина Україна серії НОМЕР_1 , виданого Самарським РВ м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській обл. 11.08.2015 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Київ, з карткою платника податку на ім`я ОСОБА_1 ; скріншоти з інтернет-ресурсу Інтернет - газета Грани від ІНФОРМАЦІЯ_1 з текстом статті під назвою назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 ; роздруківку з інтернет-сайту ВикипедиЯ , яка містить інформацію щодо біографії позивача ОСОБА_1 ; копію листа Департаменту інформатизації МВС України №16/4-2617 від 15.07.2019 року, згідно якої станом на 15.07.2019 року за персонально-довідковим обліком єдиної інформаційної системи МВС незнятої та непогашеної судимостей; довідка про судимість №DM -520 від 24.07.2019 року, щодо особи ідентифікованої за допомогою IDNP НОМЕР_2 в реєстрі криміналістичної та кримінологічної інформації Республіки Молдова; копія постанови прокурора Прокуратури муніципіі Кишинєу від 12.03.2018 року щодо припинення кримінального переслідування відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , IDNP НОМЕР_2 , а також копія рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 04.04.2019 року про встановлення юридичного факту.

Відповідно до статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи (далі - Резолюція). Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права. Так, статтею 10 Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів. У рішенні від 07 лютого 2012 року Аксель Спрінгер проти Німеччини Європейський суд з прав людини вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується. Разом з цим, в таких справах як Лінгенс проти Австрії (1986 року); Обершлік проти Австрії (1991 року), у яких йшлось про публічну критику політиків, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів. З аналізу вказаних рішень випливає, що Європейський суд з прав людини вважає порушенням статті 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У випадку коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Відомості про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Якщо недостовірна інформація, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі , зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів суди мають керуватися нормами, які регулюють діяльність засобів масової інформації.

Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 13 лютого 2019 року справа № 439/1469/15-ц, провадження № 61-5189св18.

Разом з тим, залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи за клопотанням самого позивача (ст.51 ЦПК України).

Звертаючись до суду з даним позов, позивач зазначив відповідачем ТОВ Видавництво ГРАНІ , ЄДРПОУ 32675874, долучено інформацію на безкоштовний запит з офіційного інтернет-сайту Міністерства юстиції України, яка містить відомості про найменування юридичної особи - ТОВ Видавництво Грані , ідентифікаційний код юридичної особи - 32675874, місцезнаходження юридичної особи: 61002, м. Харків, вул. Каразіна, 15, види діяльності: код КВЕД 82.99 надання інших допоміжних комерційний послуг, н.в. і.у.; код КВЕД 49.90 неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; код КВЕД 58.11 видання книг; код КВЕД 58.19 інші види видавничої діяльності; код КВЕД 73.11 рекламні агентства.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовними вимогами про захист честі та гідності, зобов`язання спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди позивач не надав належних та допустимих доказів, які б безспірно підтверджували власника вказаного веб-сайту на якому розміщена стаття під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 або особи, відповідальної за його функціонування, а також автора цієї статті. З відповідними клопотання у разі існування труднощів у її отриманні до суду не звертався, відповідні клопотання під час підготовчого провадження не заявлялися з метою уточнення суб`єктного складу відповідачів у справі.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги, що будь-яка особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі якого відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права. Таким чином, у справі за позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, поширеної у мережі Інтернет, належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, у зв`язку з чим вирішення цього спору не можливе без залучення до участі у справі зазначених осіб. За вказаних обставин відсутні правові підставі для задоволення заявлених позовних вимог про захист честі та гідності, зобов`язання спростування недостовірної інформації і стягнення моральної шкоди, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 83, 196 - 200, 259, 260 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , подану представником позивача - адвокатом Самарець А.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Грані про захист честі та гідності, зобов`язання спростування недостовірної інформації і стягнення моральної шкоди - відмовити.

В судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, повний текст виготовлено протягом десяти днів.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Грані , код ЄРДПОУ 32675874, адреса: 61002, м. Харків, вул. Каразіна, 8, кв. 15.

Суддя -