Постанова

від 12.02.2020 по справі 490/103/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.02.20

22-ц/812/382/20

Справа №490/103/18

Провадження №22-ц/812/382/20 Головуючий суду першої інстанції - Черенкова Н.П.

Категорія 34 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Дорошенко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства Авто-Віола Плюс на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 05 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Черенкової Н.П. в приміщенні суду в м.Миколаєві, повний текст якого складено цього ж дня, за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства Авто-Віола Плюс (далі - ПП Авто-Віола Плюс ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2017 року ОСОБА_2 подала до суду зазначений позов, який обґрунтовувала наступним.

10 квітня 2015 року о 14 год. 45 хв. у м.Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі належного позивачу транспортного засобу Mercedes-Benz E500 номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу Рута25 номерний знак НОМЕР_2 , який належить відповідачу, під керуванням ОСОБА_3 , в результаті якої автомобіль позивача отримав пошкодження.

Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 23 вересня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

За відомостями ПП Авто-Віола Плюс ОСОБА_3 на момент вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди знаходився із відповідачем у трудових відносинах на посаді водія транспортного засобу.

Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця ОСОБА_5 , викладеного у його звіті №048/04-15 від 28 квітня 2015 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача склала 336 690,82 грн.

Посилаючись на її право на стягнення суми шкоди в порядку ст.ст.1172, 1187 ЦК України з ПП Авто-Віола Плюс , з яким водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах, позивач просила стягнути з відповідача на її користь на відшкодування майнової шкоди 336 690,82 грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3366,91 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 320 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6830 грн.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 05 червня 2019 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 13 червня 2019 року про виправлення описки, позов ОСОБА_2 задоволено. З відповідача на її користь стягнуто майнову шкоду в сумі 336 690,82 грн., судовий збір в сумі 3366,91 грн.та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6800 грн.

Не погодившись з зазначеним, ПП Авто-Віола Плюс подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свою скаргу, ПП Авто-Віола Плюс вказувало, що судом при ухваленні рішення безпідставно не було взято до уваги, що на момент дорожньо-транспортної пригоди власником транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 , який не перебував з їх підприємством у трудових відносинах, був ОСОБА_6 ; транспортний засіб було застраховано у ПрАТ СК Арсенал страхування ; надані позивачем докази не є оригіналами чи належним чином засвідченими копіями документів; звіт автотоварознавчого дослідження містить дві суми розрахунку 336 690,82 грн. - вартість відновлювального ремонту автомобіля та 115 545,03 грн. - вартість матеріального збитку, завданого власнику внаслідок ДТП.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2015 року сталася ДТП за участю належного позивачу транспортного засобу Mercedes-Benz E500 номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Рута25 номерний знак НОМЕР_2 , належного ОСОБА_6 , яким на законних підставах володіло ПП Авто-Віола Плюс , яким керував працівник цього підприємства ОСОБА_3 .

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2016 року, яка набрала законної сили 03 жовтня 2016 року, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні даної ДТП (а.с.14-15).

Цивільно-правова відповідальність ПП Авто-Віола плюс щодо використання автомобіля Рута25 номерний знак НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ СК Арсенал страхування . Відповідно до полісу №АЕ/3975980 від 02.04.2015 р. обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності на одного потерпілого за майнову шкоду становив 50 000 грн., франшиза 510 грн., строк дії полісу з 05 квітня 2015 року по 04 квітня 2016 року (а.с.11).

За відомостями подорожнього листа №311604, довідки ПП Авто-Віола плюс та посадової інструкції водія транспортних засобів, ОСОБА_3 з 16 березня 2014 року працював водієм на маршруті, який обслуговує вказане підприємство, 10 квітня 2015 року здійснював перевезення пасажирів на вищезазначеному транспортному засобі, виконуючи трудові обов`язки, покладені на нього відповідачем (а.с.8-13).

Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження №048/04-15 від 28 квітня 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz E500 номерний знак НОМЕР_1 складає 336 690,82 грн., з яких 10 059,75 грн. - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 10 708,51 грн. - вартість необхідних для ремонту матеріалів, 315 922,56 грн. - вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mercedes-Benz E500 номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 115 545,03 грн., який складається з 115 545,03 грн. - вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових (0,70 - коефіцієнт фізичного зносу), що підлягають заміні + 0,00 грн - величина втрати товарної вартості (а.с.156-173).

Інформації про звернення позивача доПрАТ СК Арсенал страхування за виплатою страхового відшкодування матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Власник транспортного засобу може передавати його у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа є відповідальною за завдання шкоди (висновок Касаційного цивільного суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №757/15735/15-ц).

Однак згідно із частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц, правовою позицією Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 14 серпня 2019 року у справі №369/4994/16, аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України Про страхування ).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України Про страхування ).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України Про страхування . До них згідно з пунктом 9 частини першої вказаної статті належить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 р. №1961-IV (далі - Закон №1961-IV).

Стаття 6 Закону №1961-IV передбачає, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Стаття 22 вказаного Закону №1961-IV регламентує, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (ст.12 Закону №1961-IV).

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом пунктів 9.1 і 9.2 статті 9 Закону №1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц та від 27 березня 2019 року у справі №752/16797/14-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Зазначений висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №752/19570/15-ц.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП 10 квітня 2015 року є правильним.

Саме ПП Авто-Віола плюс повинно відшкодувати шкоду позивачу, оскільки досліджені докази доводять, що водій ОСОБА_3 , який є винним у скоєнні ДТП, знаходився у трудових відносинах з вказаним підприємством.

Посилання відповідача на відсутність доказів вказаного, спростовується довідкою підприємства про працевлаштування ОСОБА_3 на маршруті підприємства, подорожнім листом, посадовою інструкцією, підписаною ОСОБА_3 та затвердженою директором ПП Авто-Віола плюс .

Твердження відповідача про неналежність вказаних доказів, бо вони представлені у копіях, а не у оригіналах чи належно завірених копіях, колегія суддів вважає неспроможними. Як вбачається із вказаних копій доказів, вони складені працівниками відповідача. На спростування наявності чи відсутності вказаних доказів відповідач жодного документу не представив. Якщо він вважав необхідним наявність у справі саме оригіналів документів, то саме його обов`язком було їх представити суду, бо підприємство є їх автором.

Доводи відповідача про наявність у даному випадку відповідальності за шкоду власника транспортного засобу Рута 25 номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_6 , є безпідставними, оскільки відповідальність несе володілець транспортного засобу. Як свідчать матеріали справи ОСОБА_6 передав реєстраційний документ на володіння Рута 25 номерний знак НОМЕР_2 ПП Авто-Віола плюс , яке використовувало транспортний засіб у своїй діяльності, про що свідчить в тому числі поліс обов`язкового страхування, де страхувальником виступає саме відповідач.

Однак, помилковим є висновок суду щодо визначення суми шкоди, оскільки судом не було враховано обов`язку страхової компанії ПрАТ СК Арсенал страхування на виплату страхового відшкодування у межах страхової суми ( за вирахуванням франшизи) за шкоду, завдану страхувальником іншій особі внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Відповідальність ПП Авто-Віола плюс наступає у разі недостатності страхової виплати.

З урахуванням викладеного у ОСОБА_2 є право на стягнення з відповідача майнової шкоди у сумі 287 200,82 грн. Ліміт відповідальності страховика за договором 50 000 грн. мінус 510 грн. франшиза. Отже, страхове відшкодування, яке може бути виплачене позивачу ПрАТ СК Арсенал страхування за договором становить 49 490 грн.

Таким чином, у відповідача виникає обов`язок щодо виплати позивачу різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (336 690,82 грн. - 49 490 грн. = 287 200,82 грн.).

Висновком автотоварознавчого дослідження доведено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz E500 номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, становить 336 690, 82 грн., що є реальною вартістю виконання робіт в силу ст.1192 ЦК України. Відповідачем вказана сума не спростована.

Посилання його на різні суми вартості відновлювальних робіт, зазначені у висновку автотоварознавчого дослідження, що не дає підстав для визначення суми шкоди, є помилковим, оскільки у даному випадку використовується саме реальна вартість робіт, а не з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових, про що було зазначено вище.

За такого рішення районного суду підлягає зміні в частині визначення суми майнової шкоди в бік її зменшення до суми 287 200,82 грн.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду першої інстанції змінено, позов задоволено на 85%, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 2861,87 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5805,5 грн.

У зв`язку з цим рішення суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат також підлягає зміні в бік зменшення витрат до вказаних сум.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача за розгляд справи в суді апеляційної інстанції позивач повинен компенсувати відповідачу 757,54 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 374 , 376 , 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Авто-Віола Плюс задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 05 червня 2019 року змінити.

Позов ОСОБА_2 до приватного підприємства Авто-Віола Плюс про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства Авто-Віола Плюс на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у сумі 287 200,82 грн., судовий збір у сумі 2861,87 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5805,5 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного підприємства Авто-Віола Плюс судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 757,54 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О.В. Локтіонова

Судді С.Ю. Колосовський

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 12 лютого 2020 року.