Ухвала
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 490/103/18
провадження № 61-5222ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне підприємство Авто-Віола плюс ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства Авто-Віола плюс на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2019 року у складі судді Черенкова Н. П. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства Авто-Віола плюс (далі - ПП Авто-Віола плюс ), третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов обґрунтовано тим, що 10 квітня 2015 року о 14 год. 45 хв. у м. Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю належного позивачу транспортного засобу Mercedes-Benz E500 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу Рута25 державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить відповідачу, під керуванням ОСОБА_2 , в результаті якої автомобіль позивача отримав пошкодження. Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 К України про адміністративні правопорушення. За відомостями наданими ПП Авто-Віола Плюс ОСОБА_2 на момент вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди знаходився із відповідачем у трудових відносинах на посаді водія транспортного засобу. Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця ОСОБА_4 , викладеного у його звіті від 28 квітня 2015 року № 048/04-15, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача склала 336 690,82 грн.
Посилаючись на положення статей 1172, 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач просила стягнути з ПП Авто-Віола Плюс , з яким водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах, на її користь на відшкодування майнової шкоди 336 690,82 грн, судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3366,91 грн, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 320,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 830,00 грн.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2019 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 13 червня 2019 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено. З ПП Авто-Віола Плюс на її користь стягнуто майнову шкоду в сумі 336 690,82 грн, судовий збір в сумі 3 366,91 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 800,00 грн.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу ПП Авто-Віола Плюс задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2019 року змінено. Стягнуто з ПП Авто-Віола Плюс на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди кошти у розмірі 287 200,82 грн, судовий збір у сумі 2 861,87 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 805,50 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП Авто-Віола Плюс судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 757,54 грн.
Змінюючи розмір суми стягнутої в рахунок відшкодування майнової шкоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не було враховано обов`язку страхової компанії ПрАТ СК Арсенал страхування на виплату страхового відшкодування у межах страхової суми ( за вирахуванням франшизи) за шкоду, завдану страхувальником іншій особі внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Відповідальність ПП Авто-Віола плюс наступає у разі недостатності, з огляду на що у відповідача виник обов`язок щодо виплати позивачу різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
ПП Авто-Віола плюс у березні 2020 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.
Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 336 690,82 грн, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (525 500,00 грн).
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню,касаційна скарга не містить. Аргументи касаційної скарги про відсутність правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах не можуть бути розцінені судом, як належне обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, зокрема, з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, та зазначених підстав не встановлено.
Висновки судів відповідають усталеній судовій практиці та не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 917/500/18.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Авто-Віола плюс на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Авто-Віола плюс , третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 08.04.2020 |
Оприлюднено | 15.04.2020 |
Номер документу | 88749585 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Гулейков Ігор Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні