Рішення

від 12.02.2020 по справі 440/4770/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4770/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації (надалі також - відповідач) у якій просить:

- визнати протиправною відмову від 08.08.2019 № 25-02/3053 Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни і видачі відповідного посвідчення згідно пункту 9 частини 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни і видати відповідне посвідчення згідно пункту 9 частини 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у період з 02.05.1986 по 06.05.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань цивільної оборони та є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 1-Б групи, захворювання якого пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У зв`язку з цим позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю в наслідок війни на підставі п. 9 ч. 2 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та видачу посвідчення встановленого зразка. Листом Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації від 08.08.2019 ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Позивач вважає дану відмову незаконною та такою, що порушує його права.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України /а.с. 18/.

16.12.2019 до суду надійшли документи позивача, якими усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 09 грудні 2019 року /а.с. 21-26/.

21.12.2019 Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/4770/19, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 2/.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Наказом Зіньківського ремонтно-транспортного підприємства від 28.04.1986 водіїв АТП зокрема ОСОБА_1 командировано до м. Чорнобиль строком на 5 днів з 02.05.1986 по 06.05.1986 для перевезення вантажів /а.с. 12/., що також підтверджується довідкою № 55 від 14.03.1997 /а.с. 13/, довідкою № 75 від 02.05.1997 /а.с. 14/ та відрядним посвідченням /а.с. 15/.

Факт перебування ОСОБА_1 у період з 02.05.1986 по 06.05.1986 у зоні відчуження в м. Чорнобиль на Чорнобильському районі Київської області на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджено рішенням Зіньківського районного народного суду Полтавської області, яке набрало законної сили 09.01.1999 року /а.с. 16/.

Судом встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.06.2016 та Вкладки № НОМЕР_2 до посвідчення громадина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 4/. Відповідно до довідки МСЕК серії 10ААА №017992 від 30.05.2016 позивач є інвалідом 1-Б групи з 25.05.2016, причина інвалідності - захворювання пов`язане з роботами по ЛНА на ЧАЕС /а.с. 11/.

Листом від 01.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації з заявою, у якій просив встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни, як такому, що став особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, та видати посвідчення інваліда війни /а.с.10/.

Листом № 02-02/3053 від 08.08.2019 Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації відмовило ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , з посиланням на те, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке не є підставою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни /а.с. 10/.

Не погодившись з таким рішенням Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (надалі - Закон № 3551-ХІІ) до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать зокрема особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Пунктами 7, 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 визначено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад за місцем реєстрації громадянина. "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Таким чином, умовами набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ є, по-перше, настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; по-друге, участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі саме формувань Цивільної оборони.

Відповідно ч. 1 ст. 10 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження , включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості , а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 1111 та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975№ 90 визначено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювалися для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (Вкладка № НОМЕР_2 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи Категорія 1 серія НОМЕР_1 /а.с. 4/) та інвалідність внаслідок захворювання, що пов`язане з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (Довідка МСЕК серії 10ААА № 017992 від 30.05.2016 /а.с. 11/).

Разом з тим, для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, необхідно встановити, що особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Суд оцінюючи доводи позивача про те, що цивільна оборона організовувалася в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувалися громадяни СРСР, зокрема чоловіки у віці від 16 до 60 років, а отже до складу формувань Цивільної оборони в обов`язковому порядку залучалося все працездатне населення, виходить з наступного.

ОСОБА_1 був відкомандирований в м. Чорнобиль у період з 02.05.1986 по 06.05.1986 будучи працівником Зіньківського ремонтно-транспортного підприємства. При цьому створення цивільної оборони для виконання заходів по ліквідації аварії не означає, що до її складу автоматично залучалися усі працівники підприємств, оскільки у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь також й інші формування, які створювалися в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони.

Суд зазначає, що факт безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме в складі формувань Цивільної оборони є істотним, оскільки у іншому випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Надані позивачем документи, не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме в складі формувань Цивільної оборони, що є обов`язковою умовою для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ.

Вказана правова позиція висловлена Касаційний адміністративним судом у складі Верховного суду в постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 756/8323/16-а (http://reestr.court.gov.ua/Review/84363040).

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що відповідач в спірних обставинах, які викладені в позові та досліджувалися судом в межах цієї справи, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, а отже суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним відмови Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації № 02-02/3053 від 08.08.2019 про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення згідно пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ.

Зважаючи, що судом не встановлено підстав для задоволення основної вимоги про визнання протиправним відмови Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації № 02-02/3053 від 08.08.2019, то і вимога про зобов`язання відповідача встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення, як похідна, задоволенню не підлягає.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження підстав та вимог позову позивачем до суду не надано.

Отже, позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03195104, вул. Воздвиженська, 40, м. Зіньків, Полтавська область, 38100) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Суддя І.Г.Ясиновський