Рішення

від 11.02.2020 по справі 140/1141/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 140/1141/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації (далі - Управління соціального захисту населення Любешівської РДА, Управління, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, яка призвела до ненарахування та невиплати з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ; зобов`язання провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, постійно проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Зазначив, що відповідно до підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» було виключено статті 31, 37, 39 та 45 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І вказаного Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а відтак відновлено дію статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . Як вказав позивач, він звернувся до Управління із заявою щодо нарахування та виплати коштів відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , починаючи із 17 липня 2018 року. Проте на його звернення відповідач не здійснює нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги відповідно до статті 37 вказаного Закону, чим порушує його майнові та конституційні права.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та з наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою від 11 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Згідно з частиною третьою статті 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року дану справу визнано типовою, провадження у даній типовій адміністративній справі було зупинене до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №240/4946/18 за позовом Особа 1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії (а.с.13-14). Ухвалою суду від 20 січня 2020 року провадження у справі поновлено (а.с.22). Згідно з частинами другою, третьою статті 238 КАС України з дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.

У додаткових поясненнях від 03 лютого 2020 року позивач, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18, уточнив позовні вимоги в частині обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року (а.с.26-27).

У поясненнях від 29 січня 2020 року відповідач зазначив, що з 01 січня 2015 року право встановлювати розміри виплати щомісячної грошової допомоги відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надано Кабінету Міністрів України на підставі Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» , яким внесено доповнення до пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України. Відтак, Управління мало б законні підстави для нарахування та виплати цієї допомоги лише у випадку встановлення порядку та розміру цієї виплати Кабінетом Міністрів України. Крім того, відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов`язання лише в межах виділених їм асигнувань; зобов`язання взяті без відповідних бюджетних асигнувань не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Відповідач також зауважив, що з 01 січня 2017 року після набрання чинності Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, інших виплат не застосовується.

З наведених підстав відповідач вважає, що Управління не має законних підстав для здійснення нарахування та виплати з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , у розмірі, що дорівнює 40 відсотків від мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, та просив у задоволенні позову відмовити (а.с.29).

Частиною другою статті 263 КАС України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини другої статті 262 КАС України у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, розгляд справи по суті розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною другою статті 262, частиною другою статті 263 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.6). Позивач проживає в селищі міського типу Любешів Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (а.с.5, зворот).

Як вбачається з довідки Управління соціального захисту населення Любешівської РДА від 15 квітня 2019 року №89/05/2-19, ОСОБА_1 щомісячна грошова допомога громадянам, які проживають на території зони радіоактивного забруднення, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлена статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , з 17 липня 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.19).

27 березня 2019 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Любешівської РДА із заявою від 26 березня 2019 року, в якій просив здійснити їй нарахування та виплату з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , у розмірі, що дорівнює 40 відсотків від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік (а.с.8). Листом від 27 березня 2019 року №1237/05/2-19 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що в Управлінні відсутня передбачена законодавством України можливість для здійснення нарахування та виплати відповідної компенсації: пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджету, але постанови Уряду, якими були врегульовані розміри та порядок нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, скасовані (а.с.7).

Позивач вважає, що йому протиправно не нараховувалась та не виплачувалась, починаючи з 17 липня 2018 року, щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлена статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, а тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до положень статті 37 цього Закону (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати. Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) текст статті 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції. Так громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI визнані неконституційними.

У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону №796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону №796-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Отже, вказаним рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону №796-XII, яка із 17 липня 2018 року є чинною.

Відповідно до статті 63 Закону №796-XII фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Правовідносини, які є предметом розгляду даної адміністративної справи, врегульовано також нормами Бюджетного кодексу України. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі - Порядок №936). Цей Порядок визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів (пункти 1, 2 Порядку №936). Відповідно до пункту 4 цього Порядку виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи.

Разом з тим, Кабінет Міністрів України не визначив порядок та розміри виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII. Відтак, до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону №796-XII (у редакції, чинній з 09 липня 2007 року).

При вирішенні даного спору відповідно до приписів частини третьої статті 291 КАС України суд враховує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18, за змістом яких громадянин, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, має право на нарахування та виплату з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-XII (в редакції від 09 липня 2007 року).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, то з 17 липня 2018 року - з дня прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018, він має право на відновлення виплати йому щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII. Відповідачем зазначені виплати позивачу протиправно не відновлено.

Зважаючи на те, що Управлінням соціального захисту населення Любешівської РДА з 17 липня 2018 року не проводились нарахування та виплата позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, то з наведених вище підстав це свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18 стосовно обчислення розміру щомісячної грошової допомоги зазначила, що у зв`язку з набранням чинності Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата як розрахункова величина не застосовується для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом №1774-VІІІ положення статті 37 Закону № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №240/4946/18, а також заяви позивача про уточнення позовних вимог, суд у даній типовій справі дійшов висновку про задоволення позову повністю шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Любешівської РДА щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-XII, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити з 17 липня 2018 року позивачу таку щомісячну грошову допомогу в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією від 04 квітня 2019 року №0.0.1316105565.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.2, 11).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації (44201, Волинська область, Любешівський район, селище міського типу Любешів, вулиця Незалежності, 53, ідентифікаційний код юридичної особи 03192069) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації провести ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації судові витрати у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк