Рішення

від 03.02.2020 по справі 580/3316/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року справа № 580/3316/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Мауріної Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватне підприємство "Пульс природи" про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 25.09.2019 № 23-3919/14-19-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні згоди на поділ земельної ділянки;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, орієнтовною площею 2,0000 га, кадастровий номер 7124387800:02:000:0002, з метою подальшої її передачі безоплатно ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності за межами населеного пункту в адміністративних межах Степківської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Обґрунтовуючи позов, позивачка посилається на те, що спірним наказом усупереч вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відмовлено у наданні позивачці дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, орієнтовною площею 2,0000 га, кадастровий номер 7124387800:02:000:0002, з метою подальшої її передачі безоплатно позивачці у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності за межами населеного пункту в адміністративних межах Степківської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Ухвалою суду від 24.10.2019 відкрито спрощене провадження у справі за даним позовом, без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог 07.11.2019 відповідачем надано до суду відзив, в якому відповідач вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки земельна ділянка кадастровий номер 7124387800:02:000:0002, частину якої має намір отримати у власність позивачка, перебуває в оренді приватного підприємства "Пульс природи".

У подальшому ухвалою від 23.12.2019 залучено до участі у справі № 580/3316/19, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватне підприємство "Пульс природи" постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи № 580/3316/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 10.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд даної справи по суті.

29.01.2020 представником третьої особи подано до суду заперечення проти позовної заяви, в якому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватне підприємство "Пульс природи" просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до положень ст. 26 закону України "Про землеустрій" замовником технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Враховуючи, що позивачка не належить до жодної із визначеної вказаною нормою категорій осіб, третя особа вказує на відсутність правових підстав для задоволення позову.

Позивачка у судове засідання призначене на 09 год. 00 хв. 03.02.2020 не прибула, надіславши клопотання про розгляд справи за її відсутності, згідно з яким наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, що відповідно до положень ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Приватне підприємство "Пульс природи" явку свого представника у судове засідання не забезпечило, згідно з наявним в матеріалах справи клопотанням від 30.01.2020 просить суд розглянути дану справу за відсутності представника третьої особи.

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 у справі № 580/1832/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Держеокадастру у Черкаській області про визнання відмови протиправною та зобов?язання вчинити дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що пов`язана з порушенням порядку розгляду заяви ОСОБА_1 07.05.2019 (зареєстровану відповідачем 13.05.2019 за №Б-1898/0/95-19), зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2019 (зареєстровану відповідачем 13.05.2019 за №Б-1898/0/95-19) та прийняти рішення у формі наказу згідно положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України про надання дозволу або про відмову в наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, орієнтовною площею 2,0000 га, кадастровий номер 7124387800:02:000:0002, з метою подальшої її передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності за межами населеного пункту в адміністративних межах Степанківської сільської ради Уманського району Черкаської області.

За змістом вказаного судового рішення частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд виходив з того, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області допустило протиправну бездіяльність при розгляді заяви позивачки - не прийнявши рішення у формі наказів про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

При цьому суд зауважує, що відповідність наданих позивачкою документів до заяви від 07.05.2019 (зареєстрована Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області 13.05.2019 за №Б-1898/0/95-19), в якій позивачка просила надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності орієнтовною площею 2,000 га кадастровий номер 7124387800:02:000:0002, з метою подальшої її передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства вимогам чинного земельного законодавства не була предметом судового розгляду у справі № 580/1832/19, а тому суд оцінку вказаним обставинам при вирішенні справи № 580/1832/19 не надавав.

У подальшому на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 у справі № 580/1832/19, яке набрало законної сили 24.09.2019, наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 25.09.2019 № 23-3919/14-19-СГ відмовлено позивачці у наданні згоди на поділ земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 16,0296 га, кадастровий номер 7124387800:02:000:0002, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Степківської сільської ради Уманського району Черкаської області, у зв`язку з тим, що гр. ОСОБА_1 не є землекористувачем земельної ділянки, щодо якої звертається за поділом, оскільки земельна ділянка площею 16,0296 га, кадастровий номер 7124387800:02:000:0002 перебуває в оренді ПП "Пульс Природи" відповідно до договору оренди землі від 24.06.2010, зареєстрованого в Уманському міськрайонному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" при Держкомзему України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.07.2010 за № 041079400007, з додатковою угодою від 23.03.2015, право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11.06.2015 за № 10027896.

Вважаючи, що вказаний наказ є протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року (далі ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 64 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.

Згідно зі ст. 121 ЗК України кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно зі пп. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Водночас згідно з частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частинами шостою та сьомою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Відповідно до частин дев`ятої та десятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Отже, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 823/1172/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про землеустрій" замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Як встановлено судом із матеріалів справи, земельна ділянка, яку має намір отримати у власність позивачка входить до складу земельної ділянки площею 16,0296 га, кадастровий номер 7124387800:02:000:0002, яка перебуває в оренді ПП "Пульс Природи" відповідно до договору оренди землі від 24.06.2010, зареєстрованого в Уманському міськрайонному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" при Держкомзему України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.07.2010 за № 041079400007, з додатковою угодою від 23.03.2015, право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11.06.2015 за № 10027896.

Згідно з п. 12.5 вказаного договору оренди землі від 24.06.2010, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідно до наданої позивачем до позовної заяви копії нотаріально посвідченої заяви директора ПП "Пульс Природи" Гринь Альбіни Петрівни від 17.05.2017, остання надає згоду на вилучення земельної ділянки площею 2,0000 га з земельної ділянки площею 16,0296 га, кадастровий номер 7124387800:02:000:0002 для подальшої передачі її у приватну власність позивачці.

Однак станом на час звернення позивача із відповідною заявою до відповідача про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу вказаної земельної ділянки, а так само станом на день винесення спірного наказу та вирішення даної справи в суді право оренди (користування) ПП "Пульс Природи" вказаною земельною ділянкою не припинено, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.

З урахуванням наведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватне підприємство "Пульс природи" про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.02.2020.

Суддя С.О. Кульчицький