Рішення

від 06.02.2020 по справі 640/12214/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 року м. Київ № 640/12214/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С. , при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вайстек" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2019, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-106 від 28.03.2019 та рішення № 0005704208 від 28.03.2019 за участю представників сторін:

від позивача - Феделеш Е.М.

від відповідача - Івах Г.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вайстек (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2019, а саме: № 00004191402, № 00004201402, № 0005684208 та № 0005694208; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-106 від 28.03.2019 та рішення № 000574208 від 28.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку з наступним.

Так, позивач зазначає, що ГУ ДФС у м. Києві проведено перевірку ТОВ Вайстек з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, за результатами якої складено Акт перевірки № 131/26-15-14-02-01-14/34771920 від 25.02.2019 (далі - Акт перевірки), якою встановлено порушення ТОВ Вайстек :

п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 П(С)БО 11 Зобов`язання затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.02.2000 № 85/4306, п. 5, п. 7 П(С)БО15 Дохід затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 № 860/4153, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 1 024 686 грн., в тому числі:

2016 рік на суму 717077 грн.;

2017 рік на суму 276282 грн.;

9 місяців 2018 року 31327 грн.

п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 948 786 грн., в т.ч. за:

квітень 2016 року на суму 12170 грн.;

травень 2016 року на суму 2500 грн.;

червень 2016 року на суму 3235 грн.;

липень 2016 року на суму 49926 грн.;

серпень 2016 року на суму 85953 грн.;

вересень 2016 року на суму 354781 грн.;

жовтень 2016 року на суму 69788 грн.;

листопад 2016 року на суму 6432 грн.;

грудень 2016 року на суму 79176 грн.;

лютий 2017 року на суму 12937 грн.;

березень 2017 року на суму 6968 грн.;

травень 2017 року на суму 71677 грн.;

липень 2017 року на суму 57950 грн.;

вересень 2017 року на суму 10600 грн.;

жовтень 2017 року на суму 17337 грн.;

листопад 2017 року на суму 79350 грн.;

червень 2018 року на суму 29006 грн.

пп.164.2.1 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 171.1 ст. 171, із врахуванням пп. 14.1.180, пп. 14.1.195, пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 450000 гривень.

пп. 1.1, пп. 1.3, пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору на суму 37 500 грн.

п.1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 24 815,61 гривень.

На підставі Акту перевірки відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 28.03.2019, а саме: № 00004191402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у сумі 1 537 29, 00 грн., № 00004201402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1 423 179, 00 грн. № 0005684208, яким збільшено суму військового збору у сумі 55 800, 00 грн., № 0005694208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 669 600, 00 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2019 № Ю-106, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.03.2019 № 0005704208.

Позивач вважає висновки ГУ ДФС у м. Києві, викладені в Акті перевірки, помилковими, а податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки), а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на нереальність господарських операцій ТОВ Вайстек з контрагентами, а саме: ТОВ Сорбіс Інвестбуд , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Хеленн Маркет , ТОВ Провіаль , ТОВ Олімпія Голд , ТОВ Адвентус Груп , ТОВ Курсверх , ТОВ Базальт Інвестмент , ТОВ Калабрія Плюс , ТОВ Дакстер Трен , ТОВ Євроком -ЛТД , ТОВ Мікленд , ТОВ Ревіал Трейд , ТОВ Раміс , ТОВ Елкоопт .

Крім того, ГУ ДФС у м. Києві ототожнює наявні правідносини позивача з ФОП ОСОБА_1 як трудові, у зв`язку з чим посилається на порушення позивачем пп.164.2.1 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 171.1 ст. 171, із врахуванням пп. 14.1.180, пп. 14.1.195, пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 450000 гривень; пп. 1.1, пп. 1.3, пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору на суму 37500 грн.; п.1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 24815,61 гривень.

Тому, відповідач мав всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення відносно позивача спірних рішень, а всі дії відповідача здійснені в межах чинного законодавства, у порядку та у спосіб, ним передбачені.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10.09.2019.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено перевірку ТОВ Вайстек з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, за результатами якої складено Акт перевірки № 131/26-15-14-02-01-14/34771920 від 25.02.2019 (далі - Акт перевірки), якою встановлено порушення ТОВ Вайстек :

1. п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 П(С)БО 11 Зобов`язання затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.02.2000 № 85/4306, п. 5, п. 7 П(С)БО15 Дохід затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 № 860/4153, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 1024686 грн., в тому числі:

2016 рік на суму 717077 грн.;

2017 рік на суму 276282 грн.;

9 місяців 2018 року 31327 грн.

2. п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 948786 грн., в т.ч. за:

квітень 2016 року на суму 12170 грн.;

травень 2016 року на суму 2500 грн.;

червень 2016 року на суму 3235 грн.;

липень 2016 року на суму 49926 грн.;

серпень 2016 року на суму 85953 грн.;

вересень 2016 року на суму 354781 грн.;

жовтень 2016 року на суму 69788 грн.;

листопад 2016 року на суму 6432 грн.;

грудень 2016 року на суму 79176 грн.;

лютий 2017 року на суму 12937 грн.;

березень 2017 року на суму 6968 грн.;

травень 2017 року на суму 71677 грн.;

липень 2017 року на суму 57950 грн.;

вересень 2017 року на суму 10600 грн.;

жовтень 2017 року на суму 17337 грн.;

листопад 2017 року на суму 79350 грн.;

червень 2018 року на суму 29006 грн.

3. пп.164.2.1 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 171.1 ст. 171, із врахуванням пп. 14.1.180, пп. 14.1.195, пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 450000 гривень.

4. пп. 1.1, пп. 1.3, пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору на суму 37500 грн.

5. п.1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 24815,61 гривень.

На підставі Акту перевірки відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 28.03.2019, а саме: № 00004191402, № 00004201402, № 0005684208, № 0005694208; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2019 № Ю-106, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.03.2019 № 0005704208.

Позивач користуючись своїм правом оскаржив спірні документи, прийняті ГУ ДФС у м. Києві, в адміністративному порядку, однак, за результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 10.05.019 № 21562/6/99-99-11-05-02-25, яким спірні рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ Вайстек - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками перевірки та винесеними за її результатами податковими повідомленнями-рішеннями від 28.03.2019, а саме: № 00004191402, № 00004201402, № 0005684208, № 0005694208; вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2019 № Ю-106, а також рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.03.2019 № 0005704208, вважаючи їх протиправним та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У відповідності до п. 6.1 ст. 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов`язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов`язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах від 14.01.2015 року №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Вайстек мало взаємовідносини з натупними котрагентами: ТОВ Сорбіс Інвестбуд , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Хеленн Маркет , ТОВ Провіаль , ТОВ Олімпія Голд , ТОВ Адвентус Груп , ТОВ Курсверх , ТОВ Базальт Інвестмент , ТОВ Калабрія Плюс , ТОВ Дакстер Трен , ТОВ Євроком -ЛТД , ТОВ Мікленд , ТОВ Ревіал Трейд , ТОВ Раміс , ТОВ Елкоопт .

Товариство з обмеженою відповідальністю Вайстек придбавало у вказаних контрагентів комунікаційне обладнання, джерела безперебійного живлення, акумулятори, юридичні послуги, послуги по виготовленню буклетів.

Матеріали справи містять первинні документи, що підтверджують дійність господарський операцій з вказаними контрагентами, зокрема: видаткові накладні, рахунки фактури, банківські виписки та картки рахунків,.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Суд критично ставиться до посилань відповідача у Акті перевірки № 131/26-15-14-02-01-14/34771920 від 25.02.2019 стосовно того, що документи укладені між позивачем та його контрагентами укладені без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, а тому не відповідають умовам чинності правочину.

Зокрема, відповідачем не надано вироків суду, якими б було встановлено факти фіктивного підприємництва контрагентів позивача, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, підробки документів можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях щодо контрагентів позивача. При цьому, Акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Викладене вище свідчить, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов`язань, а висновки, викладені у Акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні правочинів, які укладалися позивачем з котрагентами, а саме: ТОВ Сорбіс Інвестбуд , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Хеленн Маркет , ТОВ Провіаль , ТОВ Олімпія Голд , ТОВ Адвентус Груп , ТОВ Курсверх , ТОВ Базальт Інвестмент , ТОВ Калабрія Плюс , ТОВ Дакстер Трен , ТОВ Євроком -ЛТД , ТОВ Мікленд , ТОВ Ревіал Трейд , ТОВ Раміс , ТОВ Елкоопт .

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

У той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних рішень.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За результатами дослідження первинних документів, суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Таким чином наявні в матеріалах справи копії первинних документів позивача у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення операцій, а також підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що ТОВ Вайстек надано належні копії первинних документів, які підтверджують зв`язок між господарськими операціями з контрагентами, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, спеціальну правосуб`єктність учасників господарських операцій, зв`язок між фактичним придбанням послуг, а тому прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 28.03.2019, а саме: № 00004191402 та № 00004201402 є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005684208 від 28.03.2019, № 0005694208 від 28.03.2019, рішення № 0005704208 від 28.03.2019 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-106 від 28.03.2019, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки представниками ГУ ДФС у м. Києві було досліджено первинні фінансово-бухгалтерські документи щодо взаємовідносин фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ТОВ Вайстек , зокрема, щодо надання ФОП ОСОБА_1 наступних послуг з:

- перевірки ПЗ на стенді працездатності в діючому прототипі системи;

- доопрацювання программного забезпечення з побудовою стендового прототипу фрагмента діючої системи;

- побудови стендового прототипу фрагменту діючої підсистеми;

- перевірки правильності функціонування програмних модулів. Виготовлення технічної документації;

- перевірки працездатності обладнання в прототипі діючої системи з урахуванням умов та особливостей розвитку, адміністрування топології та видів наявного обладнання;

- підтримки функціонування об`єктів мобільних терміналів СПЕККР ;

- побудови стендового прототипу технічних засобів;

- підтримки та поновлення функціонування кабельної мережі;

- побудови стендового прототипу фрагменту підсистеми керування нормативно-довідковою інформацією.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 надав послуги ТОВ Вайстек на загальну суму 2 500 000, 00 грн., що підтверджується відповідними Актами надання послуг.

Відповідно до Актів наданих послуг замовник - ТОВ Вайстек претензій до виконавця - ФОП ОСОБА_1 по об`єму, якості та строкам надання послуг не має. Послуги надані в повному обсязі на загальну суму 2 500 000, 00 грн., зазначена сума доходу відображена по кредиту рахунку бухгалтерського обліку № 631.

Акт перевірки містить відомості про те, що ОСОБА_1 є працівником ТОВ Вайстек (наказ про обіймання посади генерального директора № 1/Д від 12.12.2000 згідно штатного розкладу на 2018 рік посада - генеральний директор, за основним місцем роботи з посадовим окладом у розмірі 5 200, 00 грн.).

Згідно Акту перевірки нарахування та виплати заробітної плати працівнику ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за жовтень 2017 у розмірі 5 288, 14 грн., за листопад 2017 у розмірі 4 963, 64 грн., у грудні 2017 у розмірі 5 200, 00 грн., в той самий час надано послуг як СПД ОСОБА_1 за жовтень 2017 у розмірі 900 000, 00 грн., за листопад 2017 у розмірі 820 000, 00 грн., у грудні 2017 у розмірі 780 000, 00 грн.

У зв`язку з викладеним, контролюючим органом було зроблено висновок, що взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Вайстек є трудовими, а відтак грошові кошти виплачені за надання послуг є доходом не ФОП ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 як генерального директора позивача та підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором та є базою для нарахування та утримання єдиного внеску.

Проаналізувавши викладене вище, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Вайстек та ФОП ОСОБА_1 на умовах, передбачених ст. 181 Господарського кодексу України, тобто у спрощений спосіб, а саме шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, було укладено договір про надання послуг.

Таким чином, при прийнятті спірних рішень відповідачем не було враховано, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий договір, який у відповідності до ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 по справі № 127/21595/16-ц.

Вищевикладене свідчить про те, що ФОП ОСОБА_1 надавав послуги за цивільно-правовим договором, а не здійснював трудову діяльність, як генеральний директор ТОВ Вайстек , оскільки, предметом договору про надання послуг є надання певних послуг за винагороду, яка сплачується на підставі актів виконаних робіт, тобто праця за цими угодами з боку громадян є юридично самостійною.

Факти виконання вказаних послуг підтверджується наявними у справі актами надання послуг: №ЧАГ-51 від 03.10.2017, №ЧАГ-52 від 10.10.2017, №ЧАГ-53 від 25.10.2017, №ЧАГ-54 від 30.10.2017, №ЧАГ-55 від 06.11.2017, №ЧАГ-56 від 13.11.2017, №ЧАГ-57 від 15.11.2017, №ЧАГ-58 від 01.12.2017, №ЧАГ-59 від 07.12.2017, №ЧАГ-60 від 21.12.2017, №ЧАГ-60 від 21.12.2017, №ЧАГ-61 від 28.12.2017.

Крім того необхідно зазначити, що чинним законодавством не встановлено заборони надавати послуги за цивільно-правовими угодами і підприємству, яке очолює ця фізична особа-підприємець.

Так, ст. 40 Закону України "Про товариства" передбачено, що 5. Член виконавчого органу товариства не може без згоди загальних зборів учасників або наглядової ради товариства, а член наглядової ради товариства - без згоди загальних зборів учасників: здійснювати господарську діяльність як фізична особа - підприємець у сфері діяльності товариства; бути учасником повного товариства або повним учасником командитного товариства, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства; бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України визначено, що презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, при неоднозначному трактуванні прав та обов`язків позивача, як платника податку, через те, що відповідач не міг однозначно визначити, які послуги було надано ФОП ОСОБА_1 ТОВ Вайстек трудові чи за цивільно-правовим договором, ГУ ДФС у м. Києві було прийнято рішення не на користь платника податків, що у свою чергу суперечить викладеним вище положенням Податкового кодексу.

Аналіз викладеного вище свідчить про те, що відносини ТОВ Вайстек з ФОП ОСОБА_1 є господарськими операціями, а не трудовими, а дохід ОСОБА_1 за надані послуги є доходом фізичної особи-підприємця.

Враховуючи викладене,у відповідача були відсутні підстави для збільшення ТОВ Вайстек податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що передбачено податковими повідомленнями-рішеннями від 28.03.2019, а саме: № 0005694208 та № 0005684208, а також для стягнення суми єдиного внеску відповідно до вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ю-106 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0005704208 від 28.03.2019.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач правомірність своїх дій та прийнятих рішень не довів, натомість доводи позивача знайшли своє підтвердження та обґрунтування.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайстек" (04073, м. Київ, вул. Кополівська, 2-А, код 34771920) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) "форми Р" № 00004191402 від 28.03.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) "форми Р" № 00004201402 від 28.03.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) "форма Д" № 0005684208 від 28.03.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) "форма Д" № 0005694208 від 28.03.2019.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) № Ю-106 від 28.03.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) № 0005704208 від 28.03.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вайстек (04073, м. Київ, вул. Кополівська, 2-А, код 34771920) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судовий збір у розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено: 12.02.2020

Суддя А.С. Мазур