Рішення

від 12.02.2020 по справі 826/9329/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року м. Київ №826/9329/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Міжнародний центр електронно-променевих технологій Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України" до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС в м. Києві) про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївсь-кому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), процесуальним правонаступ-ником якої є ГУ ДПС у м. Києві, в якому просить зобов`язати відповідача зарахувати суму від`ємного бюджетного відшкодування р. 20.2.2 декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за січень 2016р. в рахунок сплати чистого прибутку в розмірі 145060 грн.

У зв`язку із припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала дана адміністративна справа і не була ним розглянута, та згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями вищевказана адміністративна справа передана на розгляд судді Костенку Д.А.

Підставами позову зазначено те, що позивач згідно із ст. 11-1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" зобов`язаний спрямовувати частину чистого при-бутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Мініст-рів України. Позивачем подана декларація з ПДВ за січень 2016р., у р. 20.2.2 якої вказано про зарахування суми у розмірі 145060 грн. у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Вважаючи частину чистого прибутку, яка підлягає сплаті до державного бюджету, податко-вим зобов`язанням, стверджує, що відповідач протиправно не здійснив покладених на нього функцій і не зарахував суму бюджетного відшкодування з ПДВ у рахунок сплати частини чистого прибутку, внаслідок чого виник податковий борг у сумі 145048 грн.

Позивач подав письмові пояснення, в яких зазначив про не проведення відповідачем камеральної перевірки податкової декларації, передбаченої абз. 1 п. 200.1 ст. 200 ПК Украї-ни, а також не зарахування суми бюджетного відшкодування в рахунок сплати грошових зобов`язань, що передбачено п. 200.12 ст. 200 цього Кодексу. Посилаючись на визначення понять "грошове зобов`язання" і "пеня", наведені у пп. 14.1.39, пп. 14.1 162 п. 14.1 ст. 14 ПК України, і лист Міністерства фінансів України від 24.05.2016 №31-24020-22-10/14711, зазна-чив, що частина чистого прибутку є грошовим зобов`язанням, обов`язок із сплати якого він виконав за рахунок від`ємного значення суми ПДВ.

Відповідач заперечень на позов не подав, явку свого представника до судового засі-дання не забезпечив. Представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позов. На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з копією податкової декларації позивача з ПДВ за січень 2016р. від 17.02.2016 (звітна нова) (а.с. 8, 9) ним задекларовано суму від`ємного значення, яка підлягає бюджет-ному відшкодуванню у рахунок сплати рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, у загальному розмірі 171171 грн. (р. 20.2.2).

Частина вказаної суми у розмірі 145060 грн. вказана позивачем для врахування у рахунок платежу по коду бюджетної класифікації 21010100, рахунок платежу в ДКСУ 31117074700002, що підтверджується копією заяви позивача від 17.02.2016 (додаток 4 до податкової декларації) (а.с. 12, 13).

Згідно з копією листа ДПІ від 27.05.2016 №5993/10/26-50-17-10 (а.с. 17, 18) позивачу повідомлено про те, що станом на 25.05.2016 за ним обліковується заборгованість зі сплати частини чистого прибутку в розмірі 145048,72 грн.

Згідно з копією листа ГУ ДФС у м. Києві від 14.09.2017 №14327/9/26-15-17-02-31 (а.с. 49-51) повідомлено позивачу про те, що станом на 11.09.2017 за ним обліковується заборго-ваність по платежу: частина чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємст-вами та їх об`єднаннями (21010100) у сумі 145048,72 грн., що виникла на підставі несплати самостійно задекларованих зобов`язань по декларації від 03.02.2016 №9274834786. Також, пославшись на п. 8.2 ст. 8, ст. 9, пп.пп. 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) держав-ними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2011 №138 (далі - Порядок №138), зазначено про те, що сплата вказаного платежу не є податковим (грошовим) зобов`язанням і, як наслідок, не є податковим боргом, у зв`язку з чим запропоновано позивачу вирішити питання погашення існуючої заборгованості.

Спірні правовідносини стосуються можливості зарахування суми бюджетного відшко-дування ПДВ позивача в рахунок сплати частини чистого прибутку.

Пунктом 17 ч. 2 ст. 29 БК України передбачено, що до доходів загального фонду Дер-жавного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених п. 1 ч. 2 ст. 67-1 цього Кодексу) належить частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону.

Статтею 11-1 Закону України від 21.09.2006 №185-V "Про управління об`єктами дер-жавної власності" встановлено обов`язок позивача спрямовувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядком №138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єд-наннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, скла-деною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств (п. 3).

Сплачена відповідно до цього Порядку частина чистого прибутку (доходу) зарахо-вується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюдже-ту, відкриті в органах Державної казначейської служби (п. 4).

Згідно з класифікацією доходів бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінан-сів України від 14.01.2011 №11, частина чистого прибутку сплачується до загального фонду державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 21010100 "Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)".

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" і додатком до неї установлено, що контроль за справлянням надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 21010100 здійснюють ДПС і Держаудитслужба.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державно-го бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України передбачено можливість бюджетного відшкодування від`ємного значення суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 цього Кодек-су, за заявою платника у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Ключовим для вирішення цієї справи є статус передбаченого ст. 11-1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та Порядку №138 платежу, чи належить він до грошових зобов`язань платника податків.

Як визначено у пп. 14.1.39, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України:

грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податково-го законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоеконо-мічної діяльності;

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штраф-них санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У свою чергу податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у т.ч. по-датковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у т.ч. сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 8.1 ст. 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загально-державні та місцеві податки та збори.

Перелік загальнодержавних та місцевих податки та зборів визначений у ст.ст. 9, 10 ПК України. При цьому згідно з п. 9.4 ст. 9 і п. 10.4 ст. 10 ПК України установлення загально-державних і місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Суд зазначає, що ст.ст. 9, 10 ПК України не передбачено такого податку (збору) як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, тому цей платіж не є податковим зобов`язанням, а відтак не може бути грошовим зобов`язанням та податковим боргом.

Та обставина, що відповідно до п.п. 3, 4 Порядку №138 розрахунок частини чистого прибутку зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства й подається до орга-нів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток, не відносить цей платіж до податків і зборів.

Посилання позивача на лист Міністерства фінансів України від 24.05.2016 №31-24020-22-10/14711 як доказ того, що частина чистого прибутку є грошовим зобов`язанням, суд відхиляє, зважаючи на таке.

Позивачем не надано даний доказ до суду, водночас, ознайомившись з його змістом за посиланням (https://taxlink.ua/ua/tax_explained/31-24020-22-1014711-vid-24052016/), суд заува-жує позивачу на те, що роз`яснення щодо нарахування пені на суму дивідендів (частини чистого прибутку) стосується господарських товариств, до яких позивач не відноситься.

Інших аргументованих доводів і доказів, які б свідчили про те, що частина чистого прибутку є податковим та/або грошовим зобов`язанням, позивач не надав, у зв`язку з чим та з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про помилковість доводів позивача.

Отже, оскільки за висновком суду частина чистого прибутку не є податковим та/або грошовим зобов`язанням, то відповідач не мав підстав, передбачених пп. "б" п. 200.4, п. 200.12 ст. 200 ПК України, для зарахування бюджетного відшкодування у сумі 145060 грн. у рахунок сплати вказаного платежу, а відтак відповідач не допустив протиправної бездіяль-ності у цьому.

Щодо посилань позивача на не проведення відповідачем камеральної перевірки згідно з абз. 1 п. 200.1 ст. 200 ПК України, то такі доводи позивача не стосуються суті спору і не впливають на наявність чи відсутність правових підстав для зарахування суми бюджетного відшкодування в рахунок сплати частини чистого прибутку, тому відхиляються судом.

Зважаючи на фактичні обставини цієї справи, правове регулювання і наведені мотиви, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову і відсутність підстав для зобов`язання відповідача вчинити дії, про які просить позивач, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

З огляду на відмову у задоволенні позову та згідно з ст. 139 КАС України сплачений позивачем згідно з квитанцією №869 від 16.06.2016 судовий збір у сумі 1378 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 241-246, пп. 10 п. 1 Перехідних положень КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити Державному підприємству "Міжнародний центр електронно-променевих технологій Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України" у задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач: Державне підприємство "Міжнародний центр електронно-променевих техно-логій Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України";

03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 68, код ЄДРПОУ 20053375.

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві;

04116, м. Київ, Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення рішення.

Суддя Д.А. Костенко