Постанова

від 19.05.2020 по справі 826/9329/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9329/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Костенко Д.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.

при секретарі Горяіновій Н.В.

за участю сторін:

представника позивача: Рачук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міжнародний центр електронно-променевих технологій Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року в справі за адміністративним позовом Державного підприємства Міжнародний центр електронно-променевих технологій Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Міжнародний центр електронно-променевих технологій Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України (далі по тексту - позивач, ДП Міжнародний центр електронно-променевих технологій Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) в якому просило зобов`язати відповідача зарахувати суму від`ємного бюджетного відшкодування р. 20.2.2 декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за січень 2016 року в рахунок сплати чистого прибутку в розмірі 145060 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з копією податкової декларації позивача з ПДВ, за січень 2016 року, від 17.02.2016 (звітна нова) (а.с.8-9) останнім задекларовано суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок сплати рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, у загальному розмірі 171 171 грн. (р. 20.2.2).

Частина вказаної суми у розмірі 145 060 грн. вказана позивачем для врахування у рахунок платежу по коду бюджетної класифікації 21010100, рахунок платежу в ДКСУ 31117074700002, що підтверджується копією заяви позивача від 17.02.2016 (додаток 4 до податкової декларації) (а.с.12-13).

Згідно з копією листа ДПІ від 27.05.2016 року №5993/10/26-50-17-10 (а.с.17-18) ДП Міжнародний центр електронно-променевих технологій Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України повідомлено про те, що станом на 25.05.2016 року за ним обліковується заборгованість зі сплати частини чистого прибутку в розмірі 145 048,72 грн.

Листом №14327/9/26-15-17-02-31 від 14.09.2017 року ГУ ДФС у м. Києві повідомлено позивача про те, що станом на 11.09.2017 року за останнім обліковується заборгованість по платежу: частина чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (21010100) у сумі 145 048,72 грн., що виникла на підставі несплати самостійно задекларованих зобов`язань по декларації від 03.02.2016 №9274834786 (а.с.49-51).

Також, податковий орган посилався на п. 8.2 ст. 8, ст. 9, пп.пп. 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2011 року № 138, зазначивши про те, що сплата вказаного платежу не є податковим (грошовим) зобов`язанням і, як наслідок, не є податковим боргом, у зв`язку з чим запропоновано позивачу вирішити питання погашення існуючої заборгованості.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що частина чистого прибутку не є податковим та/або грошовим зобов`язанням, а тому відповідач не мав підстав, передбачених пп. б п. 200.4, п. 200.12 ст. 200 ПК України, для зарахування бюджетного відшкодування у сумі 145 060 грн. у рахунок сплати вказаного платежу, а відтак відповідач не допустив протиправної бездіяльності у цьому.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) та Порядком відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2011 року № 138 (далі - Порядок №138) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 17 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених п. 1 ч. 2 ст. 67-1 цього Кодексу) належить частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону.

Статтею 11-1 Закону України від 21.09.2006 №185-V Про управління об`єктами державної власності встановлено обов`язок позивача спрямовувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядком № 138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств (п. 3).

Сплачена відповідно до цього Порядку частина чистого прибутку (доходу) зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в органах Державної казначейської служби (п. 4).

Згідно з класифікацією доходів бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року №11, частина чистого прибутку сплачується до загального фонду державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 21010100 Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) .

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року №106 Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету і додатком до неї установлено, що контроль за справлянням надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 21010100 здійснюють ДПС і Держаудитслужба.

Правовими положеннями п. 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом б п. 200.4 ст. 200 ПК України передбачено можливість бюджетного відшкодування від`ємного значення суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 цього Кодексу, за заявою платника у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Так, ключовим питанням вирішення цієї справи є статус передбаченого ст. 11-1 Закону України Про управління об`єктами державної власності та Порядку №138 платежу, чи належить він до грошових зобов`язань платника податків.

Як визначено у пп. 14.1.39, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, зокрема:

ь грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

ь податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У свою чергу податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у т.ч. податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у т.ч. сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 8.1 ст. 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Перелік загальнодержавних та місцевих податки та зборів визначений у ст.ст. 9 та 10 ПК України.

При цьому згідно з п. 9.4 ст. 9 і п. 10.4 ст. 10 ПК України установлення загальнодержавних і місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється .

З огляду на вказані правові норми, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ст.ст. 9 і 10 ПК України не передбачено такого податку (збору) як частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, тому цей платіж не є податковим зобов`язанням, а відтак не може бути грошовим зобов`язанням та податковим боргом.

Та обставина, що відповідно до п.п. 3, 4 Порядку №138 розрахунок частини чистого прибутку зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства й подається до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток, не відносить цей платіж до податків і зборів.

Посилання позивача на лист Міністерства фінансів України від 24.05.2016 року №31-24020-22-10/14711 як доказ того, що частина чистого прибутку є грошовим зобов`язанням, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

Позивачем не надано даний доказ до суду, водночас, ознайомившись з його змістом в мережі Інтернет, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що роз`яснення щодо нарахування пені на суму дивідендів (частини чистого прибутку) стосується господарських товариств, до яких ДП Міжнародний центр електронно-променевих технологій Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України не відноситься.

Інших аргументованих доводів і доказів, які б свідчили про те, що частина чистого прибутку є податковим та/або грошовим зобов`язанням, позивач суду не надав, у зв`язку з чим та з огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про помилковість доводів позивача.

Отже, частина чистого прибутку не є податковим та/або грошовим зобов`язанням, а тому відповідач не мав законних підстав, передбачених пп. б п. 200.4, п. 200.12 ст. 200 ПК України, для зарахування бюджетного відшкодування у сумі 145 060 грн.

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міжнародний центр електронно-променевих технологій Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 26.05.2020 року