Постанова

від 12.02.2020 по справі 200/8776/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року справа №200/8776/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 200/8776/19-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О., повний текст судового рішення складено та підписано 01 листопада 2019 року в м. Слов`янськ) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2019 №№ 0005061302, 0005081302, 0005071302, 0005091302, 0005101302, 0005111302, вимог про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 № 0005031302 та № 0005041302, рішень про застосування штрафних санкцій від 12.04.2019 № 0005051302 та від 06.06.2019 №№ 0007581302, 0007561302, 000751130, 0007521302,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, податковий орган, ГУ ДФС), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.04.2019 №№ 0005061302, 0005081302, 0005071302, 0005091302, 0005101302, 0005111302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 № 0005031302 та № 0005041302, рішення про застосування штрафних санкцій від 12.04.2019 № 0005051302 та від 06.06.2019 №№ 0007581302, 0007561302, 000751130, 0007521302.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що встановлені в акті перевірки порушення не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України, а тому винесені без дослідження всіх обставин справи податковим органом рішення є не законними та такими, що підлягають скасуванню. Крім того при складанні матеріалів перевірки контролюючим органом порушені вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139 (т. 1 а.с. 4-26).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01 листопада 2019 року):

Скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області 12.04.2019:

- № 0005061302 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, за яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 57013,79 грн, та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 14253,45 грн;

- № 0005081302 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 4751,14 грн, та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 1187,79 грн;

- № 0005091302, відповідно до якого застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 510,00 грн, з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати;

- № 0005101302 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, за яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1647951,00 грн, та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 411987,75 грн;

- № 0005111302, відповідно до якого застосовано штрафні (фінансові) санкції за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на суму 390540,5 грн.

Скасовано вимоги, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) 12.04.2019:

- № 0005031302 за податковим зобов`язанням та штрафними санкціями по військовому збору, за якою сума боргу складає 59022, 22 грн;

- № 0005041302, відповідно до якої застосовано штрафні (фінансові) санкції за своєчасно не нарахований єдиний внесок на суму 6423,3 грн.

Скасовано рішення № 0005051302 від 12.04.2019, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області, відповідно до якого нарахована штрафна санкція за неналежне ведення бухгалтерської документації на підставі якої нараховується єдиний внесок на суму 136,00 грн; рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 06.06.2019 № 0007581302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 1020,00 грн; № 0007561302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внесу на суму 34,88 грн; № 0007511302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 22102,40 грн; № 0007521302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 5147,51 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час провадження господарської діяльності як фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 допущено порушення вимог Податкового кодексу України. Ці порушення виявлені під час проведення ГУ ДФС документальної планової невиїзної перевірки, за наслідками якої складено акт від 22.03.2019 № 294/05-99-13-02-17/2503710470. На підставі висновків акту перевірки та згідно з приписами Податкового кодексу України відповідачем сформовано спірні податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги.

За таких обставин апелянт наголошує на правомірності податкових повідомлень-рішень від 12.04.2019 №№ 0005061302, 0005081302, 0005071302, 0005091302, 0005101302, 0005111302, вимог про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 № 0005031302 та № 0005041302, рішень про застосування штрафних санкцій від 12.04.2019 № 0005051302 та від 06.06.2019 №№ 0007581302, 0007561302, 000751130, 0007521302 та відсутності підстав для задоволення позову (т. 4 а.с. 3-8).

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

До суду апеляційної інстанції надійшла заява представника позивача про закриття апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги на підставі того, що остання підписана представником ГУ ДФС Вовченком С.П. у той час як ця особа в справі № 200/13249/19-а підписувала документи як представник ГУ ДПС у Донецькій області.

Колегія суддів не вбачає підстав для сумніву щодо повноважень Вовченка С.П. підписувати апеляційну скаргу ГУ ДФС у справі № 200/8776/19-а станом на 22.11.2019 на підставі довіреності від 10.09.2019 № 2850/05-99-10, копія якої додана до апеляційної скарги, оскільки наданий на підтвердження заяви про закриття апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги відзив на адміністративний позов у справі № 200/13249/19-а підписаний Вовченком С.П. як представником ГУ ДПС у Донецькій області за довіреністю 05.12.2019. Тобто відсутні докази, що державний службовець Вовченко С.П. був одночасно представником двох юридичних осіб в межах трудових відносин.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.12.205 та здійснює підприємницьку діяльність за видами діяльності: електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та конденціонування, будівництво споруд електропостачання.

Впродовж 2016-2018 років позивач застосовував системи оподаткування:

- в 2016 році платник єдиного податку 3 групи з відсотковою ставкою 5%,

- в 2017 році загальна система оподаткування та платник ПДВ,

- в 2018 році платник єдиного податку 3 групи з відсотковою ставкою 5%.

ГУ ДФС проведено планову виїзну документальну перевірку підприємницької діяльності позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання вимог законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.03.2019 № 294/05-99-13-02-17/2503710470.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 12.04.2019:

- № 0005061302 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, за яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 57013,79 грн, та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 14253,45 грн;

- № 0005081302 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 4751,14 грн, та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 1187,79 грн;

- № 0005071302, відповідно до якого застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 170,00 грн по податку на доходи фізичних осіб;

- № 0005091302, відповідно до якого застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 510,00 грн, з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати;

- № 0005101302 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, за яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1647951,00 грн, та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 411987,75 грн;

- № 0005111302, відповідно до якого застосовано штрафні (фінансові) санкції за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на суму 390540,5 грн.

Також на підставі акту перевірки податковим органом сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019:

- № 0005031302 за податковим зобов`язанням та штрафними санкціями з військового збору, за якою сума боргу складає 59022, 22 грн;

- № 0005041302, відповідно до якої застосовано штрафні (фінансові) санкції за своєчасно не нарахований єдиний внесок на суму 6423,3 грн.

Окрім цього відповідачем прийнято рішення від 12.04.2019 № 0005051302, відповідно до якого нараховано штрафну санкцію за неналежне ведення бухгалтерської документації на підставі якої нараховується єдиний внесок на суму 136,00 грн.

З висновками акту перевірки ОСОБА_1 не погодився та 25.04.2019 надав скаргу до ДФС України в межах адміністративного оскарження рішень контролюючого органу.

Рішенням Державної фіскальної службі України від 15.06.2019 № 28985/6/99-99-11-05-01-25 скаргу залишено без задоволення.

ГУ ДФС 06.06.2019 прийнято рішення:

- № 0007581302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 1020,00 грн;

- № 0007561302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внесу на суму 34,88 грн;

- № 0007511302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 22102,4 грн;

- № 0007521302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 5147,51 грн.

Вважаючи, що прийняті ГУ ДФС податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги та рішення суперечать нормам чинного законодавства, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 12.04.2019 № 0005061302 суд зазначає наступне.

У періоди з 01.01.2016 по 31.12.2016 та з 01.01.2018 по 31.12.2018 позивач здійснював діяльність, обравши відповідно до глави 1 розділу XIV ПК України спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для платників єдиного податку третьої групи.

Перевіркою дотримання граничного обсягу суми доходу, який дає право платникам третьої групи єдиного податку здійснювати діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, встановлено, що позивачем у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 допущено перевищення граничної суми обсягу доходу, визначеного підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України, у зв`язку з чим, позивач відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України перейшов на загальну систему оподаткування з 01.01.2017.

Під час перевірки на підставі наданих банківських документів про рух коштів за 2017 рік встановлено отримання ФОП ОСОБА_1 доходу від провадження господарської діяльності (за надані послуги з будівництва споруд електропостачання та телекомунікацій, електромонтажних робіт) на загальну суму 7608319,61 грн (без ПДВ).

Перевіркою встановлено, що позивач при прийнятті рішення про перехід з загальної системи оподаткування на спрощену з 01.01.2018 порушив вимоги підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 ПК України. Тобто, у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування та повинен був бути платником інших податків і зборів.

Перевіркою банківських документів про рух коштів за 2017-2018 роки встановлено отримання позивачем грошових коштів від контрагентів - покупців за надані послуги з будівництва споруд електропостачання та телекомунікацій, електромонтажних робіт у загальній сумі 12577738,25 грн (без ПДВ), у тому числі за 2017 рік у сумі 7608319,61 грн, за 2018 рік - 4969418,64 грн.

При цьому, перевіркою встановлено, що в порушення підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1 та 177.2 статті 177 ПК України позивачем до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік не включено дохід від провадження господарської діяльності в сумі 2683538,95 грн та не задекларовано дохід від провадження господарської діяльності за 2018 рік у сумі 4969418,64 грн.

Зазначене призвело до заниження суми загального оподатковуваного доходу на загальну суму 7652957,59 грн, у тому числі за 2017 рік на суму 2683538,95 грн, за 2018 рік - 4969418,64 грн.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат (на підставі банківських виписок про рух коштів, видаткових накладних, актів виконаних робі (послуг), рахунків, чеків РРО), пов`язаних з господарською діяльністю, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, встановлено заниження витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів за 2017 рік на суму 2579859,25 грн. Перевіркою встановлено, що позивачем до вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік включені витрати у загальній сумі 4896 565,46 грн, у тому числі вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 3947478,45 грн, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 330452,22 грн, інші витрати - 618634,79 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення пунктів 177.2 та 177.4 статті 177 ПК України позивачем до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік включені перекручені відомості про суми документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, та не задекларовані витрати, пов`язані з господарською діяльністю за 2018 рік у сумі 4756355,03 грн, що призвело до заниження витрат на загальну суму 7336214,28 грн, у тому числі за 2017 рік - 2579859,25 грн, за 2018 рік - 4756355,03 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2 та 177.4 статті 177 Кодексу в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік занижений загальний оподатковуваний дохід та занижені витрати, пов`язані з господарською діяльністю, а також не задекларовано загальний оподатковуваний дохід та витрати, пов`язані з господарською діяльністю, за 2018 рік, що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на загальну суму 316743,31 грн, у тому числі за 2017 рік - 103679,70 грн, за 2018 рік - 213063,61 грн.

В результаті чого, відповідачем донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, належного до сплати до бюджету на загальну суму 57013,79 грн.

Колегія суддів спростовує доводи апелянта про правомірність податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

На сторінці 15 акту в таблиці зазначено, що Загальний оподатковуваний дохід без ПДВ за 2017 рік складав за даними перевірки - 7608319,61 грн.

До складу валового доходу 2017 року контролюючим органом враховані надходження на рахунок від 14.12.2017 № 26004051706768 в сумі 276086,6 грн, сплачені ГО КАЛИНА-ПРЕСС з призначенням платежу аванс для придбання матеріалів, констр.виробів ЦНАП Троїцької ОТГ .

Окремою статтею надходжень до підрядника є авансові оплати на придбання матеріалів, які не є доходами підприємця та заборонено їх використання не за призначенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти установлено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі товарів для здійснення будівельних робіт.

Отже, кошти, які надходять у вигляді попередньої оплати/авансових надходжень мають позначку для придбання матеріалів та не формують доходи підприємця оскільки заборонено їх використання не за призначенням.

Окрім викладеного, в дохід 2017 року враховані кошти, які позивачем враховані в 2016 році, оскільки акти КБ-2 виконані та надані замовникам в 2016 році, у т.ч. по операціях на рахунок № НОМЕР_1 надійшло:

26.04.2017 - 40635,00 грн з призначенням платежу Оплата за роботи реконструкція вулич. освітлення вул. Леніна с. Добропілля Добропільського району Донецької області, зг.дог. № 34 від 14.07.2016 ;

13.03.2017 - 9000,00 грн з призначенням платежу Оплата за роботи реконструкція вулич. освітлення вул. Леніна с. Добропілля Добропільського району Донецької області зг.дог. № 34 від 14.07.2016 ;

24.02.2017 - 40875,00 грн з призначенням платежу Оплата за реконструкцію вулич. освітлення зг.дог. № 38 від 05.07.2016 та акту вик. робіт від 01.09.2016 .

Разом з тим, на стор. 11 акту перевірки від 22.03.2019 в останньому абзаці зазначено, що дебіторська заборгованість складає 90510,00 грн, що свідчить про те що ці суми віднесені до доходу підприємця за 2016 рік, але на його рахунок не надійшли та сформували дебіторську заборгованість.

До того ж, відповідно до інформації з стор. 3 акту від 22.03.2019 відповідно до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, самозайнятою особою ОСОБА_1 нараховано та виплачено доходів за 1-4 кв. 2017 року 4554898,54 грн, що суперечить інформації про встановлені доходів позивача за 2017 рік в сумі 7608319,64 грн (без ПДВ) на стор. 15 Акту перевірки. Інших запитів на встановлення доходу позивача за 2017 рік контролюючим органом не було зроблено, а відповідно показники, визначені під час перевірки, є не підтвердженими документально.

На підставі зазначеного, суд вважає, що відповідачем невірно розрахований валовий дохід позивача за 2017 рік.

Щодо визначення валових витрат позивача за 2017 рік суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно зі статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать також витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

В порушення зазначеної норми контролюючим органом не було враховано до валових витрат за 2017 рік дебіторську заборгованість в сумі 1057672,00 грн (станом на 01.01.2018 відповідно до абз. 1 стор. 12 Акту перевірки), тоді як позивач, здійснюючи будівельні роботи, вів облік результатів своєї діяльності відповідно до вимог Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05.07.2013 № 293 прийнято національний стандарт Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 .

Згідно з п. 6.4.2 ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 при визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма № КБ-3).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваному судовому рішенні висновок про безпідставність не врахування до складу валових витрат за 2017 рік суми в розмірі 1057672,00 грн, оскільки нарахування доходів та визначення витрат здійснювалось відповідно до первинних облікових документів Акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма № КБ-3), до складу яких увійшли й послуги/або матеріали, по яких визначено дебіторська заборгованість.

Стовно встановленого обсягу валових витрат позивача за 2018 рік в сумі 4756355,03 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки від 22.03.2019 контролюючим органом визначено обсяг валових витрат позивача за 2018 рік в сумі 4756355,03 грн.

Судом встановлено, що позивач здійснював господарську діяльність з будівельних робіт за рахунок бюджетних коштів, всі витрати на придбання матеріалів підтверджені та погоджені з замовниками відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) за 2018 рік та складають 4191827,64 грн.

Наведена інформація відповідає рядку Разом прямі витрати: вартість матеріалів, виробів і конструкцій актів приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) за 2018 рік. Відповідно до інформації з акту перевірки витрати на придбання ТМЦ за 2018 рік склали 4047530,24 грн, розбіжність становить 144297,40 грн.

Крім того, як встановлено судом, позивач використовував у своїй господарській діяльності паливні мастильні матеріали. Позивач надав до суду чеки на придбання ПММ на суму 127091,70 грн, але відповідачем вони враховані лише в сумі 5000,00 грн. Розбіжність складає 122091,70 грн.

До того ж, мається помилка у визначенні витрат щодо розрахунково-касового обслуговування у банку між даними перевірки (стор. 19 Акту) - 5151,73 грн та підтвердженими банківськими виписками - 9984,43 грн.

Різниця відомостей з визначення валових витрат за розрахунковому-касовому обслуговуванню складає 4832,70 грн.

Окрім зазначеного, відповідно до виписок з банку, наданих позивачем до суду, вбачається, що позивач користувався послугами перевізника Нова пошта на доставку ТМЦ, але відповідачем не враховані в суму валових витрат за 2018 рік витрати в сумі 9528,00 грн.

Відповідно до договору від 18.05.2018, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ Юридична компанія Технократ , позивачем 23.05.2018 здійснено оплату через розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 юридичних послуг ТОВ Юридична компанія Технократ . На час здійснення перевірки договір від 18.05.2018 не анульований, не визнаний нікчемним та вважається виконаним, тому не врахування до складу валових витрат за 2018 рік витрат на юридичні послуги в межах господарської діяльності в сумі 154000,00 грн є безпідставним.

Проаналізувавши норми права та надані сторонами докази, суд зазначає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 12.04.2019 № 0005101302 суд зазначає наступне.

Позивач у період з 12.05.2017 по 31.12.2017 був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено їх заниження на загальну суму 1647951,00 грн, у тому числі заниження податкових зобов`язань: за лютий 2017 року - 93594,00 грн, березень 2017 року - 46635,00 грн, квітень 2017 року -113119,00 грн, травень 2017 року - 88631,00 грн, вересень 2017 року - 118261,00 грн, листопад 2017 року - 170779,00 грн, грудень 2017 року - 109629,00 грн, березень 2018 року - 39619,00 грн, квітень 2018 року - 30170,00 грн, травень 2018 року - 171623,00 грн, червень 2018 року - 88335,00 грн, липень 2018 року - 38500,00 грн, серпень 2018 року - 47046 грн, вересень 2018 року - 28227,00 грн, жовтень 2018 року - 232688,00 грн, листопад 2018 року - 190843,00 грн, грудень 2018 року - 126832,00 грн, та завищення податкових зобов`язань: за червень 2017 року - 38413,00 грн, серпень 2017 року - 22143,00 грн і жовтень 2017 року - 26024,00 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивач здійснював свою діяльність на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку третьої групи. Оскільки платником у цей період допущено перевищення граничної суми обсягу доходу, визначеного підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України, то позивачем відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України здійснено перехід на загальну систему оподаткування з 01.01.2017.

У зв`язку з допущенням перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, позивач повинен був надати контролюючому органу реєстраційну заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість до 10.01.2017, та перебувати на обліку контролюючого органу як платник податку на додану вартість з 13.01.2017.

Враховуючи викладене, в порушення пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1 та 183.4 статті 183 ПК України позивачем несвоєчасно надано до Добропільської ДПІ ГУ ДФС у Донецькій області реєстраційну заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість. Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість 12.05.2017.

Перевіркою документів, які були надані позивачем (банківські виписки, акти приймання виконаних будівельних робіт, договори підряду) з 13.01.2017 по 11.05.2017, встановлено отримання підприємцем грошових коштів від реалізації послуг у загальній сумі 1266744,59 грн, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість у розмірі 20% та складає 253348,00 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1 та 183.4 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.7 статті 187 ПУ України позивачем несвоєчасно надана до Добропільської ДПІ ГУ ДФС у Донецькій області заява про реєстрацію платником податку на додану вартість та не задекларовані за період з 13.01.2017 по 11.05.2017 податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 253348,00 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань за даний період на цю суму.

Позивачем задекларовані показники у рядку 1.1 декларації Операції, що оподатковуються за основною ставкою за період з 12.05.2017 по 31.12.2017 на загальну суму 849493,00 грн. За результатами перевірки встановлено отримання підприємцем у період з 12.05.2017 по 31.12.2017 від бюджетних установ на банківські рахунки грошових коштів за надані послуги на загальну суму 7501278,03 грн з ПДВ, що підлягають оподаткуванню з ПДВ за основною ставкою. В акті перевірки зазначено, що у цьому періоді платником занижені показники у рядку 1.1 декларацій Операції, що оподатковуються за основною ставкою на загальну суму 400720,00 грн.

В порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.7 статті 187 ПК України, як зазначено в акті перевірки, позивачем не включені до податкових зобов`язань з податку на додану вартість за травень - грудень 2017 року суми у розмірі 400720,00 грн, що виникли у зв`язку з постачанням послуг та отриманням грошових коштів. Зазначене призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 400720,00 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що реєстрація платника податку на додану вартість анульована 31.12.2017 відповідно до підпункту в пункту 184.1 статті 184 ПК України на підставі заяви позивачем про реєстрацію як платника єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість. Однак перевіркою встановлено, що позивач при прийнятті рішення про перехід з загальної системи оподаткування на спрощену з 01.01.2018 не дотримані вимоги, встановлені пунктом 291.4 статті 291 ПК України для платника єдиного податку третьої групи, що є порушенням підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Кодексу. Тобто, у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 повинен перебувати на загальній системі оподаткування та перебувати на обліку контролюючого органу як платник податку на додану вартість.

Відповідачем встановлено отримання позивачем у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 від бюджетних установ на банківські рахунки грошових коштів за надані послуги у загальній сумі 4969418,64 грн, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою. Таким чином, в порушення пункту 181.1 статті 181, пункту 184 статті 184, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.7 статті 187 ПК України позивачем не задекларовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість за 2018 рік у сумі 993883,00 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за 2018 рік на загальну суму 993883,00 грн.

Відповідно до акта перевірки ГУ ДФС позивачу визначено грошові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1647951,84 грн.

Суд не погоджується із висновками акту перевірки з огляду на наступне.

За приписами п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України).

Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 ПК України для фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку доходом є дохід отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Пунктами 292.13 та 292.14 ст. 292 ПК України встановлено, що дохід з метою оподаткування єдиним податком визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 ПК України.

Згідно з п.п. 3 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також, що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.

Таким чином, впродовж перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності особа не обтяжена законодавцем обов`язком вести облік господарських операцій за правилами розділу V ПК України у розрізі належності кожної господарської операції до об`єкта справляння ПДВ.

Оскільки позивач в 2016 році здійснював оподаткування результатів господарської діяльності як платник єдиного податку 3 групи, то це правило припиняло юридичну дію з настанням обставин, передбачених, зокрема, пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України.

Отже, фактичне здійснення контролюючим органом ототожнення понять доходу позивача (понад 5000000,00 грн) з обсягом господарських операцій, які є об`єктом справляння ПДВ, є помилковими, оскільки останній визначається відповідно до ст. 185 ПК України, а дохід платника єдиного податку відповідно до ст. 292 ПК України.

Під час перевірки податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 визначені на підставі банківських виписок по рахунках позивача, відомості з яких не підтверджено даними з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України.

Суд не погоджується з визначенням грошових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки в п. 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В акті перевірки не визначено дати надходження коштів від покупців/замовників на банківські рахунки платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, не наведено в акті перевірки жодного первинного документу, що підтверджує факт вчинення оподатковуваних податком на додану вартість господарських операцій позивача з контрагентами, не надано до матеріалів справи також доказів проведення зустрічних звірок з контрагентами для встановлення факту перерахунку коштів позивачу.

Крім того, відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293 прийнято національний стандарт Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 .

ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 установлює основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам`яток архітектури та містобудування.

ДСТУ Д.1.1-1:2013 носить обов`язковий характер при визначенні вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.

Застосування ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 обумовлюється договором.

Ключові слова в ДСТУ Вартість будівництва : визначення вартості будівництва, кошторисна документація, договірна ціна, взаєморозрахунки за обсяги виконаних робіт, будівельні роботи.

Відповідно до п. 6.4.2 ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 при визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма № КБ-3).

Тобто, головною умовою для здійснення оплати будівельних робіт за рахунок бюджетних коштів є підписані обома сторонами документи: акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми № КБ-3, лише тільки потім надходять грошові кошти на рахунок підрядника.

Разом з тим п. 187.7. ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Отже, загальні вимоги до первинних документів підрядника, який виконує будівельні роботи за рахунок бюджетних коштів, є: акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми № КБ-3; податкова накладна на загальну суму виконаних робіт відповідно до акту КБ-2в.

До того ж, окремою статтею надходжень до підрядника є авансові оплати на придбання матеріалів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти регламентовано, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі товарів для здійснення будівельних робіт.

Отже, кошти які надходять у вигляді попередньої оплати/авансових надходжень мають позначку для придбання матеріалів та не формують податкові зобов`язання з ПДВ, оскільки підрядники не формують податкові зобов`язання з ПДВ за першою подією.

В таблиці на стор. 45 акту від 22.03.2019 зазначено, що:

23.02.2017 надійшло 48076,60 грн на придбання матеріалів;

14.03.2017 надійшло 63153,90 грн авансу на придбання матеріалів;

28.03.2017 надійшло 33349,80 грн попередньої оплати;

05.04.2017 надійшло 23748,45 грн попередньої оплати;

06.04.2017 надійшло 89612,50 грн попередньої оплати на придбання матеріалів;

21.04.2017 надійшло 23850,12 грн авансу на придбання матеріалів.

Податкові зобов`язання з ПДВ по вище зазначеним надходженням сформовані в загальному порядку при формування актів КБ-2в та КБ-3 після виконання робіт, відповідно до укладених договорів.

Наведене свідчить про безпідставність формування контролюючим органом податкових зобов`язань з ПДВ за період з 01.01.2017 по 21.04.2017.

Крім того, відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Разом з тим, в п. 9.1 ст. 9 ПК України зазначено, що до загальнодержавних податків належать:

9.1.1. податок на прибуток підприємств;

9.1.2. податок на доходи фізичних осіб;

9.1.3. податок на додану вартість;

9.1.4. акцизний податок;

9.1.5. екологічний податок;

9.1.6. рентна плата;

9.1.7. мито.

Тоді як, відповідно до п. 10.1. ст. 10 ПК України до місцевих податків належать:

10.1.1. податок на майно;

10.1.2. єдиний податок.

Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В, до складу Розділу X Податки, збори, обов`язкові платежі, встановлені чинним законодавством окремо виділено Єдиний податок за ставкою 5% .

У зв`язку з тим, що єдиний податок відповідно до ст. 9 ПК України не належить до складу загальнодержавних податків, суд вважає помилковим врахування сум єдиного податку до бази оподаткування ПДВ.

Відповідно до розрахунку ПДВ на суму єдиного податку також нараховано ПДВ.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 12.04.2019 № 0005101302.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.04.2019 № 0005091302, відповідно до якого застосовано штрафну санкцію 510,00 грн за подання не в повному обсягу, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих на користь платника податків за період 2016-2018 роки необхідно зазначити про таке.

Відповідно до п. 113.1. ст. 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

За приписами п. 102.1. ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що контролюючий орган перевищив строк 1095 днів для застосування штрафної санкції за 1 квартал 2016 року, чим порушив терміни, передбачені законодавством.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.04.2019 № 0005081302, суд зазначає наступне.

Актом перевірки від 22.03.2019 № 294/05-99-13-02-17/2503710470 встановлено порушення позивачем п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 ХХ ПК України та застосовано штрафні санкції на підставі ч. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки та зазначеним податковим повідомленням-рішенням з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з ч. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тобто, за своєю правовою природою база нарахування військового збору для фізичної особи-підприємця визначається із суми доходу такого підприємця.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення в частині донарахування військового збору як самозайнятій особі слугували твердження ГУ ДФС про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2017-2018 роки, яке суд вважає таким, що підлягає спростуванню.

Враховуючи наведене, суд вважає, що не правомірне збільшення контролюючим органом суми оподатковуваного доходу позивача за 2017-2018 роки призвело до неправомірності донарахування суми військового збору на вказану суму доходу, що тягне за собою також визнання його протиправними та скасування.

У той же час, необхідно звернути увагу на те, що відповідно до конституційного принципу розподілу влад суд не наділений повноваженнями підміняти контролюючий орган та визначати об`єкт оподаткування та нараховувати суми грошових зобов`язань, які підлягають сплаті до державного бюджету.

А тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.04.2019 № 0005061302, № 0005081302, № 0005091302 та № 0005101302, як за основним платежем, так і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), є протиправними та підлягають скасуванню.

Аналогічну правову позицію сформульовано Верховним Судом України 06.11.2018 в постанові за № К/9901/55163/18 (справа № 813/3274/17).

З огляду на викладене, належним є висновок, що контролюючим органом не обґрунтовано доводи про необхідність сплати позивачем грошових зобов`язань відповідно до акту перевірки від 22.03.2019 саме у таких розмірах.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 12.04.2019 № 0005111302 суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено, що позивачем не складено та не зареєстровано податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 400720,00 грн, що виникли у зв`язку з постачанням послуг та отриманням грошових коштів, за період з 12.05.2017 по 31.12.2017.

Також, відповідно до акту перевірки позивач в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України станом на 22.03.2019 не зареєстрував податкові накладні у ЄРПН, які виписані на адресу контрагентів-покупців - неплатників ПДВ, та включені до додатку 5 Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкової декларації з ПДВ за грудень 2017 року на суму ПДВ у розмірі 380361,00 грн.

Але суд не погоджується з висновками акту перевірки та зазначеним податковим повідомленням-рішенням з огляду на наступне.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування) та зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Порядок ведення ЄРПН встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними ЄРПН.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 1201.2 ст. 1201 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Як встановлено судом, податкові накладні від 27.12.2017 №№ 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24 позивачем неодноразово направлялись до контролюючого органу з метою реєстрації, а саме 05.01.2018, 06.01.2019, 09.01.2018, 10.01.2018, 11.01.2018, 12.01.2018, 13.01.2018, 15.01.2018, але згідно з квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, документ не може бути прийнятим - сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати ПН.

Однак, витягом по розрахунковому рахунку позивача підтверджено, що ПДВ ним сплачено 05.01.2018 платіжним дорученням № 8 з рахунку АТ КБ Приватбанк в сумі 380360,95 грн (дану інформацію можливо перевірити з руху коштів). Разом з тим відповідно до облікової картки платника податків цю суму ПДВ зараховано 28.02.2018.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що на виконання вищезазначених норм права сформовано податкові накладні за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем, накладено електронні цифрові підписи посадових осіб, здійснено шифрування податкової накладної та відправлено їх до податкового органу з дотриманням граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 № Ф-0005031302 та № Ф- 0005041302, рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 12.04.2019 № 0005051302 ГУ ДФС, рішень від 06.06.2019 № 0007581302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 1020,00 грн, № 0007561302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внесу на суму 34,88 грн, № 0007511302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 22102,40 грн, № 0007521302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 5147,51 грн встановлено наступне.

Актом перевірки встановлено порушення ОСОБА_1 вимог п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , п. 1 розд. III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зі змінами та доповненнями.

На підставі акту ГУ ДФС сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 № Ф-0005031302 та № Ф-0005041302, а також винесено рішення про застосування штрафних санкцій № 0007581302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 1020,00 грн, № 0007561302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внесу на суму 34,88 грн, № 0007511302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 22102,40 грн, № 0007521302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 5147,51 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, крім інших, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 12 Закону № 2464-VI забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску віднесено до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, п. 3 Інструкції № 499 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку (на кінець календарного місяця), вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів.

За приписами пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону № 2464-VI, чинній до Закону № 219-VІІІ від 02.03.2015) платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Серед обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI наявний обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання Закону № 1669-VII були прийняті розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року від 02.12.2015 № 1275-р, якими затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. У ці переліки включено, зокрема, м. Добропілля Донецької області, на території якого позивач перебуває на податковому обліку.

Отже, з наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що на час виникнення спірної суми недоїмки та на час прийняття відповідачем спірних вимог та рішень про застосування фінансових санкцій населені пункти, в яких знаходяться позивач, відповідач та органи доходів та зборів, в яких перебувають позивач, включені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався та на сьогоднішній день триває.

Таким чином, спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2019 № Ф-0005031302 та № Ф-0005041302, рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок від 12.04.2019 № 0005051302 ГУ ДФС, рішення від 06.06.2019 № 0007581302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 1020,00 грн, № 0007561302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внесу на суму 34,88 грн, № 0007511302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 22102,40 грн, № 0007521302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внесу на суму 5147,51 грн є такими, що порушують права позивача та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи податковим органом доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, у той же час матеріалами справи спростовано доводи апелянта щодо правильності висновків акту перевірки від 22.03.2019 № 294/05-99-13-02-17/2503710470 та правомірність прийнятих на його підставі рішень контролюючого органу.

Крім того, суд відзначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображенням принципу, пов`язаного з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 200/8776/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 200/8776/19-а - залишити без змін.

Повний текст судового рішення складено та підписано 12 лютого 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук