Рішення

від 13.02.2020 по справі 172/1033/19

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/1033/19

Провадження № 2/172/2/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2020 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання - Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В

Позивачка звернулася до суду з позовом до Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що її брат ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті вона із заявою про прийняття спадщини за законом, звернулась до державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, де була заведена спадкова справа за №275/2014 за реєстром №1877, та успадкувала частину зі спадкового майна - статутного фонду з усіма майновими та немайновими правами і обов`язками селянського (фермерського) господарства Дарина , ідентифікаційний код 30700584, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку яка була передана померлому ОСОБА_2 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства їй було відмовлено та запропоновано звернутись до суду.

Вказує, що жодним нормативно-правовим актом України не врегульовано питання припинення права постійного землекористування у зв`язку зі смертю особи, тому до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 входять його права і обов`язки як засновника (власника) С( Ф ) Г Дарина та право постійного користування земельною ділянкою, що посвідчене державним актом.

Просить суд визнати на нею право постійного користування земельною ділянкою площею 22,2976 га, яка розташована на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Васильківської районної ради народних депутатів Васильківського району Дніпропетровської області від 26.11.1999 року №96-5/ХХІІІ, яка зареєстрована в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №222, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 05.09.2019 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_6 надав заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, судові витрати просить залишити за позивачем.

Представник відповідача Яковлев О.В. надав заяву про розгляд справи у його відсутність та відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що дійсно на підставі державного акту від 26.11.1999 року серії ДП ВС 190 ОСОБА_2 надана у постійне користування земельна ділянка площею 25,4 га для ведення селянського (фермерського) господарства. ОСОБА_2 26.11.1999 року створено та зареєстровано фермерське господарство Дарина , а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Право ж постійного користування земельною ділянкою припинилося зі смертю ОСОБА_2 і з цього часу державний акт на право постійного користування землею втратив чинність. За інформацією наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за ФГ Дарина не зареєстровано нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки. Крім того, спірна земельна ділянка відповідно до Закону України Про фермерське господарство та право користування нею, не входять до складу майна фермерського господарства, що виникло у фізичної особи - ОСОБА_2 . Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27.09.2018 року № 4-3769/15-18-СГ Миколаївській сільській раді Васильківського району передано у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2586,2789 га, до складу яких увійшла і спірна земельна ділянка. Тому згідно зі ст. 12 ЗК України та вказаного наказу розпорядником земель слід вважати Миколаївську сільську ваду Васильківського району. Крім того, з моменту набрання 01.01.2002 року чинності Земельним Кодексом України право власності або право оренди на надану ОСОБА_2 у постійне користування земельну ділянку переоформлено не було. Також зазначає, що земельна ділянка не входить до складу майна фермерського господарства, тому не може використовуватись цим господарством після смерті ОСОБА_2 , адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача. Фермерським господарством Дарина дій щодо оформлення прав на земельну ділянку також не вчинялося.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Вивчивши матеріали справи суд встановив таке.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ДП ВС 190 ОСОБА_2 на підставі рішення голови Васильківської районної ради народних депутатів Васильківського району Дніпропетровської області від 26.11.1999 року № 96-5/ХХІІІ була передана земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 25,4 га, яка розташована на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 222.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.02.2019 року фактична площа земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства становить 22,2976 га, а її кадастровий номер - 1220785500:01:003:0134.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 14.03.2014 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина за законом. Позивачка звернулась до державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, де була заведена спадкова справа № 275/14.

06.11.2014 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Сторчеус Л.В. видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , а саме: статутний фонд з усіма майновими та немайновими правами і обов`язками селянського (фермерського) господарства Дарина , ідентифікаційний код 30700584.

Згідно зі статтею 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з пунктом а частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Стаття 23 Закону України Про фермерське господарство передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 92 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України та частини другої статті 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка користується земельною ділянкою на праві постійного користування за Законом не може бути позбавлена права на таке користування.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідношення з права постійного користування землею.

Враховуючи наведені обставини, очевидну необхідність дотримання балансу індивідуального та публічного інтересу у вирішенні вказаного питання, право постійного користування земельною ділянкою може бути визнано таким, що успадковане позивачем, оскільки відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 (провадження № 14-487цс19), в якій Велика Палата відступила від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 178/447/16-ц та постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц та від 23 листопада 2016 року у справі № 668/477/15-ц, відповідно до яких право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право володіння земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи встановлені судом обставини та оцінивши усі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 1218, 1219, 1225 ЦК України, ст.ст. 92, 141 ЗК України, Законом України Про фермерське господарство , ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

1. Позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування - задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , право постійного користування земельною ділянкою площею 22,2976 га призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства та розташованою на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області (на даний час Миколаївської сільської об`єднаної територіальної громади Васильківського району Дніпропетровської області), відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ДП ВС 190, виданого 26.11.1999 року Васильківською районною радою народних депутатів Дніпропетровської області на підставі рішення №96-5/ХХІІІ та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 222, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк