Постанова

від 09.12.2020 по справі 172/1033/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5691/20 Справа № 172/1033/19 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря - Мазур Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування

за апеляційною скаргою Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області

на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2020 року,-

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування. В обґрунтування позовних вимог вказує, що її брат ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті вона із заявою про прийняття спадщини за законом, звернулась до державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, де була заведена спадкова справа за №275/2014 за реєстром №1877, та успадкувала частину зі спадкового майна - статутного фонду з усіма майновими та немайновими правами і обов`язками селянського (фермерського) господарства Дарина , ідентифікаційний код 30700584, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку яка була передана померлому ОСОБА_2 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства їй було відмовлено та запропоновано звернутись до суду. Вказує, що жодним нормативно-правовим актом України не врегульовано питання припинення права постійного землекористування у зв`язку зі смертю особи, тому до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 входять його права і обов`язки як засновника (власника) С(Ф)Г Дарина та право постійного користування земельною ділянкою, що посвідчене державним актом. Просить суд визнати на нею право постійного користування земельною ділянкою площею 22,2976 га, яка розташована на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Васильківської районної ради народних депутатів Васильківського району Дніпропетровської області від 26.11.1999 року №96-5/ХХІІІ, яка зареєстрована в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №222, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.2-3)

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , право постійного користування земельною ділянкою площею 22,2976 га призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства та розташованою на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області (на даний час Миколаївської сільської об`єднаної територіальної громади Васильківського району Дніпропетровської області), відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ДП ВС 190, виданого 26.11.1999 року Васильківською районною радою народних депутатів Дніпропетровської області на підставі рішення №96-5/ХХІІІ та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 222, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.66-69).

Додатковим рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2020 року вирішено питання щодо судових витрат (а.с.104-105 )

В апеляційній скарзі прокуратура Дніпропетровської області, яка діє в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 74-87).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності, виходячи з наступного.

Судом 1 інстанції встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ДП ВС 190 ОСОБА_2 на підставі рішення голови Васильківської районної ради народних депутатів Васильківського району Дніпропетровської області від 26.11.1999 року № 96-5/ХХІІІ була передана земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 25,4 га, яка розташована на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 222.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.02.2019 року фактична площа земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства становить 22,2976 га, а її кадастровий номер - 1220785500:01:003:0134.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 14.03.2014 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина за законом. Позивачка звернулась до державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, де була заведена спадкова справа № 275/14.

06.11.2014 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Сторчеус Л.В. видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , а саме: статутний фонд з усіма майновими та немайновими правами і обов`язками селянського (фермерського) господарства Дарина , ідентифікаційний код 30700584.

Задовольняючи позовні вимоги суд 1 інстанції виходив з того, що вони є доведеними та обґрунтованими та вважав, що позивачка відповідно до закону успадкувала права, які за життя належали спадкодавцю.

Однак, такий висновок суду є передчасним з огляду на те, що у порушення вимог ст. 197 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження, судом першої інстанції не було вирішено питання щодо складу осіб, які братимуть участь у справі, чим порушено норми процесуального права при вирішенні зазначеного спору.

Згідно ч. 1 ст. 17 ЗК України, у редакції 1992 року, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

01 січня 2002 року набрав чинності новий Земельний кодекс України.

Відповідно до п. 1 ст. 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Нормами п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачалось, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Виходячи з повноважень, визначених у ст. 122 ЗК України, саме районі державні адміністрації з 01.01.2002 року до 31.12.2012 року були розпорядниками земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, в тому числі земель запасу відповідної сільської ради.

Відповідно до вимог Закону України від 06.09.2012 року № 5245- VI «Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , який набрав чинності з 01.01.2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно п. 3 Прикінцевих та Перехідних Положень згаданого Закону, з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселенім, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 нього розділу.

Також, зазначеним Законом внесені зміни до ст. 122 ЗК України, якою визначені повноваження органів виконавчої влади щодо передачі у власність або користування земельних ділянок.

Згідно ч. 4 даної статті (із внесеними змінами) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

У відповідності до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління є територіальним органом Держгеокадастру.

Підпунктом 13 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

Отже, з 01.01.2013 року, з набуттям чинності змін до Земельного кодексу України, передачу у власність чи користування земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) здійснює Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 4 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляду цивільних справ» судам роз`яснено, що позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Судом не враховано, що розпорядником земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, після внесення змін до ЗК України, є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке не було залучено до участі у даній справі.

Тому, на думку колегії суддів, прийняття судового рішення у даній справі стосується його прав, свобод, інтересів та обов`язків, як розпорядника даного нерухомого майна.

Поряд з цим, відповідачем у справі визначено Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, яка не є розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Стаття 51 ЦПК України, передбачає, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному законом. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Суд вказаними роз`ясненнями не керувався і в порушення вимог ст.ст. 12, 51 ЦПК України, не роз`яснив позивачу наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, у тому числі і щодо залучення до участі у справі належного відповідача.

Апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки не має передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва, передбаченого ст. 55 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Судом не було взято до уваги, що розпорядник землі змінився, а тому Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повинно приймати участь у справі в якості співвідповідача, поряд з КСП, сільськогосподарські кооперативи (при наявності їх чи їх правонаступників), районною державною адміністрацією, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, тому що рішення по справі може вплинути на його права.

Розгляд справи з неналежним відповідачем або за відсутності всіх належних відповідачів позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті.

Оскільки позовні вимоги заявлені не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, без залучення до участі у справі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як розпорядника землею, яка перебуває у державній власності, вирішення даного спору в цілому (враховуючи специфіку спірних правовідносин) без залучення у встановленому процесуальним законом порядку всіх заінтересованих осіб є передчасним.

Відтак, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 5 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» , суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування, що не позбавляє ОСОБА_1 права звертатися з відповідним позовом до належних відповідачів у передбачений законом спосіб та порядок.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області підлягають стягненню понесені судові витрати сумі 1152,60 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області - задовольнити .

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2020 року - скасувати .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області сплачений судовий збір у розмірі 1152,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: