Постанова

від 12.02.2020 по справі 580/2371/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2371/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко

Суддя-доповідач: Л.В. Губська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білозірської сільської ради про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати незаконним рішення Білозірської сільської ради від 24.01.2019 № 80-38/VІІ Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 . та зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву від 10.01.2019 про надання дозволу на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 14,0515 га для ведення городництва в оренду терміном на 49 років в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області та прийняти відповідне рішення, передбачене частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийнятого рішення, яким позивачеві відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з огляду на недотримання відповідачем вимог ст. 123 Земельного Кодексу України.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з наявності зареєстрованого права оренди спірної земельної ділянки за ФГ Крупенко та відсутності згоди останнього, які свідчать про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам ч. 5 ст. 116 та ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України та є законною підставою для відмови у наданні дозволу.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Свої доводи обґрунтовує тим, що судом не надано належної оцінки доказам та поясненням, які надавались позивачем. Апелянт наголошує, що на час виникнення спірних правовідносин, право користування на земельну ділянку площею 14,0515 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0706 не було встановлено ані за ФГ Крупенко , ані за будь-якою іншою особою, отже відмова відповідача, яка ґрунтувалась на тому, що спірна земельна ділянка знаходиться в оренді ФГ Крепенко , є протиправною.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явились, що є правом сторони і не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та фермерським господарством Крупенко був укладений договір оренди землі, зареєстрований у Черкаському районному відділі регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що в Державному реєстрі вчинено запис від 06.02.2006 за №040679600002.

До вказаного договору були внесені зміни від 01.02.2010, зареєстровані у Черкаському районному відділі регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі вчинено запис від 10.08.2010 за №041079600023.

06 червня 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ФГ Крупенко укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі та внесення змін до нього, згідно з якою в оренду передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 22,6691 га, з них: площею 2,4493 га (сільськогосподарські угіддя - рілля), кадастровий номер ділянки 7124981000:01:006:0405; площею 20,2198 га (сільськогосподарські угіддя - рілля), кадастровий номер земельної ділянки 7124981000:01:006:0404, розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області ; договір укладено терміном на 7 років, та діє до 06.06.2023. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. Вказані зміни були зареєстровані в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 20.09.2016, номер запису про інше речове право 16490528.

Наведені обставини підтверджуються копіями додаткової угоди від 06.06.2016 та копією витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 68855769 від 23.09.2016.

Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05.06.2018 №23-2204/14-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність , актом прийняття-передачі від 05.06.2018, та за рішенням сесії Білозірської сільської ради від 13.07.2018 №64-1/VII Про затвердження Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність , земельну ділянку (кадастровий номер 7124981000:01:006:0404) площею 20,2198 га передано Білозірській сільській раді.

На підставі рішення Білозірської сільської ради від 26.09.2018 №64-1/VII надано дозвіл на поділ земельної ділянки (кадастровий номер 7124981000:01:006:0404) площею 20,2198 га, за яким земельна ділянка зменшилась на площу 14,0515 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0706) сільськогосподарські угіддя - рілля.

12 січня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 10.01.2019, в якій просив надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 14,0515 га для ведення городництва в оренду терміном на 49 років в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

24 січня 2019 року 80 сесія Білозірської сільської ради VII скликання прийняла рішення №80-38/VII про відмову гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 14,0515 га в оренду для городництва в адмінмежах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка знаходиться в оренді фермерського господарства Крупенко згідно договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 06.03.2016 б/н.

В подальшому, на підставі рішення сесії Білозірської сільської ради від 28.03.2019 №83-34/VII з ФГ Крупенко укладена додаткова угода на земельну ділянку площею 14,0415 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0706).

Так, 05 квітня 2019 року між Білозірською сільською радою (Орендодавець) та фермерським господарством Крупенко (Орендар) укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі, за яким припинено договір оренди землі б/н від 02.02.2006 щодо зазначених нижче земельних ділянок, переданих у власність членам ФГ Крупенко , а саме: 1.1. кадастровий номер 7124981000:01:006:0707 площею 2,0561 га; 1.2. кадастровий номер 7124981000:01:006:0705 площею 2,0561 га; 1.3. кадастровий номер 7124981000:01:006:0704, площею 2,0561 га. 2. Викладено пункти 2, 5, 7 цього Договору в наступній редакції: Пункт 2: В оренду передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 16,5008 га, з них: площею 2,4493 га (сільськогосподарські угіддя - рілля) кадастровий номер земельної ділянки 7124981000:01:006:0405; площею 14,0515 га (сільськогосподарські угіддя - рілля) кадастровий номер земельної ділянки 7124981000:01:006:0706, розташовані в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту.

На підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Білозірської сільської ради Савчук Л.А. від 11.04.2019 №46419340, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди фермерського господарства Крупенко на земельну ділянку, кадастровий номер 7124981000:01:006:0706, площею 14,0515 га; підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі б/н від 02.02.2006; зміни до договору оренди землі б/н від 01.01.2010; зміни до договору оренди землі б/н від 18.03.2011; додаткова угода до договору оренди землі б/н від 06.06.2016, додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі б/н від 05.04.2019, рішення Білозірської сільської ради від 28.03.2019 №83-34/VII.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про відмову у наданні дозволу на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт власних повноважень довів перед судом правомірність своїх дій, з огляду на що відсутні підстави вважати протиправним прийняте 24 січня 2019 року рішення 80 сесії Білозірської сільської ради VII скликання № 80-38/VII про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в той час як твердження позивача та надані докази не доводять їх переконливості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 25 Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог ст. 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ін.

Частиною 3 ст. 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч. 5 ст. 116 ЗК України).

Положеннями ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано статтею 123 Земельного кодексу України.

Так, вказаною статтею передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу (ч. 1).

Згідно частин першої та другої статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно частини шостої та сьомої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частинами дев`ятою та десятою статті 79-1 Земельного кодексу передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

При цьому, повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 124 Земельного кодексу України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В свою чергу, ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України передбачає надання заявником письмової згоди землекористувача, завіреної нотаріально, у разі його згоди на вилучення земельної ділянки для надання її у користування заявнику.

Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

За встановленими обставинами справи, додатковою угодою від 06 червня 2016 року, укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та фермерським господарством Крупенко , поновлено договір оренди землі та внесено до нього зміни, згідно яких в оренду передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 22,6691 га, з них: площею 2,4493 га (сільськогосподарські угіддя - рілля), кадастровий номер ділянки 7124981000:01:006:0405; площею 20,2198 га (сільськогосподарські угіддя - рілля), кадастровий номер земельної ділянки 7124981000:01:006:0404, розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області ; договір укладено терміном на 7 років, та діє до 06.06.2023.

Водночас, як вже було зазначено, рішенням Білозірської сільської ради від 26.09.2018 №64-1/VII, надано дозвіл на поділ земельної ділянки (кадастровий номер 7124981000:01:006:0404) площею 20,2198 га, за яким земельна ділянка зменшилась на площу 14,0515 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0706) сільськогосподарські угіддя - рілля, яку і бажав отримати позивач.

Таким чином, суд першої інстанції правильно зауважив, що на час виникнення спірних правовідносин, дія названого договору не завершилась. При цьому, спірна земельна ділянка знаходилась в оренді ФГ Крупенко . Отже, апелянт помилково вважає, що внаслідок поділу земельної ділянки площею 20,2198 га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0404) договірні правовідносини ФГ Крупенко на вказану земельну ділянку припинились внаслідок відсутності об`єкта оренди.

Виходячи з аналізу положень частин п`ятої-десятої статті 79-1 Земельного кодексу України можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Крім того, згідно з частиною першою статті 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України, та з огляду на що, рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21 серпня 2018 року в справі № 823/1179/17 та від 26 листопада 2019 року в справі №823/1167/17.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення , а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова