Постанова

від 12.02.2020 по справі 910/7575/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2020 р. Справа№ 910/7575/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Комунального підприємства Вишнівськтеплоенерго Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю УК ЛАД-2

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019

у справі № 910/7575/19 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Комунального підприємства Вишнівськтеплоенерго Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю УК ЛАД-2

про стягнення 370 629,51 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Вишнівськтеплоенерго Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - КП Вишнівськтеплоенерго , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УК ЛАД-2 (далі - ТОВ УК ЛАД-2 , відповідач) про стягнення 370 629,51 грн, з яких 345 841,76 грн основного боргу, 2 836,97 грн інфляційних втрат, 2 192,74 грн 3% річних та 19 758,04 грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання теплової енергії №196 від 26.12.2018 щодо своєчасної оплати за спожиту теплову енергію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі №910/7575/19 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ УК ЛАД-2 на користь КП Вишнівськтеплоенерго основний борг в розмірі 276 109,76 грн, три проценти річних в розмірі 2 192,74 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 220,32 грн, в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що частина основного боргу була оплачена відповідачем після звернення з позовом до суду, а тому провадження у цій частині підлягає закриттю; вимога позивача щодо стягнення пені не підлягає задоволенню, оскільки ані договорами між сторонами, ані актом цивільного законодавства не визначено розмір пені, який має стягуватись за невиконання грошового зобов`язання у випадку неналежного виконання умов договору; в іншій частині позову суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, КП Вишнівськтеплоенерго звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 19 758,04 грн та постановити в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач наголошував на тому, що при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати вартості спожитої теплової енергії, а саме, пунктом 8.2 Розділу 8 Порядок вирішення спорів договору передбачено, сплату споживачем на користь теплопостачальної організації крім суми заборгованості за весь період прострочення пені за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП Вишнівськтеплоенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/7575/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.12.2019, встановлено ТОВ УК ЛАД-2 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а також скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги КП Вишнівськтеплоенерго , відповідач вказував на те, що сума його заборгованості перед позивачем змінюється у зв`язку з продовженням сплати за договором, а тому незрозуміло яким чином і від якої суми останній нараховує пеню; встановлена оскаржуваним рішенням сума боргу не відповідає дійсності, постійно зменшується, а відтак, визначений позивачем розмір пені є необґрунтованим.

При цьому, ТОВ УК ЛАД-2 , не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, також звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач стверджує, що ним було сплачено позивачеві за спожиту теплову енергію суму, що є більшою за вказану позивачем та встановлену в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату ухвалення рішення становила 246 109,76 грн; судом безпідставно не прийнято до уваги докази, надані відповідачем під час розгляду справи на підтвердження оплати за спожиту теплову енергію.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 поновлено ТОВ УК ЛАД-2 пропущений процесуальний строк на усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги та пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/7575/19, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, спільний розгляд апеляційних скарг призначено на 04.12.2019, встановлено КП Вишнівськтеплоенерго строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу ТОВ УК ЛАД-2 , в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва в частині стягнення основного боргу, трьох процентів річних та судового збору - без змін, ухвалити нове рішення в частині стягнення пені.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги відповідача, позивач вказував на те, що розрахунок пені здійснено ним з урахуванням п.п. 6.4, 8.2 договору по кожному окремому несвоєчасно виконаному відповідачем зобов`язанню, за кожен місяць прострочення платежу (по кожному окремому акту наданих послуг), починаючи з 21 числа місяця наступного за звітним, з урахуванням оплати відповідачем послуг та до повного виконання ним зобов`язання (у разі його виконання) та по дату подання позовної заяви до суду; оплату за спожиту теплову енергію відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови виконання зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.4. договору, що і стало підставою звернення позивача з позовною заявою до суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у розгляді справи №910/7575/19 оголошено перерву до 16.12.2019.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4966/19 від 13.12.2019 у зв`язку з прийняттям рішення Вищою радою правосуддя від 12.12.2019 про звільнення судді ОСОБА_1 , яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7575/19.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та Витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 13.12.2019 апеляційні скарги у справі №910/7575/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дикунської С.Я., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 апеляційні скарги КП Вишнівськтеплоенерго та ТОВ УК ЛАД-2 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі №910/7575/19 прийнято до провадження вищевказаним складом суду, призначено до розгляду на 12.02.2020.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/518/20 від 05.02.2020 у зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7575/19.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та Витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 05.02.2020 апеляційні скарги у справі №910/7575/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 апеляційні скарги КП Вишнівськтеплоенерго та ТОВ УК ЛАД-2 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі №910/7575/19, призначені на 12.02.2020, прийнято до провадження вищевказаним складом суду.

10.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

У судове засідання 12.02.2020 позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційних скарг за відсутності представника позивача враховуючи подане ним клопотання про розгляд справи без його участі, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарг за його відсутності.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги поданої ним апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, проти вимог апеляційної скарги позивача заперечив з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

12.02.2020 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, у зв`язку з чим ухвалене у справі №910/7575/19 рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 має бути частково скасовано.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 26.12.2018 між КП Вишнівськтеплоенерго (у тексті договору - теплопостачальна організація) та ТОВ УК ЛАД-2 (у тексті договору - споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії №196 (далі - договір), відповідно до п.1 якого за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За умовами п. 2.1.1 договору, теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води згідно температурного графіка 105-70 С на такі потреби: опалення в період опалювального сезону.

Згідно з п.2.2 договору користування тепловою енергією допускається лише на основі договору між теплопостачальною організацією та споживачем.

Облік споживання опалення проводиться за показниками будинкового тепло лічильника - за показниками теплолічильника SHARKY №58120543 (п.5.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за тарифами, які встановлюються уповноваженими органами згідно чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. На момент укладення договору тариф складає: за послуги централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1884,00 грн/Гкал з ПДВ.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.3 договору).

Згідно з п. 6.4 договору оплата за теплову енергію проводиться грошовими коштами на підставі виставленого рахунку та акту наданих послуг за фактично спожиту теплову енергію за звітний місяць до 20 числа місяця наступного за звітним.

Споживач, протягом 15 днів з моменту отримання акту наданих послуг, зобов`язаний повернути теплопостачальній організації один примірник підписаного та скріпленого печаткою акту.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 26.12.2019, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач стверджував, що на виконання умов договору протягом грудня 2018 року - квітня 2019 року КП Вишнівськтеплоенерго передало ТОВ УК ЛАД-2 теплову енергію на загальну суму 1 002 740,16 грн, проте, відповідач за отриману теплову енергію у повному обсязі та у встановлені договором строки не розрахувався, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість у сумі 345 841,76 грн.

Посилаючись на те, що зазначену заборгованість відповідач добровільно не погасив, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з ТОВ УК ЛАД-2 основного боргу, а також нарахованих на нього інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи вимоги чинного законодавства, колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги позивача вважає обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія як товар не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема, власниками приміщень у багатоквартирному будинку), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Відповідно статті 1 Закону України Про теплопостачання саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у справі, мають ознаки договору поставки, за яким, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Отже, укладення КП Вишнівськтеплоенерго та ТОВ УК ЛАД-2 договору про постачання теплової енергії №196 від 26.12.2018 було спрямоване на отримання останнім теплової енергії та одночасного обов`язку по здійсненню її оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції з передачі теплової енергії підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції Закону України № 1724-VIII від 03.11.2016) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано відповідачеві протягом грудня 2018 року - квітня 2019 року теплову енергію на загальну суму 1 002 740,16 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами наданих послуг, а саме:

- за грудень 2018 року на суму 255 658,80 грн,

- за січень 2019 року на суму 262 441,20 грн,

- за лютий 2019 року на суму 247 180,80 грн,

- за березень 2019 року на суму 181 617,60 грн,

- за квітень 2019 року на суму 55 841,76 грн.

Також, в матеріалах справи наявні рахунки, виставлені позивачем на загальну суму 1 002 740,16 грн, а саме:

- №1812196 від 27.12.2018 на суму 255 658,80 грн,

- №1901196 від 25.01.2019 на суму 262 441,20 грн,

- №1902196 від 26.02.2019 на суму 247 180,80 грн,

- №1903196 від 26.03.2019 на суму 181 617,60 грн,

- №1905196 від 26.04.2019 на суму 55 841,76 грн.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до частини 7 статті 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У п. 6.4 договору сторони погодили, що оплата за теплову енергію проводиться грошовими коштами на підставі виставленого рахунку та акту наданих послуг за фактично спожиту теплову енергію за звітний місяць до 20 числа місяця наступного за звітним.

Заперечень відповідача щодо невиконання або неналежного виконання позивачем умов договору, зокрема щодо обсягів та вартості отриманої теплової енергії, матеріали справи не містять.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, з урахуванням умов договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно настання строку для проведення відповідачем кінцевого розрахунку за поставлену позивачем згідно наявних в матеріалах справи актів наданих послуг теплову енергію, в межах даного правочину.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, станом на момент звернення позивача з позовом до суду (06.06.2019) відповідачем на виконання умов договору було сплачено 656 898,40 грн, що підтверджується карткою рахунку позивача за 2-й квартал 2019 року та відповідними платіжними дорученнями (а.с. 84-88, 91-92 т. 1), а саме: 21.01.2019 - 255 658,80 грн; 22.02.2019 - 160 000,00 грн; 12.03.2019 - 6 441,20 грн; 22.03.2019 - 96 000,00 грн; 23.04.2019 - 78 798,40 грн; 28.05.2019 - 40 000,00 грн; 29.05.2019 - 10 000,00 грн; 30.05.2019 - 10 000,00 грн.

При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій , з огляду на часткове погашення відповідачем основного боргу після звернення позивача з позовом до суду, останній просив зменшити суму позову на 69 732,00 грн.

Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог правомірно не була прийнята місцевим господарським судом до розгляду, враховуючи, що така була подана з пропуском строку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи доказів, які були надані суду першої інстанції, вбачається, що після звернення з позовом до суду, відповідачем було сплачено 99 732,00 грн, що підтверджується карткою рахунку позивача за 2-й квартал 2019 року, карткою рахунку позивача за 05.06.19-23.07.19 та відповідними платіжними дорученнями (а.с. 89-88, 91-92, 108, 119 т. 1), а саме: 12.06.2019 - 30 000,00 грн; 13.06.2019 - 9 732,00 грн; 18.06.2019 - 10 000,00 грн; 21.06.2019 - 20 000,00 грн та 08.08.2019 - 30 000,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до звернення позивача з позовом до суду, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу, однак, у зв`язку з безпідставним неврахуванням наданого відповідачем 23.08.2019 платіжного доручення №296 від 08.08.2019 на суму 30 000,00 грн (а.с. 119, т. 1), помилково закрив провадження лише в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 69 732,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття провадження у справі саме у сумі 99 732,00 грн основного боргу, оскільки такий сплачений після звернення до суду з позовом та докази його сплати були надані суду першої інстанції.

Разом з тим, доводи відповідача про необхідність врахування судом апеляційної інстанції тих обставин, що відповідач продовжує здійснювати оплату за поставлену за договором теплову енергію, у зв`язку з чим станом на день подання його апеляційної скарги сума боргу становить 198 328,20 грн, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При цьому, підставами для задоволення клопотання про додаткове подання доказів на підставі вказаної норми можуть бути: а) додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає, не знала і не могла знати про їх існування; б) додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, і особа, яка їх подає, знала про їх існування, але не змогла надати їх суду з причин, які від неї не залежали; в) суд першої інстанції помилково виключив з судового розгляду надані особою докази, які мали значення для справи; г) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив особі в задоволенні клопотання про витребування чи залучення доказів, які мають значення для справи.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, платіжні доручення, на які посилається відповідач як на такі, що мають бути враховані апеляційним господарським судом, не було надано відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом та були створені після прийняття рішення у справі, у зв`язку з чим, в силу приписів ст. 269 ГПК України, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для їх прийняття як додаткових доказів у справі, оскільки обставини, яких не існувало на момент розгляду справи судом першої інстанції не можуть бути предметом апеляційного розгляду.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати відповідно до даного договору настав, доказів повної оплати спожитої теплової енергії протягом грудня 2018 року - квітня 2019 року станом на час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення у повному обсязі не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню частково в сумі 246 109,74 грн.

Крім суми основного боргу, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 19 758,04 грн, нарахованої за загальний період з 21.02.2019 по 03.06.2019.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, вказаний Закон не визначає конкретного розміру пені, що нараховується, а лише обмежує її максимальний розмір подвійною обліковою ставкою НБУ.

З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

Однак, дослідивши умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача та вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у договорі сторонами не було визначено розмір пені, який має стягуватись на невиконання грошового зобов`язання у випадку неналежного виконання умов договору.

Так, пунктом 8.2 Розділу 8 Порядок вирішення спорів договору передбачено, що у разі несплати в 20-денний термін з дня виставлення теплопостачальною організацією платіжних документів за послуги з постачання теплової енергії, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації, крім суми заборгованості за весь період прострочення, пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У силу наведених умов договору та вимог законодавства, враховуючи несвоєчасне здійснення відповідачем оплати за спожиту теплову енергію, в останнього виникає обов`язок сплати пені, як штрафної санкції за порушення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що її розмір за заявлений період становить 19 758,04 грн, у зв`язку з чим вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за спожиту теплову енергію позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2 192,74 грн 3% річних, нарахованих за загальний період з 21.02.2019 по 03.06.2019 та 2 836,97 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період лютий - квітень 2019 року.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що їх розмір становить 2 192,74 грн, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю.

Разом з тим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, з огляду на невірно визначений початок періоду прострочення, враховуючи, що суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення 2 836,97 грн інфляційних втрат є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягнення з ТОВ УК ЛАД-2 на користь КП Вишнівськтеплоенерго заборгованості за договором про постачання теплової енергії №196 від 26.12.2018 у розмірі 268 060,54 грн, з яких 246 109,76 грн основного боргу, 19 758,04 грн пені, 2 192,74 грн 3% річних. В іншій частині позову, а саме, у стягненні 2 836,97 грн інфляційних втрат необхідно відмовити, а в частині вимог про стягнення 99 732,00 грн основного боргу провадження у справі підлягає закриттю.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до ч. 1 ст. 277 ГПК України, є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги КП Вишнівськтеплоенерго та частково погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ УК ЛАД-2 про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача, часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та часткового скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/7575/19, з ухваленням нового рішення в частині стягнення основного боргу в сумі 246 109,76 грн, пені в сумі 19 758,04 грн та закриття провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 99 732,00 грн. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційних скарг у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви в частині вимог про стягнення основного боргу та судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, покладається на останнього на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, у зв`язку з тим, що спір виник з його вини, а погашення суми основної заборгованості відбулося після звернення позивача з даним позовом до суду.

Також колегія суддів звертає увагу, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені, а тому останнім мало бути сплачено за подання апеляційної скарги 444,56 грн.

Разом з тим, з платіжного доручення №9 від 03.09.2019 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7 831,50 грн, а відтак, надміру сплачена частина судового збору у розмірі 7 386,94 грн підлягає поверненню позивачеві відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Вишнівськтеплоенерго Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/7575/19 задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УК ЛАД-2 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/7575/19 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі №910/7575/19 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Комунального підприємства Вишнівськтеплоенерго Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю УК ЛАД-2 на користь Комунального підприємства Вишнівськтеплоенерго Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області 99 732,00 грн основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УК ЛАД-2 (02090, м. Київ, бульвар Ярослава Гашека, будинок 24, офіс 118, код ЄДРПОУ 42662154) на користь Комунального підприємства Вишнівськтеплоенерго Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська обл., м. Вишневе, вулиця Київська, 11, код ЄДРПОУ 19417197) основний борг у розмірі 246 109 (двісті сорок шість тисяч сто дев`ять) грн 76 коп., три проценти річних в розмірі 2 192 (дві тисячі сто дев`яносто дві) грн 74 коп., пеню у розмірі 19 758 (дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн 04 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 5 516 (п`ять тисяч п`ятсот шістнадцять) грн 88 коп.

В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УК ЛАД-2 (02090, м. Київ, бульвар Ярослава Гашека, будинок 24, офіс 118, код ЄДРПОУ 42662154) на користь Комунального підприємства Вишнівськтеплоенерго Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська обл., м. Вишневе, вулиця Київська, 11, код ЄДРПОУ 19417197) 444 (чотириста сорок чотири) грн 56 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Вишнівськтеплоенерго Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська обл., м. Вишневе, вулиця Київська, 11, код ЄДРПОУ 19417197) 7 386,94 грн надміру сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням №9 (#360623465711) від 03.09.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи № 910/7575/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.02.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова