Рішення

від 11.02.2020 по справі 903/658/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 лютого 2020 р. Справа № 903/658/14

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

суддів Дем`як Валентини Миколаївни, Слободян Оксани Геннадіївни

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: Пронін О.А. - довіреність №411-02/20 від 23.12.2019, посвідчення адвоката №6427/10 від 15.02.2018,

від відповідача: н/з

від третіх осіб: н/з

взяв участь прокурор відділу Прокуратури Волинської області: Сидорук Р.В. - службове посвідчення №053905 від 11.09.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/658/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство аграрної політики та продовольства України; Державне агентство резерву України до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області; Західний офіс Держаудитслужби про стягнення 61063178,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

21.06.2019 Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось до Господарського суду Волинської області із заявою від 19.06.2019 №02-08/1/1212 (т.3; а.с.9-13) про перегляд ухвали Господарського суду Волинської області від 05.01.2016 за нововиявленими обставинами, згідно якої провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України, треті особи: Міністерство аграрної політики та продовольства України, Держана інспекція сільського господарства у Волинській області, Державне агентство резерву України, Державна фінансова інспекція у Волинській області про стягнення 62983018,45 грн. було припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв`язку з тим, що предмет спору і підстави позову у справах №903/658/14 та №903/123/15 про стягнення збитків по договору складського зберігання від 01.11.2013 №118-05/13 є тотожними, сторонами є одні і ті ж юридичні особи.

При цьому, заявник просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.01.2016 у справі №903/658/14 та продовжити розгляд справи по суті.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник вказує на те, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.11.2018 у справі №903/123/15, яка залишена без змін постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та Верховного суду від 21.05.2019 було закрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2".

Таким чином, на даний час порушені права та інтереси ПАТ "Аграрний фонд" не захищено та заборгованість ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" перед ПАТ "Аграрний фонд" залишається не погашеною та у судовому порядку не визнаною.

За твердженнями заявника, закриття провадження у справі №903/123/15 про банкрутство ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" є істотною для справи №903/568/14 обставиною, так як вказана обставина не була встановлена судом у справі №903/658/14 та не була і не могла бути відома ПАТ "Аграрний фонд" на час припинення провадження у справі №903/658/14.

Відтак, на переконання заявника, обставина щодо закриття провадження у справі про банкрутство ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" є нововиявленою обставиною.

Ухвалою суду від 26.06.2019 (т.3; а.с.3-4) заяву Публічного акціонерного товариства "Аграрний Фонд" про перегляд ухвали Господарського суду Волинської області від 05.01.2016 у справі №903/658/14 за нововиявленими обставинами залишено без руху; Публічному акціонерному товариству "Аграрний Фонд" встановлено строк впродовж 10 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху усунути встановлені при поданні заяви недоліки, а саме: надати суду докази сплати в доход Державного бюджету України судового збору у розмірі 73080 грн. за подання до суду позовної заяви ПАТ "Аграрний фонд" до ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України, треті особи: Міністерство аграрної політики та продовольства України, Держана інспекція сільського господарства у Волинській області, Державне агентство резерву України, Державна фінансова інспекція у Волинській області про стягнення 62 983 018,45 грн., або ж докази в підтвердження того, що постановлена згідно ухвали суду від 18.01.2016 до повернення сума судового збору в розмірі 73080грн. у встановленому чинним законодавством України порядку не поверталась платнику та на даний час зарахована в повному розмірі до Державного бюджету України.

12.07.2019 на адресу суду від Публічного акціонерного товариства "Аграрний Фонд" надійшла заява від 09.07.2019 №02-08/1/1301 про усунення недоліків, згідно якої заявник приєднав до матеріалів справи платіжне доручення №3818 від 08.07.2019 на суму платежу 73080,00 грн. в підтвердження здійснення оплати судового збору за подання до суду позовної заяви ПАТ "Аграрний фонд" до ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України про стягнення 62983018,45 грн. (т.3; а.с.95-118).

Ухвалою суду від 15.07.2019 (т.3; а.с.1-2) прийнято заяву ПАТ "Аграрний фонд" про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами, встановленими ГПК України для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження; розгляд заяви ПАТ "Аграрний фонд" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами призначено в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 30.07.2019 (т.3; а.с.142-144) розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Аграрний Фонд" про перегляд ухвали Господарського суду Волинської області від 05.01.2016 у справі №903/658/14 за нововиявленими обставинами в судовому засіданні відкладено на 07.08.2019 о 14:30 год.

Згідно Розпорядження керівника апарату Господарського суду Волинської області від 05.08.2019 №01-4/99 (т.3; а.с.148), враховуючи відпустку судді Войціховського В.А., призначено автоматичний розподіл для визначення заміни головуючого судді по справі №903/658/14 для розгляду заяви ПАТ "Аграрний Фонд" про перегляд ухвали Господарського суду Волинської області від 05.01.2016 за нововиявленими обставинами.

На підставі Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2019 було замінено головуючого суддю по справі №903/658/14 Войціховського В.А. на головуючого суддю - Гарбара Ігоря Олексійовича (т.3; а.с.147).

Ухвалою суду від 06.08.2019 (т.3; а.с.145-146) прийнято заяву Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.08.2019 (т.3; а.с.163-165) клопотання ПАТ "Аграрний фонд" про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Волинської області від 05.01.2016 у справі №903/658/14 задоволено. Поновлено строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Волинської області від 05.01.2016 у справі №903/658/14. Заяву ПАТ "Аграрний фонд" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Волинської області від 05.01.2016 у справі №903/658/14 задоволено. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.01.2016 у справі №903/658/14 про припинення провадження у справі скасовано. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

04.10.2019 представник ПАТ Аграрний фонд направив на адресу суду клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача 61063178,00 грн. та клопотання заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державну фінансову інспекцію у Волинській області (код ЄДРПОУ 21732718) на Західний офіс Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40479801) та заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державну інспекцію сільського господарства у Волинській області (код ЄДРПОУ 38009366) на Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області (код ЄДРПОУ 40317441), (т.3; а.с.206-228).

Протокольною ухвалою від 10.10.2019 суд заяву про зменшення позовних вимог задовольнив та приєднав до матеріалів справи (т.3; а.с.259-260).

Ухвалою суду від 10.10.2019 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державну фінансову інспекцію у Волинській області на Західний офіс Держаудитслужби та замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державну інспекцію сільського господарства у Волинській області на Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області (т.3; а.с.263-264).

Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2019 просив суд зупинити провадження у справі №903/658/14 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №161/4222/19, оскільки рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.04.2019 визнано недійсними результати інвентаризації Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2", проведеної на підставі наказу Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" від 07.07.2014 № 109П-А, зі змінами, внесеними наказом Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" від 09.07.2014 № 111/П-А, які оформленні протоколом засідання інвентаризаційної комісії Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" від 25.07.2014, затвердженим 25.07.2014, актом інвентаризації хлібопродуктів по елеватору № 1, затвердженим 24.07.2014 та актом інвентаризації хлібопродуктів по млину № 2, затвердженим 25.07.2014.

Ухвалою суду від 05.11.2019 клопотання задоволено, зупинено провадження у справі №903/658/14 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №161/4222/19 (т.4; а.с.21-22).

ПАТ "Аграрний фонд" 13.12.2019 направив на адресу суду клопотання про поновлення провадження у справі №903/658/14 (т.4; а.с.25-38).

Відповідно до відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду", суддя Костюк С.В. у період з 17.12.2019 по 31.12.2019 перебуватиме у відпустці.

23.12.2019 головуючим суддею подано службову записку про необхідність заміни судді-члена колегії Костюк С.В. у зв`язку з відпусткою та необхідністю вирішення питання про поновлення провадження у справі у строк до 26.12.2019.

Згідно з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2019 , сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді Гарбара І.О., суддів - Дем`як В.М., Слободян О.Г. (т.4; а.с.24).

Ухвалою суду від 23.12.2019 справу №903/658/14 прийнято до колегіального розгляду. Провадження у справі №903/658/14 поновлено. Постановлено розглядати справу спочатку за правилами загального позовного провадження (т.4; а.с.23).

Протокольною ухвалою від 27.01.2020 (т.4;а.с.48) суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання в порядку ст.207 ГПК України, яким долучив до матеріалів справи договір на переробку зерна пшениці від 05.12.2013 №321-03/13 (т.4; а.с.65-72) та просить суд позов задовольнити в повному об`ємі.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та дату розгляду справи по суті, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (т.4; а.с.55, 57-58, 63-64).

Оскільки неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представників відповідача та третіх осіб, за наявними в ній матеріалами на підставі ч. 9 ст.165 ГП України.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.11.2013 між ПАТ Аграрний фонд (поклажодавець, позивач) та ДП Луцький КХП № 2 Державного агентства резерву України (зерновий склад, відповідач) укладено договір складського зберігання № 118-05/13 (далі - договір, а.с.11-17,т.1).

Згідно п. 1.1 договору, поклажодавець за умовами цього договору зобов`язується передати, а зерновий склад зобов`язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп`яні, олійні культури в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним, як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених діючими ДСТУ.

Згідно п.4.1.4 договору, зерновий склад зобов`язаний видати складську квитанцію на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання.

Пунктом 4.1.7. договору передбачено, що зерновий склад зобов`язаний забезпечити доступ поклажодавця для проведення огляду, перевірки кількісно - якісного стану зберігання зерна.

На виконання умов договору складського зберігання ПАТ Аграрний фонд передано на зберігання на ДП Луцький КХП №2 зерно, а ДП Луцький КХП № 2 видано ПАТ Аграрний фонд складські квитанції (т.1; а.с.19-26).

Так, на ДП Луцький КХП № 2 має зберігатися:

- жито 2 класу 2011 року врожаю - 119,009 тонн;

- жито 2 класу 2012 року врожаю - 833,300 тонн;

- жито 2 класу 2013 року врожаю - 692,885 тонн;

- жито 3 класу 2011 року врожаю- 254,802 тонн;

- жито 3 класу 2013 року врожаю - 15,630 тонн;

- пшениця 2 класу 2013 року врожаю - 111,519 тонн;

- пшениця 3 класу 2012 року врожаю - 4 878, 223 тонн;

- пшениця 3 класу 2013 року врожаю - 19 261,215 тонн.

Згідно з пунктами 10, 24 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" (в редакції від 11.08.2013) зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Статтею 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" визначено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Відповідно до ст. 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає складську квитанцію.

Щодо відповідності вимогам законодавства виданих відповідачем складських документів на зерно.

Постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11 квітня 2003 затверджено Порядок випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам.

Згідно із пунктами 1, 2 Порядку підставою для видачі складських документів на зерно є прийняття зерна зерновим складом на зберігання. Інформація про складські документи вноситься до реєстру складських документів на зерно у порядку, що встановлений Кабінетом Міністрів України.

Статтею 37 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що до складських документів про прийняття зерна віднесено складську квитанцію, істотні дані якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Наказом Мінагрополітики України від 27.06.2003 №198 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2003 № 605/7926, введено в обіг складські документи на зерно для суб`єктів зберігання зерна всіх форм власності.

Згідно з пунктами 1.1., 1.4., 1.7., 1.14.,1.19., 1.20., 3.1., 3.2., 4.1., 4.2 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 № 198 (надалі - Положення ) складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва (складські документи).

Кожний примірник бланків складських документів повинен мати свої індивідуальні номер і серію. Серія складається з двох літер, а номер - з шести цифр. На копії друкарським способом наносяться слова "другий примірник".

При оформленні партії зерна складська квитанція виписується є обов`язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

У складських документах на зерно мають бути зазначені всі відомості (реквізити), передбачені формами складських документів на зерно, підписані уповноваженими представниками зернового складу, завірені печаткою складу. Складська квитанція підписується також завідувачем лабораторії зернового складу.

Після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.

Складська квитанція є документом, який після набрання чинності цим Положенням замінює прибуткову квитанцію (форма ПК-13) і який видається зерновим складом при прийнятті кожної партії зерна на зберігання та заповнюється у двох примірниках.

Підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання.

З метою розміщення зерна на зберігання зерновий склад і власник зерна укладають договір про складське зберігання зерна.

На вимогу поклажодавця зерновий склад виписує йому на одну партію прийнятого зерна подвійне складське свідоцтво або просте складське свідоцтво на зерно. Зерновому складу забороняється видавати поклажодавцю два складських свідоцтва на одну партію зерна.

Видані відповідачем на підтвердження прийняття зерна на зберігання складські квитанції на зерно відповідають наведеним вимогам.

Крім того, між ПАТ Аграрний фонд (Замовник) та ДП Луцький КХП №2 Державного агентства резерву України (Переробник) укладено договір на переробку зерна пшениці від 05.12.2013 №321-03/13 (т.4; а.с.66-72), у п.п. 1.1., 1.2. якого передбачено, що замовник передає переробнику зерно пшениці для переробки на борошно на підприємстві переробника. Переробник приймає зерно і доводить його до борошномельних кондицій, забезпечує збереження і переробку цього зерна на борошно, зберігає і видає борошно Замовнику на підприємстві переробника.

Пунктом 5.1. договору визначено, що у разі втрати (нестачі) прийнятого на переробку зерна пшениці та/або продуктів його переробки, переробник зобов`язується відшкодувати замовнику втрату (нестачу) шляхом оплати його/їх вартості в установлений замовником термін за ціною, що дорівнює подвійній ціні фіксингу Аграрної біржі на дату виявлення втрати (нестачі).

Згідно п. 6.2. зазначеного договору передбачено, що передане зерно пшениці та продукти його переробки у власність переробника не переходять, а обліковуються як цінності на зберіганні, за зберігання яких замовник оплату не здійснює.

На виконання Договору про переробку складського зберігання зерна пшениці від 05.12.2013 №321-03/13 відповідач мав забезпечити зберігання зерна пшениці.

Відповідно до матеріалів справи, 22-23 квітня 2014 комісією у складі начальника відділу контролю та економічної безпеки ПАТ Аграрний фонд Туровича Ю.А., головного економіста відділу контролю та економічної безпеки ПАТ Аграрний фонд Дяченка О.М., державного інспектора ДІСГУ у Волинській області Павліка А.В. проведено перевірку кількісно-якісного стану зерна ПАТ Аграрний фонд , яке знаходиться на зберіганні ДП Луцький КХП 2 та його заміри, про що складено звіт (т.1; а.с.27-32).

У звіті зафіксовано різницю між результатами заміру та даними бухгалтерського обліку ПАТ Аграрний фонд , зокрема встановлено факт відсутності зерна: пшениці у кількості 11379,856 тонн та жита у кількості 1824,201 тонн.

На виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.06.2014 №248 Про проведення позапланового аудиту відповідності діяльності державного підприємства Луцький комбінат хлібопродуктів № 2 (т.1; а.с.57) проведено позаплановий аудит відповідності діяльності вказаного підприємства, результати якої оформлено протоколом засідання інвентаризаційної комісії ДП Луцький КХП №2 від 25.07.2014 (т.1; а.с. 120-131).

За результатами проведеного аудиту виявлено нестачу зерна та продуктів його переробки, які належать ПАТ Аграрний фонд та передано на зберігання ДП Луцький КХП №2 згідно договору складського зберігання від 01.11.2013 № 118-05/13 та договору на переробку зерна пшениці від 05.12.2013 № 321-03/13.

Разом з тим, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.04.2019 визнано недійсними результати інвентаризації Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2", проведеної на підставі наказу Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" від 07.07.2014 № 109П-А, зі змінами, внесеними наказом Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" від 09.07.2014 № 111/П-А, які оформленні протоколом засідання інвентаризаційної комісії Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" від 25.07.2014, затвердженим 25.07.2014, актом інвентаризації хлібопродуктів по елеватору №1, затвердженим 24.07.2014 та актом інвентаризації хлібопродуктів по млину № 2, затвердженим 25.07.2014.

Постановою Волинського апеляційного суду від 25.11.2019 у справі №161/4222/19 рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.04.2019 скасовано, та ухвалено нове судове рішення: В позові ОСОБА_1 ДП Луцький комбінат хлібопродуктів №2 про скасування протоколу засідання інвентаризаційної комісії та визнання результатів інвентаризації недійсними відмовити (а.с.28-34, т.4).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як стверджує представник позивача, ПАТ Аграрний фонд не приймало рішення про відвантаження або переміщення зерна у кількості 26166,583 тонн, що зберігалось згідно договору складського зберігання від 01.11.2013 № 118-05/13 та 1206,205 тонн продукції переробки зерна згідно договору на переробку зерна пшениці від 05.12.2013 № 321 -03/13 з елеватора ДП Луцький КХП №2 в адресу інших підприємств.

Враховуючи результати проведеної перевірки ДП Луцький КХП №2 згідно середньозваженої біржової ціни рівноваги (фіксінгу) станом на 24.07.2014 (на момент виявлення нестачі) повинно відшкодувати вартість втраченого зерна та продуктів його переробки, які належать ПАТ Аграрний фонд у розмірі 61063178,00 грн. (розрахунок: т.3,а.с.212).

Відповідно до аудиторського звіту від 25.07.2014 №24-17/8 (т.2, а.с.1-137) кількість виявленої нестачі зерна та продуктів його переробки співпадає з даними, що зазначені в протоколі засідання інвентаризаційної комісії ДП Луцький КХП №2 від 25.07.2014.

Таким чином, кількість нестачі зерна та продуктів його переробки повністю відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, сума збитків, завданих нестачею зерна та продуктів переробки на ДП Луцький КХП №2 підтверджується актом звірки взаєморозрахунків по збитках, завданих нестачею зерна та продуктів його переробки на ДП Луцький КХП №2 та становить 61063178,00 грн. (т.3; а.с.211).

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 294 ГК України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво (ст. 961 ЦК України).

Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцю річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав зобов`язання щодо належного зберігання зерна, не забезпечив зберігання продуктів переробки і не повернув їх поклажедавцю.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. При цьому боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 ЦК України).

Статтею 950 ЦК України встановлена відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі, зокрема, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Відповідно до приписів ст.951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцю втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 ЦК України).

Як визначено ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене, факт ненадання відповідачем послуг із зберігання переданого йому позивачем зерна пшениці (згідно умов договорів), не забезпечення зберігання зерна пшениці та продуктів їх переробки (п.2.2.7 Договору №321-03/13 на переробку зерна пшениці від 05.12.2013) та факт їх прийняття останнім підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договорів складського зберігання та договору на переробку зерна пшениці, актами наявності зерна, що належать ПАТ Аграрний фонд та відповідності його кількісними та якісними показниками, складськими квитанціям. Отже, позивачем доведено наявності усіх елементів цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки відповідача (підписані сторонами вказані акти свідчать про неналежне надання послуг та втрату (нестачу) продукції, а відповідач зобов`язувався зберігати зерна пшениці, не мав права розпоряджатися зерном поклажодавця, не був уповноважений на такі дії), шкода (виявлена різниця між обсягами зерна за даними складських квитанцій та фактичною наявністю, відсутність продуктів переробки у відповідача), а також існування безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і завданими позивачу збитками (шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача, через невиконання зазначених умов договорів).

Відповідач згідно ч.2 ст. 1166 ЦК України не довів суду, не підтвердив належними та допустимими доказами, що шкода завдано не з їхньої вини.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо зберігання зерна, продуктів переробки позивачу завдано збитків, які згідно з розрахунком - становлять 61063178,00 грн. (т.3, а.с.212)

Збитки обчислені позивачем відповідно до п.5.1 договору на переробку зерна пшениці №321-03/13 від 05.12.2013.

Відповідач в процесі розгляду справи доводів позивача про відсутність зерна та продуктів переробки не зерноскладі не спростував, доказів на підтвердження їх наявності не подав, а також не довів, що шкоду завдано не з його вини.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача коштів підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 61036178,00 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 182700,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" (вулиця Промислова, будинок 4, село Рованці, Луцький район, Волинська область, 45650, код ЄДРПОУ 00953065) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (вулиця Б.Грінченка, будинок 1, місто Київ, 01001, код ЄДРПОУ 38926880) заборгованість в сумі 61063178,00 грн. (шістдесят один мільйон шістдесят три тисячі сто сімдесят вісім гривень) та 182700,00 грн. (сто вісімдесят дві тисячі сімсот гривень) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.02.2020.

Головуючий суддя І. О. Гарбар

Судді В.М Дем`як

О.Г. Слободян