Рішення

від 12.02.2020 по справі 904/6001/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2020м. ДніпроСправа № 904/6001/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Кіровський" (м. Дніпро)

про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 та договором про переведення боргу № 4502/16 від 27.05.2016 у загальному розмірі 19 803 грн. 01 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Кіровський" (далі - відповідач) суму пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 та договором про переведення боргу № 4502/16 від 27.05.2016 у загальному розмірі 19 803 грн. 01 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 16 329 грн. 72 коп. - пеня;

- 2 159 грн. 85 коп. - інфляційні втрати;

- 1 313 грн. 44 коп. - 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням споживачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Сім-інвест" зобов`язань за договором постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 в частині своєчасної оплати спожитого у період з січня по березень 2016 року природного газу, який на теперішній час є оплаченим. Однак, за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.02.2016 по 03.08.2016 в сумі 16 329 грн. 72 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з квітня по липень 2016 року в сумі 2 159 грн. 85 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 16.02.2016 по 03.08.2016 в сумі 1 313 грн. 44 коп. Так, відповідно до договору про переведення боргу № 4502/16 від 27.05.2016, укладеного між споживачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Сім-інвест" (первісний боржник), відповідачем (новий боржник) та позивачем (кредитор) було здійснено переведення боргу за договором постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 в сумі 119 716 грн. 98 коп. на відповідача.

Ухвалою суду від 17.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду , відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 13.01.2020.

У судове засідання 13.01.2020 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 4930010319295 про вручення ухвали суду відповідачу 03.01.2020 (а.с. 54).

Судом було зауважено, що строк, встановлений ухвалою суду від 17.12.2019, на надання позивачем відповіді на відзив не закінчився, у зв`язку з чим, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, господарський суд вважав за необхідне оголосити перерву у судовому засіданні.

Так, ухвалою суду від 13.01.2020 у судовому засіданні було оголошено перерву до 12.02.2020.

Представник позивача у судове засідання 12.02.2020 не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив; про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується участю його представника у судовому засіданні 13.01.2020 (а.с.57), розпискою (а.с.60), а також поштовим повідомленням № 4930010533033 (а.с.61).

Представник відповідача у судове засідання 12.02.2020 вдруге не з`явився , причин неявки суду не повідомив. При цьому, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №4930010531707, з якого вбачається вручення - 28.01.2020 відповідачу ухвали суду від 13.01.2020 (а.с.62).

Судом було враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Отже, ухвала суду від 13.01.2020 отримана відповідачем завчасно.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як було вказано вище, будь-яких клопотань від позивача та відповідача до суду не надходило; причини неявки у судове засідання позивач та відповідач суду не повідомили.

Слід також зазначити, що ухвалою суду від 23.12.2019, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем - 03.01.2020 (а.с.54), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 20.01.2020 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 12.02.2020 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився. Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні .

Суд вважає, що позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні їх представників та відповідач, відповідно, на надання відзиву на позовну заяву, та вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача, оскільки:

- останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України);

- неявка в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України) є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника (учасників) справи.

Крім того, матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у даній справі відкрито 17.12.2019, отже строк на розгляд даної справи закінчується 15.02.2020 та нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості його продовження з будь-яких поважних причин.

Враховуючи, що строк вирішення даного спору закінчується 15.02.2020, суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на іншу дату та ще раз належним чином повідомити учасників справи про дату наступного судового засідання (враховуючи встановлений процесуальним законом строк на виготовлення повного тексту ухвали суду, строк на її направлення сторонам, а також строк на поштовий перебіг, визначений Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, оскільки відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників позивача та відповідача у відповідності до пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору постачання природного газу, строк дії договору, умови поставки та оплати, факт поставки, загальна вартість поставленого природного газу, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати; наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних з відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Сім-інвест" (далі - споживач) було укладено договір постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 (далі - договір, а.с.20-26), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах договору. Газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункти 1.1. та 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) природний газ обсягом до 145 тис.куб.м., у тому числі по місяцях, згідно з графіком, передбаченим цим пунктом.

За договором постачається газ власного видобутку (видобутий на території України), а у разі його нестачі, імпортований газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України) (пункт 1.3. договору).

В подальшому, 31.12.2015 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору (далі - додаткова угода № 1 до договору), у якій сторони погодили пункт 1.3. договору викласти в наступній редакції: "За договором постачається імпортований газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України Публічною акціонерною компанією "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України")" (а.с.27-28).

У розділі 12 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу ІІІ книги п`ятої Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що постачальник передає споживачу газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 сторонами було внесено зміни, зокрема, до пункту 3.1., шляхом викладення його в такій редакції: "Постачальник передає споживачу газ на газорозподільних станціях (ГРС) ПАТ "Укртрансгаз" або у точці балансового розмежування (для об`єктів, які безпосередньо приєднані до магістральних трубопроводів ПАТ "Укртрансгаз"). Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ." (а.с.27-28).

У відповідності до пункту 3.4. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу.

На виконання умов договору позивачем у період з січня по березень 2016 року було поставлено споживачу природний газ на загальну суму 236 744 грн. 10 коп. , що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 117 017 грн. 07 коп. (а.с. 30);

- актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 на суму 65 601 грн. 11 коп. (а.с. 31);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 на суму 54 125 грн. 92 коп. (а.с. 32).

Вказані акти підписані, зокрема, позивачем та споживачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані представником споживача та скріплені відтиском його печатки.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень споживача стосовно обсягу, строку чи якості поставленого у спірний період позивачем природного газу; з вищезазначених актів приймання-передачі природного газу вбачається, що акти підписані сторонами без заперечень.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за договором.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити природний газ відповідає обов`язок покупця оплатити вартість газу.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, у розділі 5 договору сторони узгодили ціни на природний газ.

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення вказаних умов договору, споживач поставлений у період з січня по березень 2016 року природний газ оплатив із порушенням визначеного у пункті 6.1. договору терміну.

Позивач посилається на те, що споживача допускав порушення строків оплати поставленого у період з січня по березень 2016 року природного газу, який на теперішній час є оплаченим. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.02.2016 по 03.08.2016 в сумі 16 329 грн. 72 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з квітня по липень 2016 року в сумі 2 159 грн. 85 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 16.02.2016 по 03.08.2016 в сумі 1 313 грн. 44 коп. При цьому, відповідно до договору про переведення боргу № 4502/16 від 27.05.2016, укладеного між споживачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Сім-інвест" (первісний боржник), відповідачем (новий боржник) та позивачем (кредитор) було здійснено переведення боргу за договором постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 в сумі 119 716 грн. 98 коп. на відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що споживач поставлений у період з січня по березень 2016 року природний газ оплатив наступним чином :

- спожитий за актом приймання-передачі від 31.01.2016 природний газ на суму 117 017 грн. 07 коп. було оплачено споживачем 22.02.2016 в сумі 117 017 грн. 07 коп., що підтверджується банківською випискою за 22.02.2016 (а.с. 36);

- спожитий за актом приймання-передачі від 29.02.2016 природний газ на суму 65 601 грн. 11 коп. було оплачено споживачем 22.02.2016 в сумі 10 грн. 05 коп., що підтверджується випискою (а.с. 17); оплачено відповідачем 04.08.2016 в сумі 65 591 грн. 06 коп., що підтверджується випискою (а.с. 16);

- спожитий за актом приймання-передачі від 31.03.2016 природний газ на суму 54 125 грн. 92 коп. було оплачено відповідачем 04.08.2016 в сумі 54 125 грн. 92 коп., що підтверджується випискою (а.с. 16).

Враховуючи вказане, матеріалами справи підтверджується, що поставлений у період з січня по березень 2016 року природний газ було оплачено споживачем із простроченням.

В той же час, 27.05.2016 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Сім-інвест" (первісний боржник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Кіровський" (новий боржник) укладено договір про переведення боргу № 4502/16 (далі - договір-2), відповідно до умов пункту 1.1. якого за договором за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором постачання природного газу від 21.12.2015 №4331/16-ТЕ-4 (далі - зобов`язання), укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у зобов`язанні та замінює первісного боржника у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1.2. договору-2 кредитор дійсним дає згоду на заміну первісного боржника у зобов`язанні новим боржником та на укладення договору на встановлених у ньому умовах.

У пункті 2.1. договору-2 сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на моменту укладення договору дорівнює 119 716 грн. 98 коп., в тому числі по місяцях, у яких використовувався природний газ:

- лютий 2016 року на суму 65 591 грн. 06 коп.;

- березень 2016 року на суму 54 125 грн. 92 коп.; всього на суму 119 716 грн. 98 коп.

Згідно з умовами пункту 3.1. договору-2 за договором до нового боржника переходять обов`язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлені у пункті 2.1. статті 2 договору, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 21.12.2015 № 4331/16-ТЕ-4.

Новий боржник зобов`язується перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній у пункті 2.1. статті 2 договору, в порядку та на умовах, визначених договором постачання природного газу від 21.12.2015 № 4331/16-ТЕ-4 (пункт 3.2. договору-2).

Відповідно до пункту 4.1. договору-2 новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірах, передбачених договором постачання природного газу від 21.12.2015 № 4331/16-ТЕ-4.

У пункті 6.1. договору-2 сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

За таких обставин позивачем правомірно нараховано відповідачу на підставі пункту 8.2. договору пеню за загальний період прострочення з 16.02.2016 по 03.08.2016 в сумі 16 329 грн. 72 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати за загальний період прострочення з квітня по липень 2016 року в сумі 2 159 грн. 85 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 16.02.2016 по 03.08.2016 в сумі 1 313 грн. 44 коп.

Однак, господарський суд відзначає, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

За умовами пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань зі сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Разом з цим, відповідно до частини 3 статті 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Слід відзначити, що реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Отже, до заборгованості, що виникла і погашена до набрання чинності вказаним Законом, не можуть бути застосовані передбачені Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості .

Аналогічні висновки щодо застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, від 22.02.18 у справі № 922/4355/14, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 13.12.2018 у справі № 925/105/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 20.12.2018 у справі №904/1619/18, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18, від 29.05.2019 у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019 у справі № 904/4592/18, від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18, від 09.09.2019 у справі № 922/82/19, від 17.12.2019 у справі №925/83/19 та ін.

Відтак, не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

При цьому, як встановлено судом вище, споживач та відповідач погасили заборгованість за отриманий в період з січня по березень 2016 року на підставі договору №4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 природний газ 04.08.2016 (останній платіж - за спожитий у березні 2016 року природний газ), тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (набрав чинності 30.11.2016), тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини 3 статті 7 вказаного Закону.

Судом також враховано, що згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" всі терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законах України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про електроенергетику" та інших законах України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

Відповідно до пункту 1.2 укладеного між сторонами договору позивач поставляв споживачу у спірний період природний газ виключно для використання останнім для виробництва теплової енергії та для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню - кінцевим споживачам (мешканцям будинку), яке без теплогенеруючого обладнання (котельня тощо) неможливе.

Таким чином, маючи у користуванні відповідне обладнання та виробляючи теплову енергію для забезпечення потреб населення, споживач є теплогенеруючою організацією у розумінні положень Закону України "Про теплопостачання". При цьому наявність або відсутність ліцензії не змінює статусу відповідача як теплогенеруючої організації, а лише свідчить про дотримання чи недотримання останнім правил ведення господарської діяльності з виробництва теплової енергії.

Аналогічні висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 908/2055/17.

Отже, з огляду на передбачену у пункті 1.2. договору № 4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 мету використання природного газу відповідачем (виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню ), положення частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" поширюються на нарахування, що є предметом цього спору.

При цьому, суд зауважує, що переведення боргу, що відбулося 27.05.2016, зі споживача на відповідача не змінює факту того, що заявлені до стягнення пеня, інфляційні втрати та 3% річних підлягають списанню, оскільки в цьому випадку визначальним є саме мета використання природного газу , що був поставлений споживачу у спірному періоді та момент погашення заборгованості (до 30.11.2016) .

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 у загальному розмірі 19 803 грн. 01 коп., у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп. покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 42, 73-74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Кіровський" про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 та договором про переведення боргу № 4502/16 від 27.05.2016 у загальному розмірі 19 803 грн. 01 коп. - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати позивача покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.02.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко