Постанова

від 15.05.2020 по справі 904/6001/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2020 року м.Дніпро Справа № 904/6001/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.

Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020р. (повний текст складено та підписано 13.02.2020 суддя Фещенко Ю.В.) у справі №904/6001/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Кіровський"

про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором постачання природного газу у загальному розмірі 19 803 грн. 01 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Кіровський" в якому просить стягнути з відповідача 16 329,72 грн пені, 2 159,85 грн інфляційних втрат та 1 313,44 - 3% річних, нарахованих в зв`язку порушенням споживачем - ТОВ Управляюча компанія Сім-інвест зобов`язань за договором постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 в частині своєчасної оплати спожитого у період з січня по березень 2016 року природного газа.

Позовні вимоги вмотивовано, порушенням споживачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Сім-інвест" зобов`язань за договором постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 в частині своєчасної оплати спожитого у період з січня по березень 2016 року природного газу, який на теперішній час є оплаченим. Пеня нарахована у відповідності до пункту 8.2. договору за загальний період прострочення з 16.02.2016 по 03.08.2016 в сумі 16 329 грн. 72 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з квітня по липень 2016 року в сумі 2 159 грн. 85 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 16.02.2016 по 03.08.2016 в сумі 1 313 грн. 44 коп. Так, відповідно до договору про переведення боргу № 4502/16 від 27.05.2016, укладеного між споживачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Сім-інвест" (первісний боржник), відповідачем (новий боржник) та позивачем (кредитор) було здійснено переведення боргу за договором постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 в сумі 119 716 грн. 98 коп. на відповідача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020р. у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Кіровський" про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 та договором про переведення боргу № 4502/16 від 27.05.2016 у загальному розмірі 19 803 грн. 01 коп. - відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції, вмотивовано тим, що на підставі пункту 8.2. договору та у відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за загальний період прострочення з 16.02.2016 по 03.08.2016 в сумі 16 329 грн. 72 коп та інфляційні втрати за загальний період прострочення з квітня по липень 2016 року в сумі 2 159 грн. 85 коп., 3% річних за загальний період прострочення з 16.02.2016 по 03.08.2016 в сумі 1 313 грн. 44 коп, відповідно.

Однак, у відповідності до положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016р. та Постанови Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017, до заборгованості, що виникла і погашена до набрання чинності вказаним Законом (заборгованість за отриманий в період з січня по березень 2016 року на підставі договору №4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 природний газ погашена 04.08.2016), не можуть бути застосовані передбачені Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини 3 статті 7 вказаного Закону.

Переведення боргу, що відбулося 27.05.2016, зі споживача на відповідача не змінює факту того, що заявлені до стягнення пеня, інфляційні втрати та 3% річних підлягають списанню, оскільки в цьому випадку визначальним є саме мета використання природного газу, що був поставлений споживачу у спірному періоді та момент погашення заборгованості (до 30.11.2016). Маючи у користуванні відповідне обладнання та виробляючи теплову енергію для забезпечення потреб населення, споживач є теплогенеруючою організацією у розумінні положень Закону України "Про теплопостачання", в зв`язку із чим господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 у загальному розмірі 19 803 грн. 01 коп., у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги :

Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору за апеляційний розгляд.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Позивач не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 року у справі №904/6001/19 в частині відмови в задоволенні позову, вважає його незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована, тим що судом першої інстанції неправомірно було застосовано положення п.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення , оскільки виходячи з аналізу положень статті 3 Закону, учасниками процедури врегулюванні заборгованості (яка включає у себе і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру.

Натомість, позивач стверджує, що матеріали справи не містять жодних доказів, що відповідач має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання для виробництва теплової енергії та те, що вони є теплопостачальними організаціями.

Також, відсутні докази включення Відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування частини 3 статті 7 Закону позивач вважає неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, на думку позивача, відповідач є суб`єктом господарювання та здійснює ліцензовану дальність, а саме виробництво та постачання теплової енергії, отже норми Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Кіровський" не надало відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважності причин пропуску цього строку, Центральний апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 поновлено сторок на апеляційне провадження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі №904/6001/19. Розгляд апеляційної скарги ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Сім-інвест" було укладено договір постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 (далі - договір, а.с.20-26), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах договору. Газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункти 1.1. та 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) природний газ обсягом до 145 тис.куб.м., у тому числі по місяцях, згідно з графіком, передбаченим цим пунктом.

За договором постачається газ власного видобутку (видобутий на території України), а у разі його нестачі, імпортований газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України) (пункт 1.3. договору).

В подальшому, 31.12.2015 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору (далі - додаткова угода № 1 до договору), у якій сторони погодили пункт 1.3. договору викласти в наступній редакції: "За договором постачається імпортований газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України Публічною акціонерною компанією "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України")" (а.с.27-28).

У розділі 12 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 сторонами було внесено зміни, зокрема, до пункту 3.1., шляхом викладення його в такій редакції: "Постачальник передає споживачу газ на газорозподільних станціях (ГРС) ПАТ "Укртрансгаз" або у точці балансового розмежування (для об`єктів, які безпосередньо приєднані до магістральних трубопроводів ПАТ "Укртрансгаз"). Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ." (а.с.27-28).

У відповідності до пункту 3.4. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу.

На виконання умов договору позивачем у період з січня по березень 2016 року було поставлено споживачу природний газ на загальну суму 236 744 грн. 10 коп., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 117 017 грн. 07 коп. (а.с.30);

- актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 на суму 65 601 грн. 11 коп. (а.с.31);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 на суму 54 125 грн. 92 коп. (а.с.32).

Вказані акти підписані, зокрема, позивачем та споживачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані представником споживача та скріплені відтиском його печатки.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень споживача стосовно обсягу, строку чи якості поставленого у спірний період позивачем природного газу; з вищезазначених актів приймання-передачі природного газу вбачається, що акти підписані сторонами без заперечень.

Так, у розділі 5 договору сторони узгодили ціни на природний газ.

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення вказаних умов договору, споживач поставлений у період з січня по березень 2016 року природний газ оплатив із порушенням визначеного у пункті 6.1. договору терміну.

Позивач посилається на те, що споживач допускав порушення строків оплати поставленого у період з січня по березень 2016 року природного газу, який на теперішній час є оплаченим. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував та просив Господарський суд Дніпропетровської області стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.02.2016 по 03.08.2016 в сумі 16 329 грн. 72 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з квітня по липень 2016 року в сумі 2 159 грн. 85 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 16.02.2016 по 03.08.2016 в сумі 1 313 грн. 44 коп. При цьому, відповідно до договору про переведення боргу № 4502/16 від 27.05.2016, укладеного між споживачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Сім-інвест" (первісний боржник), відповідачем (новий боржник) та позивачем (кредитор) було здійснено переведення боргу за договором постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 в сумі 119 716 грн. 98 коп. на відповідача.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до абзацу 4 пункту 3.12. Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача, щодо стягнення з відповідача 16 329 грн. 72 коп пені, нарахованої у відповідності до пункту 8.2. Договору постачання природного газу № 4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015р., 2 159 грн. 85 коп. інфляційних втрат та 1 313 грн. 44 коп. - 3% річних, нарахованих у відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно

Згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки, сторонами не оскаржуються висновки суду першої інстанції щодо правильності і обґрунтованості нарахування позивачем відповідачу пені, інфляційних втрат , 3 % річних та факту погашення основної заборгованості за отриманий в період з січня по березень 2016 року на підставі договору №4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 природний газ 04.08.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (набрав чинності 30.11.2016), відповідні висновки суду першої інстанції не перевіряються судом апеляційної інстанції, як такі, що знаходяться поза межами доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Відповідні, аналогічні правові висновки щодо застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, від 22.02.18 у справі № 922/4355/14, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 13.12.2018 у справі № 925/105/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 20.12.2018 у справі №904/1619/18, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18, від 29.05.2019 у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019 у справі № 904/4592/18, від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18, від 09.09.2019 у справі № 922/82/19, від 17.12.2019 у справі №925/83/19 та ін.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, посилання апелянта на правові висновки викладені в постановах Вищого господарського суду України № 914/1111/16 від 26.04.2017р., № 912/3303/16 від 20.04.2017р., № 911/3951/16 від 02.10.2017р. в частині того, що сам факт сплати відповідачем заборгованості за спожитий природний газ не є безумовною та достатньою підставою для автоматичного списання нарахованих йому пені, інфляційних втрат та 3% річних і такому списання обов`язково передує встановлена Законом процедура включення такого боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відхиляються, як необґрунтовані.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

Відповідно до пункту 1.2 укладеного між сторонами договору №4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015, позивач поставляв споживачу (Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Сім-інвест") у спірний період природний газ виключно для використання останнім для виробництва теплової енергії та для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню - кінцевим споживачам (мешканцям будинку), яке без теплогенеруючого обладнання (котельня тощо) неможливе.

Таким чином, маючи у користуванні відповідне обладнання та виробляючи теплову енергію для забезпечення потреб населення, Товариствв з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Сім-інвест" є теплогенеруючою організацією у розумінні положень Закону України "Про теплопостачання". При цьому наявність або відсутність ліцензії не змінює статусу відповідача як теплогенеруючої організації, а лише свідчить про дотримання чи недотримання останнім правил ведення господарської діяльності з виробництва теплової енергії.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 908/2055/17, що вірно враховано судом першої інстанції.

Умови договору про переведення боргу від 27.05.2016р. не змінюють положень пункту 1.2 Договору №4331/16-ТЕ-4 від 21.12.2015 щодо мети використання природного газу, заборгованість за який була погашена до набрання чинності Законом, в зв`язку із чим доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів на підтвердження того факту, що саме відповідач по справі ( Новий боржник за договором про переведення боргу від 27.05.2016р.) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЖК Кіровський є суб`єктом господарювання, який здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва та постачання теплової енергії відхиляються як необгрунтовані.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу залишає без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн. (а.с.86) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі №904/6001/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі №904/6001/19 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі №904/6001/19 у сумі 2881,50 грн. покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 код ЄДРПОУ 20077720).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна