Рішення

від 10.02.2020 по справі 910/17113/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2020Справа № 910/17113/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" (04201, місто Київ, Оболонський район, вулиця Кондратюка, будинок 1; ідентифікаційний код 38261519)

до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" (04201, місто Київ, Оболонський район, вулиця Кондратюка, будинок 1; ідентифікаційний код 20022334)

про стягнення 76 904,00 грн,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" про стягнення 487 016,18 грн, з яких 425 598,42 грн - основний борг та 61 417,76 грн - штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління в частині повної та своєчасної оплати витрат, пов`язаних з управління об`єктом за період січень-листопад 2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17113/19 для розгляду за в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.12.2019 через канцелярію суду відповідача надійшло клопотання про об`єднання справ № 910/17113/19, № 910/17112/19 та № 910/17108/19 в одне провадження.

10.01.2020 через канцелярію суду відповідачем подано доповнення до клопотання про об`єднання справ в одне провадження.

Дослідивши матеріали справи та розглянувши клопотання відповідача об`єднання справ в одне провадження, суд встановив наступне.

В обґрунтування вказаних клопотань відповідач зазначає, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувають справи:

- № 910/17113/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" про стягнення 487 016,18 грн за договором від 01.10.2012 про надання послуг з управління №12/003 будинками і спорудами цілісного житлового комплексу разом з прилеглими прибудинковими територіями по вулиці Ю.Кондратюка, 1-7;

- № 910/17112/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" про стягнення 609 051,69 грн за договором від 01.10.2012 про надання послуг з управління №12/003 будинками і спорудами цілісного житлового комплексу разом з прилеглими прибудинковими територіями по вулиці Ю.Кондратюка, 1-7;

- № 910/17108/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" про стягнення 342 068,97 грн за договором від 01.10.2012 про надання послуг з управління №12/003 будинками і спорудами цілісного житлового комплексу разом з прилеглими прибудинковими територіями по вулиці Ю.Кондратюка, 1-7.

Враховуючи наведене, з огляду на аналогічність предмету та підстав позову, Приватне акціонерне товариство "Енергополь-Україна" просить суд об`єднати зазначені справи в одне провадження.

Так, відповідно до ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.

Справи, що перебувають у провадженні господарського суду, в разі об`єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.

Якщо провадження у справах було відкрито в один день, справи, в разі об`єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд судді, який першим прийняв рішення про їх об`єднання.

Справи, об`єднані в одне провадження, роз`єднанню не підлягають.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги, що справи № 910/17113/19, № 910/17112/19 та № 910/17108/19 мають різний предмет спору, а саме: у справі № 910/17113/19 спірні правовідносини стосуються надання послуг з управління будинком за адресою: місто Київ, вулиця Ю.Кондратюка, 7, у справі № 910/17112/19 - за адресою: місто Київ, вулиця Ю.Кондратюка, 3, а у справі № 910/17108/19 - за адресою: місто Київ, вулиця Ю.Кондратюка, 5, виходячи з різної ціни позову у кожній із зазначених справ, об`єднання справ в одне провадження значно ускладнить вирішення спору в межах дотримання процесуального законодавства з метою дотримання принципів справедливого, повного, всебічного та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів всіх учасників справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про об`єднання справ № 910/17113/19, № 910/17112/19 та № 910/17108/19 в одне провадження задоволенню не підлягають.

Відповідачем у встановлений судом в ухвалі від 10.12.2019 про відкриття провадження у справі строк відзиву на позовну заяву не подано.

Будь-яких інших заяв чи клопотань учасниками спору не надано.

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" (управитель) та Приватним акціонерним товариством "Енергополь-Україна" (балансоутримувач) було укладено договір № 12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління (далі - договір), відповідно до умов якого управитель зобов`язується надавати балансоутримувачу послуги у об`єкті, який перебуває на балансі балансоутримувача, а балансоутримувач доручає управителю відрахувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, яка надійшла від мешканців об`єкту, а також відшкодувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом, у разі, коли управитель отримав згоду балансоутримувача на такі витрати. (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пунктів 7.1. 7.2., 7.5. сторони погодилися, що балансоутримувач оплачує надані управителем послуги за нежилові приміщення і квартири з покупцями яких не підписано акти прийому-передачі цих приміщень та квартир - щомісяця, в межах встановленого та затвердженого тарифу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з розрахунку загальної площі таких приміщень і квартир, визначених додатком №3 до цього договору. Вартість та порядок оплати додаткових послуг управителя визначається за погодженням сторін та оформляється додатковими договорами, які є невід`ємною частиною цього договору. Рахунок-фактура, складений на підставі цього договору, є свідченням фактичного надання послуги та підставою для оплати.

За змістом пункту 8.1. договору оплата послуг за кожен розрахунковий період здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.

Цей договір укладається згідно пункту 3 статті 205, статей 642, 643 Цивільного кодексу України строком на 5 років, якщо про інше не буде заявлено балансоутримувачем у письмовій формі (пункт 12.3 договору).

На виконання умов договору № 12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління за період з січня 2019 по листопад 2019 позивачем були надані відповідні послуги про що складені акти надання послуг №94 від 31.01.2019 на суму 40 911,33 грн, №554 від 28.02.2019 на суму 40 500,00 грн, №673 від 31.03.2019 на суму 39 428,43 грн, №787 від 30.04.2019 на суму 38 259,17 грн, №871 від 31.05.2019 на суму 38 071,25 грн, №966 від 30.06.2019 на суму 38 071,25 грн, №1047 від 31.07.2019 на суму 38 071,25 грн, №1124 від 31.08.2019 на суму 38 071,25 грн, №1217 від 30.09.2019 на суму 38 071,25 грн, №182 від 31.10.2019 на суму 38 071,25 грн, №254 від 30.11.2019 на суму 38 071,25 грн загальною вартістю 425 598,42 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вказані акти приймання-передачі виконаних послуг з боку відповідача частково не підписані, однак доказів наявності будь-яких зауважень чи претензій стосовно наданих послуг до справи не надано, а тому вказані послуги вважаються наданими належним чином та підлягають сплаті.

На підставі положень пункту 7.5. договору позивачем були виставлені відповідні рахунки на оплату послуг №72 від 31.01.2019, №164 від 28.02.2019, №233 від 31.03.2019, №310 від 30.04.2019, №378 від 31.05.2019, №457 від 30.06.2019, №512 від 31.07.2019, №572 від 31.08.2019, №637 від 30.09.2019, №76 від 31.10.2019 та №143 від 30.11.2019.

З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із вимогами №19/01-05/143 від 27.09.2019 та №19/01-05/172 від 18.11.2019, в якій позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості за надані послуги, а також нараховану пеню.

Проте, відповідач відповіді на вказані вимоги не надав, заборгованість не погасив.

Оскільки вказана вимога позивача не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду.

Як вже зазначалось, відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами договору, оскільки послуги за актами надання послуг №94 від 31.01.2019 на суму 40 911,33 грн, №554 від 28.02.2019 на суму 40 500,00 грн, №673 від 31.03.2019 на суму 39 428,43 грн, №787 від 30.04.2019 на суму 38 259,17 грн, №871 від 31.05.2019 на суму 38 071,25 грн, №966 від 30.06.2019 на суму 38 071,25 грн, №1047 від 31.07.2019 на суму 38 071,25 грн, №1124 від 31.08.2019 на суму 38 071,25 грн, №1217 від 30.09.2019 на суму 38 071,25 грн, №182 від 31.10.2019 на суму 38 071,25 грн, №254 від 30.11.2019 на суму 38 071,25 грн вважаються надані належним чином, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вказаних послуг за спірним договором настав.

Таким чином, внаслідок невиконання обов`язку з оплати наданих позивачем послуг з охорони, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 425 598,42 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з оплати наданих позивачем послуг на підставі договору № 12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління за актами надання послуг №94 від 31.01.2019, №554 від 28.02.2019, №673 від 31.03.2019, №787 від 30.04.2019, №871 від 31.05.2019, №966 від 30.06.2019, №1047 від 31.07.2019, №1124 від 31.08.2019, №1217 від 30.09.2019, №182 від 31.10.2019, №254 від 30.11.2019 настав, заявлена сума боргу відповідача, яка складає 425 598,42 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 61 417,76 грн штрафних санкцій, які складаються з 53 419,10 - пені, 4 795,41 грн - 3% річних та 3 203,25 грн - інфляційних втрат.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 8.3. Договору № 12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління сторони погодили, що балансоутримувач у разі просточення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг, на вимогу управителя зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, від простроченої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже вказувалось судом, з огляду на порушення відповідачем строків оплати за послуги, надані на підставі договору № 12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління, позивачем було нараховано й заявлено до стягнення пеню у розмірі 53 419,10 грн.

Крім того, стосовно заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну правильність, а, отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" в частині стягнення 53 419,10 грн - пені, 4 795,41 грн - 3% річних та 3 203,25 грн - інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" про стягнення 487 016,18 грн, з яких 425 598,42 грн - основний борг та 61 417,76 грн - штрафні санкції - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" (04201, місто Київ, Оболонський район, вулиця Кондратюка, будинок 1; ідентифікаційний код 20022334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" (04201, місто Київ, Оболонський район, вулиця Кондратюка, будинок 1; ідентифікаційний код 38261519) 425 598,42 грн (чотириста двадцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім гривень 42 копійки) основного боргу, 53 419,10 грн (п`ятдесят три тисячі чотириста дев`ятнадцять гривень 10 копійок) пені, 4 795,41 грн (чотири тисячі сімсот дев`яносто п`ять гривень 41 копійку) 3% річних, 3 203,25 грн (три тисячі двісті три гривні 25 копійок) інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 7 305,24 грн (сім тисяч триста п`ять гривень 24 копійки).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ