Постанова

від 02.06.2020 по справі 910/17113/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. Справа№ 910/17113/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 02.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 10.02.2020 (повний текст рішення складено 10.02.2020)

у справі №910/17113/19 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" про стягнення 487016,18 грн, з яких 425598,42 грн - основний борг, 53419,10 грн - пеня, 4795,41 грн - 3% річні та 3203,25 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління в частині повної та своєчасної оплати витрат, пов`язаних з управління об`єктом за період січень-листопад 2019 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі №910/17113/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" про стягнення 487016,18 грн, з яких 425598,42 грн - основний борг та 61417,76 грн - штрафні санкції - задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" 425598,42 грн (чотириста двадцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім гривень 42 копійки) основного боргу, 53419,10 грн (п`ятдесят три тисячі чотириста дев`ятнадцять гривень 10 копійок) пені, 4795,41 грн (чотири тисячі сімсот дев`яносто п`ять гривень 41 копійку) 3% річних, 3203,25 грн (три тисячі двісті три гривні 25 копійок) інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 7305,24 грн (сім тисяч триста п`ять гривень 24 копійки).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту прострочення відповідачем зобов`язання за договором №12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління в частині повної та своєчасної оплати витрат, пов`язаних з управління об`єктом за період січень-листопад 2019 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Енергополь-Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник стверджує, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у клопотанні про об`єднання в одне провадження справ №№910/17113/19, 910/17108/19, 910/17112/19. При цьому, скаржник вказував, що в житловому комплексі по вул. Кондратюка, 1 - 7 послуги за договором від 01.10.2012 окремо не розподіляються, оскільки будинки житлового комплексу обслуговуються спільно, без визначення частки кожного з будинків, тому позивачем неправомірно тричі включено частину боргу за одним і тим самим договором за ті самі послуги, але в трьох різних позовах у справах №№910/17113/19, 910/17108/19, 910/17112/19. Також відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів на підтвердження фактичного надання послуг за договором, їх видів та обсягу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі №910/17113/19; апеляційну скаргу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

01.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія", як управителем, та Приватним акціонерним товариством "Енергополь-Україна", як балансоутримувачем, було укладено договір №12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління (далі - договір), відповідно до умов якого управитель зобов`язується надавати балансоутримувачу послуги у об`єкті, який перебуває на балансі балансоутримувача, а балансоутримувач доручає управителю відрахувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, яка надійшла від мешканців об`єкту, а також відшкодувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом, у разі, коли управитель отримав згоду балансоутримувача на такі витрати (пункт 2.1. договору).

В додатку №1 до договору сторонами погоджено перелік функцій з управління багатоквартирним житловим будинком по вул. Кондратюка, 7, які Приватне акціонерне товариство "Енергополь-Україна" доручає виконувати ТОВ "Київська комунальна компанія".

Виходячи зі змісту пунктів 7.1. 7.2., 7.5. договору, сторони погодилися, що балансоутримувач оплачує надані управителем послуги за нежитлові приміщення і квартири з покупцями яких не підписано акти прийому-передачі цих приміщень та квартир - щомісяця, в межах встановленого та затвердженого тарифу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з розрахунку загальної площі таких приміщень і квартир, визначених додатком №3 до цього договору. Вартість та порядок оплати додаткових послуг управителя визначається за погодженням сторін та оформляється додатковими договорами, які є невід`ємною частиною цього договору. Рахунок-фактура, складений на підставі цього договору, є свідченням фактичного надання послуги та підставою для оплати.

За змістом пункту 8.1. договору оплата послуг за кожен розрахунковий період здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.

Цей договір укладається згідно пункту 3 статті 205, статей 642, 643 Цивільного кодексу України строком на 5 років, якщо про інше не буде заявлено балансоутримувачем у письмовій формі (пункт 12.3 договору).

На виконання умов договору за період з січня 2019 по листопад 2019 позивачем були надані відповідні послуги, про що складені акти надання послуг №94 від 31.01.2019 на суму 40911,33 грн, №554 від 28.02.2019 на суму 40500,00 грн, №673 від 31.03.2019 на суму 39428,43 грн, №787 від 30.04.2019 на суму 38259,17 грн, №871 від 31.05.2019 на суму 38071,25 грн, №966 від 30.06.2019 на суму 38071,25 грн, №1047 від 31.07.2019 на суму 38071,25 грн, №1124 від 31.08.2019 на суму 38071,25 грн, №1217 від 30.09.2019 на суму 38071,25 грн, №182 від 31.10.2019 на суму 38071,25 грн, №254 від 30.11.2019 на суму 38071,25 грн загальною вартістю 425598,42 грн.

Вказані акти приймання-передачі виконаних послуг з боку відповідача частково не підписані, однак доказів наявності будь-яких зауважень чи претензій стосовно наданих послуг до справи не надано, а тому вказані послуги вважаються наданими належним чином та підлягають оплаті.

На виконання пункту 7.5. договору, позивачем були виставлені рахунки на оплату послуг №72 від 31.01.2019, №164 від 28.02.2019, №233 від 31.03.2019, №310 від 30.04.2019, №378 від 31.05.2019, №457 від 30.06.2019, №512 від 31.07.2019, №572 від 31.08.2019, №637 від 30.09.2019, №76 від 31.10.2019 та №143 від 30.11.2019, які є свідченням фактичного надання послуг та підставою для оплати.

Натомість відповідачем не здійснено оплату за вказаними вище рахунками.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із вимогами №19/01-05/143 від 27.09.2019 та №19/01-05/172 від 18.11.2019, в яких позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості за надані послуги, а також нараховану пеню.

Проте, відповідач відповіді на вказані вимоги не надав, заборгованість не погасив.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором №12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління в частині повної та своєчасної оплати витрат, пов`язаних з управління об`єктом за період січень-листопад 2019 року, яка складає 425598,42 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, колегія суддів вважає, що вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача 4795,41 грн - 3% річних та 3203,25 грн - інфляційних втрат, нарахованих за період з січня по листопад 2019 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, відповідач у встановлений строк свого обов`язку по оплаті вартості наданих позивачем послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок заявлених позивачем до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4795,41 грн та інфляційних втрат у розмірі 3203,25 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 53419,10 грн - пені, нарахованої за загальний період з січня по листопад 2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3. договору №12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління сторони погодили, що балансоутримувач у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг, на вимогу управителя зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, від простроченої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів вважає, що оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір пені відповідає положенням договору, а також не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 53419,10 грн підлягає задоволенню.

Стосовно доводів скаржника щодо неправомірної відмови судом першої інстанції у клопотанні про об`єднання в одне провадження справ №№910/17113/19, 910/17108/19, 910/17112/19, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.

Справи, що перебувають у провадженні господарського суду, в разі об`єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.

Якщо провадження у справах було відкрито в один день, справи, в разі об`єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд судді, який першим прийняв рішення про їх об`єднання.

Справи, об`єднані в одне провадження, роз`єднанню не підлягають.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

В обґрунтування клопотання про об`єднання в одне провадження справ №№910/17113/19, 910/17108/19, 910/17112/19, відповідач посилався на перебування у провадженні Господарського суду міста Києва справ №№910/17113/19, 910/17108/19, 910/17112/19, предметом спору у яких є стягнення заборгованості за договором від 01.10.2012 про надання послуг з управління №12/003 будинками і спорудами цілісного житлового комплексу разом з прилеглими прибудинковими територіями по вулиці Ю.Кондратюка, 1-7; з огляду на аналогічність предмету та підстав позову, Приватне акціонерне товариство "Енергополь-Україна" просило суд об`єднати зазначені справи в одне провадження.

Водночас, колегією суддів встановлено, що у справі №910/17113/19 спірні правовідносини стосуються надання послуг з управління будинком за адресою: місто Київ, вулиця Ю.Кондратюка, 7, у справі № 910/17112/19 - за адресою: місто Київ, вулиця Ю.Кондратюка, 3, а у справі № 910/17108/19 - за адресою: місто Київ, вулиця Ю.Кондратюка, 5, тобто справи № 910/17113/19, № 910/17112/19 та № 910/17108/19 мають різний предмет спору, а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, об`єднання справ в одне провадження значно ускладнило б вирішення спору в межах дотримання процесуального законодавства, у зв`язку з чим місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що клопотання відповідача про об`єднання справ №№ 910/17113/19, 910/17112/19 та 910/17108/19 в одне провадження не підлягає задоволенню.

Твердження відповідача про те, що послуги з управління житловими будинками №3, №5 та №7 окремо не розділяються, а також те, що позивачем тричі було включено загальну суму заборгованості до кожного із позовів у справах №№ 910/17113/19, 910/17112/19 та 910/17108/19 є недоведеними та не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі №910/17113/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/17113/19 повернути Господарському суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.06.2020.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді І.А. Іоннікова

Т.П. Козир