Ухвала

від 13.02.2020 по справі 913/87/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

13 лютого 2020 року Справа № 913/87/20

Провадження №7/913/87/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Тацій О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Вікс (61195, м. Харків, вул. Наталії Ужвій, буд. 80, кв. 234, ідентифікаційний код 41490014)

до відповідача Фермерського господарства Кринички-Л (92145, Луганська область, Троїцький район, с. Новочервоне, вул. Гагаріна, буд. 2, ідентифікаційний код 34970573),

про зобов`язання повернути переданий на зберігання товар,

Без повідомлення та виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Вікс звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фермерського господарства Кринички-Л про зобов`язання повернути переданий на зберігання товар, в якій просить:

- зобов`язати ФГ Кринички-Л повернути йому паливо дизельне Євро сорт Е екологічний клас К5 (ДТ-Е-К5) об`ємом 4 850 дм3, масою 4 049,79 кг, загальна вартість якого складає 133 860,00 грн.

Одночасно з вказаною вимогою позивач також просить у разі неможливості повернути вказаний товар, просить стягнути з ФГ Кринички-Л на свою користь вартість товару в зазначеному розмірі 133 860,00 грн.

Крім цього, у прохальній частині позовної заяви позивачем викладена вимога про стягнення з ФГ Кринички-Л на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.08.2019 року між ним та ФГ Кринички-Л було укладено договір №2908-2 про надання послуг відповідального зберігання, за яким він передав ФГ Кринички-Л (зберігачу за договором) на відповідальне зберігання матеріальні цінності (товар), а саме: паливо дизельне Євро сорт Е екологічний клас К5 (ДТ-Е-К5), яке відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-Л-ЄВРО 5-ВО, об`ємом 4 850 дм3, масою 4 049,79 кг, загальна вартість якого складає 133 860,00 грн.

Однак, з моменту отримання товару на зберігання зберігач не допускає його уповноважених представників до фактичного місця зберігання товару, зокрема, з метою проведення його інвентаризації.

Так, попередньо повідомивши про намір провести інвентаризацію товару, 21.10.2019 року уповноважені представника прибули за місцем зберігання товару, проте, відповідач не допустив їх до сховища, де зберігається товар, у зв`язку з чим було складено відповідний акт.

Після цього 12.11.2019 року відповідачу було направлено письмову вимогу про повернення товару в триденний строк з моменту її отримання.

Позаяк, на даний час вимоги про повернення переданого на зберігання товару у добровільному порядку відповідачем задоволені не були, а тому позивач вирішив скористатися своїм правом, передбаченим положеннями ст. 953 ЦК України, та звернувся до суду з вказаною позовною вимогою про повернення відповідачем товару, строк зберігання якого не закінчився.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 172 ГПК України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ГПК України.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі Салов проти України від 06.09.2005 року).

У Рішенні у справі Надточий проти України від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Абзацом 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

За змістом п. 61 Правил надання поштового зв`язку, затверджених Постановою №270 від 05.03.2009 року Кабінету Міністрів України, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

За таких обставин, належним доказом надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами учасникам справи є опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, з зазначенням на ньому номеру поштового відправлення, а також розрахунковий документ поштової установи.

На виконання зазначених вимог заявником було надано суду накладну поштової установи та опис вкладення, який оформлений без дотримання вимог п. 61 Правил надання поштового зв`язку, а саме: не містить відповідного номеру поштового відправлення.

Тому суд не може прийняти зазначений опис вкладення як беззаперечний доказ виконання позивачем вимог п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України та взяти його до уваги як належний доказ надсилання відповідачу копій, поданої до суду, позовної заяви та доданих до неї документів.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що ненадання суду належних документів направлення відповідачам копій позовної заяви і доданих до неї документів не тільки позбавляє суд можливості достовірно встановити цей факт, а й за умови нездійснення заявником перед зверненням до суду встановленого п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України обов`язку щодо своєчасного виконання визначених законом процесуальних дій, а саме: зобов`язання позивача до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення (ч. 1 ст. 172 ГПК України), - може об`єктивно обмежити право сторони відповідача на ознайомлення з повним змістом та обсягом наданих суду документів і доказів, та як наслідок призвести до порушення основоположної засади (принципу) господарського судочинства змагальності.

Разом з тим, відповідно до п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити:

- повне найменування (для юридичних осіб) сторін;

- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;

Позаяк, всупереч викладеному, в поданій позовній заяві зазначено тільки скорочене найменування позивача по справі - ТОВ Компанія Вікс , замість повного Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Вікс .

Крім цього, зважаючи на викладену Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 23.01.2018 року у справі № 2-340/461/16-ц позицію, слід зауважити, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача про зобов`язання повернути переданий на зберігання товар свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Однак, в порушення приписів п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява не містить зазначення ціни позову, який у даній справі підлягає грошовій оцінці.

Крім цього, ч. 1 ст. 14 ГПК України визначена основоположна, загальна засада господарського судочинства - принцип диспозитивності. Згідно даного принципу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

А згідно з положеннями п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

З правового аналізу та юридичного змісту зазначених положень процесуального законодавства вбачається, що спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, тому суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який ця особа не просить застосувати.

Разом з тим, зі змісту прохальної частини позовної заяви встановлено, що позивача одночасно просить застосувати два альтернативних способи захисту своїх прав, а саме: зобов`язати відповідача повернути йому переданий на зберігання товар, а у разі неможливості повернути вказаний товар, - стягнути з відповідача на свою користь вартість даного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними положеннями вказаних статей.

Визначений позивачем предмет позову в повній мірі має забезпечувати захист його порушеного права. Крім цього, предмет позову співвідноситься з способами захисту прав, має певний зміст, та є певною матеріально-правовою вимогою, з приводу якої суду належить постановити рішення.

У свою чергу визначені наведеними нормами ГПК України права, у тому числі право позивача обирати самостійно спосіб судового захисту, належать тільки позивачу, і як наслідок певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Більш того, суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу, а тому не має право на власний розсуд обрати один із способів захисту запропонованих позивачем альтернативно.

Крім цього, передбачаючи статтями 16 ЦК України та 5 ГПК України не виключний перелік способів захисту прав, законодавець надає можливість суб`єктам прав самостійно обирати захист з-проміж широкого кола передбачених законодавством способів. Однак, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

А тому слід зауважити, що від обраного позивачем способу захисту залежить і обґрунтування підстав позову, а саме: конкретних обставин, які є підставою для звернення до суду з відповідною вимогою. Так, заявляючи вимогу про стягнення вартості переданого на зберігання товару, позивач взагалі не наводить у змісті позовної заяви жодних обставин, які б свідчили про факт відсутності товару у позивача (його втрату, знищення, тощо), як і не надає доказів на їх підтвердження.

Заявлені позивачем альтернативні позовні вимоги за своєю суттю є двома різними способами захисту права, які спрямовані на усунення різного виду порушення суб`єктних прав особи, а саме: звернення до суду з вимогою про зобов`язання відповідача повернути йому переданий на зберігання товар свідчить про відсутність належного та добровільного виконання відповідачем своїх зобов`язань задля забезпечення, передбаченого ст. 953 ЦК України права позивача на повернення йому товару, навіть якщо строк її зберігання не закінчився, на його першу вимогу.

В той час як викладений позивачем спосіб захисту у вигляді стягнення з відповідача на свою користь вартості товару переданого на зберігання зазвичай підлягає застосування у разі втрати (нестачі) відповідного товару або його пошкодження.

Разом з тим, позивач в прохальній частині свого позову сформував таку позовну вимогу, яка об`єднала різні за змістом способи захисту цивільних прав особи, що є неприпустимим, і як наслідок призводить до юридичної невизначеності як щодо змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і щодо характеру його порушення.

Частиною 3 ст. 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача

При цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Разом з тим, як зазначено вище, позивач має зміни предмет позову тільки під час судового розгляду справи, тобто після відкриття провадження по справі та призначення справи до розгляду.

Однак, позивач фактично звернувся до суду з заявою про зміну предмета позову на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, а саме, у прохальній частині позовної заяви вказав, що просить у разі неможливості повернути вказаний товар стягнути з ФГ Кринички-Л на свою користь вартість даного товару, - позаяк, наразі використання позивачем даного процесуального права є передчасним.

Вищевказане у своїй сукупності свідчить про недолік позовної заяви, на який вказує суд та який має бути усунутий позивачем.

Крім того, відповідно до п.п. 2, 3 та 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити:

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Так, зі змісту описової частини позовної заяви вбачається, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат складається з витрат зі сплати судового збору, розмір якого відповідно до змісту позовної заяви становить 2 102,00 грн., та витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 16 000,00 грн., в той час як з доданих до позовної заяви документів вбачається, що фактично позивачем було понесену витрату на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Тобто, має місце невідповідність між зазначеним у змісті позовної заяви попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач у зв`язку із розглядом справи, та розміром коштів, які об`єктивно ним були витрачені.

А тому, керуючись приписами ст. 14 ГПК України, виходячи з принципу диспозитивності, зважаючи на встановлений п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, обов`язок, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість, вважає необхідним і доцільним посприяти позивачу в реалізації ним прав, передбачених цим Кодексом, і запропонувати позивачу уточнити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Також, 12.02.2020 року заступником начальника Григоровою А.А., головним спеціалістом Гур`євою А.С. та спеціалістом Шевченко М.М. відділу організаційно-документального забезпечення роботи суду було складено Акт №11 про втрату документів або пере підшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (пакування), згідно якого в позовній заяві б/н від 06.02.2020 року, яка надійшла від ТОВ Компанія Вікс не виявилося вказаного у додатку документу, а саме: копії договору про надання правової допомоги.

Так, дійсно в графі Додатки позовної заяви вказано, що до неї додається копія договору про надання правової допомоги, однак, фактично вона відсутня.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При цьому, у своїй постанові від 26.06.2018 року у справі №826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, задля розгляду та вирішення судом в подальшому питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, суд вважає доцільним запропонувати позивачу надати належним чином завірену копію договору про надання правової допомоги.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, оскільки позивачем не дотримано вимог, встановлених ст.ст. 162, 164 ГПК України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення допущених недоліків позовної заяви.

У свою чергу, суд також вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно зі ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, залишення судом позовної заяви без руху та надання заявнику строку на усунення зазначених в ній недоліків позовної заяви є певним обмеженням при зверненні до суду, проте, таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись ст.ст. 163, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Вікс .

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 3 (трьох) днів з дня вручення даної ухвали.

3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Вікс спосіб усунення недоліків шляхом:

- подання належним чином оформлених документів (описів вкладення до цінного листа з зазначенням на них номерів поштового відправлення), які достовірно підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів;

- подання заяви з зазначенням повного найменування позивача та ціни позову;

- подання заяви з визначенням (обранням) позивачем конкретного способу судового захисту, який він просить суд визначити у рішенні.

4. Запропонувати Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Вікс надати суду заяву з зазначення:

- об`єктивного попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

а також подати суду належним чином завірену копію договору про надання правової допомоги.

5. Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.

6. Згідно ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Тацій