Ухвала

від 11.02.2020 по справі 917/966/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11.02.2020 Справа № 917/966/15

Суддя Іванко Лідія Андріївна, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання арбітражного керуючого Мішина С.І. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, затвердження та сплату грошової суми, нарахованої за період з 01.04.2016 року по 26.01.2017 року при виконанні повноважень розпорядника майна у справі № 917/966/15

за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, м.Миргород, ідент. код 39461639

до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка", м.Миргород, ідент. код 01431676

про порушення справи про банкрутство

за участі представників учасників справи:

від кредитора: Мисюра О.І., дов.№ 735/16-31-10-21 від 12.11.2019 (ГУ ДФС у Полтавській області)

встановив:

07.09.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка", введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Мішина С.І.

Ухвалою господарського суду від 05.01.2016 року строк процедури розпорядження майном ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка" продовжено на два місяці.

Ухвалою господарського суду від 26.01.2017 року відповідно до п.5 абз.2 ч.3 ст.114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(надалі - Закон) усунуто Мішина Сергія Ігоровича від виконання повноважень розпорядника майна Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка", м.Миргород.

Постановою господарського суду Полтавської області № 917/966/15 від 27.06.2017 року Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка" призначено арбітражного керуючого Авраменка І.М. з наданням йому повноважень відповідно до вимог вищевказаного Закону.

В ході провадження у справі про банкрутство ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка" від арбітражного керуючого Мішина С.І. на адресу суду надійшло клопотання, в якому останній просить:

- затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Мішину С.І. на загальну суму 31696 грн. за період з 01.04.2016 року по 26.01.2017 року;

- затвердити грошову суму в розмірі 31696,00 грн., нарахованої але не виплаченої грошової винагороди арбітражному керуючому Мішину С.І. за період з 01.04.2016 року по 26.01.2017 року;

- сплату грошової винагороди в сумі 31696,00 грн. арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснити за рахунок ініціюючого кредитора Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області;

- стягнути з ініціюючого кредитора Миргородської ОДПІ ГУДФС у Полтавській області на користь арбітражного керуючого Мішина С.І. суму невиплаченої грошової винагороди в розмірі 31696,00 грн. за період з 01.04.2016 року по 26.01.2017 року.

Видати наказ.

Ухвалою суду від 21.01.2020 року клопотання арбітражного керуючого Мішина С.І. призначено до розгляду.

Ліквідатор в судове засідання не з"явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Арбітражний керуючий Мішин С.І. в судове засідання не з"явився. Направлена на адресу арбітражного керуючого Мішина С.І. ухвала суду про призначення його клопотання до розгляду повернулася до суду з відміткою поштового відділення про те, що "адресат відсутній".

Також, про розгляд зазначеного клопотання суд розмістив відповідне оголошення на офіційному сайті Судової влади України.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, суд вчинив всі можливі дії для належного та своєчасного повідомлення учасників справи про розгляд даного клопотання.

В судовому засіданні 11.02.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Розглянувши у судовому засіданні подане арбітражним керуючим Мішиним С.І. клопотання, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення ініціюючого кредитора, суд встановив наступне.

07.09.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка", введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Мішина С.І.

В п.6 даної ухвали встановлено грошову винагороду арбітражному керуючому Мішину С.І. за виконання повноважень розпорядника майна ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка" в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна (п.7 ухвали суду від 07.09.2015 року).

15.12.2015 розпорядник майна звітував перед комітетом кредиторів (протокол № 1) та надав звіт про нараховану, але не виплачену, грошову винагороду в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Представники ініціюючого кредитора (ОДПІ) висловили свою думку щодо не затвердження основної винагороди. Така позиція обґрунтована кредитором тим, що ОДПІ є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету України, розрахунково-касове обслуговування якого здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань. Кошторисом ДПІ на 2015 рік фінансування грошової винагороди розпоряднику майна не передбачено.

Ухвалою суду від 02.07.2019 року:

- відмовлено в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Мішина С.І. про встановлення йому грошової винагороди в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника за останні 12 місяців до порушення провадження у справі про банкрутство в розмірі 6890 грн. за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна;

- затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Мішину С.І. на загальну суму 18790,91 грн. за період з 07.09.2015 року по 31.03.2016 року;

- ухвалено стягнути з ініціюючого кредитора - Миргородської ОДПІ ГУДФС у Полтавській області на користь арбітражного керуючого Мішина Сергія Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк", Київ, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) суму не виплаченої грошової винагороди в розмірі 18790,91 грн.

- затверджено витрати арбітражного керуючого Мішина С.І. за час виконання ним повноважень розпорядника майна ДП НАК "Надра України" Миргороднафтогазрозвідка" на загальну суму 38558,42 грн.

Ухвалою суду від 10.07.2019 року замінено кредитора у справі №917/966/15 - Миргородську ОДПІ (ідент. код 39740766) її правонаступником - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області (ідент. код 39461639).

Постановою Східного апеляційного господарського суду № 917/966/15 від 09.12.2019 року ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.07.2019 року у справі № 917/966/15 залишено без змін.

З поданого до суду клопотання арбітражного керуючого Мішина С.І.(арк. спр.1-2, т.27) вбачається, що останній просить затвердити звіт про нарахування та виплату йому грошової винагороди на загальну суму 31696 грн. при виконанні повноважень розпорядника майна за період з 01.04.2016 року по 26.01.2017 року, та стягнути з ініціюючого кредитора суму невиплаченої грошової винагороди в розмірі 31696 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 441).

Згідно ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. (рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13.05.1997р. №1-зп/1997).

Принцип, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.1999р. №1-рп/1999).

Таким чином, судом застосовується положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині розгляду клопотання арбітражного керуючого Мішина С.І. за принципом, закріпленим в ст. 58 Конституції України, оскільки призначення арбітражного керуючого Мішина С.І. розпорядником майна ДП НАК "Надра України" Миргороднафтогазрозвідка", виконання ним повноважень розпорядника майна, встановлення грошової винагороди та порядок її виплати арбітражному керуючому, складення ним та подання до господарського суду звіту про нарахування і виплату грошової винагороди здійснено під час дії вказаного Закону, а тому, і оцінюється судом на предмет відповідності нормам Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).

Приписами ст. 1 Закону про банкрутство передбачено, що арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до ст. 22 Закону про банкрутство під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном. Про призначення розпорядника майна виноситься ухвала. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком на сто п`ятнадцять календарних днів і може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж на два місяці.

Повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або призначення ліквідатора.

Таким чином, вищенаведені положення законодавства містять певний перелік правових підстав, з яким закон пов`язує момент припинення повноважень арбітражного керуючого, як розпорядника майна.

Приписами ч. 1 ст. 98 Закону про банкрутство передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено положеннями ст. 115 Закону про банкрутство.

Так, згідно ч. 1 ст. 115 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

За приписами ч. 3 ст. 115 Закону про банкрутство, грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Частиною 7 ст. 115 Закону про банкрутство, передбачено, що розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Як зазначено вище, ухвалою суду від 07.09.2015 року, яка набрала законної сили встановлено грошову винагороду арбітражному керуючому Мішину С.І. за виконання повноважень розпорядника майна ДП НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка" та визначено порядок її виплати, шляхом її авансування заявником у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Відповідно до абз.6 ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

З наведеного слідує, що надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі. Підстав для безоплатного здійснення функцій розпорядника майна Закон не визначає.

Судом перевірено наданий арбітражним керуючим розрахунок грошової винагороди (арк. спр.3, т.27) та встановлено, що він є обґрунтованим, арифметично правильним та таким, що здійснений арбітражним керуючим Мішиним С.І. відповідно до приписів ч. 2 ст. 115 Закону про банкрутство та ухвали Господарського суду Полтавської області від 07.09.2015.

Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено положеннями ст. 115 Закону про банкрутство, за приписами ч. 5 якої сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Поряд з цим, кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Саме в такому випадку питання щодо формування фонду та порядку використання його коштів мають вирішуватись комітетом кредиторів; а відповідні рішення комітету кредиторів повинні затверджуватись ухвалою господарського суду.

Матеріали справи не містять доказів створення ініціюючим кредитором фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого; матеріалами справи підтверджується відсутність майна у боржника, за рахунок якого можлива була б сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство; докази здійснення господарської діяльності боржника у справі відсутні.

Отже, ініціюючим кредитором не виконано приписи ухвали Господарського суду від 07.09.2015 щодо створення відповідного фонду та авансування ініціюючим кредитором (заявником) розміру грошової винагороди розпоряднику майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 Закону про банкрутство, грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п`яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.

Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

Така правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.08.2018 у справі №912/1783/16.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 ратифіковану Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 ратифіковану Україною 05.10.2000), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Ч. 3 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства з 21.10.2019р., суд вчиняє процесуальну дію щодо розгляду клопотання арбітражного керуючого Мішина С.І. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди за нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Мішину С.І. на загальну суму 31696,00 грн. за період з 01.04.2016 року по 26.01.2017 року (з розрахунку дві мінімальні заробітні плати за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна ДП Національної акціонерної компанії "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка".) .

За приписами чинного законодавства затверджена судом сума грошової винагороди розпорядника майна у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень підлягає стягненню з ініціюючого кредитора.

Керуючись ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання арбітражного керуючого Мішина С.І. (вх.№ 7584 від 22.07.2019 року) задовольнити.

2. Затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Мішину С.І. на загальну суму 31696,00 грн. за період з 01.04.2016 року по 26.01.2017 року.

3. Стягнути з ініціюючого кредитора - Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (ідент. код 39461639) на користь арбітражного керуючого Мішина Сергія Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк", Київ, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) суму не виплаченої грошової винагороди в розмірі 31696,00 грн.

Видати наказ у відповідності до ст. 327 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання/ (ст.ст.175, 235,255 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено 13.02.2020 року

Суддя Іванко Л.А.