Постанова

від 04.02.2020 по справі 816/4603/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2020 року

Київ

справа №816/4603/14

адміністративне провадження №К/9901/23261/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали заяви Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 у справі №816/4603/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2014 №0024811701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у розмірі 620325грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 касаційну скаргу ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області відхилено, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області звернулась з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 до Верховного Суду України. У заяві про перегляд відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2014, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду України від 13.03.2017 провадження у справі №816/4603/14 за заявою ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 відкрито.

У зв`язку з припиненням своєї діяльності Верховний Суд України передав заяву ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2020 матеріали адміністративної справи прийнято до провадження та призначено розгляд справи за заявою ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 у справі №816/4603/14 у порядку письмового провадження на 04.02.2020.

Відповідно до частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування вимог заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 вказує на неоднакове застосування до правовідносин норм пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Зокрема, зазначає, що предметом адміністративного спору є правомірність формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП Калина . Відповідач вважає, що судом касаційної інстанції не враховано доводи податкового органу щодо невідповідності наданих позивачем документів, вимогам податкового законодавства.

На підтвердження мотивів перегляду вказаної ухвали суду касаційної інстанції ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 у справі №2а-5686/12/1070. Зокрема, відповідач вважає, що у цій справі касаційний суд по іншому, ніж в оскаржуваному рішенні застосував пункт 44.1 статті 44, пункти 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як вбачається, у даній справі судами встановлено, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань правомірності декларування показників податкових зобов`язань та податкового кредиту за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Калина прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2014 №0024811701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 620325грн.

Податковий орган посилався на те, що позивач не надав на перевірку подорожні листи, документи на підтвердження транспортування, отримання товару, договори на придбання, акти приймання-передачі дизельного пального, а надані на перевірку акти здачі-приймання послуг не містять конкретизованої інформації про вид транспортно-експедиційних послуг. Крім того, відповідач вказував про наявність акту Полтавської ОДПІ Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Калина" з питань правомірності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість. Зокрема, щодо укладення ПП "Калина" нікчемних правочинів та ведення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.

Судами з`ясовано, що відповідно до договору від 04.01.2011, укладеного між ПП Калина (Експедитором) та позивачем (Замовник), експедитор за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні. Експедитор в інтересах замовника виконує пов`язані з перевезення транспортно-експедиційні операції, а саме: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація, забезпечення відправлення та отримання вантажу, супроводження вантажу та інші операції пов`язані з перевезенням.

В оскаржуваній ухвалі касаційний суд констатував, що фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі - прийому виконаних транспортно-експедиційних послуг, банківськими виписками тощо. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями. Суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Разом з тим, як слідує з ухвали Вищого адміністративного суду від 05.10.2016 у справі №2а-5686/12/1070 за результатом здійснення перевірки ФОП ОСОБА_2 щодо дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення позивачем положень Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян від 26.12.1992 №13-92, Податкового кодексу України, Закону України Про податок на додану вартість .

Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення. За наслідками адміністративного оскарження на момент розгляду справи чинними були податкові повідомлення-рішення від 27.06.2012 №0000431701, №0000771701.

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень став висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Дормашавто , ТОВ Фірма Ліол , ТОВ Торг Вест Лайн , ТОВ ТВК Град .

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено, провадження у справі в частині вимог про скасування акту перевірки закрито. Касаційний суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Вищий адміністративний суд України вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з контрагентами дійшли обґрунтованого висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності. Разом з тим, позивачем не надано доказів, які б підтверджували фактичне виконання умов договорів про транспортно-експедиторські послуги. Позивачем також не було надано жодних товаросупровідних документів (маршрутних листів, товарно-транспортних накладних, довіреностей тощо), які б підтверджували факт здійснення перевезення товарів з відображенням конкретної інформації щодо виду вантажу, шляху прямування, оформлення перевезень, пунктів відправки та призначення, тощо.

Суд касаційної інстанції в ухвалах у справі №816/4603/14 та справі №2а-5686/121070 наголосив, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Відтак, наведені в заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 у справі №816/4603/14 доводи ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом, не підтвердилися, заява ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 244, 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України та підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.А. Васильєва

Судді Верховного Суду