Постанова

від 07.02.2020 по справі 2-4251/11

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа №2-4251/11

Провадження №6/487/22/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2020 року м. Миколаїв

Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Карташева Т.А., за участю секретаря Кожина В.О., представника Миколаївської міської ради Горобченко О.В., третьої особи ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2011 року у цивільній справі за позовом прокурора Заводського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_2 про знесення самочинно побудованого будинку,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2011 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2012 року, яким задоволено позов прокурора Заводського району м. Миколаєва в інтересах Миколаївської міської ради та зобов`язано ОСОБА_2 знести самочинно побудований двоповерховий будинок по АДРЕСА_1 .

Заявник зазначав, що на теперішній час склалися обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, оскільки він ніде не працює, не має доходів, завдяки яким він би міг виконати рішення суду. З 06.06.2017 по 15.06.2017 він перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні. Також з 2005 року його дружина ОСОБА_3 , 1956 року народження, є інвалідом 3 групи з онкозахворювання, у зв`язку з чим потребує постійного лікування та догляду. Крім того, у вказаному будинку разом з заявником зареєстровані та проживають дев`ять чоловік, зокрема, п`ять малолітніх онуків. На теперішній час закінчилися строки виконання договорів про надання комунальних послуг щодо електро-, газо-, водо- та теплопостачання будинку за вказаною адресою, що призведе до відключення будинку від зазначених послуг, а без відстрочки виконання рішення Заводського районного суду про знесення будинку укладання договору неможливе. ОСОБА_2 вказує, що іншого житла в його родини немає, а відключення потягне важкі наслідки як для нього, так і для родини, в тому числі малолітніх дітей. Його донька ОСОБА_4 , 1996 року народження, прописана та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину, яка проживає разом з нею в будинку заявника, а з відключенням комунальних послуг догляд за дитиною буде неможливим.

Посилаючиьс на наведені в заяві обставини, ОСОБА_5 просив відстрочити виконання рішення суду.

ОСОБА_2 неодноразово викликався в судове засіданн, проте не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Миколаївської міської ради Горобченко О.В. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не надав жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених в заяві, та є власником іншої нерухомості.

Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні також просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 , надавши письмові заперечення.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2012 року, задоволено позов прокурора в інтересах Миколаївської міської ради до ОСОБА_2 про знесення самочинно побудованого нерухомого майна. Зобов`язано ОСОБА_2 знести самочинно побудований двоповерховий будинок по АДРЕСА_1 .

23 лютого 2012 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № 2-4251/2011. Постановою державного виконавця Заводського відділу ДВС ММУЮ від 07 березня 2012 року на підставі вказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження ВП №31605909 з примусового виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєві від 19 грудня 2011 року. На теперішній час рішення суду не виконане.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства серед інших відноситься принцип обов`язковості судового рішення.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнарожними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 Закону Про виконавче провадження також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, підставою для відстрочки виконання рішення суду є конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим. Обов`язок доведення існування таких обставин покладено законом саме на заявника.

Проте, в даному випадку відповідач, який неодноразово викликався до суду, не довів, що існують достатні підстави для відстрочення виконання рішення суду. Наведені ним в заяві обставини не можуть вважатися такими, що мають особливий характер і утруднюють виконання рішення, про яке боржнику було відомо ще у 2011 році, оскільки він був присутній у судовому засіданні.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому.

Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Звертаючись з заявою від 07.10.2019р. про відстрочку виконання рішення, ОСОБА_2 зазначає в ній тіж самі підстави для відстрочки, що і в минулих заявах, які він подавав до суду у період з листопада 2014 року по липень 2016 року, а також 13.07.2017р. (скрутне матеріальне становище, хвороба дружини, членів сім`ї та відсутність іншого житла, проживання з ним малолітніх дітей, закінчення строків договорів з надання комунальних послуг), і йому надавалась відстрочка (т. 2 а.с. 1, 28, 31, 40, 43, 54, 127, 141). Таким чином, у ОСОБА_2 було достатньо часу з дня набрання рішенням законної сили, тобто з 31.01.2012р., для організації виконання рішення суду, що має обов`язковий характер, та не виконується майже 8 років. Жодних нових виключних підстав для відстрочки виконання рішення ОСОБА_2 в заяві від 07.10.2019р. не навів.

На підставі наведеного, суд вважає, що заява ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 259, 435 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2011 року у цивільній справі за позовом прокурора Заводського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_2 про знесення самочинно побудованого будинку.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений 11.02.2020 року.

Суддя Т.А. Карташева