Ухвала

від 05.02.2020 по справі 947/28065/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/205/20

Номер справи місцевого суду: 947/28065/19 1-кс/947/101/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

представника власників майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 на ухвалуслідчого суддіКиївського районногосуду м.Одеси від14.01.2020р.про частковезадоволення клопотанняслідчого танакладення арештуна майно в рамках кримінального провадження №12019160000000989 від 23.10.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.240КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених обставин судом 1-ої інстанції.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді в рамках кримінального провадження №12019160000000989 від 23.10.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.240КК України було частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення 19.11.2019 р. огляду території фактичного розташування піщаного кар`єру на земельних ділянках з кадастровими номерами 5121085600:01:001:0353, 5121085600:01:001:0354, 5121085600:01:001:0355, 5121085600:01:001:0356, 5121085600:01:001:0362, 5121085600:01:001:0363, 5121085600:01:001:0364, 5121085600:01:001:0365, 5121085600:01:001:0366, 5121085600:01:001:0367, 5121085600:01:001:0371, 5121085600:01:001:0372, 5121085600:01:001:0373, 5121085600:01:001:0374, 5121085600:01:001:0375, 5121085600:01:001:0383, 5121085600:01:001:0384, 5121085600:01:001:0385, 5121085600:01:001:0828, 5121085600:01:001:0829, 5121085600:01:001:0830, 5121085600:01:001:0831, 5121085600:01:001:0837, 5121085600:01:001:0838, а саме на:

- журнали працівників у кількості 2 шт.;

- журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці ПП «Кайман-К»;

- журнал реєстрації інструктажів ПП «Кайман-К»;

- накладні ПП «Кайман-К» у кількості 77 штук;

- чорнові бухгалтерські записи на 17 арк.;

- чорнові записи обліку робочого часу на 47 арк.;

- чорнові записи руху транспорту на 7 арк.;

- експлуатаційні характеристики техніки на 3 арк.;

- видаткові накладні ФОП ОСОБА_9 на DAF ВН7705НС, накладні, відомості про рух на 13 арк.;

- роздруківка підприємств на 2 арк.;

- системний блок комп`ютера чорного кольору з надписом DELUXE, на верхньої частини паперова бирка з надписом Windows 7;

- товарно-транспортні накладні 2 арк. та роздруківка мапи на 1 арк. форм. А3;

- грошові кошти у сумі 11 140 (одинадцять тисяч сто сорок) грн.;

- відео-регістратор DIGITAL VIDEO RECORDER DHI-HCVR4108C-S3, S/N 2H0010BPAGN 8F79, в корпусі білого кольору;

- зразки піску, відібрані в ході огляду з місця його видобутку на земельній ділянці кадастровий номер 5121085600:01:001:0353, та з кузову автомобіля КАМАЗ 65115, н.з. НОМЕР_1 .

Відмовлено в накладенні арешту на наступну техніку:

- вантажний сідловий тягач марки «VOLVO» модель «FH 12», 1996 року випуску, білого кольору, н.з. НОМЕР_2 та ключ від нього, - з позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування;

- напівпричіп-самоскид марки «PANAV» модель «NS 136», 2000 року випуску, н.з. НОМЕР_3 , завантажений піском (вага тягача, напівпричепа з піском після зважування складає 49820 кг) - з позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування;

- колісний фронтальний навантажувач марки «SHANTUI» модель «SL50W-2», ідентифікаційний номер (рами) НОМЕР_4 , жовтого кольору, та ключ від нього - з позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування;

- екскаватор марки «HYUNDAI» модель «ROBEX 300LC-9S», ідентифікаційний номер (рами) НОМЕР_5 , жовтого кольору, та ключ від нього, - з позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування;

- вантажний самоскид марки «КАМАЗ» модель «65115», 2007 року випуску, оранжевого кольору, н.з. НОМЕР_1 , завантажений піском (вага автомобіля з піском після зважування складає 28540 кг), та ключ від нього, - з позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування.

Мотивуючи часткове задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя зазначив, що накладення арешту на виявлені та вилучені речі та документи необхідне задля забезпечення їх схоронності, підтвердження або спростування факту кримінального правопорушення, виявлення, фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, оскільки таке майно може мати значення для об`єктивного, всебічного і повного розслідування кримінального провадження.

Відмовляючи в накладенні арешту на техніку, слідчий суддя зазначив, що в зазначеному кримінальному провадженні не заявлено цивільний позов, санкція статті не передбачає конфіскації майна та стороною обвинувачення не доведено необхідності у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відносно техніки.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 зазначив, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на наступне:

- слідчий суддя не врахував, що вилучені речі, документи та транспортні засоби є речовими доказами в зазначеному провадженні, зокрема, матеріальними об`єктами, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження;

- здійснення будь-яких дій, пов`язаних із розробкою та видобутком корисних копалин в даному випадку є такими, що не відповідають чинному законодавству та можуть здійснюватись за допомогою важкої кар`єрної техніки, яка є знаряддям вчинення злочину;

- слідчим суддею не надано належної оцінки тому факту, що екскаватор марки «HYUNDAI» модель «ROBEX 300LC-9S», ідентифікаційний номер (рами) НОМЕР_5 у системі не значиться, що свідчить про те, що він на території України знаходиться незаконно, без відповідної реєстрації, тому його експлуатація заборонена та він може бути набутий кримінально протиправним шляхом.

Посилаючись на викладені обставини, прокурор ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання про арешт майна задовольнити в повному обсязі.

Позиції інших учасників провадження.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, представник ПП «Кайман-К», ТОВ «Провінція» та ФОП ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_6 зазначив, що вважає її безпідставною та необґрунтованою з огляду на те, що в клопотанні слідчого не було зазначено достатніх та належних доказів тих обставин, на які слідчий в ньому посилався; ПП «Кайман-К» здійснює діяльність з видобування піску та піщано-галькових порід на території Біляївського родовища на законних підставах, зокрема, відповідно до спеціального дозволу на користування надрами №6292 від 08.11.2018 р.; спеціальна техніка, що використовується підприємством для видобування та перевезення піску, набута правомірним чином, на підставі права власності та користування, а також жодного відношення до розслідуваного кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 240 КК України не має.

Посилаючись на викладене, представник ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді про часткове задоволення клопотання про арешт майна без змін.

Прокурор ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду, про причини неприбуття не повідомив, у зв`язку із чим колегія суддів, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з`ясувавши думку інших учасників провадження, вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за відсутності прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власників майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частина 1ст.370КПК Українипередбачає,що судоверішення повиннобути законним,обґрунтованим івмотивованим.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При цьому, частина 2 зазначеної статті 170 КПК України передбачає, що арешт майнадопускається зметою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На думку апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі.

Зі змісту клопотання про накладення арешту на майно (т. 1, а.с. 1-9) вбачається, що слідчий просив накласти арешт на майно відповідно до переліку, наведеного в клопотанні, з метоюзабезпечення збереженняречових доказів та забезпечення проведення судових експертиз.

Окрім того, з клопотання про накладення арешту на майно та витягу з ЄРДР (т. 1, а.с. 11) вбачається, що ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України щодо факту незаконного видобутку ОСОБА_10 у змові з ОСОБА_11 та невстановленими особами корисних копалин місцевого значення, а саме піску, на території Біляївського району Одеської області із застосуванням сучасної техніки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Диспозиція ч. 1 ст. 240 КК України передбачає кримінальну відповідальність за порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля.

Проте, колегія суддів не погоджується із посиланнями сторони обвинувачення на те, що спеціальна техніка, на яку просить накласти арешт слідчий, використовувалась для незаконного видобутку корисних копалин, вважаючи такі доводи безпідставними, оскільки, як вбачається із доводів представника ПП «Кайман-К» адвоката ОСОБА_6 та матеріалів провадження (том 3), в оренді підприємства перебувають на підставі договорів сімнадцять земельних ділянок із відповідними кадастровими номерами.

Так, відповідно до спеціального дозволу на користування надрами №6292 від 08.11.2018 р., виданого Державною службою геології та надр України (т. 2, а.с. 22-23), ПП «Кайман-К» має право на видобування піщано-галькових поряд та піску на території Біляївського родовища протягом 20 років, тобто до 08.11.2038 р., та вказані вище 17 ділянок розташовані в межах географічних координат, які визначені загаданим дозволом (т. 2, а.с. 24-26).

Що стосується посилань прокурора на нецільове використання ПП «Кайман-К» земельних ділянок, такі доводи колегія суддів до уваги не приймає та зазначає, що вони матеріалами провадження не підтверджуються та не мають жодного відношення до вказаного кримінального провадження за ч. 1 ст. 240 КК України за фактом порушення встановлених правил охорони надр.

Водночас, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що органом досудового розслідування не було доведено наявності в зазначеному провадженні небезпеки для життя, здоров`я людей чи довкілля проведенням ПП «Кайман-К» діяльності із видобування піску, яка, згідно вищезазначеним встановленим судом апеляційної інстанції обставинам, проводиться відповідно до вимог закону на підставі спеціального дозволу, тому, як наслідок, як суду першої інстанції, так і апеляційному суду не було надано жодних доказів, які б свідчили про наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, на що було звернуто увагу також ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.12.2019 р. (т. 1, а.с. 54-59).

Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи прокурора про видобування ПП «Кайман-К» піску поза межами спеціального дозволу є сумнівними та такими, що не підтверджуються матеріалами провадження з огляду на те, що межові знаки для закріплення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на вказаних 24 земельних на ґрунтовому покритті не встановлені, тобто візуально такі межі на території кар`єру встановити неможливо без використання спеціальних вимірювальних приладів, такі дії відносяться до компетенції сертифікованих інженерів-землевпорядників або співробітників Держгеокадастру, проте, як вбачається з протоколу огляду від 19.11.2019 р. (т. 1, а.с. 24-27), такі особи не були долучені до зазначеної слідчої дії та в протоколі зазначено, що кадастровий номер місцезнаходження земельної ділянки, на якій було виявлено екскаватор марки «HYUNDAI» модель «R300LC-9S» та автомобіль марки «КАМАЗ», н.з. НОМЕР_1 , встановлено за допомогою земельної карти та мобільного телефону з встановленим програмним забезпеченням.

Стосовно тверджень сторони обвинувачення про те, що зазначені в клопотанні навантажувальна техніка та вантажні автомобілі використовуються як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, апеляційний суд вважає їх не обґрунтованими з огляду на те, що екскаватор марки «HYUNDAI» модель «R300LC-9S» належить на праві власності ТОВ «Провінція», навантажувач фронтальний марки «SHANTUI SL50W-2», вантажний сідловий тягач марки «VOLVO» модель «FH 12», 1996 року випуску, білого кольору, н.з. НОМЕР_2 , та напівпричіп до нього марки «PANAV» належать на праві власності ФОП ОСОБА_10 , проте, відповідно до письмових домовленостей, зазначена техніка використовувалась ПП «Кайман-К» для навантаження та перевезення ґрунту та піску в межах території кар`єру (т. 2, а.с. 82-85 та 130-134).

Посилання прокурора на те, що екскаватор марки «HYUNDAI» модель «ROBEX 300LC-9S», ідентифікаційний номер (рами) НОМЕР_5 у системі не значиться, тому може бути набутий кримінально протиправним шляхом, апеляційний суд оцінює критично та зазначає, що такий екскаватор, відповідно до договору поставки №76 від 28.09.2018 р., акту приймання-передачі та видаткової накладної (т. 2, а.с. 76-81), належить на праві власності ТОВ «Провінція» та наданий ПП «Кайман-К» в користування.

Окрім того, ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.12.2019 р. вже констатувався той факт, що таке твердження прокурора про відсутність документів на вищевказаний екскаватор не має відношення до злочину, за яким внесені відомості в даному кримінальному провадженні (т. 1, а.с. 58).

Відтак, враховуючи викладене вище, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність стороною обвинувачення необхідності накладення арешту на спеціальну техніку та її причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України за фактом порушення правил охорони надр, у зв`язку із чим постановив цілком законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення про необхідність відмови в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно в частині вказаної техніки.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Отже, враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді немає.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.01.2020 р. про часткове задоволенняклопотання слідчогота накладенняарешту намайно,відповідно допереліку врезолютивній частиніухвали, в рамках кримінального провадження №12019160000000989 від 23.10.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.240ККУкраїни залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4