Ухвала

від 12.02.2020 по справі 711/975/20

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/975/20

Провадження 2/711/1107/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський проект про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський проект про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Одночасно в позовній заяві ОСОБА_1 просить з метою забезпечення позову накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача, яке належить йому на праві власності.

Дослідивши матеріали позовної заяви, оцінивши наведені позивачкою підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується шляхом, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Як роз`яснено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи таку заяву суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти аргат, чи майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом .

Судом встановлено, що позивачем належним чином не обґрунтована заява про забезпечення позову в частині того, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду або зробити неможливим його виконання у разі не забезпечення позову саме у запропонований спосіб.

Також суду не надано жодних відомостей, які є необхідними для вирішення питання про застосування заходу забезпечення позову щодо накладення арешту на майно, а саме на яке конкретно майно позивач просить накласти арешт та докази щодо відкритих відповідачем рахунків чи наявності в нього майна та що такий вид забезпечення позову буде співмірним із заявленими позивачем вимогами.

А тому, в урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 711/975/20.

Керуючись ст.ст. 149-153 , 354 ЦПК України , постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного-процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову , суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 711/975/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Черкаський проект про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складений 12.02.2020 року.

Суддя В.М. Скляренко