Рішення

від 11.02.2020 по справі 120/2751/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 лютого 2020 р. Справа № 120/2751/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника позивача: Кунинець Н.Й.

представника відповідача: Заплетнюка Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до: Староміського відділу Державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" з адміністративним позовом до Староміського відділу Державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 28.09.2018 в процесі реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності банку на комплекс будівель та споруд, а саме: адміністративну будівлю з прибудовами, загальною площею 1911,5 кв. м. та блоку гаражів, загальною площею 95,9 кв. м., що розташовані в м. Вінниця, вул. Замостянська (вул. 50 річчя Перемоги, вул. Червоного Козацтва, вул. Ворошилова) будинок № 35, АТ Райффайзен Банк Аваль виявив, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження вказаних об`єктів нерухомості (арешт нерухомого майна).

Вказане нерухоме майно набуто банком у власність згідно із договором купівлі-продажу від 31.08.2000, укладеного між Дочірнім підприємством Будівельне управління №148 Відкритого акціонерного ордена Трудового Червоного Прапора товариства транспортного будівництва тресту Південзахідтрансбуд та Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль , правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є AT Райффайзен Банк Аваль .

Позивач вказує, що з метою виключення записів про обтяження нерухомого майна банку в Єдиному реєстрі заборон відчуження, банк звернувся до Староміського відділу ДВС міста Вінниці із письмовою заявою про зняття обтяження з нерухомості. Однак, відповідач листом відмовив у знятті арешту з вказаного нерухомого майна, зазначивши, що згідно даних ЄДРВП та АСВП відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з ДП Будівельне упраління-148 станом на 14.03.2019 у відділі не перебуває, та про відсутність законних підстав для зняття арешту з нерухомого майна.

Відтак, позивач стверджує, що наявність арешту перешкоджає реалізації АТ Райффайзен Банк Аваль права на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном, що і стало підставою для звернення позивача із позовною заявою про зняття арешту з вказаного майна.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.10.2019 адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

У свою чергу відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходив.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача щодо позову заперечив, просив у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

17.04.2000 державним виконавцем Пителем А.Л. відділу державної виконавчої служби Староміського районного управління юстиції при примусовому виконанні рішення виданого 08.02.2000 Староміським районним судом м. Вінниці про стягнення з БУ-148 3509,23 грн. заборгованості по заробітній платі на користь ОСОБА_1 винесено постанову про накладення арешту на все майно, що належить БУ 148 (м. Вінниця, вул. 50 років Перемоги, 35 ) та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна яке належить БУ-148. (а.с. 29).

31.08.2000 між ДП Будівельне управління №148 Відкритого акціонерного ордена Трудового Червоного Прапора товариства транспортного будівництва тресту Південзахідтрансбуд (Продавець) та Акціонерним поштовим пенсійним банком Аваль (Покупець) укладено договір б/н купівлі продажу будинку.

Згідно п. 1.1 Договору Продавець продає, а Покупець купує адміністративний будинок в цілому під №35, що знаходиться в м. Вінниці по вул. 50-річчя Перемоги.

Пунктом 1.6 Договору погоджена сторонами вартість будинку, що є об`єктом цього договору та становить 1380000 грн., в тому числі ПДВ 230000,00 грн.

16.10.2001 до основного Договору укладена додаткова угода №1.

16.10.2001 актом прийому передачі (згідно п. 3.4 Договору) Продавець передав, а Покупець прийняв у власність адміністративний будинок під номером 35, що знаходиться в м. Вінниця по вул. 50-річчя Перемоги , загальною площею 1799,1 кв.м.

Право власності на адміністративний будинок, що знаходиться в м . Вінниця по вул. 50-річчя Перемоги, в„–35 , загальною площею 1799,1 кв.м. зареєстроване КП Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації 21.02.2002 за реєстровим №366.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.09.2018, державну реєстрацію обтяження за №6143932 зареєстровано 02.12.2007 Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою на підставі постанови ВДВС Староміського району б.н від 17.04.2000. Особою майно, якої обтяжується є БУ-148, код ЄДРПОУ боржника не вказано, особу на користь якої встановлено обтяження не зазначено.

17.04.2007 ухвалою Господарського суду Вінницької області у справі №10/35-06 ТОВ Будівельне управління №148 код ЄДРПОУ 01373275 як юридичну особу ліквідовано.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон об`єктів нерухомого майна №157109721 нерухомість, що розміщена за адресою м. Вінниця, вул. Замостянська, 35 належить на праві власності АТ Райффайзен Банк Аваль .

Так, позивач звернувся із листом №101-8/12/03.10/2 від 03.10.2018 до відповідача в якому просив зняти обтяження з внесенням відповідної інформації до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності.

Листом від 19.10.2018 №23169/15-25/25 Староміський ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області повідомив, що згідно даних ЄДРВП та АСВП відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з ДП Будівельне управління-148 станом на 19.10.2018 у відділі не перебуває. Для зняття арешту з майна боржника ДП Будівельне управління-148 запропонував банку надати копію постанови б/н від 17.04.2000, на підставі якої накладено арешт.

В подальшому, позивач звернувся із повторною заявою №170-1/7 від 25.02.2019 до відповідача з проханням зняти арешт з майна, яке належить банку, надавши копію постанови б/н від 17.04.2000.

Однак, листом Староміський відділ ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області від 14.03.2019 №7503/15-25/25 відмовив позивачу у знятті арешту з вказаного нерухомого майна, посилаючись на те, що згідно даних ЄДРВП та АСВП відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з ДП Будівельне упраління-148 станом на 14.03.2019 у відділі не перебуває, а встановити більш детальну інформацію щодо виконання рішення №2-160/00 від 08.02.2000 Староміського районного суду не є можливим, оскільки, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить 3 роки, а відтак виконавчі провадження завершені до 2015 року включно, знищені.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною щодо не зняття арешту накладеного на підставі постанови державного виконавця ВДВС Староміського районного управління юстиції б/н від 17.04.2000 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Замостянська (вул. 50 річчя Перемоги, вул. Червоного Козацтва, вул. Ворошилова) будинок № 35., позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи викладені в позовній заяві, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд виходив із наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір та з`ясовуючи обставини виникнення обтяження, накладеного на нерухоме майно, суд виходив з того, що на той час діяло Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 №31/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за №364/3657.

Відповідно до пункту 2.1.2 цього Положення підставою для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є, зокрема заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об`єкта нерухомого майна, що подається органами державної виконавчої служби - у зв`язку з накладенням ними арешту на об`єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

При цьому, згідно з пунктом 2.5 цього Положення відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об`єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон №606-XIV) (на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження.

За змістом ч. 2 ст. 55 Закону №606-XIV державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Отже, арешт майна є одним із засобів забезпечення виконання виконавчого документу, який застосовується державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження, в порядку визначеному законом України.

Таким чином, існування арешту накладеного державним виконавцем дозволяє йому ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна. Таким чином, існування арешту майна, накладеного державним виконавцем має чітко окреслені граничні строки з прийняття відповідної постанови про накладення арешту до завершення виконавчого провадження.

Так, судом встановлено, що підставою для накладення заборони та внесення запису про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Замостянська (вул. 50 річчя Перемоги, вул. Червоного Козацтва, вул. Ворошилова), будинок № 35 є постанова б/н від 17.04.2000 ВДВС Староміського району. Державну реєстрацію обтяження нерухомого майна зареєстровано Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 02.12.2007.

Водночас, згідно ухвали Господарського суду Вінницької області від 17.04.2007 у справі № 10/35-06 юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельне управління № 148 , код ЄДРПОУ 01373275 ліквідована.

Відповідно до п. 3 ст. 37 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, зокрема, смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що докази правонаступництва ДП Будівельне упраління-148 відсутні.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

У свою чергу, в листі від 14.03.2019 №7503/15-25/25 відповідач серед іншого зазначив, що згідно даних ЄДРВП та АСВП відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з ДП Будівельне упраління-148 у відділі не перебуває, а встановити більш детальну інформацію щодо виконання рішення №2-160/00 від 08.02.2000 Староміським районним судом не є можливим, оскільки, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить 3 роки, а відтак виконавчі провадження завершені до 2015 року включно, знищені.

Таким чином, суд доходить висновку, що виконавче провадження, у межах якого державним виконавцем накладено арешт на нерухоме майно та, яке належне позивачу, знищене у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Одночасно з цим, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів існування будь-яких незавершених виконавчих проваджень щодо АТ "Райффайзен Банк Аваль", яка є позивачем по вказаній адміністративній справі, які б обумовлювали необхідність існування накладеного на її майно арешту.

Так, згідно ст. 38 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Наведеними правовими нормами покладено на державного виконавця обов`язок скасувати вжиті заходи примусового виконання рішення у разі закінчення виконавчого провадження з підстав повернення виконавчого документа стягувачу.

Існування арешту майна ліквідованої юридичної особи та тоді коли законним власником цього майна є позивач при визнанні відповідачем факту відсутності виконавчих проваджень відносно боржника порушує саму мету застосування відповідної процедури. Так, механізм забезпечення виконання рішення існує, проте провадження в рамках якого його було застосовано відсутнє. Таким чином закінчення строку зберігання матеріалів виконавчого провадження не може слугувати підставою для відмови у відновленні порушених прав позивача, як власника майна нерухомості.

Відтак, наведені обставини свідчать про відсутність правових підстав у відповідача не зняття накладеного ним арешту на майно ліквідованої юридичної особи.

За таких обставин, відмова відповідача щодо зняття арешту є порушенням вимог законодавства, що позбавляє позивача можливості вчиняти дії щодо належного йому майна, вільно розпоряджатися ним.

Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-XIV втратив чинність на підставі Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу вимог ч. 1 ст. 59 Закону № 1404 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною четвертою статті 59 Закону № 1404 передбачені вичерпні підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Зокрема:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону № 1404).

Так, у своєму листі від 14.03.2019 відповідач вказав, що згідно даних ЄДРВП та АСВП відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з ДП Будівельне упраління-148 у відділі не перебуває та, оскільки, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить 3 роки, виконавчі провадження завершені до 2015 року включно, знищені.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону №1404 передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Відповідно до пункту 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Таким чином, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

Отже, з огляду на завершення виконавчого провадження, накладений арешт у його межах підлягає скасуванню.

Враховуючи наведені норми та зважаючи на те, що виконавче провадження, у межах якого було прийнято постанову, якою накладено арешт на майно боржника, знищено, суд дійшов висновку, що відповідачем при завершенні виконавчого провадження не застосовано наслідки, встановлені статтею 38 Закону N 606-XIV.

Також, суд враховує, що боржник за виконавчим провадженням - ТОВ Будівельне управління № 148 ліквідований за рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.04.2007 (справа № 10/35-06), у зв`язку з визнанням його банкрутом, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає арешт безпідставним, а позовні вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір у розмірі 3842,00 грн., а мав сплатити 1921,00 грн. як за одну позовну вимогу, а відтак на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Староміського відділу Державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо не зняття арешту накладеного на підставі постанови державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Староміського районного управління юстиції б/н від 17.04.2000 на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Замостянська (вул. 50 річчя Перемоги, вул . Червоного Козацтва, вул. Ворошилова) будинок № 35.

Зобов`язати Староміський відділ Державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області зняти арешт з комплексу будівель та споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1654826105101, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Замостянська (вул. 50 річчя Перемоги, вул. Червоного Козацтва, вул. Ворошилова) будинок № 35, накладений на підставі постанови державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Староміського районного управління юстиції б/н від 17.04.2000, дата державної реєстрації обтяження Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 02.12.2007, реєстраційний номер обтяження 6143932.

Стягнути на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Староміського відділу Державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909)

Відповідач: Староміський відділ Державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. Соборна, 15 А, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 34983389)

Рішення суду у повному обсязі складено 14.02.2020

Суддя Комар Павло Анатолійович